Рішення

від 12.08.2011 по справі 5015/377/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.11                                                                                           Справа№ 5015/377/11

Суддя Н.Березяк  при секретарі О.Галамай  розглянула матеріали справи  

За позовом: ТзОВ “Свідіс-Україна”, м.Київ

До відповідача: ТзОВ “Сервісний центр “Діамант”, м.Львів

Про стягнення 983 486,65 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: ОСОБА_1.- адвокат

від відповідача : не з’явився

Подано позов:  Товариством з обмеженою відповідальністю “Свідіс - Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісний центр “Діамант” про  стягнення 983486,65 грн., з яких  911335,65 грн –основний борг з врахуванням індексу інфляції, 58791,04 грн. –пеня,  13359,96 грн. –три відсотки річних. Також в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судові витрати по оплаті послуг адвоката в сумі  191000,00 грн.

         Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.01.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 14.02.2011р.

          В судовому засіданні 14.02.2011 року судом оглянуто оригінали документів, доданих до позовної заяви, які звірено з наявними у справі копіями, після чого оригінали повернуто представнику позивача. Ухвалою суду від 14.02.2011 р., за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 01.03.2011 р.

Ухвалою суду від 01.03.2011 р. провадження у справі №5015/377/11 зупинено до вирішення по суті спору у справі №13/61 за позовом ТзОВ “Сервісний центр “Діамант” до ТзОВ “Свідіс-Україна” про визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) № Ц-14 від 01.12.2010 року.

Ухвалою суду від 07.04.2011 р. провадження у справі поновлено, у зв’язку з тим, що рішенням господарського суду м. Києва від 09.03.2011 р. по справі №13/61 в задоволенні позовних вимог заявлених ТзОВ “Сервісний центр “Діамант”до ТзОВ “Свідіс-Україна”та ТзОВ “Колорит ЛТД” про визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) №Ц-14 від 01.12.2010 р. відмовлено. Судове засідання призначено на 18.04.2011 р.

Ухвалою суду від 18.04.2011 р. провадження у справі №5015/377/11 зупинено, у зв’язку з тим, що рішення господарського суду м. Києва у справі №13/61 оскаржено ТзОВ “Сервісний центр “Діамант” до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 04.08.2011 р. провадження у справі №5015/376/11 поновлено, у зв’язку з тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 р. рішення господарського суду м. Києва у справі №13/61 залишено без змін. Судове засідання призначено на 12.08.2011 р.

В судовому засіданні 12.08.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав наведених у позовній заяві та матеріалах справи. В обґрунтування позовних вимог позивач  покликається на те, що відповідно до договору №Ц-14 уступки вимоги (цесії) від 01.12.2010 р. ТзОВ “Колорит ЛТД” уступило ТзОВ “Свідіс-Україна” право вимоги боргу за договором №544, укладеним 09.09.2009 р. між ТзОВ “Сервісний центр “Діамант” та ТзОВ “Колорит ЛТД” на поставку обладнання і комплектуючих, включаючи права, які забезпечують виконання зобов’язання. Про відступлення права вимоги відповідач був належним чином повідомлений. Зокрема позивач зазначив, що на виконання договору №544 від 09.09.2009 р. ТзОВ “Колорит ЛТД” (Постачальник) поставило ТзОВ “Сервісний центр “Діамант” (Покупець)  устаткування та комплектуючі вартістю 2 657 005,24 грн. Свої договірні зобов’язання по оплаті отриманого обладнання відповідач виконав частково, що призвело до заборгованості, яка станом на 18.01.2011 р. склала 877600,00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача  три відсотки річних в сумі 13359,96 грн. інфляційні в сумі 33735,66 грн., та пеню в розмірі 58791,04 грн.  Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати по оплаті послуг адвоката в сумі  191000,00 грн.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 12.08.2011 року не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, письмового пояснення по суті позовних вимог суду не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце судового засідання(повідомлення про вручення ухвали суду наявні в матеріалах справи).

Враховуючи неможливість подальшого відкладення розгляду справи у зв’язку із наступним спливом встановленого ч.1 ст.69 ГПК України двохмісячного строку вирішення спору (за виключенням періодів зупинення провадження у справі), відсутність клопотань про продовження строку розгляду спору в порядку ч.3 ст.69 ГПК України, та приймаючи до уваги те, що по даній справі призначалося чотири судових засідання, про час та місце яких відповідач був належно повідомлений, суд відповідно до статті 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для  встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

01.12.2010 р. на підставі статей 512-519 ЦК України між Товариством з обмеженою відповідальністю “Колорит ЛТД” (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Свідіс-Україна” (цесіонарій) укладено договір №Ц-14 уступки вимоги (цесії).

