Рішення
від 14.07.2011 по справі 47/193
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/193

14.07.11

За позовом     Приватного підприємства «Дорлідер»

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрострой»

Про                       стягнення 138 449,31 грн.                                       

                                                                                            Суддя Станік С.Р.

                                                                          

Представники:

Від позивача       ОСОБА_1. –представник за довіреністю від 01.07.2011 р.

від відповідача   не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.06.2011 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи Господарського суду Одеської області № 5/17-1927-2011, які були направлені Господарським судом Одеської області до Господарського суду міста Києва, у відповідності до вимог ст.ст. 15, 17 ГПК України.

У відповідності до здійсненого розподілу автоматизованою системою документообігу Господарського суду міста Києва 20.06.2011 р. зазначену справу було передано для розгляду по суті судді цього ж суду Станіку С.Р., який ухвалою суду від 22.06.2011 р. прийняв справу до свого провадження, присвоїв справі номер № 47/193 та призначив її до розгляду на 07.07.2011 р.

В судовому засіданні 07.07.2011р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач своїх представників в судове засідання 07.07.2011р. –не направив, вимоги ухвали суду від 22.06.2011 щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень  по суті спору –не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений  за адресою вказаною у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2011 р. розгляд справи було відкладено до 14.07.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 14.07.2011 р. заявлені у позові вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 88 200,00 грн. заборгованості по Договору № 3-Д/09 від 03.12.2009 р., 16 391,91 грн. пені, 2 675,00 грн. 3% річних, 7 232,40 грн. інфляційних втрат, 24 000,00 грн. юридичних послуг, а також судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов Договору № 3-Д/09 від 03.12.2009 р. не було здійснено в повному обсязі оплату за переданий товар згідно видаткових накладних загалом на суму 88 200,00 грн.

Відповідач своїх представників в судове засідання 14.07.2011 р. повторно не направив, відзив та витребувані судом документи - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у  позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

                                                               ВСТАНОВИВ:

03.12.2009 р. між Приватним підприємством «Дорлідер»(позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгрострой»(відповідач, покупець) було укладено Договір № 3-Д/09 (надалі –Договір),  який зумовлював порядок взаємовідносин між сторонами в процесі здійснення купівлі –продажу матеріальних цінностей, а саме: асфальтобетону дрібнозернового по ціні 700,00 грн. з урахуванням ПДВ (п. 1.1).

Умовами п. 2.1, 2.2 Договору передбачено, що позивач відпускає, а відповідач отримує товар, який вважається зданим та прийнятим по кількості у відповідності до накладної, яка підписана представниками обох сторін.

Відповідно до  видаткових накладних по Договору, а саме: № РН-0000070 від 03.12.2009 р. на загальну суму 35 700,00 грн. та № РН-0000078 від 11.12.2009 р. на загальну суму 52 500,00 грн. (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі) позивачем було передано відповідачу товар (асфальтобетон дрібно зерновий, 126 тон), який отримано уповноваженим представником відповідача на підставі довіреностей на отримання  товару серії ЯГД № 985968 від 03.12.2009 р. та серії ЯГД № 985967 від 11.12.2009 р., загальна вартість товару по наведеним видатковим накладним  складає 88 200,00 грн.  

Як зазначив позивач у позові, відповідачем всупереч умов Договору не було здійснено оплату переданого позивачем товару повністю.

Оскільки у Договорі сторони не передбачили строк оплати переданого позивачем товару, то позивач у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з листом –вимогою № б/н від 21.10.2010 р., відповідно до якої просив здійснити оплату поставленого 03.12.2009 р. та 11.12.2009 р. товару в сумі 88 200,00 грн. в термін до 29.102.2010 р. Отримання відповідачем наведеного листа –вимоги 05.11.2010 р. позивач підтверджує повідомленням про вручення поштового відправлення № 1419939 (належним чином засвідчена копія листа –вимоги та оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення знаходяться в матеріалах справи).

Натомість, відповідач вимоги позивача стосовно оплати поставленого 03.12.2009 р. та 11.12.2009 р. товару в сумі 88 200,00 грн. не виконав.

