Рішення

від 19.07.2011 по справі 35/549-2/224

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

35/549-2/224

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/549-2/224

19.07.11

За позовом     Закритого акціонерного товариства “Європорт”

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання

                        “Фабрика спецодягу”

про                   стягнення 189 502,22 грн.  

За зустрічним позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю

                                           “Виробниче  об'єднання  “Фабрика спецодягу”

до                                        Закритого акціонерного товариства “Європорт”

про                                           стягнення 36 755,00 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача       Теплюк В.В.

Від відповідача   Гусак А.М.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Європорт” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання “Фабрика спецодягу” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 189 502,22 грн., а саме: заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції в розмірі 15 225,00 грн., компенсації комунальних платежів в розмірі 999,40 грн., штрафні санкції в розмірі 158 595,52 грн., інфляційні втрати в розмірі 166,20 грн.; та про зобов'язання відповідача повернути приміщення загальною площею 100 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 7, та стягнення судових витрат.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання “Фабрика спецодягу” звернулося із зустрічною позовною заявою до Закритого акціонерного товариства “Європорт” про стягнення збитків в розмірі 36 755,00 грн., а саме: 20 755,00 грн. –витрат на орендну плату за приміщення; 8 500,00 грн. –витрат на виготовлення та установку рекламної вивіски; 7 500,00 грн. –витрат на послуги посередницького підприємства та стягнення судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2009р. у справі №35/594 (суддя: Літвінова М.Є.) первісний позов задоволено частково; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою від 13.05.10р. Київський апеляційний господарський суд змінив рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.09р.

Постановою від 21.07.10р. Вищий господарський суд України скасував рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.09р. та Постанову від 13.05.10р. Київського апеляційного господарського суду в частині задоволення первісного позову та в цій частині справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції; в решті вимог - рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.09р. та Постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.05.10р. залишені без змін.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва справу, в частині розгляду вимог первісного позову, передано на новий розгляд судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 31.08.10р. суд прийняв справу до свого провадження, присвоїв справі номер 35/549-2/224, призначив справу до розгляду та зобов'язав сторін надати письмове документально обґрунтоване пояснення по справі, з врахуванням обставин, викладених у Постанові від 21.07.10р. Вищого господарського суду України.

Представником відповідача заявлено усне клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами, яке було задоволено судом.

Ухвалою від 11.11.2010 суд повернув Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Фабрика спецодягу»зустрічну позовну заяву, оскільки вона була подана в порушення ч. 1 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 16.11.2010р. судом зупинялося провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 17/456.

Ухвалою від 04.05.11р. провадження у справі було поновлено та справу призначено до розгляду.

Розгляд справи судом неодноразово відкладався, як за клопотанням сторін так і з власної ініціативи; судом витребовувались нові докази та пояснення по справі.

Представниками позивача та відповідача також подавались клопотання про продовження строку вирішення спору на більший строк, ніж встановлений ст. 69 ГПК України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у первісному позові та поясненнях обставини, та просили позовні вимоги первісного позову задовольнити в повному обсязі.

Представники Відповідача у судових засіданнях проти первісного позову заперечували, відповідно наданих суду відзиву та пояснень, та просили в позові відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 19.07.11р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством «Європорт»(Позивач, за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Фабрика спецодягу»(Відповідач, за первісним позовом) 22.10.2008 року укладено договір суборенди нежитлового приміщення № СУБ-08/С-141 (надалі –Договір суборенди), відповідно до п. 1.1. якого суборендодавець (Позивач) передає, а суборендар (Відповідач) приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 100 кв.м. яке знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Лебедєва-Кумача, 7, 1-поверх (Приміщення), та належить суборендодавцю на підставі договору оренди № б/н  від 01.10.2007 року між ТОВ «Серго»та Позивачем (Договір оренди).

Строк дії Договору суборенди встановлено з моменту його підписання, тобто з 22.10.2008 року і він діє до 30.09.2009 року.

Строк суборенди і нарахування орендної плати та інших платежів по цьому Договору суборенди починається з моменту підписання акту прийому-передачі Приміщення від суборендодавця до суборендаря і закінчується в момент закінчення терміну дії Договору оренди. Продовження строку суборенди можливе лише за умови продовження терміну дії Договору оренди і підписання сторонами відповідної угоди   (п. 3.1.).

20.11.2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено та підписано акт прийому-передачі Приміщення в суборенду.

Листом від 16.01.2009р. №6 Позивач повідомив Відповідача про дострокове розірвання Договору суборенди, посилаючись на п. 5.2.3. (ремонт, реконструкція, перепланування приміщення) та п. 6.2.5. (повідомлення про розірвання договору за два місяці до розірвання) Договору суборенди, з 12.02.2009 року та просив звільнити орендоване приміщення до 12.02.2009 року та підписати відповідну додаткову угоду про розірвання Договору суборенди. Отримання наведеного листа від 16.01.2009р. №6 визнається Відповідачем.

