Постанова

від 18.08.2011 по справі 3/133-пн-09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/133-ПН-09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"18" серпня 2011 р. Справа № 3/133-ПН-09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - Величко Т.А.,    

суддів: Бойко Л.І., Таран С. В.,

при секретарі судового засідання Павлюк О. М.

за участю представників сторін:

від позивача – Меркулова О. В.;

від відповідача  –не з'явився;

від 3-ої особи –не з'явився;

від прокуратури –Сороченко О. С.;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області (згідно постанови ВГСУ від 20.07.2011р.)

на рішення господарського суду Херсонської області від 01.10.2009р.

у справі № 3/133-ПН-09

за позовом Приватної аграрно-промислової фірми “ВЕРА”

до Голопристанської районної державної адміністрації

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чулаківської сільської ради

про визнання права власності на земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2009р. приватна аграрно-промислова фірма “ВЕРА” звернулася  до господарського суду  Херсонської області з позовними вимогами  до Голопристанської районної державної адміністрації про  визнання права власності  на земельну ділянку пл. 12, 7 га для  обслуговування  існуючого  виробничого  комплексу за  межами с. Чулаківка по вул. Леніна, буд. 1-ц,  розташовану  на території Чулаківкої сільської Ради  Голопроистанського  району Херсонської області.

Позовні вимоги  обґрунтовані наявністю свідоцтва про право власності на нерухоме майно –виробничий комплекс, розташований  за межами с. Чулаківка, на земельній ділянці пл. 12, 7 га, ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України.

Голопристанська РДА позовні вимоги   не визнала,  посилаючись на те, що  спір не підлягає розгляду в порядку  господарського судочинства, оскільки  належними відповідачами у справі є власники  земельних часток (паїв), спірна  земельна ділянка  належала КСП ім. Леніна, яке було ліквідовано, а землі  розпайовані. Спірна земельна ділянка відноситься  до земель  сільськогосподарського призначення, а тому не  може передаватися у власність; з 04.02.2009р.  діє мораторій на відчуження  земель  сільськогосподарського призначення.

Чулаківська сільська Рада  з позовними  вимогами погодилася, оскільки не має будь –яких заперечень  щодо оформлення за ПАПФ “ВЕРА” права власності на  земельну ділянку загальною площею 12,7 га для  обслуговування  існуючого  виробничого  комплексу  за межами  с. Чулаківка по вул. Леніна, буд. 1-ц в порядку ст. 120 ЗК України. За результатами  розпаювання майна ПАПФ “ВЕРА” від КСП ім. Леніна за актами  прийому –передачі  був переданий майновий  комплекс ферми (МТФ-2), розташований  на земельній ділянці пл. 12, 7 га.

Рішенням господарського суду  Херсонської області від 01.10.2009р. (суддя Людоговська В. В.) позов задоволено в повному обсязі. Визнано за ПАПФ “ВЕРА” право  власності  на земельну ділянку загальною площею 12, 97 га для обслуговування існуючого  виробничого комплексу за межами с. Чулаківка по вул. Леніна, 1-ц, розташовану на території Чулаківкої сільської Ради  Голопристанського району  Херсонської області. Стягнуто з  Голопристанської сільської Ради  на користь   ПАПФ “ВЕРА” 102 грн. –держмита, 118 грн. –витрат на ІТЗ  судового процесу.

Судове рішення мотивоване тим, що до ПАПФ “ВЕРА”, нового власника  нерухомого майна  реформованого КСП ім. Леніна відповідно до ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України   перейшло право власності  на земельну  ділянку, зайняту  виробничим  комплексом  із земель  колективної  власності КСП ім. Леніна.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, заступник прокурора Херсонської області  в інтересах Голопристанської РДА просить рішення  господарського суду  скасувати,  в задоволенні  позовних вимог відмовити.

