Рішення

від 21.07.2011 по справі 47/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/215

21.07.11

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю «Кон-Рен»

до                       Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо –постачальне підприємство

                          «Київспецпідйомтранс»

про                     розірвання договору

Суддя   Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача      не з»явився

від відповідача  не з»явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.07.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про розірвання укладеного між сторонами Договору № 1410/2009 від 06.04.2009 р.,  а  також відшкодування витрат по сплаті державного мита - 85,00 грн. та послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу –236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2011 р. порушено провадження в справі № 47/215 та призначено розгляд справи на 14.07.2011 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2011 р. розгляд справи відкладено до 21.07.2011 р. у зв'язку з неявкою представників сторін та ненаданням ними витребуваних документів.

21.07.2011 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки його представник знаходиться у відпустці.

Позивач та відповідач своїх представників в судове засідання 21.07.2011 р. - не направили, вимоги ухвал суду від 06.07.2011 р. та від 14.07.2011 р. щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору –не виконали. Про проведення судового засідання були повідомлені за адресами свого місцезнаходження, зазначеними в позові. Суд зазначає про те, що сторони не були обмежені у своїх процесуальних павах надати витребувані документи та пояснення по суті спору через канцелярію суду, або шляхом направлення поштового відправлення, про що зазначалось в ухвалах суду.

Розглянувши в судовому засіданні 21.07.2011 р. подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку про незадоволення останнього, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, стаття 28 ГПК України не визначає представників юридичних осіб, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації, як єдиних представників останніх в суді. Безпосередньо представляти інтереси сторони надано керівникам підприємств та організацій, іншим особам, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. А тому наведена представником позивача у зазначеному клопотанні причина неможливості явки представника позивача в судове засідання не визнається судом поважною, а відтак з метою уникнення затягування розгляду справи суд відхиляє заявлене клопотання.

Вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем на підставі укладеного договору від 06.04.2009 було перераховано відповідачу аванс в сумі 140 000.00 грн. для виконання обсягу робіт, обумовлених у договорі. Але відповідачем роботи у обумовлений договором строк виконані не були, аванс в розмірі 140 000,00 грн.  повернуто також не було, а тому позивач на підставі ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України просив розірвати договір від 06.04.2009.

У відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2009 р. між відповідачем –ТОВ «Виробничо –постачальне підприємство «Київспецпідйомтранс», як виконавцем, та позивачем –ТОВ «Кон-Рен», як замовником, було укладено Договір №  1410/2009, предметом якого відповідно до п.п. 1.1, 1.2 є поставка, монтаж, наладка та здача в експлуатацію кран –балки опорної в/п 3,2 т, проліт 10,5 м з пониженою будівельною висотою, максимальна висота підйому гака від рівня підлоги 4,6 м, а також, поставка монтаж опор та підкранового шляху (довжиною 84 м).

Умовами Договору №  1410/2009 від 06.04.2009 р. сторони погодили, що загальна сума договору складає 280000,00 грн. (з ПДВ) (п. 2.1); обов»язок замовника (позивача) оплатити вартість робіт, вказаних у п.п. 1.1, 1.2 даного договору в два етапи: 50% у вигляді попередньої оплати протягом 3 банківських днів з моменту підписання даного договору, 25 % протягом одного банківського дня після отримання письмового повідомлення про початок монтажу опор і підкранових шляхів, 25% протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, вказаних у п.п. 1.1, 1.2 даного договору (п. 2.2); виконання робіт, вказаних у п.п. 1.1, 1.2  даного договору, здійснюється протягом 35 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати (розділ 3); всі спори, які можуть виникнути при виконанні даного договору та у зв»язку з ним будуть вирішуватись шляхом дружніх переговорів між зацікавленими сторонами шляхом досудового врегулювання спорів, при розбіжності точок зору - компетентним органом є господарський суд (розділ 6); договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами, а припиняє дію після виконання сторонами всіх зобов»язань, жодна із сторін не може в односторонньому порядку припинити дію даного договору, розторгнення договору в односторонньому порядку не допускається без згоди двох сторін (розділ 8).

Відповідно до банківської виписки по особовому рахунку позивача та платіжного доручення № 1745 від 09.04.2009 р., ТОВ «Кон-Рен»було перераховано на користь ТОВ «Виробничо –постачальне підприємство «Київспецпідйомтранс»грошові кошти в сумі 140 000,00 грн. з призначенням платежу «За поставку та здачу в експлуатацію крану –балки згідно Договору № 1410/2009 від 06.04.209 у сумі 116666,37 грн., ПДВ-20% 23333,33 грн.».

Позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем у строк своїх зобов'язань по Договору № 1410/2009 від 06.04.2009 р., строк виконання яких погоджений сторонами у розділі 3 даного договору, та вважає таке порушення істотним порушенням відповідачем Договору № 1410/2009 від 06.04.2009 р. Зокрема, відповідно до розділу 3 Договору № 1410/2009 від 06.04.2009 р. відповідач був зобов»язаний виконати роботи, вказані у п.п. 1.1, 1.2 даного договору, протягом 35 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати, т.т. до 03.06.2009 р., з огляду на здійснення позивачем попередньої оплати 09.04.2009 р. Натомість, станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач роботи, вказані у п.п. 1.1, 1.2 Договору № 1410/2009 від 06.04.2009 р., не виконав, грошові кошти, сплачені позивачем у якості попередньої оплати, останньому не повернув, внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того, на що він розраховував під час укладання Договору № 1410/2009 від 06.04.2009 р.

Як зазначив позивач у позовній заяві, він не звертався до відповідача в порядку досудового врегулювання спору відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України та умов розділу 6 Договору № 1410/2009 від 06.04.2009 р.  з  пропозицією про розірвання  даного договору, проте наведене не позбавляє позивача права звернутись за захистом свого порушеного права шляхом подання прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 2 вищезазначеної статті Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 2 статті 611 Цивільного кодексу України  визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 1410/2009 р. від 06.04.2009 р., позивач був зобов»язаний оплатити вартість робіт, вказаних у п.п. 1.1, 1.2  даного договору, в два етапи, зокрема, 50% у вигляді попередньої оплати протягом 3 банківських днів з моменту підписання даного договору, а відповідач зобов»язувався виконати роботи, вказані у п.п. 1.1, 1.2  даного договору, протягом 35 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати.

Як встановлено судом, позивачем було перераховано на користь відповідача згідно п. 2.2  Договору № 1410/2009 р. від 06.04.2009 р попередню оплату у розмірі 140 000,00 грн., але відповідачем жодних зобов'язань у строки, визначені оспорюваним договором, виконано не було, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Оскільки відповідачем жодних зобов'язань у строки, визначені Договором № 1410/2009 р. від 06.04.2009 р.  виконано не було, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання Договору № 1410/2009 р. від 06.04.2009 р.

Стосовно застосування приписів частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку позивача, як сторони за оспорюваним договором, до звернення до суду з позовом про розірвання договору надсилати відповідну пропозицію відповідачу, як іншій стороні за оспорюваним договором, суд зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 визначено, що положення  частини  другої статті 124  Конституції України стосовно поширення   юрисдикції   судів   на    всі правовідносини,  що виникають у державі, необхідно розуміти  так,  що  право  особи  (громадянина України,  іноземця,  особи  без громадянства,  юридичної особи) на звернення до суду  за  вирішенням  спору  не  може  бути  обмежене законом,  іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором  досудового врегулювання  спору  за  волевиявленням суб'єктів  правовідносин  не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Верховним Судом України з посиланням на зазначене рішення Конституційного Суду України зазначалося,  що недотримання   позивачем   вимог   частини   другої   статті   188 ГК   України   щодо  обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення   такої   необхідності   не  позбавляє  позивача  права звернутися за захистом порушеного права  шляхом  вчинення  прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова Верховного Суду України від 17.06.2008 № 8/32пд).

Відповідну правову позицію із зазначеного питання викладено також в Інформаційних листах Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" та від 15.01.2010 № 01-08/12 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)", а також у постанові суду касаційної інстанції від 29.03.2011 № 22/110.

Враховуючи те, що, доказів виконання відповідачем договору № 1410/2009 р. від 06.04.2009 р. суду станом на момент вирішення спору надано не було і позивач у позові наголошував на невиконання робіт відповідачем по ньому, а також у зв'язку з порушення відповідачем умов  укладеного договору щодо строків виконання робіт, передбачених п.п. 1.1, 1.2 даного договору, суд дійшов висновку про те, що відповідачем порушено вважається судом істотним порушенням відповідачем укладеного  договору, внаслідок чого позивач значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував під час укладання даного договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про розірвання договору № 1410/2009 р. від 06.04.2009 р. на підставі ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, вимога позивача про розірвання договору № 1410/2009 р. від 06.04.2009 р., укладеного між позивачем та відповідачем, - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Договір № 1410/2009 р. від 06.04.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо –постачальне підприємство «Київспецпідйомтранс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кон-Рен»- розірвати.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо –постачальне підприємство «Київспецпідйомтранс»(ідентифікаційний код 33400717, місцезнаходження:  м. Київ, вул. Бастіонна, 1/36) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кон-Рен»(ідентифікаційний код 32393217,  місцезнаходження: 08136,  Київська область, Києво –Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 1а)   витрати по сплаті державного мита у розмірі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

4.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

5.    Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення –25.07.2011