На цей лист Позивача Відповідач відповів листом від 20.01.2009р. №01-22, в якому не погодився на запропоноване Позивачем дострокове розірвання Договору суборенди, не визнав заявлених причин до розірвання –посилання на п. 5.2.3. та п. 6.2.5. Договору, та з огляду на протизаконні на думку Відповідача дії Позивача, Відповідач зазначив про своє бажання звільнити займане за Договором суборенди приміщення 22-23.01.2009 року та просив Позивача підготувати акт прийому-передачі приміщення.

22.01.2009 року Відповідач направив на адресу Позивача претензію № 01-26, в якій зазначив, що Позивачем не виконуються його обов'язки за договором суборенди щодо надання рахунків на оплату за оренду приміщення в січні 2009 року та податкової накладної за грудень 2008р.

23.01.2009 року Відповідач направив на адресу Позивача претензію № 01-27, в якій зазначив, що лише 22.01.2009 року отримав потрібні йому податкові накладні та рахунок від 19.01.2009 року № Єв-000067 на компенсацію експлуатаційних та комунальних послуг за листопад 2008 року та грудень 2008 року, а рахунок на оплату за оренду приміщення в січні 2009 року та акти викопаних робіт про надання послуг за вказаний період не отримав.

Вищевказані листи від 20.01.2009р. №01-22, від 22.01.2009р. №01-26 та від 23.01.2009р. №01-27 були направлені Відповідачем Позивачу та отримані останнім, про що свідчать додані Відповідачем до матеріалів справи копії Повідомлень про вручення поштового відправлень №№2299434, 2299469 та 2300262.  

23.01.2009 року Відповідач направив на адресу Позивача претензію № 01-29, якою повідомив Позивача про те, що на підставі п. 7.8. Договору суборенди відмовляється від Договору суборенди у зв'язку із ненаданням йому приміщення. Вказана претензія згідно відмітки на Повідомленні про вручення поштового відправлення № 2294122 була отримана Позивачем 27.01.2009 року.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази, що Позивач визнав вимоги вищевказаних листів від 20.01.2009р. №01-22, від 22.01.2009р. №01-26 та від 23.01.2009р. №01-27 або погодився на претензію Відповідача від 23.01.2009 року № 01-29 про відмову від Договору суборенди.

За вих. № 9 від 23.01.2009 року Позивач направив Відповідачу Повідомлення про дострокове розірвання Договору суборенди в порядку п. 6.2.2. (затримка платежів більш ніж на 15 днів) з 27.01.2009 року, де також зазначив, що з 27.01.2009р. доступ до Приміщення буде обмежено, і Відповідач повинен повернути Приміщення за актом приймання-передачі та погасити заборгованість по орендній платі та іншим платежам. Дане повідомлення було направлено Відповідачу 28.01.2009р. та отримано його представником у поштовому відділенні 02.02.2009 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом Укрпошти №38/3-10-1140 від 21.08.2009р.

Не отримавши відповіді на наведене вище повідомлення, Позивач повторно 09.02.2009 року звернувся до Відповідача з листом за вих. № 24 про розірвання Договору суборенди та звільнення приміщення у строк не пізніше 12.02.2009 року шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі приміщення; даний лист №24 від 09.02.2008р. отримано наручно директором Відповідача 10.02.2009р. згідно відмітки на самому листі.

В поданій позовні заяві Позивач зазначає, що вищенаведеними повідомленням та листом він в порядку ст. 782 ЦК України відмовився від Договору суборенди, і тому договір є розірваним з 07.02.2009р.

Судом ці твердження Позивача відхиляються, оскільки наведені вище повідомлення та лист не містять в собі повідомлення про відмову від Договору суборенди в порядку ст. 782 ЦК України, і посилання на вказану статтю в них також відсутнє.

Судом також відхиляються твердження Відповідача, що він Претензію № 01-29 обґрунтовано - на підставі п. 7.8. Договору суборенди відмовився від договору у зв'язку з ненаданням йому Приміщення, з огляду на наступне.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач зазначає, що за власною ініціативою хотів звільнити займане за Договором суборенди приміщення 23.01.2009р., проте Позивачем було змінено вхідні замки на приміщенні та обмежено доступ Відповідача у займане приміщення, в зв'язку з чим Відповідач вважає незаконним нарахування йому орендної плати та плати за комунальні послуги з 23.01.2009р. та в зв'язку з чим Претензію № 01-29 на підставі п. 7.8. Договору суборенди відмовився від договору у зв'язку з ненаданням йому Приміщення.