Доводи скаржника ґрунтуються на допущених судом порушеннях норм  матеріального права, що призвело до прийняття незаконного рішення, а саме:

-     надання у власність та користування земельних ділянок  є виключним повноваженням відповідної державної  адміністрації, а тому суд не може  приймати рішення про передачу у власність земельної ділянки, оскільки це не  належить до компетенції суду;

-          реформування КСП ім. Леніна відбулося на підставі рішення загальних зборів від 18.09.2001р. шляхом  створення 03.10.2010р. його правонаступника –ПСП „Довіра”;

-          КСП ім. Леніна спірна земельна ділянка під об'єктами нерухомості  належала відповідно до державного акту на право колективної власності на землю від 26.06.1997р.;

-        оскільки припинення діяльності КСП ім. Леніна відбулося до 01.01.2002р. до  набрання чинності ЗК України, земельна ділянка може знаходитися у ПАПФ “ВЕРА” лише у користуванні.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет  правильності їх юридичної оцінки  господарським судом  та заслухавши  пояснення присутніх в засіданні представників сторін, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає, виходячи з такого.

Відповідно до свідоцтва про право  власності на нерухоме майно, позивачу належить на праві власності об'єкт нерухомого майна: виробничий комплекс, розташований за межами с. Чулаківка по вул. Леніна, буд. 1-ц, який складається із адміністративно –побутової будівлі, А, 639, 1 кв. м.; склад Б, склад Е, склад З, склад Д, 2316, 9 кв.м.; склад Ж 1743, 3 кв.м.; сарай Т, прохідна І, трансформатор № 1, охорона №2, 3.

Даний об'єкт нерухомості, як зазначає позивач, був придбаний  ПАПФ “ВЕРА” в якості  майнових паїв у колишніх членів КСП ім. Леніна в процесі його реформування і за  актами приймання –передачі  був переданий позивачу.

Як зазначає позивач, об'єкт  нерухомості  розташований на  земельній ділянці площею 12, 7 га,  яка  на праві власності   належала КСП ім. Леніна (державний акт на право  колективної власності на землю  від 26.06.1997р. ХС ІІІ № 4). Вказана  земельна ділянка, на якій розташовані  виробничий комплекс, знаходиться  за межами с. Чулаківка та входить до  складу колективної власності;  а не державної або комунальної  власності.

Голопристанська сільська Рада   підтвердила, що  земельна ділянка пл. 12, 7 га,  призначена для обслуговування існуючого  виробничого комплексу (МТФ) за межами с. Чулаківка, входила до складу земель колективної власності КСП ім. Леніна. За результатами розпаювання майна КСП ім. Леніна до ПАПФ “ВЕРА”, яке придбало у громадян майнові паї,  перейшов комплекс ферми –МТФ-2,  розташований за межами с. Чулаківка.

15.06.2009р. ПАПФ “ВЕРА” звернулася до Голопристанської РДА з проханням  дати згоду на розробку проекту  відведення земельної ділянки у власність  із земель колективної власності КСП ім. Леніна Чулаківкої сільської Ради  Голопроистанського  району загальною пл. 12, 7 га для обслуговування  існуючого  виробничого  комплексу  за межами с. Чулаківка по вул. Леніна, буд. 1-ц. Цільове призначення  земельної ділянки –землі сільськогосподарського призначення „для іншого сільськогосподарського використання”.

Листом від 07.07.2009р. вих. № 01-23/1611 Голопристанська РДА повідомила, що  вказана земельна ділянка  відноситься до  земель с/г призначення, а  чинним законодавством України по теперішній час на відчуження земель с/г  призначення накладено мораторій, а тому не має  можливості  задовольнити заяву. Але вказала про можливість  укладення договору  оренди землі.

Вказана відмова в наданні згоди на розробку  проекту  відведення земельної ділянки у власність  стала підставою для звернення  позивача до господарського суду із позовними вимогами про  визнання за нею права власності на  земельну ділянку.

Господарський суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, погодившись з доводами позивача, послався на те, що попередньому власнику будівель МТФ-2 (КСП ім. Леніна) земельна  ділянка під цим об'єктом  нерухомості належала на праві власності (Державний акт на право  колективної власності на землю від 26.06.1997р.); на ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, відповідно до яких до позивача  перейшло  право власності  на земельну ділянку, зайняту господарськими будівлями. Позивач має право  в установленому законодавством порядку  замовити виготовлення проекту  відведення земельної ділянки, зайнятої  господарськими будівлями, які належать йому на праві власності та отримати державний акт на право власності на землю.

З обґрунтованістю  висновків суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст. 82 ЗК України, юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Об'єктом права власності на  землю є відокремлена  ділянка на  конкретній місцевості, що  визначена в натурі.

