Рішення

від 12.07.2011 по справі 3/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/132

12.07.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша фінансова лізингова

                      компанія»

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю «2Д Груп»

Про                стягнення 247 698,96 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –по дов. № б/н від 03.10.2010

Від відповідача       не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

            На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша фінансова лізингова компанія»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «2Д Груп»247 698,96 грн.  боргу, який виник з укладеного між позивачем, відповідачем та фізичною особою ОСОБА_2 договору поруки № 71 від 01.10.2008 за умовами якого відповідач виступив поручителем за зобов’язаннями фізичної особи ОСОБА_2 згідно угоди фінансового лізингу № 71 від 01.10.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2011 було порушено провадження у справі № 3/132 та призначено її до розгляду на 30.06.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/132 від 30.06.2011, в зв‘язку з нез’явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 17.06.2011, розгляд справи було відкладено на 12.07.2011.

Відповідач в судове засідання 12.07.2011 не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 14.06.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась за адресами, що зазначені в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Л.Первомайського, 6 та м. Київ, вул. М.Берлинського, 19 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань  про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.07.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша фінансова лізингова компанія»(лізингодавець) та  Фізичною особою ОСОБА_2 (лізингоодержувач) було укладено угоду фінансового лізингу № 71 (далі - угода).

Угода регулює юридичні відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем з фінансового лізингу обладнання, визначеного в додатку № 1, згідно якого предметом угоди є транспортні засоби ГАЗ 3302-418 У та  ГАЗ 330202-ПР.

Пунктом 2.2. угоди передбачено, що обладнання вважається взятим лізингоодержувачем у лізинг від лізингодавця з моменту підписання акту прийому-передачі.

Як вбачається з додатків № .3.1. та 3.2. до угоди лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав об‘єкти лізингу з наступними характеристиками: транспортний засіб марки ГАЗ 330202-ПР, номер шасі НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 ; транспортний засіб марки ГАЗ 330202-ПР номер шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_4.

Термін лізингу за обома транспортними засобами становить 24 місяці (п. 2 додатків 1.1. та 1.2. до угоди).

Як вбачається з пунктів 5 додатків 1.1. та 1.2. до угоди сума лізингових платежів за обидва транспортні засоби, включає відшкодування вартості об‘єкту лізингу та сплату процентів за залучений кредит, що загалом становить 247 698,96 грн.

Пунктами 7.3. угоди встановлено, що лізингоодержувач сплачує лізингові платежі та інші платежі згідно з виставленими йому рахунками в українській гривні і які змінюються та розраховуються протягом цієї угоди пропорційно зміні офіційного курсу НБУ до доларів СШП/Євро на дату виставлення такого рахунку протягом 3-х робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків та Графіка здійснення платежів, вказаного в додатку 1, з урахуванням п. 19.3.

При цьому пунктом 7.4. угоди передбачено, що у разі прострочення здійснення лізингового платежу лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки  платежу.

Також 01.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша фінансова лізингова компанія»(як кредитором), Фізичною особою ОСОБА_2 (як боржником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «2Д Груп»(як поручителем) було укладено договір поруки № 71 (далі – договір поруки).

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Пунктом 1.1. договору поруки передбачено, що відповідно до умов угоди фінансового лізингу № 71 від 01.10.2008 (зі змінами та доповненнями, які можуть вноситись до нього, і разом з усіма додатками до нього надалі –угода з фінансового лізингу), укладеного між кредитором та боржником, поручитель, як солідарний боржник, зобов‘язується безвідклично та безумовно сплатити кредитору за його першою вимогою, всі необхідні платежі за угодою з фінансового лізингу, зокрема сплатити лізингові платежі, включаючи сплату відсотків, комісійних та інших платежів, загальною сумою 247 698 грн. 96 коп. що належать до сплати боржником відповідно до умов угоди з фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час (також у випадку дострокових платежів), як це визначено в угоді з фінансового лізингу.

Частиною 2 статті 556 Цивільного кодексу України визначено, що до поручителя, який виконав зобов‘язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов‘язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

В пункті 1.2. договору поруки вказано, що поручитель зобов‘язується сплатити платежі, зазначені в п. 1.1 договору, якщо йому надіслана кредитором письмова вимога, протягом 2 (двох) робочих днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки кредитора, вказані в вимозі.

Відповідно до п. 1.3. договору поруки поручитель згоден, що його зобов‘язання за цим договором є безумовним та не залежить від можливості примусового стягнення за угодою з фінансового лізингу, або відсутності будь-якої дії кредитора щодо стягнення за угодою з фінансового лізингу, або відмови кредитора від примусового стягнення за будь-яким положенням Угоди з фінансового лізингу, або від отримання будь-якого рішення суду проти боржника або будь-якої дії, яка могла б звільнити поручителя від відповідальності за цим договором.

Пунктом 3.3. договору поруки відправлення вимоги або іншої інформації від кредитора до поручителя вважається відправленим справжнім чином. Якщо зроблено відповідно до наступних реквізитів:

Для листів (рекомендованим листом або спец поштою) або телеграмою (поштова адреса) : вул. М.Берлінського, 19, м. Київ, 04060.

Методи відправлення (лист поштою, телеграма або факс) вважаються рівнозначними та дійсними (направлення одним із вказаних шляхів є достатнім).

Як свідчать матеріали справи, позивач листом № 20110427/01 від 27.04.2011 звернувся до відповідача (поручителя), надіслано рекомендованою кореспонденцією 27.04.2011 на адресу вул. М.Берлінського, 19, м. Київ, 04060, що підтверджується поштовою квитанцією № 7252, з вимогою про погашення заборгованості по сплаті лізингових платежів ОСОБА_2 за угодою в розмірі 360 403,15 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище за умовами п. 1.2. договору поруки відповідач мав сплатити платежі протягом 2-х робочих днів з моменту отримання вимоги.

Оскільки в договорі поруки пунктом 1.1. зафіксована сума в розмірі 247 698,96 грн. в межах якої поручитель відповідає за невиконання боржником своїх зобов‘язань, отже відповідач зобов‘язаний сплатити суму боргу в розмірі 247 698,956 грн.

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків щодо сплати боргу за зобов‘язаннями боржника згідно угоди з фінансового лізингу, в результаті чого виникла заборгованість, розмір якої не оспорений відповідачем становить 247 698,96 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача 247 698,96 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

             Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша фінансова лізингова компанія»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «2Д Груп» (м. Київ, вул. Л.Первомайського, 6, код ЄДРПОУ 32915449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша фінансова лізингова компанія»(м. Київ, вул. П Лумумби, 4/6, код ЄДРПОУ 31453238) 247 698 (двісті сорок сім тисяч шістсот дев‘яносто вісім) грн. 96 коп.  боргу, 2 477 (дві тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

                                                 Сівакова В.В.

Рішення підписано 18.07.2011