Рішення

від 19.07.2011 по справі 6/320-33/157

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/320-33/157 19.07.11

Суддя Мудрий С.М., розгл янувши справу

за позовом Українськ ого консорціуму “Екосорб”

до 1) публ ічного акціонерного товарис тва “Альфа-банк”

2) товариства з о бмеженою відповідальністю “ Ферді Україна Лтд”

про визнання недійсною третейської угоди

Представники:

від позивача ОСОБА_1 - представник за до віреністю № 01/03-25 від 06.06.2011 року;

від відповідача 1) ОСОБА_2 - представник за до віреністю № 1075/09 від 05.10.2009 року;

2) не з'явивс я.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарсько го суду міста Києва передані вимоги Українського консорц іуму “Екосорб” до публічного акціонерного товариства “Ал ьфа-банк” та товариства з обм еженою відповідальністю “Фе рді Україна Лтд” про визнанн я недійсною третейської угод и у вигляді третейського зас тереження.

Свої позовні вимоги позива ч обґрунтовує тим, що між Укра їнським консорціумом «Екосо рб»(далі - Позивач) та публічни м акціонерним товариством «А льфа-Банк»(далі - відповідач) в становлені договірні віднос ини, що підтверджується дого вором № 1 від 05.02.2009 року про перев едення боргу, який був укладе ний між українським консорці умом “Екосорб”, товариством з обмеженою відповідальніст ю «Ферді Україна Лтд»та публ ічним акціонерним товариств ом “Альфа-банк”. Укладання до говору про переведення боргу було зумовлене рішенням від повідача про переведення всі єї кредитної заборгованості товариства з обмеженою відп овідальністю «Ферді Україна Лтд»на позивача, яка виникла на підставі договору про від криття кредитної лінії № 150/08, щ о був укладений між відповід ачем та товариством з обмеже ною відповідальністю «Ферді Україна Лтд»05.05.2008 року.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 догово ру про переведення боргу, сто рони домовилися про те, що суд овий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з договором про пере ведення боргу, в тому числі, ро згляд та вирішення спорів, як і виникають при виконанні аб о припиненні договору про пе реведення боргу, включаючи с пори про відшкодування завда них порушення договору збитк ів та недійсність (неукладен ість) договору, підлягають ос таточному вирішенню у Третей ському суді у відповідності до Регламенту третейського с уду. Тобто, п. 4.1. ст. 4 договору пр о переведення боргу є третей ською угодою у вигляді трете йського застереження.

На думку позивача, третейсь ке застереження не відповіда є вимогам Закону України “Пр о третейські суди”. Зокрема, у третейському застереженні н е вказано адреси третейськог о суду, порушено принципи неу передженості, добровільност і обрання або призначення тр етейського судді. Також пози вач вказує на процесуальні п орушення, допущені при розгл яді третейським судом справи про стягнення заборгованост і. Крім того, на момент укладен ня третейської угоди між сто ронами був відсутній спір, тр етейська угода укладена під впливом обману, оскільки від повідач замовчував існуванн я обставин, що мають істотне з начення.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.11.2010 року відм овлено в задоволенні позову.

Постановою Київського апе ляційного господарського су ду від 17.03.2011 року рішення господ арського суду м. Києва від 04.11.2010 року у справі № 6/320 залишено бе з змін.

Постановою Вищого господа рського суду України від 07.06.2011 р оку рішення господарського с уду м. Києва від 04.11.2010 року та пос танову Київського апеляційн ого господарського суду від 17.03.2011 року у справі № 6/320 скасова ні, справу передано на новий р озгляд до господарського суд у міста Києва.

Ухвалою господарського с уду України від 20.06.2011 року прийн ято справу № 6/320 до провадженн я, присвоєно справі № 6/320-33/157, приз начено розгляд справи на 05.07.2011 р оку.

Ухвалою господарського су ду м. Києва від 05.07.2011 року, у зв' я зку з неявкою в судове засіда ння представника відповідач а-2 та невиконанням останнім в имог суду, розгляд справи від кладено на 19.07.2011 року.