Відповідно до п.1 договору цесії, цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісний центр “Діамант”(боржник). Відповідно до п.2 договору цесії, за цим договором цесіонарій набуває права вимагати від боржника належного виконання наступних зобов’язань: погашення заборгованості на загальну суму 941 383,35 грн. Згідно п.3 договору цесії, право вимоги засновано, зокрема, на підставі договору № 544 від 09.09.2009 року та видаткової накладної № 1412 від 18.12.09 р. борг складає 11834,96 грн. , видаткової накладної № 1414 від 18.12.2009 р.  борг складає 865765,04 грн.

Про укладення договору цесії та про сплату новому кредитору заборгованості, яка виникла за невиконання боржником договору №544 від 09.09.2009 р., було повідомлено відповідача відповідним повідомленням про відступлення права вимоги від 01.12.2010 р., яке вручено ТзОВ “Сервісний центр “Діамант”06.12.2010 р. за вхідним №301, про що свідчить підпис повноважної особи та відтиск печатки відповідача. Зазначене повідомлення здійснене відповідно до умов п.5 договору цесії.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Колорит ЛТД” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сервісний центр “Діамант” (Покупець) укладено договір №544, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався поставити та передати у власність покупця обладнання і комплектуючі, а також необхідну документацію для його експлуатації, а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його за договірними цінами, визначеними в цьому договорі, та на умовах договору. Найменування товару, ціна та його вартість, вказані в специфікації (додаток №1 від 09.09.2009 р.), яка є невід’ємною частиною договору ( п.1.1, п.1.2 договору). Договором №544 узгоджено, що загальна сума до сплати за цим договором становить 2 657 005,24 грн. (п. 2.1 договору). Додатком №2 до Договору від 09.09.2009 року Сторони узгодили графік платежів, згідно якого  відповідач зобов’язувався оплатити вартість обладнання поетапно в розстрочку за кілька місяців.  Між сторонами було проведено звірку розрахунків, згідно якої заборгованість відповідача перед постачальником складала 887600,00 грн, яку відповідач зобов’язувався оплатити рівними частинами по 88760,0 грн. в період з 01.03.2010 року по 01.12.2010 року, проте жодних перерахувань не зробив.

Заборгованість відповідача по договору №544 складає 877600,00 грн.

За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань, відповідно до п.10.2 Договору позивачем нарахована пеня в розмірі 58791,04 грн. та відповідно до  ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані  3 % річних в сумі 13359,96 грн. та 33735,66 грн. –інфляційних , які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників  суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При  прийнятті  рішення,  суд  виходив  з наступного :

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №544 від 09.09.2009 року,  ТзОВ “Колорит ЛТД” поставив ТзОВ “Сервісний центр “Діамант” товар на загальну суму 2 657 005,24 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковими накладними №1008 від 18.09.2009 року, № 1412 від 18.12.2009 року, № 1414 від 18.12.2009 року. та  довіреністю №536 від 18.09.2009 р., виписаною представнику відповідача на отримання товару. Однак, відповідач розрахувався з ТзОВ “Колорит ЛТД” лише частково в сумі 1 779 405,24 грн. Залишок боргу складає 877600,00 грн.

Також, до матеріалів справи долучено акт звіряння розрахунків за період з 01.01.2009 р. по 08.07.2010 р., підписаний між ТзОВ “Колорит ЛТД”та ТзОВ “Сервісний центр “Діамант”, з якого вбачається, що залишок на користь ТзОВ “Колорит ЛТД”станом на 08.07.2010 р. складає 877600,00 грн.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як вже зазначалося раніше, 01.12.2010 р. на підставі статей 512-519 ЦК України між Товариством з обмеженою відповідальністю “Колорит ЛТД” (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Свідіс-Україна” (цесіонарій) укладено договір №Ц-14 уступки вимоги (цесії). Про укладення договору цесії та про сплату новому кредитору заборгованості, яка виникла за невиконання боржником договору №544 від 09.09.2009 р., було повідомлено відповідача відповідним повідомленням про відступлення права вимоги від 01.12.2010 р., яке вручено ТзОВ “Сервісний центр “Діамант”06.12.2010 р. за вхідним №301, про що свідчить підпис повноважної особи та відтиск печатки відповідача.

