Рішення

від 06.07.2011 по справі 17/221

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  17/221

06.07.11

За позовом          приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування»  

До          товариства з обмеженою відповідальністю «Новоконтант»

Про          відшкодування 15779,27 грн.

                                                                                                    Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача                   ОСОБА_1 (за дов.)

від відповідача          ОСОБА_2 (за дов.)

                                                            ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося приватне акціонерне товариство «Просто-страхування»з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Новоконтакт» 15 779,27 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2011 р. порушено провадження у справі № 17/221 та призначено її до розгляду на 23.05.2011 р..

У зв'язку з перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному, з метою уникнення затягування розгляду справи, згідно зі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України розпорядженням виконуючого обов’язки голови господарського суду міста Києві від 23.05.2011 р. справу № 17/221 було передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою від 23.05.2011 р. судом було відкладено розгляд справи до 06.06.2011 р. у зв’язку з неподанням витребуваних доказів та неявкою представників відповідача на виклик суду.

У зв'язку з виходом з лікарняного судді Удалової О.Г., з метою уникнення затягування розгляду справи, згідно зі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України розпорядженням голови Господарського суду міста Києві від 30.05.2011 р. справу  № 17/221 було передано для розгляду судді Удалової О.Г.

У зв’язку з неподанням витребуваних доказів та неявкою представників відповідача на виклик суду, ухвалою від 06.06.2011 р. розгляд справи було відкладено до 27.06.2011 р..

Під час розгляду справи позивачем було заявлено клопотання про витребування належних доказів, які він не має можливості надати, оскільки в нього є лише незавірені копії документів, що підтверджують перебування винної особи, ОСОБА_3, у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди під час керування автомобілем «Мітсубіші», державний номерний знак НОМЕР_1, у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Новоконтакт». Також позивачем було надано докази про здійснення приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» страхової виплати по події від 17.03.2008 р. за полісом ВВ/3764249.

У зв’язку з неподанням витребуваних доказів та неявкою представників відповідача, ухвалою від 27.06.2011 р. розгляд справи було відкладено до 06.07.2011  р. та витребувано необхідні для вирішення спору докази шляхом направлення судового запиту до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна».

На запит суду № 06-37.1/2414 від 27.06.2011 р. приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»надало відповідь № 17-12/8364 від 04.07.2011 р. з доданими до неї доказами.

Розглянувши надані в попередніх судових засіданнях учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

19.11.2007 р. між закритим акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування»(страховиком) та ОСОБА_4 (страхувальником) було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № АТК 137747 (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству і пов’язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням автомобілем марки «Хюндай Тюксон», державний НОМЕР_2

19 березня 2008 року в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі –ДТП) за участю автомобіля марки «Мітсубіші», державний НОМЕР_1, який належить товариству з обмеженою відповідальністю «Новоконтакт», під керуванням водія ОСОБА_3, та автомобіля марки «Хюндай Тюксон», державний НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4.

У результаті ДТП автомобіль марки «Хюндай Тюксон», державний НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ДАІ, а його власнику ОСОБА_4 було завдано матеріальної шкоди на суму 41279,27 грн., що підтверджується звітом № 140 від 04.04.2008 р. з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу.

Відповідно до постанови Оболонського районного суду міста Києва № 3-10412/2008 від 18.03.2008 р. ДТП 17.03.2008 р. відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 п. 10.1 ПДР України.

На виконання договору страхування позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 41279,27 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 8476 від 24.04.2008 р., № 12679 від 18.06.2008 р., № 14306 від 09.07.2008 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Винна особа повідомила, що цивільно-правова відповідальність застрахована у ЗАТ «СК «Провідна», за полісом ВВ/3764249.

Позивачем на адресу ЗАТ  «СК «провідна»була направлена заява на виплату страхового відшкодування в порядку регресу за вищевказаним полісом. Страхова виплата по події від 17.03.2008 р. за полісом ВВ/3764249 була виплачена позивачу в сумі 25500,00 грн.  (ліміт за полісом).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 15779,27 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Під час ДТП ОСОБА_3 керував автомобілем марки «Мітсубіші», державний НОМЕР_1, який належить товариству з обмеженою відповідальністю «Новоконтакт», на підставі виданої останнім довіреності № 49-03/08 від 15.03.2008 р. на цілодобове керування автомобілем.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»договір страхування першого типу передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Згідно з п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 528 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Статтею 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 15779,27 грн. та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, відзив на позовну заяву не подав, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Зокрема, з останнього підлягає стягненню 157,79 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Новоконтакт»(03058,  м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, код 25269200) на користь приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, рахунок 26503441 у ВАТ «РайффайзенБанк Аваль», МФО 300335, код 24745673) 15779 (п’ятнадцять тисяч сімсот сімдесят дев’ять) грн. 27 коп. шкоди, 157 (сто п’ятдесят сім) грн. 79 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                О.Г. Удалова

Рішення підписано 29.07.2011 р.