В судове засідання 19.07.2011 року з' явились представники поз ивача та відповідача-1 та нада ли пояснення по суті справи. П редставник позивача в повном у обсязі підтримав надану че рез відділ діловодства госпо дарського суду заяву про заб езпечення позову, а також зая влені позовні вимог та проси в визнати недійсною третейсь ку угоду у вигляді третейськ ого застереження, оформленог о п. 4.1. ст. 4 договору № 1 про перев едення боргу від 05.02.2009 року та с т. 3 додаткового договору від 0 5.02.2009 року до договору про відкр иття кредитної лінії №150/08 від 0 5.05.2008 року, та стягнути з публічн ого акціонерного товариств а «Альфа-банк» 170,00 грн. витрат п о сплаті державного мита, 236,00 г рн. витрат на інформаційно-те хнічне забезпечення судовог о процесу.

Суд відмовив в задоволенні зазначеного клопотання, у зв ' язку з необґрунтованістю.

Представник відповідача-1 н адав пояснення, відповідно д о яких заперечує проти заявл ених позовних вимог та проси ть суд відмовити позивачу в з адоволенні позову.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з' яви вся, вимоги суду не виконав, пр о поважні причини неявки пов новажного представника відп овідача-2 суд не повідомив, хоч а про час та місце розгляд спр ави був повідомлений належни м чином.

Заслухавши пояснення пред ставників позивача та відпов ідача-1, дослідивши наявні в ма теріалах справи докази, всеб ічно і повно з' ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунту ється позов, об' єктивно оці нивши докази, які мають значе ння для розгляду справи і вир ішення спору по суті, суд вваж ає, що позовні вимоги позивач а не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є д ія особи, спрямована на набут тя, зміну або припинення циві льних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК Україн и зобов'язанням є правовідно шення, в якому одна сторона (бо ржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кред итора) певну дію (передати май но, виконати роботу, надати по слугу, сплатити гроші тощо) аб о утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виника ють з підстав, встановлених с таттею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК Украї ни підставами виникнення цив ільних прав та обов'язків, зок рема, є договори та інші право чини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є до мовленість двох або більше с торін, спрямована на встанов лення, зміну або припинення ц ивільних прав та обов'язків.

05.05.2008 року між закритим акціо нерним товариством “Альфа-Ба нк” та товариством з обмежен ою відповідальністю “Ферді У країна Лтд” укладено договір про відкриття кредитної лін ії № 150/08 (далі - договір про від криття кредитної лінії).

05.02.2009 року між закритим акціо нерним товариством “Альфа-Ба нк” (банк за договором), товари ством з обмеженою відповідал ьністю “Ферді Україна Лтд” (п ервісний боржник за договоро м) та українським консорціум ом “Екосорб” (новий боржник з а договором) укладено догові р № 1 про переведення боргу (да лі - договір про переведення боргу), за яким за згодою банк у первісний боржник передав новому боржнику всі свої бор гові зобов' язання за догово ром про відкриття кредитної лінії.

05.02.2009 року на підставі догово ру про переведення боргу бул о укладено додатковий догові р до договору про відкриття к редитної лінії, відповідно д о умов якого сторони дійшли з годи викласти п. 12.8. ст. 12 договор у «строк та інші умови догово ру»викласти в наступній реда кції: по всіх питаннях, не врег ульованих цим Договором, сто рони керуються відповідними нормами матеріального права України. Усі спори, розбіжнос ті або вимоги, які пов' язані з договором або стосуються й ого виконання, порушення, при пинення дії або недійсності, сторони намагатимуться вирі шити шляхом переговорів. Суд овий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв' язку з цим договором, в тому числі розгляд та виріше ння спорів, які виникають при виконанні або припиненні да ного договору, включаючи спо ри про відшкодування завдани х порушенням договору збиткі в та недійсність (неукладені сть) договору, підлягають ост аточному вирішенню у Постійн о діючому Третейському суді при Всеукраїнської громадсь кої організації “Всеукраїнс ький фінансовий союз” у відп овідності до його Регламенту . Справа розглядається одним третейським суддею, який при значається головою Постійно діючого Третейського суду п ри Всеукраїнської громадськ ої організації “Всеукраїнсь кий фінансовий союз”. Підпис анням даного договору сторон и надають свою згоду на такий порядок призначення третейс ького суду для кожного спору , що може виникнути між ними в зв' язку з даним договором. С торони домовилися, що якщо од на із сторін письмово не напо лягає на іншому, то розгляд їх спору у Третейському суді бу де проходити виключно на під ставі наданих сторонами дока зів у засіданні Постійно дію чому Третейському суді при В сеукраїнської громадської о рганізації “Всеукраїнський фінансовий союз” за участю с торін або їх представників”.

