Постанова

від 18.08.2011 по справі 16/212/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/212/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"18" серпня 2011 р. Справа № 16/212/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бандури

суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко (на підставі розпорядження заступника голови суду від 08.08.2011 р. № 470)

при секретарі судового засідання: О.О. Довбиш

представники сторін в судове засідання не з'явились, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "ВІЛАНІК"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 16.02.2011 р.

у справі № 16/212/10

за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

до Приватного науково-виробничого підприємства "ВІЛАНІК"

про стягнення 313810,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

          У грудні 2010 р. ПАТ "Універсал Банк" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного науково-виробничого підприємства "ВІЛАНІК" заборгованості за кредитним договором в сумі 313810,24 грн., у     т. ч. заборгованість по сумі кредиту - 299899,39 грн., прострочена заборгованість по сумі кредиту - 124580,71 грн., відсотки - 10157,35 грн., підвищені відсотки - 3753,50 грн., на підставі ст. ст. 549, 550, 612 ЦК України, ст. 230, 231 ГК України.

          В обґрунтування позову позивач послався на порушення відповідачем умов кредитного договору від 04.11.2009 р. № BL10807, укладеного між ПНВП "ВІЛАНІК" та ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є позивач.

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.02.2011 р. (суддя Фролов В.Д.) позов задоволено в повному обсязі з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

          Не погодившись з даним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник зазначив, що судом не було перевірено правильність нарахування банком заборгованості; крім того, справу розглянуто за відсутності його представника.

          Одночасно підприємство заявило клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, яке задоволено ухвалою суду апеляційної інстанції від 28.07.2011 р.

          Перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

          04.11.2009 р. між Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" (банк) та Приватним науково-виробничим підприємством "ВІЛАНІК" (позичальник) укладено кредитний договір № BL10807, за умовами якого банк зобов'язався встановити позичальнику ліміт кредитної лінії: з 04.11.2009 р. до 31.01.2010 р. - в межах суми 300000 грн.; з 01.02.2010 р. і до кінця дії договору - в межах суми 200000 грн., а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти, надані в межах ліміту кредитної лінії, та сплатити плату за користування кредитною лінією в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі (п. 1.1 договору).

          Відповідно до п. п. 1.2.2 договору позичальник повинен повернути всю суму кредиту не пізніше 31.10.2010 р.

          Згідно з п. п. п. 1.2.3 договору погашення грошових зобов'язань позичальника повинно здійснюватись наступним чином:

- другого робочого дня кожного поточного місяця (починаючи з місяця, що слідує за місяцем встановлення ліміту кредитної лінії) позичальником має бути сплачена сума мінімального платежу відповідно до умов цього договору;

- не пізніше дати, вказаної у п. 1.2.2 договору, позичальник зобов'язується повернути всю суму кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії;

- всі вищевказані грошові зобов'язання позичальника сплачується шляхом перерахування/переказу сум існуючих грошових зобов'язань позичальника на рахунок банку.

          Пунктом 3 договору передбачено порядок надання траншів.

          Відповідно до п. 1.5.1 договору за користування кредитними коштами, наданими за цим договором, позичальник зобов'язується сплачувати проценти в порядку та на умовах, визначених цим договором. За користування кредитними коштами (всією сумою або частиною) без порушення встановлених цим договором строку/термінів погашення кредиту/його частини, встановлюється процентна ставка (звичайна процентна ставка), розмір якої визначається за наступною формулою: звичайна процентна ставка = депозитна ставка + 5,5% річних. За користування кредитними коштами (всією сумою або частиною) понад встановлені цим договором строк/терміни погашення кредиту/його частини встановлюється інша процентна ставка (підвищена процентна ставка), розмір якої визначається за наступною формулою: підвищена процентна ставка = подвійна звичайна процентна ставка.