Проте ці заперечення судом до уваги не приймаються, оскільки Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження факту обмеження його доступу в Приміщення - односторонні листі Відповідача до Позивача з цього приводу та попередження, що міститься в листі (повідомленні) Позивача вих. № 9 від 23.01.2009 року такими належними доказами не є, тому що це односторонньо складені документи та оскільки Позивачем не підтверджується, що ним дійсно було обмежено доступ Відповідача в Приміщення; будь-яких інших належних доказів обмеження доступу в Приміщення Відповідачем суду не надано (двосторонніх чи багатосторонніх актів або інших документів обстеження Приміщення, з залученням представників обох сторін, або однієї зі сторін та незаінтересованих осіб тощо).

Судом також відхиляються посилання Відповідача, що Приміщення було передано в оренду іншій особі –ТОВ «Компанія «Автопілот», оскільки в матеріалах справи наявні два окремі договори суборенди: від 22.10.2008р. –договір суборенди з Відповідачем, та від 10.10.2008р. –договір суборенди з ТОВ «Компанія «Автопілот», та відповідно з Додатків №1 до кожного з вищевказаних договорів чітко вбачається, що Відповідачу та ТОВ «Компанія «Автопілот»були надані окремі, окремо розташовані (не суміжні) приміщення, крім того з різними площами - 100 кв.м. та 97 кв.м. відповідно.

Не є належними доказами обмеження доступу Відповідача в Приміщення і надані Відповідачем до матеріалів справи фотографії будівлі, де Приміщення розташоване, оскільки з даних фотографій чітко не вбачається, що це фотографії саме орендованого Відповідачем Приміщення та що саме воно зайнято іншою особою;  відображена на фотографіях вивіска «АероМанія»також не свідчить, що особа, яка встановила цю вивіску, займає надане Відповідачу в суборенду Приміщенняю

Щодо тверджень обох сторін, що Договір суборенди є розірваним з огляду на вищеописані в рішенні повідомлення та листи про розірвання договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до чинного законодавства України, оренда - це засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України).

Відповідно до Розділу 6 Договору зміна га припинення цього Договору допускається у випадках, передбачених чинним законодавством та цим Договором, і зокрема Розділом 6 Договору перелічено випадки, в яких Суборендодавець (Позивач) та Суборендар (Відповідач) мають беззаперечне право дострокового розірвання Договору суборенди.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 стаття 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 783 Цивільного кодексу України встановлені вичерпні підстави розірвання договору оренди на вимогу наймодавця, зокрема якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Статтею 784 Цивільного кодексу України встановлені вичерпні підстави розірвання договору оренди на вимогу наймача, зокрема, наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Вказані переліки підстав для розірвання договору найму, з підстав передбачених законом, на вимогу наймача або наймодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягають.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Зазначена заборона носить імперативний характер та не залежить від волі сторони, від якої власне і виходить відмова від договору.

Водночас відповідно до ч. 2 та 3 статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Згідно ч.ч. 2,3 вказаної норми, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Однак, відповідно до ч.4 ст.188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, зазначена норма не визначає, що у випадку неотримання відповіді на пропозицію, вона вважається такою, що прийнята, а договір –розірваним (аналогічної позиції притримується Вищий господарський суд України в постановах №2/400 від 26.05.2009р. та №30/91 від 28.10.10р.).

Як вбачається з вищенаведеного в рішенні та наданого до матеріалів справи листування Позивача і Відповідача, сторони не досягли згоди щодо підстав розірвання Договору суборенди і жодна зі сторін не погодилась на пропозицію іншої сторони щодо розірвання вказаного договору, з наведених у пропозиції підстав, а наведене у листі від 20.01.2009р. № 01-22 волевиявлення Відповідала звільнити займане за Договором приміщення 22-23.01.2009 року не є згодою в розумінні ст. 188 ГПК України на розірвання Договору суборенди, і також - оскільки в листі не міститься згоди на розірвання цього договору з підстав, запропонованих Позивачем.

В матеріалах справи також відсутні докази, що спір про розірвання Договору суборенди було передано на вирішення суду, та на даний час існує спір або вже прийнято рішення про розірвання Договору суборенди.

Отже Договір суборенди не був розірваний або припинений за згодою сторін або за рішенням суду; в матеріалах справи також відсутній акт повернення орендованого за Договором суборенди Приміщення від Відповідача Позивачу.

Як зазначалось вище, строк дії Договору суборенди встановлено з моменту його підписання, тобто з 22.10.2008 року і він діє до 30.09.2009 року.