Згідно з ст. 628 Цивільного код ексу України, зміст договору становлять умови (пункти), виз начені на розсуд сторін і пог оджені ними, та умови, які є об ов' язковими відповідно до а ктів цивільного законодавст ва.

Відповідно до ст. 12 Закону Ук раїни “Про третейські суди” третейська угода може бути у кладена у вигляді третейсько го застереження в договорі, к онтракті або у вигляді окрем ої письмової угоди. Якщо стор они не домовилися про інше пр и передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейс ькій угоді на конкретний пос тійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. З а будь-яких обставин у разі су перечності третейської угод и регламенту третейського су ду застосовуються положення регламенту. Третейська угод а укладається у письмовій фо рмі. Третейська угода вважає ться укладеною, якщо вона під писана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повід омленнями по телетайпу, теле графу або з використанням за собів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксац ію такої угоди, або шляхом нап равлення відзиву на позов, в я кому одна із сторін підтверд жує наявність угоди, а інша ст орона проти цього не запереч ує.

Третейська угода має місти ти відомості про найменуванн я сторін та їх місцезнаходже ння, предмет спору, місце і дат у укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на доку мент, який містить умову про т ретейський розгляд спору, є т ретейською угодою за умови, щ о договір укладений у письмо вій формі і це посилання є так им, що робить третейську угод у частиною договору.

У разі недодержання правил , передбачених цією статтею, т ретейська угода є недійсною. Недійсність окремих положен ь договору, контракту, що міст ить третейське застереження , не тягне за собою недійсніст ь такого третейського застер еження.

Третейська угода може міст ити як вказівку про конкретн о визначений третейський суд , так і просте посилання на вир ішення відповідних спорів мі ж сторонами третейським судо м.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається н а наступні підстави: у третей ській угоді не зазначено міс цезнаходження третейського суду; третейська угода супер ечить вимогам законодавства щодо вільного обрання або пр изначення третейського судд і; встановлене сторонами тре тейської угоди положення щод о можливості розгляду третей ським судом спорів про недій сність (неукладеність) догов ору суперечить положенням за конодавства України, відпові дно до якого зазначена катег орія спорів відноситься викл ючно до компетенції судів за гальної юрисдикції; укладанн я третейської угоди за відсу тності спору між сторонами; д опущення процесуальних пору шень, третейським судом під ч ас вирішення спору про стягн ення заборгованості за догов ором кредитної лінії; умисне не повідомлення відповідаче м позивача про ту обставину, щ о одним із засновників грома дської організації, якою зас новано обраний сторонами тре тейський суд, є посадова особ а відповідача, проте суд не по годжується з твердженнями по зивача з огляду на наступне.

Статтею 30 Закону України “П ро третейські суди” (у редакц ії на момент підписання трет ейської угоди) встановлено, щ о за загальним правилом місц ем проведення третейського р озгляду є місцезнаходження т ретейського суду, якщо інше н е передбачено регламентом тр етейського суду. Сторони мож уть на свій розсуд обрати міс це третейського розгляду у т ретейському суді для вирішен ня конкретного спору. За відс утності такої домовленості м ісце третейського розгляду в изначається третейським суд ом з урахуванням усіх обстав ин справи, зокрема, характеру справи, зручності обраного м ісця третейського розгляду д ля сторін та складу третейсь кого суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України “Про третейські суд и” місцезнаходженням постій но діючого третейського суду є місцезнаходження його зас новника.