17.12.2010 р. позивач звернувся до відповідача з Претензією № 1 від 17.12.2010 р., направлення якої підтверджується фіскальним чеком № 6681 від 17.12.2010 р. з описом вкладення у цінний лист.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач відповіді на вищенаведену претензію не надав,  заборгованість у загальній сумі 88 200,00 грн. за поставлений згідно видаткових накладних № РН-0000070 від 03.12.2009 р. та № РН-0000078 від 11.12.2009 р. на підставі Договору товар позивачу не оплатив.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Вищенаведені умови укладеного сторонами Договору № 3-Д/09 від 03.12.2009 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судом встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 3-Д/09 від 03.12.2009 р., позивачем на підставі видаткових накладних № РН-0000070 від 03.12.2009 р. та № РН-0000078 від 11.12.2009 р. було передано відповідачу товар на загальну суму 88 200,00 грн., який отриманий уповноваженою особою відповідача на підставі довіреностей на отримання товару серії ЯГД № 985968 від 03.12.2009 р. та серії ЯГД № 985967 від 11.12.2009 р.

При цьому, видаткові накладні № РН-0000070 від 03.12.2009 р. та № РН-0000078 від 11.12.2009 р., які підписані уповноваженим представником відповідача на підставі наведених довіреностей, приймаються судом у якості належних доказів поставки позивачем товару на загальну суму 88 200,00 грн.. та отримання цього товару відповідачем.

Судом встановлено, що у Договорі сторони не передбачили строк оплати переданого позивачем товару, а тому для встановлення цього строку підлягають застосуванню приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

У якості доказу звернення позивача на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України до відповідача з вимогою про оплату заборгованості у сумі 88 200,00 грн. суд приймає саме претензію № 1 від 17.12.2010 р., оскільки її направлення відповідачеві підтверджується належними доказами, а саме: фіскальним чеком № 6681 від 17.12.2010 р. з описом вкладення у цінний лист. В той же час, суд не приймає до уваги лист-вимогу позивача від 21.10.2010 р., у зв»язку з тим, що надане позивачем на підтвердження отримання відповідачем наведеного листа-вимоги повідомлення про вручення поштового відправлення не може підтверджувати вручення відповідачеві саме листа-вимоги від 21.10.2010 р., тоді як відповідний документ, що підтверджує надання поштових послуг з приводу відправлення листа-вимоги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) позивачем суду не надані.

Враховуючи, що претензія № 1 від 17.12.2010 р. з вимогою погасити заборгованість у сумі 88 200,00 грн. була надіслана позивачем відповідачу 17.12.2010 р., суд прийшов до висновку, що відповідач повинен був виконати обов‘язок по оплаті заборгованості за поставлений товар у семиденний строк від дня пред»явлення претензії, т.т. до 23.12.2010 р. відповідач зобов»язаний був повністю розрахуватись  з позивачем за поставлений товар (17.12.2010 р. + 7 днів = 23.12.2010 р.).

З урахуванням зазначеного, строк виконання зобов’язання щодо оплати товару згідно спірних видаткових накладних станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по Договору існує непогашена заборгованість в сумі 88 200,00 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за переданий позивачем, прийнятий відповідачем, але повністю не оплачений товар - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами,  та такою, що підлягає задоволенню в сумі  88 200,00 грн.  

Крім цього, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 16 391,91 грн. пені за період з 03.12.2009 р. по  08.12.2010 р. на підставі ч. 6 ст. 231, ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань».

Частиною 1 статті 229 ГК України передбачено, що учасник господарських правовідносин у разі порушення ним грошового зобов»язання, окрім відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов»язання, повинен також сплати штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України  імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов??язання має відбуватися  у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов?язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.

Отже сторонами в Договорі № 3-Д/09 від 03.12.2009 р. не передбачено застосування пені, отже письмова форма щодо забезпечення виконання зобов’язання сторонами не дотримана, а відтак і підстави для нарахування пені - відсутні. За аналогічних підстав застосуванню у спірному випадку не підлягає і  норма ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 391,91 грн. пені за період з 03.12.2009 р. по  08.12.2010 р., зокрема, на підставі ч. 6 ст. 231, ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України, є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Позивач також у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 2 675,00 грн. 3% річних за період з 03.12.2009 р. по  08.12.2010 р. (369 днів)  та 7 232,40 грн. інфляційних втрат за період грудень 2009 р. –листопад 2010 р.).