Строк суборенди і нарахування орендної плати та інших платежів по цьому Договору суборенди починається з моменту підписання акту прийому-передачі Приміщення від суборендодавця до суборендаря і закінчується в момент закінчення терміну дії Договору оренди. Продовження строку суборенди можливе лише за умови продовження терміну дії Договору оренди і підписання сторонами відповідної угоди   (п. 3.1.).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Серго»та Позивачем було укладено Договір оренди від 01.10.2007р. нежитлових приміщень загальною площею 3485,90 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 7, та які були передані Позивачу за актом від 01.10.2007р.

До Договору оренди вносились зміни - Додатковими угодами №1 від 01.02.2008р., №2 від 01.04.2008р. та №3 від 01.04.2009р. в частині розміру орендної плати; Додатковою угодою №4 від 12.05.2009р. –в частині наданих Позивачу в оренду площ –зменшено до 101 кв.м. та зменшено розмір орендної плати.

Актом від 12.05.2009р. Позивачем було повернуто ТОВ «Серго»з оренди частину орендованих за Договором оренди приміщень площею 3384,9 кв.м.

01.06.2009р. Позивачем та ТОВ «Серго»укладено Договір про розірвання Договору оренди та за актом цього ж дня повернуто з оренди решту орендованих приміщень площею 101 кв.м.   

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що строк суборенди за Договором суборенди у відповідності до п. 3.1 припинився з укладенням Додаткової угоди №4 від 12.05.2009р. до Договору оренди та поверненням з оренди за актом від 12.05.2009р приміщень площею 3384,9 кв.м. - на думку суду до даних приміщень входило і Приміщення площею 100 кв.м. (яке є предметом Договору суборенди) з тих підстав, що площа орендованого за Договором суборенди Приміщення чітко визначена цим договором та Додатком №1 до Договору суборенди та складає 100 кв.м., а згідно внесених в Договір оренди Додатковою угодою №4 від 12.05.2009р. змін у Позивача в оренді залишилось приміщення іншою площею, ніж чітко передбачена Договором суборенди - площею 101 кв.м..

Крім  того, Позивачем не надано суду доказів протилежного –а саме доказів того, що до складу наведених вище 101 кв.м., що залишились в оренді у Позивача після укладення Додаткової угоди №4 від 12.05.2009р., входило Приміщення, що є предметом Договору суборенди.

Враховуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку до строк суборенди (користування) Відповідачем Приміщенням за Договором суборенди - з 20.11.2008 року (дата складання акту прийому-передачі Приміщення в суборенду) до 12.05.2009р. (дата укладення Додаткової угоди №4 до Договору оренди та Акту повернення більшої частини приміщень з оренди).

В поданому позові Позивач, зокрема, просить суд зобов'язати Відповідача повернути Позивачу орендоване за Договором суборенди Приміщення, мотивуючи це тим, що після розірвання Договору суборенди Відповідач Приміщення не повернув і продовжує безпідставно ним користуватись, і з цих же мотивів Позивач просить суд стягнути з Відповідача неустойку на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 7.9 Договору суборенди за період з 07.02.2009р. по 22.07.2009р.

Відповідно до п. 7.9 Договору суборенди, якщо суборендар (Відповідач) не виконує своїх зобов'язань по поверненню Приміщення, суборендодавець (Позивач) має право вимагати від суборендаря (Відповідача) сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування Приміщенням за весь час затримки.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Разом з тим, враховуючи встановлений судом строк суборенди Відповідачем Приміщення на підставі Договору суборенди - з 20.11.2008 року до 12.05.2009р., суд вважає нарахування в цей період встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 7.9 Договору суборенди неустойки безпідставним, оскільки протягом наведеного строку Відповідач користування Приміщенням законно та в нього не виникало обов'язку повернути Позивачу Приміщення, і отже відсутні підстави для застосування штрафних санкції за неповернення приміщення в цей період.

Судом також встановлено необґрунтованість позовних вимог в частині неповернення Відповідачем Позивачу Приміщення з 12.05.2009р. та нарахування неустойки за період з 12.05.2009р. по 22.07.2009р., з огляду на наступне.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За правилами ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо зокрема він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Як зазначалось вище, Додатковою угодою №4 від 12.05.2009р. до Договору оренди були внесені зміни та з 12.05.2009р. з орендного користування Позивача вибуло надане Відповідачу в суборенду Приміщення та припинився строк суборенди Приміщення Відповідачем згідно п. 3.1 Договору суборенди, тобто з 12.05.2009р. Позивач втратив право надавати Приміщення в суборенду Відповідачу.

І в матеріалах справи також відсутні докази, що Позивач повідомляв Відповідача про припинення суборенди в зв'язку з внесенням змін до Договору оренди з 12.05.2099р. та пропонував йому повернути Приміщення, а отже Відповідачем права Позивача в даному випадку не порушувались.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання Відповідача повернути Позивачу орендоване за Договором суборенди Приміщення та стягнення з Відповідача неустойки у вигляді подвійної плати за користування приміщенням на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 7.9 Договору за період з 07.02.2009р. по 22.07.2009р.