Судом встановлено, що ТзОВ “Сервісний центр “Діамант” зверталося до господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійсним договору №Ц-14 уступки вимоги (цесії) від 01.12.2010 р., який укладено між ТзОВ “Колорит ЛТД”та ТзОВ “Свідіс-Україна”. Господарським судом м. Києва порушено провадження у справі №13/61 за даним позовом. Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.03.2011 р. у справі №13/61 в позові відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 р. рішення господарського суду м. Києва від 09.03.2011 р. у справі №13/61 залишено без змін. Зокрема у постанові зазначено, що доводи позивача щодо недійсності договору уступки вимоги (цесії) ( в даному випадку Договір №Ц-14 уступки вимоги (цесії) від 01.12.2010 р.) не ґрунтуються на приписах законодавства, яке визначає недійсність правочину і не містять доказів на наявність підстав для визнання договору недійсним, позивач не довів, що спірний договір суперечить чинному законодавству в розумінні ст.ст. 203-215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до  нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 4 договору №Ц-14 уступки вимоги (цесії) від 01.12.2010 р., до цесіонарія переходять права, які забезпечують виконання зобов’язань боржника.

Таким чином заборгованість, яка виникла у ТзОВ “Сервісний центр “Діамант” перед ТзОВ “Колорит ЛТД”за невиконання зобов’язань за договором №544 від 09.09.09 р., підлягає стягненню на користь  нового кредитора - ТзОВ “Свідіс-Україна”, на підставі договору №Ц-14 уступки вимоги (цесії) від 01.12.2010 р.

Станом на 18.01.2011 р. заборгованість відповідача складала 877600,00 грн, доказів її погашення відповідач суду не представив, а відтак заборгованість підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданих розрахунків, ТзОВ “Свідіс-Україна” обґрунтовано нарахувало ТзОВ “Сервісний центр “Діамант” від суми заборгованості 877600,00грн.- три відсотки річних у розмірі 13359,96 грн. та інфляційні втрати в розмірі 33735,66 грн., вимога про стягнення вказаних сум підлягає задоволенню.

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором, зокрема –сплата неустойки.

Відповідно до п. 10.2 договору №2/Л, покупець, в разі  несвоєчасного розрахунку кінцевої суми договору, сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми не платежу за кожний день прострочення своїх обов’язків по оплаті, але не більше 10% від вартості товару.

В частині  вимоги про стягнення пені  у розмірі  58791,04 грн.,  суд встановив, що розрахована вона відповідно до п. 10.2. Договору №544, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань”, ч.6 ст.232 ГК України, вимога про стягнення вказаної суми підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, так як спір виник з вини відповідача.

Щодо судових витрати по оплаті послуг адвоката, які позивач просить стягнути з відповідача в сумі 191000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входять витрати на оплату послуг адвоката.

Відповідно до пункту 10 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі - Роз'яснення), відшкодування витрат позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

У пункті 11 Роз'яснення зазначається, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

           Позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на оплату послуг адвоката в сумі 191000,00 грн. В підтвердження понесених витрат ним подано договір на надання адвокатських послуг від 03.12.2010 року, укладений з адвокатом ОСОБА_1., додаткову угоду від 17.01.2011 року до договору на надання адвокатських послуг від 03.12.2010 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1477/10 від 29.10.1998 року, виданого адвокату ОСОБА_1., та видатковий касовий ордер від 08.12.2010 р. про оплату ОСОБА_1. 200 000 грн 00 коп за надання адвокатських послуг.

          Враховуючи те, що ціна даного позову становить 983486,65 грн. і позов підлягає до задоволення в цій сумі, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 191000,00 грн. є неспіврозмірним до ціни позову. При цьому суд також враховує необхідні затрати праці на підготовку позовних матеріалів по даній справі, виходячи з того, що даний спір за своїм характером не відноситься до категорії складних. Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката в сумі  49174,33 грн. , що складає 5 % від ціни позову і відповідає усталеній практиці розміру таких витрат, враховуючи категорію спору. Зазначена сума, на переконання суду, відповідає принципам співрозмірності і розумної необхідності витрат на оплату послуг адвоката для даної справи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 193,232 ГК України, ст.ст. 512, 514, 526, 610-612, 625,629 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

            ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісний центр “Діамант” (81105, Львівська область, Пустомитівський район, с.Наварія, вул. Шкільна, 2/3, ідентифікаційний код 32764382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Свідіс-Україна”(04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, кв. 202, ідентифікаційний код 37195126)  877600,00 грн. –основного боргу, 58791,04 грн. –пені, 33735,66 грн. –інфляційних, 13359,96 грн. –три відсотки річних, 9834,86 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 49174,33 грн. –витрат на оплату послуг адвоката.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.08.2011 року.

Суддя                                                                                             Березяк Н.Є.