Джерелом набуття  земельних ділянок та права власності або  права користування ними є землі  державної або комунальної власності та  рішення уповноважених органів  щодо їх надання.

Рішення про надання  земельних ділянок  у власність та  користування  приймаються органами  державної  виконавчої влади або органами  місцевого самоврядування. Передача  земельних ділянок у власність і надання її у  користування є складними юридичними  факторами, як за своїм  документальним  оформленням, так і за  здійсненням відповідних реальних дій. Вони  потребують: а) звернення громадянина  або юридичної особи із заявою або клопотання  з доданням до них відповідних  документів; б) розгляду  заяви або  клопотання  уповноваженим органом та  прийняття  відповідного рішення, а у необхідних випадках  і надання дозволу на  підготовку проекту відведення земельної ділянки; в) розробки проекту земельного відводу, його погодження,  розгляду та затвердження; г) перенесення проекту  відведення на місцевість шляхом  встановлення меж земельної ділянки; д)  одержання документів, які  посвідчують право на землю; е) здійснення державної реєстрації.

Відповідно до ст. 120 ЗК України,  при переході права власності на  будівлю і споруду, право власності  на земельну ділянку або її частину  може переходити на підставі  цивільно –правових угод, а право  користування –на підставі договору оренди.

Правочин, за яким переходить  право власності на житлові будинки, будівлі, споруди  тягне за собою перехід  права на земельну ділянку, на якій знаходиться  відповідне нерухоме майно. При цьому, новий власник земельної  ділянки не звільняється від необхідності  оформлення права на земельну ділянку відповідно  до законодавства.

У застосуванні положень ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, щодо  переходу права користування  земельною ділянкою внаслідок переходу права на  розташованій на ній житловий будинок, будівлю, споруду, слід врахувати таке:

- до відносин, пов'язаних з  переходом  права користування  земельною ділянкою,  на якій знаходиться житловий будинок,  будівля, споруда, до особи, що набула  право власності  на відповідне нерухоме майно, в т. ч.  стосовно  розміру  земельної ділянки,   застосовується   законодавство, що діяло на час переходу  права власності на житлові будинок,  будівлю, споруду.

В матеріалах справи відсутні  будь –які  документальні  підтвердження того, що для обслуговування  виробничого комплексу (МТФ-2) закріплено земельну ділянку пл. 12, 7 га.

Та обставина, що позивач в 2009р. звернувся до Голопристанської РДА з клопотання надати дозвіл на  розробку проекту  відведення земельної ділянки для передачі її у власність для обслуговування виробничого комплексу підтверджує,  що  спірна земельна ділянка  знаходиться  за межами Чулаківкої сільської Ради  і повноваження щодо  розпорядження цією ділянкою  здійснює Голопристанська РДА. Питання  надання у власність  та користування  земельної ділянки є виключним повноваженням  відповідної  райдержадміністрації.

А тому, не може набуватися право власності на земельні ділянки за рішенням суду.

Питання не розгляду заяви про  надання земельної ділянки  у власність,  відмови в наданні - може бути  підставою для  звернення  зацікавленої  особи до суду з  відповідними вимогами  щодо  таких дій  державних виконавчих органів.

Таким чином,  визнання права  власності на земельну ділянку  без  дотримання  зацікавленою особою   юридичного та документального  оформлення  такого  бажання  є порушення вимог чинного  земельного законодавства, як спеціального, що чітко визначає порядок  і процедуру  надання земельних ділянок  у власність.

Господарський суд дійшов  безпідставного висновку про  обґрунтованість  позовних вимог,  оскільки  він не  ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному  розгляді всіх обставин; неправильно застосував норми матеріального  права, а тому рішення суду  першої інстанції підлягає  скасуванню.

Керуючись ст. ст.  99, 101, 103-105 ГПК України,

колегія суддів постановила:

Рішення господарського суду   Херсонської  області  від 01.10.2009р. у справі № 3/133-ПН-09   - скасувати,  в задоволенні  позовних вимог відмовити.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                   Т.А. Величко

Судді :                                                                                                  Л.І. Бойко

                                                                                                             С.В. Таран

Повний текст складено та підписано 25.08.2011р.