Крім вищенаведених та визнаних судом необґрунтованими позовних вимог, Позивач також просить суд стягнути з Відповідача орендну плату за січень 2009 року з урахуванням інфляції - 15 225,00 грн., компенсацію комунальних платежів за грудень 2008р. в розмірі 540,40 грн. та січень 2009р. в розмірі 459,00 грн., всього на загальну суму 999,40 грн.

Відповідно до пунктом 4.1 Договору суборенди передбачено, що базова щомісячна орендна плата за цим договором перераховується Відповідачем в безготівковій формі на поточний рахунок Позивача до 5-го числа місяця, в якому надаються послуги з суборенди, на підставі рахунків-фактур, наданих Позивачем або на підставі даного Договору.

Розмір базової щомісячної орендної плати за 100 кв.м. становить 15 000 грн. (п. 4.2.).

Умовами п. 4.3. Договору суборенди сторони погодили та встановили, що починаючи з другого місяця суборенди розмір орендної плати за один календарний місяць автоматично (без додаткового погодження сторонами) змінюється (індексується) відповідно до наступної формули: Орендна плата (П) = Індекс І х Орендна плата (Б), де: Індекс І - індекс інфляції у відповідності до даних Державного комітету статистики України за (П-2), за умови, що Індекс І перевищує 1, а у випадках дефляції Індекс І не застосовується; Орендна плата (Б) - орендна плата, визначена в п. 4.2.; Орендна плата (П) - орендна плата за розрахунковий місяць (місяць, в якому будуть надаватись послуги з суборенди); (П-1) - місяць, попередній до розрахункового; (П-2) - місяць попередній до (П-1).

Відповідно п. 4.7. Договору суборенди крім сплати орендної плати суборендар компенсує витрати суборендодавця пов'язані з експлуатацією, обслуговуванням та утриманням будівлі, де знаходиться приміщення, які включають в себе вартість: комунальних послуг: електроенергію, тепло-, водопостачання та прийом стічних вод; експлуатаційних послуг та витрат по утриманню будівлі.

Компенсація вартості послуг, передбачених п. 4.7. Договору суборенди, здійснюється Відповідачем протягом 5-ти календарних днів з дати виставлення Позивачем відповідного рахунку (п. 4.8. Договору суборенди).

Окрім наведених вище в рішенні та вже відхилених судом заперечень Відповідача проти нарахування йому та заявлення до стягнення Позивачем сум заборгованостей з орендної плати та комунальних послуг, Відповідач також заперечує проти позову в цій частині з мотивів, що Позивач на сьогоднішній день вже не є орендарем Приміщення, яке передав в суборенду Відповідачу.

Разом з тим, згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене судом відхиляються заперечення Відповідача, що Позивач не має права вимагати стягання заборгованостей за Договором суборенди, оскільки на сьогоднішній день він вже не є орендарем Приміщення, яке передавав в суборенду Відповідачу, оскільки, як вбачається з заявлених позовних вимог, Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму невиконаних ним зобов'язань за Договором суборенди які виникли під час дії Договору суборенди та залишилися невиконаними після втрати Позивачем права надавати Приміщення в суборенду, і також залишилися невиконаними і на сьогоднішній день,

Відповідно до ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Відповідно до ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.  Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно зі ст. 526 Цивільного Кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та законодавства.

Рахунок-фактура (англ. invoice, account, final invoice, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) –це вид комерційного рахунку, і окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використана як супровідний документ (Регіональна митниця, Наказ "Про затвердження Технологічної схеми митного оформлення товарів та інших предметів із застосуванням ВМД" від 15.10.2002 N 766).

Як зазначалось вище, відповідно до пунктом 4.1 Договору суборенди передбачено, що базова щомісячна орендна плата за цим договором перераховується Відповідачем в безготівковій формі на поточний рахунок Позивача до 5-го числа місяця, в якому надаються послуги з суборенди, на підставі рахунків-фактур, наданих Позивачем або на підставі даного Договору.

Відповідно п. 4.7. Договору суборенди крім сплати орендної плати суборендар компенсує витрати суборендодавця пов'язані з експлуатацією, обслуговуванням та утриманням будівлі, де знаходиться приміщення, які включають в себе вартість: комунальних послуг: електроенергію, тепло-, водопостачання та прийом стічних вод; експлуатаційних послуг та витрат по утриманню будівлі.

Компенсація вартості послуг, передбачених п. 4.7. Договору суборенди, здійснюється Відповідачем протягом 5-ти календарних днів з дати виставлення Позивачем відповідного рахунку (п. 4.8. Договору суборенди).