          Додатковою угодою № 1 внесено зміни до кредитного договору, п. 1.1 викладено в наступній редакції: "банк зобов'язується встановити позичальнику ліміт кредитної лінії з 13.03.2010 р. і до кінця дії договору - в межах суми 300000 грн.".

          20.08.2010 р. ПАТ "Універсал Банк" направило ПНВП "ВІЛАНІК" вимогу про сплату протягом 30-ти днів всієї суми кредиту достроково, процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язань та повідомило про наявність в останнього заборгованості за кредитним договором в сумі 305951,32 грн., з яких  299899,39 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 6052,14 грн. - проценти, нараховані за користування кредитними коштами. Відповіді на вказану вимогу від товариства не надходило.

          Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

          Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

          Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Розглядаючи позовні вимоги банку про стягнення з підприємства заборгованості, місцевий господарський суд встановив, що банк в повному обсязі виконав свої зобов'язання за кредитним договором. В свою чергу, підприємство не погасило отримані транші в межах кредитної лінії в строк до 31.10.2010 р., чим порушило п. п. 1.1, 1.2.2, 1.2.3 договору.

          Відповідачем не спростовано наявність боргу, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ПНВП "ВІЛАНІК" на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованості по сумі кредиту у розмірі 299899,39 грн., в яку входить сума простроченої заборгованості по кредиту - 124580,71 грн.

          В частині 1 статті 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

          Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:  1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Перевіривши розрахунок обчислення відсотків та підвищених відсотків, наданий банком, місцевий господарський суд дійшов висновку про правильність їх нарахування у розмірі 10157,35 грн. та 3753,50 грн. відповідно, в зв'язку з чим задовольнив позов в цій частині.

          Судова колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

          Посилання ПНВП "ВІЛАНІК" на неправильність розрахунку заборгованості спростовуються самим розрахунком; крім того, іншого розрахунку підприємство не надало.

          Твердження скаржника про те, що справу було розглянуто без участі його представника, не повідомленого належним чином про день, час та місце розгляду справи, спростовуються наступним.

          Відповідно до ч. 4 ст. 89 ЦК України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

          Як вбачається із матеріалів справи, ухвали господарського суду Одеської області про порушення провадження у справі від 20.12.2010 р., про відкладення розгляду справи від 19.01.2011 р. та від 03.02.2011 р. направлялись на адресу згідно витягу з ЄДРПОУ, а саме: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 17 (а. с. 56). Крім того, вказана адреса була зазначена позичальником у кредитному договорі. Проте, вказані ухвали суду повертались з відміткою пошти про відсутність реєстрації такої особи за вказаною адресою (а. с. 31-33, 41-43, 53-55).

          Щодо розміру державного мита, що підлягає сплаті у дані справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

          Згідно зі ст. 45, ч. 1 ст. 46 ГПК України позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів, заяви про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських судів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством. Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

          Пунктом 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" встановлено ставки державного мита, зокрема, із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів: 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

          Оскільки ціна позову складає 313810,24 грн., то державне мито, яке повинно було бути сплачено при зверненні з даним позовом складає         3138,1 грн. (а ні 1700 грн., як сплатив позивач), і відповідно при зверненні з апеляційною скаргою - 1569,05 грн. (а ні 850 грн., як сплатив скаржник).

          В зв'язку з тим, що позов задоволено в повному обсязі, сума недоплаченого державного мита в сумі 2157,15 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету України відповідно до ст. 49 ГПК України.

          Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеним.

          З огляду на вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Миколаївської області від 16.02.2011 р. у справі № 16/212/10 змінити, доповнивши резолютивну частину рішення пунктом 4 наступного змісту:

"4. Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "ВІЛАНІК" на користь державного бюджету України державне мито в сумі 2157,15 грн., в      т. ч. за апеляційний перегляд.".

          Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

          Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                  Л.І. Бандура

          Суддя                                                                      Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                      В.Б. Туренко

Повний текст постанови підписано 23.08.2011 р.