Рішення

від 27.07.2011 по справі 56/195

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/195

27.07.11

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд»

До

Закритого акціонерного товариства «Розмарин»

Про

Стягнення 5 040,56 грн.

Представники сторін:

Від позивача

ОСОБА_1. дов. № б/н від 31.12.2010 р.

Від відповідача

не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд»про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Розмарин»заборгованості за договором поставки № 12 від 04.02.2010 р. у розмірі 12 602,82 грн. в тому числі: 11 232,22 грн. - основного боргу, 9,33 грн. - пені, 932,85 грн. - 20 % річних, 428,42 грн. - збитків від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання перед позивачем, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлений позивачем товар за договором № 12 від 04.02.2010 р.

В процесі розгляду справи позивачем надано суду заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 3 232,22 грн., пеню у розмірі 11,31 грн., 20 % річних у розмірі 1 131,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 666,03 грн.

Суд розглядає позовні вимоги згідно уточнень.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, проте направив до суду заперечення на позовну заяву, відповідно до яких зазначає про часткове погашення заборгованості за поставлений позивачем товар за договором № 12 від 04.02.2010 р.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

04.02.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд»(надалі - постачальник, позивач) та закритим акціонерним товариством «Розмарин»(надалі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 12 (№ 2011-10, відповідно до нумерації договорів позивача) (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов’язується передати у власність покупця алкогольні напої, надалі - товар, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

На виконання умов договору позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 15 019,74 грн., згідно наступних видаткових накладних:

№ 114839/119914 від 03.11.2010 р. на загальну суму 5 131,38 грн.

№ 114840/119925 від 03.11.2010 р. на загальну суму 5 072,70 грн.

№ 122703/127878 від 18.11.2010 р. на загальну суму 4 815,66 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 30 календарних днів з дня отримання товару.

Отже, за видатковими накладними від 03.11.2010 р. відповідач мав провести розрахунок до 04.12.2010 р., а за видатковою накладною від 18.11.2010 р. до 19.12.2010 р.

За поставлений позивачем товар відповідач розрахувався частково, а саме на суму 11 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 334 від 04.05.2011 р., № 372 від 11.05.2011 р., № 550 від 06.06.2011 р. та № 600 від 20.06.2011 р., а також банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Отже, станом на момент вирішення справи судом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 3 232,22 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 3 232,22 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 3 232,22 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 11,31 грн., 20 % річних у розмірі 1 131,00 грн., та інфляцій втрати у розмірі 666,03 грн.

Розглядаючи спір в частині стягнення пені, суд виходить з наступного.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.1. договору у випадку затримки поставки товару, або оплати винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,2 відсотки вартості товару, але не більше двократної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок пені, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду, за період з 04.12.2010 р. по 04.06.2011 р., порахованим згідно подвійної облікової ставки НБУ є більшим ніж заявлений позивачем до стягнення, крім того перевіривши розрахунок позивача згідно ставки 0,2 відсотки вартості товару вказаній у договорі розмір пені також є більшим ніж той який заявлений позивачем до стягнення.

Однак, суд має можливість вийти за межі позовних вимог тільки за заявою сторони, так як зазначених заяв до суду не надходило, тому суд задовольняє розмір пені визначений позивачем, а саме 11,31 грн.

Також позивач просить стягнути 20 % річних у розмірі 1 131,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 666,03 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.2. договору у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику 20 % річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань за Договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції та 20 % річних є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат та 20 % річних, суд визнає його вірним.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 20 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у розмірі 100,41 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 188,02 грн. покладаються на відповідача. Сума державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що підлягає стягненню з відповідача розрахована з урахуванням часткової оплати заборгованості відповідачем до подачі позовної заяви до Господарського суду міста Києва згідно платіжного доручення № 372 від 11.05.2011 р.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Розмарин»(02002, м. Київ, вул. Каховська, 64, ідентифікаційний код 25397777) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд»(84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, ідентифікаційний код 36899012) суму основного боргу у розмірі 3 232,22 (три тисячі двісті тридцять дві) грн. 22 коп., пеню у розмірі 11,31 (одинадцять) грн. 31 коп., 20 % річних у розмірі 1 131,00 (одна тисяча сто тридцять одна) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 666,03 (шістсот шістдесят шість) грн. 03 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 100,41 (сто) грн. 41 коп. та 188,02 (сто вісімдесят вісім) грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                В.В. Джарти

Дата підписання повного тексту рішення 01.08. 2011 р.