Проаналізувавши умови Договору суборенди та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що рахунок-фактура по своїй суті є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє Відповідача від обов'язку сплатити надані послуги по Договору суборенди (за суборенду приміщення та комунальні послуги).

Необґрунтованими є також доводи Відповідача про те, що Позивач прострочив момент виставлення ним, як суборендодавцем відповідних рахунків-фактур, оскільки з дослідженого змісту Договору суборенди не вбачається, що сторони погодили порядок виставлення та вручення згаданих рахунків.

А отже, Відповідач, як зобов'язана сторона по Договору суборенди (п. 5.3.6 Договору), повинен був вжити всіх можливих заходів для уникнення порушення зобов'язань по Договору в частині сплати послуг суборенди і компенсації Позивачу вартості комунальних послуг, як наприклад - звернутись до Позивача про отримання рахунків наручно (а не тільки поштою), тощо. (дана правова позиція також підтверджується Постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 29.09.09р. по справі №37/405 та Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.09р. №12/149).

Враховуючи наведене, судом відхиляються посилання Відповідача, що підставою несплати по Договору суборенди послуг суборенди за січень 2009 року та компенсації комунальних платежів за грудень 2008р. та січень 2009р. є відсутність у Відповідача відповідного рахунку на сплату цих послуг.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з орендної плати за січень 2009 року з урахуванням інфляції в сумі 15 225,00 грн. та  компенсації комунальних платежів за грудень 2008р. в сумі 540,40 грн. та за січень 2009р. в сумі 459,00 грн., і оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем цих сум заборгованостей, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення їх з Відповідача в примусовому порядку.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.  

Суд не погоджується з розрахунком пені, наданим Позивачем, за несвоєчасну сплату орендної плати за січень 2009 року, та робить власний розрахунок суми пені за період заявлений позивачем до стягнення - з 05.01.2009р. по 05.06.2009р. (оскільки сама дата початку нарахування пені є обґрунтованою), та суд обраховує пеню у відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», з врахуванням п. 6 ч. 232 ГК України, п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, та на підставі передбаченої Договором суборенди відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 7.1. договору, наступним чином:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУ

Сума пені за період прострочення

1522505.01.2009 - 15.02.20094212.0000 %

420.46

1522516.02.2009 - 05.06.200911012.0000 %

1101.21

Таким чином, загальна сума пені –1521,67 грн.

Оскільки компенсація вартості послуг, передбачених п. 4.7. Договору суборенди, здійснюється Відповідачем протягом 5-ти календарних днів з дати виставлення Позивачем відповідного рахунку (п. 4.8. Договору суборенди), та оскільки судом встановлено, що з Договору суборенди не вбачається, що сторони погодили сам порядок виставлення та вручення згаданих рахунків, а на Відповідача, як на зобов'язану сторону по Договору суборенди (п. 5.3.6 Договору) покладається обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати Позивачу компенсацію вартості комунальних послуг, то суд приходить до висновку, що початком прострочення цієї компенсації комунальних послух за грудень 2008 року та за січень 2009 року є перший день наступного місяця, що слідує за місяцем компенсації (тобто за грудень 2008 року - з 01.01.2009р., а за січень 2009 року - з 01.02.2009р.), оскільки Відповідач був обізнаний, що користується в цьому місяці комунальними послугами, а отже був обізнаний, що повинен компенсувати Позивачу їх вартість.

Позивач просить суд стягнути пеню за кожний з прострочених комунальних платежів (грудень 2008 року та січень 2009 року), за 151 день прострочення.

Суд не погоджується з розрахунком пені, наданим Позивачем, за несвоєчасну сплату компенсації комунальних платежів (грудень 2008 року та січень 2009 року), та робить власний розрахунок суми пені, обраховуючи перший день прострочення: за грудень 2008 року - з 01.01.2009р., а за січень 2009 року - з 01.02.2009р., та за заявлену позивачем до нарахування пені кількість днів прострочення –151 день (оскільки наведена Позивачем дата початку нарахування пені не є обґрунтованою).