Чинним законодавством не п ередбачено обов' язковість зазначення у третейській уг оді місцезнаходження третей ського суду.

Згідно зі статтею 14 Закону У країни “Про третейські суди” сторони мають право вільно п ризначати чи обирати третейс ький суд та третейських судд ів. За домовленістю сторін во ни можуть доручити третій ос обі (юридичній або фізичній) п ризначення чи обрання третей ського суду чи суддів.

Встановлений, сторонами тр етейської угоди, порядок обр ання або призначення третейс ького судді узгоджується з в имогами статті 14 Закону Украї ни “Про третейські суди” і по годжений позивачем, а тому не порушує його права.

Відповідно до ст. 6 Закону Ук раїни “Про третейські суди” (у редакції, чинній на момент у кладення третейської угоди) третейські суди в порядку, пе редбаченому цим законом, мож уть розглядати будь-які спра ви, що виникають із цивільних та господарських правовідно син, за винятком: 1) справ у спор ах про визнання недійсними н ормативно-правових актів; 2) сп рав у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задо воленням державних потреб; 3) с прав, пов'язаних з державною т аємницею; 4) справ у спорах, що в иникають із сімейних правові дносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контра ктів (договорів); 5) справ про ві дновлення платоспроможност і боржника чи визнання його б анкрутом; 6) справ, однією із ст орін в яких є орган державної влади, орган місцевого самов рядування, державна установа чи організація, казенне підп риємство; 7) інших справ, які ві дповідно до закону підлягают ь вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Кон ституційним Судом України; 8) с прав, коли хоча б одна із сторі н спору є нерезидентом Украї ни.

Таким чином, третейському с уду підсудні всі категорії с прав, предметом яких є захист порушеного права, способи як ого передбачені Цивільним ко дексом України та іншими акт ами законодавства, крім пере лічених в ст. 6 Закону України “Про третейські суди”. Позив ач не зазначає норми, на підст аві якої законодавство Украї ни містило б заборону сторон ам третейської угоди передба чити можливість вирішення су дом спорів, пов' язаних із не дійсністю договору.

Судом не приймаються до ува ги твердження позивача про м ожливість укладання третейс ької угоди лише у разі існува ння спору між сторонами як та ке, що не ґрунтується на закон одавстві України, оскільки у кладення третейської угоди м ожливе як до так і після виник нення між сторонами спірних правовідносин.

Порушення процесуальних н орм під час розгляду справи т ретейським судом є підставою для оскарження прийнятого р ішення, а не для визнання неді йсною третейської угоди.

Згідно п. 20 постанови Пленум у Верховного Суду України “П ро судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, правочин м оже бути визнаний вчиненим п ід впливом обману у випадку н авмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в ома ну щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Озна кою обману, на відміну від пом илки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність пев них обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла ц ією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідн і для неї. Обман також має місц е, якщо сторона заперечує ная вність обставин, які можуть п ерешкодити вчиненню правочи ну, або якщо вона замовчує їх і снування.

Правочин, здійснений під вп ливом обману, на підставі ст. 2 30 Цивільного кодексу України може бути визнаний судом нед ійсним. В силу ст. 33 ГПК України саме позивач як сторона, яка д іяла під впливом обману, пови нен довести наявність умислу з боку відповідача, істотніс ть значення обставин, щодо як их її введено в оману, і сам фа кт обману. Пов' язаність одн ого із засновників третейськ ого суду з відповідачем не є у мовою про яку відповідач зоб ов' язаний був повідомити по зивача, а тому неповідомленн я про це також не може бути під ставою для визнання недійсно ю третейської угоди.

Відповідно до частини 2 стат ті 16 ЦК України, одним із спосо бів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання п равочину недійсним.

