Ухвала

від 15.06.2012 по справі 6/320-33/157

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15 червня 2012 р. № 6/320-33/157

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Малетича М.М., суддів:Демидової А.М., Заріцької А.О., Панової І.Ю., Плюшка І.А., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 06.02.2012 у справі№ 6/320-33/157 за позовомУкраїнського консорціуму "Екосорб" до 1. Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферді Україна ЛТД" провизнання недійсною третейської угоди,

В С Т А Н О В И В:

Український консорціум "Екосорб" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Альфа-банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферді Україна Лтд" про визнання недійсною третейської угоди у вигляді третейського застереження.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2010 у справі № 6/320, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2011, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2011 у справі № 6/320 рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.2011 у справі № 6/320-33/157, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2012 у справі

№ 6/320-33/157 постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 08.02.2012 у справі № 6/320-33/157, в якій просить зазначену постанову скасувати, судові рішення попередніх інстанцій залишити в силі, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України 19.04.2010 у справі № 48/115, від 23.06.2010 у справі № 57/110-09, від 23.03.2011 у справі № 13/2376 та ухвалу Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.02.2011.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2012 у справі № 6/320-33/157, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України скасував рішення судів попередніх інстанцій та прийняв нове рішення, яким задовольнив позов та визнав недійсною третейську угоду у вигляді третейського застереження, з огляду на те, що згідно приписів статті 2 Закону України "Про третейські суди", за змістом якої третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції, не здійснюють правосуддя, положень статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, встановлення в договорі третейської угоди, якою в беззаперечній формі передбачено порядок вирішення спорів лише відповідним третейським судом є порушенням статей 55, 64 Конституції України та статті 5 Закону України "Про третейські суди", якою передбачено право, а не обов'язок передачі спору на вирішення третейського суду.

Водночас у постанові від 19.04.2010 у справі № 48/115, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсною третейської угоди, з огляду на те, що звернення Банку до третейського суду в передбаченому третейською угодою порядку, а також наступне звернення Банку до місцевого господарського суду із заявою про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду, прийнятого згідно з такою третейською угодою, за своєю правовою суттю свідчать про наступне схвалення Банком третейської угоди, яка укладена у вигляді третейського застереження в договорі банківського рахунку.

У постановах від 23.06.2010 у справі № 57/110-09, від 23.03.2011 у справі № 13/2376, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсними третейських угод, оскільки позивачами не доведено, що спірні третейські застереження, встановлені оспорюваними пунктами, не відповідають волевиявленню та внутрішній волі їх учасників та суперечать вимогам закону.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, ухвала Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.02.2011, якою рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції , не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи № 6/320-33/157 до провадження Верховного Суду України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Альфа-Банк" у допуску справи № 6/320-33/157 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяМ.М. Малетич Судді: А.М. Демидова А.О. Заріцька І.Ю. Панова І.А. Плюшко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)