Суд обраховує пеню у відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», з врахуванням п. 6 ч. 232 ГК України, п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, та на підставі передбаченої Договором суборенди відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 7.1. договору, наступним чином:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУ

Сума пені за період прострочення

540.401.01.2009 - 15.02.20094612.0000 %

16.35

540.416.02.2009 - 31.05.200910512.0000 %

37.31

Загальна сума пені за вищенаведеною таблицею –53,66 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

45901.02.2009 - 15.02.20091512.0000 %0.066 %*4.53

45916.02.2009 - 14.06.200911912.0000 %0.066 %*35.92

45915.06.2009 - 01.07.20091711.0000 %0.060 %*4.70

Загальна сума пені за вищенаведеною таблицею –45,15 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу пені за порушення умов Договору в частині оплати послуг суборенди за січень 2009 року та компенсації комунальних платежів за грудень 2008р. та січень 2009р., і тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в примусовому порядку, проте в сумі, що обрахована судом - 1620,48 грн. (1521,67 грн. + 53,66 грн. + 45,15 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних за порушення умов Договору в частині оплати послуг суборенди за січень 2009 року та компенсації комунальних платежів за грудень 2008р. та січень 2009р. за період 05.01.2009р.-17.07.2009р.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок 3% річних за порушення умов Договору в частині оплати послуг суборенди за січень 2009 року за період 05.01.2009р.-17.07.2009р., всього за 163 дні, де сума 3% річних складає 203,97 грн.

Разом з тим, суд не погоджується з розрахунком 3% річних за порушення умов Договору в частині компенсації комунальних платежів за грудень 2008р. та січень 2009р., з період 05.01.2009р.-17.07.2009р., оскільки дата початку нарахування 3% річних є невірною, та робить власний розрахунок 3% річних, враховуючи, що перший день прострочення: за грудень 2008 року - 01.01.2009р., а за січень 2009 року - 01.02.2009р., наступним чином:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

540.401.01.2009 - 17.07.20091983 %8.79

45901.02.2009 - 17.07.20091673 %6.30

Загальна сума за вищенаведеною таблицею - 15,09грн.

В межах даної справи Позивач на власний розсуд просить суд стягнути з Відповідача меншу суму 3% річних, ніж обраховані судом, а саме –13,39 грн. за порушення умов Договору в частині компенсації комунальних платежів за грудень 2008р. та січень 2009р.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу 3% річних за порушення умов Договору в частині оплати послуг суборенди за січень 2009 року та компенсації комунальних платежів за грудень 2008р. та січень 2009р., тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача сум 3% річних в розмірах, що заявлені Позивачем до стягнення, та вище обґрунтовані в рішенні –203,97 грн. та 13,39 грн., а всього разом 217,36 грн.

Позивач також просить суд стягнути з Відповідача інфляційні згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення умов Договору в частині оплати послуг суборенди за січень 2009 року, за період з 05.12.2008р. по 17.07.2009р.

Разом з тим, суд не погоджується з розрахунком інфляційних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки Позивачем наведено невірний розмір суми оплати послуг суборенди за Договором за січень 2009 року –15 000 грн., натомість вірна - 15225грн., та оскільки дата початку нарахування інфляційних також є невірною –не 05.12.2008р., а 05.01.2009р. (що обґрунтовано вище в рішенні).

Суд робить власний розрахунок інфляційних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, з врахуванням вірного розміру орендної плати за січень 2009 року та початку періоду нарахування інфляційних, наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

05.01.2009 - 17.07.2009152251.0851294.13

Таким чином, інфляційні за вищенаведеною таблицею складають - 1294,13 грн.

В межах даної справи Позивач на власний розсуд просить суд стягнути з Відповідача меншу суму інфляційних, ніж обраховані судом, а саме –166,20 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу інфляційних за порушення умов Договору в частині оплати послуг суборенди за січень 2009 року, тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних в розмірі, що заявлений Позивачем до стягнення –166,20 грн.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва пропорційно сумі задоволених позовних вимог; сума надлишково сплаченого Позивачем державного мита –0,01 коп. повертається Позивачу з Державного бюджету України.

Крім того, Відповідачем подавалось Клопотання про розподіл судових витрат, понесених ним на оплату послуг адвоката в розмірі 38 074 грн. за Договорами №ФС0118 від 18.09.2009р. та №ФС0401 від 04.01.2010р.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач зазначає, що адвокатом Гусак А.М. були надані йому адвокатські послуги по Договору №ФС0118 від 18.09.2009р. на загальну суму 18 950 грн., які  відповідно до п. 1.2 цього договору складають собою комплекс адвокатських послуг, пов'язаних з представництвом інтересів Відповідача в судах України у господарській справі №35/549 про стягнення з Відповідача сум заборгованостей та штрафних санкцій в розмірі 189 502,22 грн. та зобов'язання передати приміщення.

Відповідач зазначає, що ці судові витрати він поніс оплативши виставлений на підставі Договору №ФС0118 від 18.09.2009р. Рахунок №ФС001 від 30.10.2009р. на суму 18950 грн., наступним чином:

- 02.11.2009 р. Відповідач готівкою сплатив 10 000 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером Відповідача від 02.11.2009 р., прибутковим касовим ордером адвоката № 62 від 02.11.2009 р.;

- 05.11.2009 р. Відповідач сплатив 5 500 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 415;

- 12.11.2009 р. Відповідач сплатив 1000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 424;

- 30.11.2009 р. Відповідач сплатив 2450 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 448.