Статтею 215 ЦК України встано влено, що підставою недійсно сті правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, як і встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсни м також є правочин, якщо його н едійсність встановлена зако ном (нікчемний правочин).

Відповідно ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК Укр аїни зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, ін шим актам цивільного законод авства, а також моральним зас адам суспільства. Особа, яка в чиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його в нутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановле ній законом. Правочин має бут и спрямований на реальне нас тання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що в чиняється батьками (усиновлю вачами), не може суперечити пр авам та інтересам їхніх мало літніх, неповнолітніх чи неп рацездатних дітей.

Невідповідність господарс ького зобов'язання вимогам з акону згідно ч. 1 ст. 207 ГК Україн и є підставою для визнання су дом такого зобов'язання неді йсним на вимогу однієї із сто рін повністю або в частині.

Відповідно до ст. 215 ЦК Україн и підставою недійсності прав очину є недодержання в момен т вчинення правочину стороно ю (сторонами) вимог, які встано влені ч.1 ст. 203 ЦК України, щодо з місту правочину, який не може суперечити Цивільному кодек су, іншим актам цивільного за конодавства, а також моральн им засадам суспільства.

Згідно з частинами 4, 7 статті 179 ГК України при укладенні го сподарських договорів сторо ни можуть визначити зміст до говору на основі, зокрема, віл ьного волевиявлення, коли ст орони мають право погоджуват и на свій розсуд будь-які умов и договору, що не суперечать з аконодавству. Господарські д оговори укладаються за прави лами, встановленими Цивільни м кодексом України, з урахува нням особливостей, передбаче них цим кодексом, іншими норм ативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу статті 627 ЦК України, с торони є вільними в укладенн і договору, виборі контраген та та визначенні умов догово ру з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільн ого законодавства, звичаїв д ілового обороту, вимог розум ності та справедливості.

Таким чином, умови договору про переведення боргу № 1 від 05.02.2009 року та додаткового догов ору від 05.02.2008 року до договору п ро відкриття кредитної лінії № 150/08 від 05.05.2008 року повністю відп овідають та кореспондуються з вимогами чинного законода вства.

Отже підписавши договір та погодившись з його умовами, п озивач безпідставно та необґ рунтовано посилається на нев ідповідність положень догов ору вимогам чинного законода вства.

Таким чином обставини, на як і в обґрунтування своїх позо вних вимог посилається Позив ач в контексті ст. 207 ГК України не є такими, які б тягнули за с обою правові наслідки у вигл яді наявності підстав для ви знання укладеного між сторон ами договору фінансового ліз ингу недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України.

А отже, твердження позивача про невідповідність умов ви щезазначеного договору вимо гам закону є безпідставними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є б удь-які фактичні дані, на підс таві яких господарський суд у визначеному законом порядк у встановлює наявність чи ві дсутність обставин, на яких ґ рунтуються вимоги і заперече ння сторін, а також інші обста вини, які мають значення для п равильного вирішення господ арського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК Укра їни кожна сторона повинна до вести ті обставини, на які вон а посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України перед бачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відпо відно до законодавства повин ні бути підтверджені певними засобами доказування, не мож уть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 44 ГПК Украї ни судові витрати складаютьс я з державного мита, сум, що пі длягають сплаті за проведенн я судової експертизи, призна ченої господарським судом, в итрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказі в у місці їх знаходження, опла ти послуг перекладача, адвок ата, витрат на інформаційно-т ехнічне забезпечення судово го процесу та інших витрат, по в'язаних з розглядом справи.

Державне мито і судові витр ати на інформаційно-технічне забезпечення судового проце су, відповідно до статті 49 Гос подарського процесуального кодексу України, покладають ся на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, ст . 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського про цесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повніс тю.

Відповідно до частини 5 ста тті 85 ГПК України рішення госп одарського суду набирає зако нної сили після закінчення с троку подання апеляційної ск арги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набир ає законної сили після розгл яду справи апеляційним госпо дарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 28.07.2011 року