Постанова

від 06.10.2006 по справі 15/413-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

06

жовтня 2006 р.                                                                                Справа

№ 15/413-06

Суддя господарського суду Курко

О.П.

при секретарі судового засідання

Білоконна О.В. , розглянувши матеріали справи

за позовом:Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1, вул. АДРЕСА_1, м. Калинівка, Вінницька

область, 22400  

до:Державної

податкової інспекції у Калинівському районі, вул. Дзержинського, 28, м.

Калинівка,  Вінницька область, 22400 

про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення

07.04.06 №НОМЕР_1

Представники :

позивача     :  

ОСОБА_2 - за дорученням

відповідача :   Федик Ю.Ю., Півторак В.Ю., Бедзір І.А. - за

дорученням

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про визнання

недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Калинівському районі Вінницької

області від 7.04.2006р. №НОМЕР_1.

В судовому засіданні представник

позивача доповнила позовні вимоги та просила скасувати податкові

повідомлення-рішення ДПІ в Калинівському районі Вінницької обл. №НОМЕР_2 форми

"ВІ" та  №НОМЕР_2 форми

"Р" від 06.06.2006р., №НОМЕР_3 форми "ВІ" та №НОМЕР_3 форми

"Р" від 16.08.2006р, посилаючись на обставини, викладені  позовній заяві та доповненні до неї та в

зв'язку з відкликанням відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень

№НОМЕР_1 від7.04.2006р. та  №НОМЕР_4

від3.05.2006р.

Представники відповідача в своїх

запереченнях та в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову,

мотивуючи тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно

до вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не має, однак під

час судового розгляду  частково визнали

позовні вимоги в сумі 23187 грн. в зв'язку з методологічною помилкою при

розрахунках, в  решті позовних вимог

просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників

сторін, дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі

докази в їх сукупності суд встановив наступне.

Згідно акта перевірки №НОМЕР_5 від

29 березня 2006 року "Про результати планової документальної перевірки

дотримання вимог податкового та валютного законодавства суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2003р. по

31.12.2005р.",  зазначено про

порушення пп.7.2.4 п.7.2. та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 "Порядок обчислення і

сплати податку" Закону України "Про податок на додану

вартість"  (із змінами та

доповненнями), тобто безпідставно включено до податкового кредиту витрати по

сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, чим занижено податок

на додану вартість за період з 01.11.2004р. по 31.12.2006р. в сумі 216919 грн.в

т.ч. в березні 2005р.-11750 грн.; квітні 2005р.-50515 грн; серпні 2005р.- 87578

грн; вересні 2005р.-50275 грн; жовтні 2005р.-8487 грн; грудні 2005р.-8314

грн.  На підставі зазначеного акта та за

наслідками розгляду скарг позивача в порядку адміністративного оскарження, ДПІ

у Калинівському районі Вінницької області були прийняті оспорювані податкові

повідомлення-рішення про визначення суми податку на додану вартість, зменшення

суми бюджетного відшкодування та застосування фінансових санкцій.

Згідно п.1 розділу 2 зазначеного

акта перевірки суть порушення заключається в тому, що  згідно рішення Господарського суду м.Києва

від 30.08.2005р. припинено діяльність юридичної особи  - приватного підприємства "Компсервіс"

та згідно акту від 30.03.2005р. №974-15-105 ДПІ у Оболонському районі м.Києва

анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП

"Компсервіс" з 30.03.2005р. В зв'язку з цим ПП ОСОБА_1 протягом

2005р. безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану

вартість кошти в сумі 216919 грн., отримані по податковим накладним від ПП  "Компсервіс".

Однак з таким висновком відповідача

суд погодитись не може з наступних підстав.

По-перше ніяких коштів по

податкових накладних від ПП "Компсервіс" ОСОБА_1 не отримував, а що

мав на увазі ревізор ДПІ , який   про це

вказав в акті перевірки - не зрозуміло.    

По-друге, як було встановлено в

судовому засіданні між позивачем та ПП "Компсервіс" 25.09.2004р. був

укладений договір купівлі-продажу пестицидів та агрохімікатів строком на два

роки.

На виконання умов укладеного

договору від 25.09.2004р., позивачем отримувались пестициди та агрохімікати від

ПП "Компсервіс", відповідно до видаткових накладних на суму

1301517,58 грн. в т.ч.ПДВ 216919,60грн.. При отриманні продукції постачальником

видавались податкові накладні, на підставі яких суми сплоченого в ціні

продукції ПДВ включались позивачем до податкового кредиту у відповідних

податкових деклараціях  за березень,

квітень, серпень, вересень, жовтень, грудень місяці 2005 року. З оглянутих в

судовому засіданні податкових накладних, виданих ПП "Компсервіс"

вбачається, що вони   були заповненні без

порушень, завірені підписом та печаткою підприємства. Також ПП

"Компсервіс" було надано позивачеві копію свідоцтва № НОМЕР_6 від

19.07.2001р. про реєстрацію платника податку на додану вартість, де вказано

індивідуальний податковий номер, свідоцтво 

завірене підписом та печаткою ДПІ. За отримані  пестициди та агрохімікати, згідно умов договору

позивачем було здійснено  оплату в

готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових

ордерів. Отримана від ПП "Компсервіс" продукція позивачем була

реалізована, що підтверджується відповідними документами та не оспорюється

сторонами.

      Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7

Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит

звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником

податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг),

вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та

основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Таким

чином, як випливає з приписів даної правової норми, податковий кредит

складається із сум податків, сплачених у зв'язку з придбанням товарів, вартість

яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи

нематеріальних активів.

Згідно абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про

оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат

будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та

іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена

правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на

додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту

будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними

чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт

(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в

оплату вартості таких робіт (послуг). 

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону

України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права

платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату

товарів (робіт, послуг) чи дата отримання податкової накладної, що засвідчує

факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В акті перевірки податкова

інспекція не вказала, які порушення було допущено позивачем і в чому вони

полягали, представники відповідача не змогли пояснити, яку норму Закону України

"Про податок на додану вартість" порушив позивач. Крім того, Закон України

"Про податок на додану вартість" не передбачає відповідальність

платника податків за діяння інших платників та не ставить в залежність

включення відповідних сум до податкового кредиту з віднесенням цих сум до

податкових зобов'язань постачальника продукції у податкових деклараціях з ПДВ.

Згідно п.25.2  Положення про реєстр платників податку на

додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №79 від 1.03.2000р.,

зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3.04.2000р. за №208/4429,

виключення платника податку на додану вартість 

з Реєстру та анулювання свідоцтва відбуваються зокрема у випадку

постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи  чи підприємницької діяльності фізичної

особи  -підприємця, що не пов'язане з

банкрутством (підтверджується рішенням суду, повідомленням державного

реєстратора або відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних

осіб - підприємців). У цих випадках датою виключення із реєстру є

відповідна  дата прийняття рішення чи

події.

В даному випадку незрозуміло на

підставі якого рішення чи події ДПІ у Оболонському районі м.Києва  був складений акт №974-15-105 від

30.03.2005р. про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ПП

"Компсервіс", оскільки рішення господарського суду м.Києва  про припинення юридичної особи ПП

"Компсервіс" було прийняте 30.08.2005р., а внесення запису до Єдиного

державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців було здійснено

державним реєстратором 05.04.2006р. Тому, на думку суду  ДПІ у Оболонському районі м.Києва не мало

правових підстав для  анулювання

свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ПП "Компсервіс"

30.03.2005р.   

       Дії позивача, який надав податкові

накладні по спірних у справі операціях, не можна визнати неправомірними, якщо

ці операції за умислом сторін, які їх здійснили, не суперечать інтересам

держави і не спрямовані на ухилення від сплати податків та зборів, визначених

законом.

       Відповідач не довів обставин, які

свідчать про недійсність угоди, укладеної позивачем з ПП "Компсервіс"

по цих операціях, а не подання звітності 

ПП "Компсервіс"не є підставою для застосування до позивача

фінансових санкцій та визначення сум завищеного бюджетного відшкодування в

податкових повідомленнях-рішеннях, які повинні відповідати підставам та умовам,

визначеним у п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами", відповідно до якого в разі коли сума податкового зобов'язання

розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий

контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому

зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового

закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових

зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до

сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а

також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні

строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового

зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідність спірного у справі

податкового повідомлення-рішення підставам та умовам закону відповідач не

довів, оскільки податкові зобов'язання позивача були відсутні, про що свідчать

податкові накладні, надані позивачем.

Таким чином, суд приходить до

висновку, що  СПД ОСОБА_1 мав всі

підстави для відображення в податкових деклараціях сум податкового кредиту,

зазначених в податкових накладних, які були отримані від ПП "Компсервіс".

Тому прийняті на підставі вищевказаного акту перевірки податкові

повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. 

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86,

94,  158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов

задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати

податкові повідомлення-рішення ДПІ в Калинівському районі Вінницької обл.

№НОМЕР_2 форми "ВІ" та 

№НОМЕР_2 форми "Р" від 06.06.2006р., №НОМЕР_3 форми "ВІ"

та №НОМЕР_3 форми "Р" від 16.08.2006р.

Стягнути

з державного бюджету на користь ОСОБА_1. 3,40 грн. судових витрат по сплаті

держмита.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена

протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у

повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному

обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на

постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання

заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду

апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду

апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної

сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо

було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої

інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не

скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                   

Курко О.П.