Проте, при дослідженні наданого Відповідачем Рахунку №ФС001 від 30.10.2009р. на суму 18950 грн., судом встановлено, що він складений не на підставі та на виконання Договору №ФС0118 від 18.09.2009р., а на підставі іншого, не наданого Відповідачем суду Договору - №ФС 001 від 07.09.2009р.

Доказів надання Відповідачу та оплати ним адвокатських послуг по Договору №ФС0118 від 18.09.2009р. суду не надано, тому вимога Відповідача про розподіл судових витрат в цій частині - 18 950 грн. на підставі Договору №ФС0118 від 18.09.2009р., визнається судом необґрунтованою та залишається без задоволення.

Також Відповідач зазначає, що адвокатом Гусак А.М. були надані йому адвокатські послуги і по іншому Договору - №ФС0401 від 04.01.2010р., які  відповідно до п. 1.2 цього договору складають собою комплекс адвокатських послуг, пов'язаних із представництвом інтересів Відповідача у спорі з ЗАТ «Європорт»щодо стягнення з Відповідача заборгованості та повернення орендованого приміщення за адресою м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача,7, включаючи представництво в господарських судах всіх інстанцій, у разі направлення справи на нових розгляд.

На підставі вказаного договору, Відповідачу були виставлені та Відповідачем оплачені:

- Рахунок № ФС0401/01 від 09.06.2010р. оплачений Відповідачем згідно платіжного доручення №276 від 29.06.2010р.;

- Рахунок № ФС0401/02 від 13.08.2010р. оплачений Відповідачем згідно платіжних доручень №461 від 08.10.2010р. та №528 від 11.11.2010р.;

- Рахунок № ФС0401/03 від 23.12.2010р. оплачений Відповідачем згідно платіжного доручення №12 від 13.01.2011р.

Загалом Відповідачем оплачено по Договору №ФС0401 від 04.01.2010р. за заведеними вище рахунками –22 448,80грн.

На підставі договору №ФС0401 від 04.01.2010р. Відповідачем та адвокатом Гусак А.М. підписано Акт приймання-передачі послуг від 14.06.2011р.

Разом з тим, з вищенаведених Договору №ФС0401 від 04.01.2010р. та Акту приймання-передачі адвокатських послуг від 14.06.2011р. не вбачається, що всі адвокатські послуги, зазначені у наведеному договорі та перелічені у акті приймання-передачі послуг надавалися Відповідачу саме по даній судовій справі №35/549 (№35/549-2/224).

Крім того, відповідно до п. 28 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. N 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», зазначено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України і в раніше наданому Інформаційному листі від 14.12.2007 N 01-8/973).

Проте, окрім вищенаведеного Договору №ФС0401 від 04.01.2010р., та складених на його підставі наведених вище рахунків, платіжних доручень на їх оплату та акту приймання-передачі, які підтверджують розмір сплачених адвокату коштів, Відповідачем не доведено розумності самих сум витрат на оплату послуг адвоката, а саме: з огляду на: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи вищенаведене, вимога Відповідача про розподіл судових витрат понесених ним на оплату послуг адвоката на підставі Договору №ФС0401 від 04.01.2010р. та Рахунків № ФС0401/01 від 09.06.2010р., № ФС0401/02 від 13.08.2010р. та № ФС0401/03 від 23.12.2010р., визнається судом необґрунтованою та залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги первісного позову задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Фабрика спецодягу»(м. Київ, вул. Строчака, 6; код ЄДРПОУ 35755847) на користь Закритого акціонерного товариства «Європорт»(03049, м. Київ, вул. Лукашевича, 15-А; код ЄДРПОУ 31744061) 15 225 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті двадцять п'ять) грн. –заборгованості по орендній платі за Договором суборенди № СУБ-08/С-141 від 22.10.2008р., 999 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 40 коп. –компенсації комунальних платежів, 1 620 (одна тисяча шістсот двадцять) грн. 48 коп. –пені, 217 (двісті сімнадцять) грн. 36 коп. –3% річних, 166 (сто шістдесят шість) грн. 20 коп. –інфляційних нарахувань, 1 822 (одна тисяча вісімсот двадцять дві) грн. 84 коп. державного мита та 22 (двадцять дві) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовити.

На підставі даного рішення повернути Закритому акціонерному товариству «Європорт»(03049, м. Київ, вул. Лукашевича, 15-А; код ЄДРПОУ 31744061) з Державного бюджету України 1 коп. надлишково сплаченого державного мита. Оригінал платіжного доручення № 5778 від 19.08.2009р. залишається в матеріалах даної справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               І.О.Домнічева

Повне рішення складено 25.07.11р.