Рішення

від 13.07.2011 по справі 47/208

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/208

13.07.11

За позовом      Приватного підприємства «Талан –комплекс»

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт –Київ»

про                    стягнення коштів –40 000,00 грн.

Суддя   Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача      ОСОБА_1 –представник (довіреність від 01.06.2011 р.)        

від відповідача  Невихожий В.В. - директор

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.07.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього перерахованих грошових коштів за непоставлений товар у розмірі 40 000,00  грн. та судових витрат.

Ухвалою від 24.06.2011 порушено провадження у справі № 47/208, розгляд якої призначено на 13.07.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2011 р. заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним  згідно виставленого відповідачем рахунку –фактури № СФ-0000033 від 29.09.2010 р. на користь відповідача платіжними дорученнями № 0000000374 від 29.09.2010 р. та № 0000000378 від 29.09.2010 р. були перераховані грошові кошти у загальній сумі 40 000,00 грн., проте відповідач не передав у власність позивача товар, оплачений останнім згідно наведеного рахунку –фактури № СФ-0000033 від 29.09.2010 р., у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача перерахованих коштів у сумі 40 000,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.07.2011 р. усно проти позову заперечував,  посилаючись на те, що товар було отримано позивачем у повному обсязі на суму 40 000,00 грн.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2010 р. відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт –Київ», виставив позивачу - Приватному підприємству «Талан –комплекс»рахунок –фактуру № СФ-0000033 на оплату товару (пісок річковий) на загальну суму 40 000,00 грн. (з ПДВ).    

Відповідно до виставленого відповідачем рахунку –фактури № СФ-0000033 від 29.09.2010 р. позивач 29.09.2010 р. перерахував відповідачу суму за поставку товару (пісок річковий) загалом  в розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 0000000374 від 29.09.2010 р. на суму 1 200,00 грн. та № 0000000378 від 29.09.2010 р. на суму 38 800,00 грн.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач не здійснив поставку товару згідно рахунку –фактурі № СФ-0000033 від 29.09.2010 р. на загальну суму 40 000,00 грн.

Відповідно до пояснень представника позивача, в зв’язку з простроченням виконання зобов’язання  відповідачем, позивач звернувся до останнього з Претензією № 22 від 06.04.2011 р., відповідно до якої запропонував повернути сплачені грошові кошти за непоставлений товар у сумі 40 000,00 грн.

Оскільки відповідач відповіді на наведену Претензію не надав, свого обов’язку щодо поставки оплаченого позивачем товару не виконав, грошові кошти у сумі 40 000,00 грн. не повернув, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача перерахованих грошових коштів за непоставлений товар у розмірі 40 000,00  грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони  (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Частиною 2 ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною;

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь –якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Поданий позивачем рахунок –фактура відповідача № СФ-0000033 від 29.09.2010 р. на суму 40 000,00 грн., вважається судом пропозицією відповідача позивачу укласти договір (оферта), а здійснені позивачем перерахування грошових коштів у сумі 40 000,00 грн. платіжними дорученнями № 0000000374 від 29.09.2010 р. на суму 1 200,00 грн. та № 0000000378 від 29.09.2010 р. на суму 38 800,00 грн. - прийняттям такої пропозиції (акцепт) позивачем.

Отже, зібрані у справі докази, а саме: рахунок –фактура № СФ-0000033 від 29.09.2010 р., платіжні доручення № 0000000374 від 29.09.2010 р. та № 0000000378 від 29.09.2010 р., свідчать про виникнення між сторонами правовідносин поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 665 Цивільного кодексу України  у разі відмови продавця передати проданий  товар  покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Статтею 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо  продавець  передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу,  покупець має  право вимагати   передання  кількості  товару,  якої  не  вистачає,  або відмовитися від переданого товару  та  його  оплати,  а  якщо  він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як покупцем, згідно рахунку –фактури № СФ-0000033 від 29.09.2010 р. було перераховано відповідачу грошові кошти за поставку товару на загальну суму 40 000,00 грн., натомість відповідач, як постачальник, свого обов’язку щодо поставки замовленого позивачем товару  на суму 40 000,00 - не виконав, а відтак позивач на підставі статті 670 Цивільного кодексу України, якою передбачено право покупця  вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, на яку товар поставлено не було, у претензії № 22 від 06.04.2011 заявив відповідачу про повернення останнім 40 000,00 грн., на які товар поставлений відповідачем не був. Але відповідачем сума у розмірі 40 000,00 грн., на яку товар поставлений відповідачем не був, повернута позивачу не була, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Посилання представника відповідача на те, що позивачем було отримано товар у повному обсязі на суму 40 000,00 грн. на підтвердження чого представником надано видаткову накладну № РН-0000041 від 29.09.2010 на суму 40 000,00 грн. –судом відхиляється як необґрунтоване та безпідставне, оскільки зазначена видаткова накладна, яка є первинним бухгалтерським документом, представниками позивача –не підписана, печаткою позивача не посвідчена і будь-яких довіреностей на отримання товару –суду станом на момент вирішення спору також не надано.

          За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 40 000,00 грн. перерахованих коштів за непоставлений товар – є законно, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт – Київ»(код ЄДРПОУ 33631199, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Бурмістенка, буд. 10, кв. 107) на користь Приватного підприємства «Талан –комплекс»(код ЄДРПОУ 35584041, місцезнаходження: 08623, Київська обл., Васильківський район, селище міського типу Калинівка, вул. Леніна, буд. 61, кв. 22) грошові кошти в сумі 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп.,  400 (чотириста) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                С.Р. Станік                                                                                            

Дата складання повного тексту рішення –18.07.2011