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом вище встановлено, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобов’язання по повній та своєчасній оплаті переданого позивачем товару за Договором № 3-Д/09 від 03.12.2009 р. з 24.12.2010 р., а тому вимоги позивача про сплату відповідачем суми боргу з урахуванням 3% річних в сумі 2 675,00 грн. за період з 03.12.2009 р. по  08.12.2010 р. (369 днів) та встановленого індексу інфляції в сумі 7 232,40 грн. за період з грудня 2009 р. по листопад 2010 р. задоволенню не підлягають, оскільки фактично наведені суми обраховані позивачем за період, який знаходиться поза межами періоду прострочення спірного грошового зобов»язання відповідачем.

Також, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача суму вартості юридичних послуг в розмірі 24 000,00 грн.

Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З огляду на викладене, судом встановлено, що судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, що передбачено статтею 30 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 24 000,00 грн. витрат на юридичну правову допомогу - задоволенню не підлягає, оскільки зазначені витрати позивача не входять до складу судових витрат відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що до складу судових витрат  входять тільки витрати на адвокатські послуги, а тому понесені позивачем витрати на юридичну правову допомогу не можуть бути відшкодовані як судові витрати, оскільки дані витрати не є обов’язковими для особи, а  тому законних підстав для їх відшкодування не має.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 24 000,00 грн. суми вартості юридичних послуг задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача, пропорційно сумі задоволених вимог.

Суд також враховує, що статтею 45 Господарського процесуального кодексу України передбачена сплата державного мита за подання позовних заяв і заяв про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду, крім випадків встановлених законодавством.

Фактично позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 114499,31 грн., з яких: 88 200,00 грн. заборгованості по Договору № 3-Д/09 від 03.12.2009 р., 16 391,91 грн. пені, 2 675,00 грн. 3% річних та 7 232,40 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до підпункт «а»пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»позивач повинен був сплатити держмито в розмірі 1% від ціни позову, а отже, в сумі 1144,99 грн. в даному випадку.

        Фактично позивач платіжним дорученням № 6422 від 30.11.2006 р. сплатив державне мито лише на суму 1384,50 грн., що свідчить про недоплату позивачем державного мита у сумі 239,51 грн. (1144,99 грн.  –1384,50 грн. = 239,51 грн.) та яке належить стягнути з позивача відповідно до ст. 45 ГПК України в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 45, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрострой»(код ЄДРПОУ 31069125, місцезнаходження: 02222, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 1А) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Приватного підприємства «Дорлідер»(код ЄДРПОУ 32863396, місцезнаходження: 67562, Одеська область, Комінтернівський район, с. Крижанівка, 3ій провулок Котовського, б. 4) заборгованість у сумі 88 200 (вісімдесят вісім тисяч двісті) грн. 00 коп., а також судові витрати по сплаті державного мита –882 (вісімсот вісімдесят дві) грн. 00 коп. та витрати по сплаті інформаційно-технічних послуг –181 (сто вісімдесят одну) грн. 79  коп. В іншій частині позову відмовити.

3.  Стягнути з Приватного підприємства «Дорлідер»(код ЄДРПОУ 32863396, місцезнаходження: 67562, Одеська область, Комінтернівський район, с. Крижанівка, 3-ій провулок Котовського, б. 4) в доход Державного бюджету України (р/р № 31110095700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077968, банк одержувача: ГУ  ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу за бюджетною класифікацією –22090200) недоплачене державне мито в сумі 239 (двісті тридцять дев»ять) грн. 51 коп.

4.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським  судом.

Суддя                                                                                                                   Станік С.Р.

Дата підписання рішення –21.07.11

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення14.07.2011
Оприлюднено26.08.2011
Номер документу17854604
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —47/193

Ухвала від 04.11.2010

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Здоровко Л.М.

Ухвала від 20.07.2010

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Терещенко О.І.

Ухвала від 10.11.2010

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Здоровко Л.М.

Ухвала від 08.09.2010

Господарське

Господарський суд Харківської області

Светлічний Ю.В.

Ухвала від 15.09.2010

Господарське

Господарський суд Харківської області

Светлічний Ю.В.

Ухвала від 23.06.2010

Господарське

Господарський суд Харківської області

Светлічний Ю.В.

Ухвала від 27.08.2010

Господарське

Господарський суд Харківської області

Светлічний Ю.В.

Рішення від 14.07.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Станік С.Р.

Ухвала від 07.07.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Станік С.Р.

Рішення від 04.06.2009

Господарське

Господарський суд міста Києва

Станік С.Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні