Рішення

від 20.07.2011 по справі 51/144

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/144

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/144

20.07.11

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко-Базальт»

до             Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБС-Сервіс»      

про           стягнення грошового боргу, процентів за користування грошовими коштами та штрафних санкцій в сумі 270 835,77 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Чуприн Ю.І.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Данко-Базальт»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю                   «ТБС-Сервіс» про стягнення 193 684,89 грн. основного боргу, 15 240,77 грн. пені, 17 431,59 грн. інфляційних втрат, 4 043,49 грн. 3% річних від суми заборгованості, 40 435,03 грн. процентів за користування чужими коштами. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо сплати боргу, який виник для відповідача з договору про порядок та умови просування на ринку продукції № 40/08 від 29.12.2008 р., що укладався між ТОВ «ТБС-Сервіс»та ТОВ «Данко Індастрі». Право вимоги щодо оплати товару отриманого ТОВ «ТБС-Сервіс»від ТОВ «Данко Індастрі»до позивача перейшло на підставі договору відступлення права вимоги № 01/10 від 20.01.2010 р. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача в сумі 193 684,89 грн., з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку заявивши до стягнення нараховані суми інфляційних збитків, 3% річних, процентів за користування чужими коштами та пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору відступлення права вимоги № 02/10 від 20.01.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 30.05.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався на підставі п.п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням представників відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 р. продовжено строк вирішення справи на п'ятнадцять днів за клопотанням позивача.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позові вимоги та наполягав на задоволенні позову.

У судове засідання, призначене на 20.07.2011 р., повноважні представники позивача не з'явилися, про поважні причини неприбуття суд не повідомили.

Відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Так, ухвала суду про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду даної справи направлялись як на юридичну так і на фактичну адреси відповідача. Як вбачається з матеріалів справи ухвалу про порушення провадження у даній справі відповідачем отримано 16.05.2011р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Конверти, що направлялися судом, на зазначену в позовній заяві та у витязі ЄДРПОУ юридичну адресу відповідача, були повернуті до Господарського суду міста Києва з приміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає".

Згідно зп. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.07.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Данко Індастрі»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБС-Сервіс»укладено договір про порядок та умови просування на ринку продукції № 40/08 (далі –основний договір), відповідно до умов якого сторони встановили довгострокову взаємовигідну співпрацю, направлену на просування на ринок продукції, зазначеної у додатку № 1 до даного договору, та в порядку і на умовах, передбачених цим договором, ТОВ «Данко Індастрі» зобов'язалось передати у власність (поставити) ТОВ «ТБС-Сервіс», а останній зобов'язався прийняти та сплатити у відповідності до умов договору теплоізоляційні матеріали  (далі –продукція) (п. 1.1, п. 1.2 основного договору).  

За своєю правовою природою укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Данко Індастрі»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБС-Сервіс» договір № 40/08 від 29.12.2008 р. є договором поставки. Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Пунктом 10.1 основного договору визначено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2009 року, а в частині взаєморозрахунків –до повного їх виконання.

Загальна вартість договору № 40/08 від 29.12.2008 р. складається з вартості продукції, зазначеної у накладних, які є невід'ємною частиною договору та орієнтовно складає 4 800 000,00 грн.

Так, до матеріалів справи позивачем додані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, що підтверджують поставку товару ТОВ «Данко Індастрі»на користь ТОВ «ТБС-Сервіс», та довіреності про отримання зазначеної продукції.

Розділом 6 основного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Данко Індастрі»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБС-Сервіс»погоджено порядок розрахунків, згідно з яким ТОВ «ТБС-Сервіс»зобов'язаний шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Данко Індастрі»сплатити кожну партію продукції у наступному порядку: внести попередню оплату в розмірі 50% вартості партії продукції, погодженої сторонами до поставки, протягом 3-х банківських днів з дати виставлення ТОВ «Данко Індастрі» рахунку, та сплатити останні 50% вартості партії продукції, погодженої сторонами до поставки, протягом 21 календарного дня з дати її поставки ТОВ «ТБС-Сервіс»(п. 6.1 основного договору). Датою поставки продукції є дата її передачі ТОВ «ТБС-Сервіс»на складі вантажоотримувача, що підтверджується накладною, підписаною сторонами договору (п. 6.3 основного договору).

Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, останній заборгував перед ТОВ «Данко Індастрі»по договору № 40/08 від 29.12.2008 р. за отриману продукцію суму в розмірі 230 250,68 грн.

Пункт 10.4 договору № 40/08 від 29.12.2008 р. встановлено, що сторони позбавлені права передавати свої права та зобов'язання на ним третім особам без попереднього письмового дозволу на те іншої сторони.

Та як встановлено в ході розгляду спору, 20.01.2010 р. між ТОВ «Данко Індастрі» (далі –первісний кредитор), ТОВ «Данко-Базальт»(далі –новий кредитор) та ТОВ «ТБС Сервіс»(далі –боржник) укладено договір відступлення права вимоги № 02/10 (з наступними змінами і доповненнями) (далі –договір відступлення права вимоги), за яким первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, належне первісному кредитору, та став кредитором по договору поставки від 29 грудня 2008 року № 40/08, укладеному між первісним кредитором та боржником.

Згідно з п. 1.2 договору відступлення права вимоги новий кредитор отримав право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми у розмірі, визначеному п. 2.1 цього договору, а саме –230 250,08 грн.

Тож, вчинення вказаного правочину, в свою чергу, засвідчує надання письмової згоди Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБС-Сервіс», як того вимагають умови п. 10.4 договору № 40/08 від 29.12.2008 р., на відступлення, обумовленого договором № 02/10 від 20.01.2010 р., права вимоги до відповідача за договором № 40/08 від 29.12.2008 р. у розмірі 230 250,68 грн.

Відповідно до п. 3.4 договору відступлення права вимоги встановлено зобов'язання боржника сплатити новому кредитору суму в розмірі 230 250,68 грн., як про те зазначено в п. 2.1 цього договору, до 11 липня 2010 року.

Пунктом 7.2 договору відступлення права вимоги встановлено, що такий вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2010 р.

Як встановлено в ході розгляду спору, відповідач зобов'язання за вищезазначеним договором перед позивачем виконав частково, а саме –в частині сплати 21.05.2010 р. суми в розмірі 18 500,00 грн. та 16.06.2010 р. –18 065,79 грн.

Боржником заборгованість перед ТОВ «Данко Індастрі»в сумі 230 250,68 грн. за договором № 40/08 від 29.12.2008 р. погашена не була, доказів протилежного до суду не надано, а за договором відступлення права вимоги № 02/10 від 20.01.2010 р. ТОВ «Данко Індастрі»уступило, а новий кредитор –ТОВ «Данко Базальт»прийняв на себе право вимоги, належне первісному кредитору, та став кредитором по зазначеному вище договору поставки.  

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п. 6.1 договору № 40/08 від 29.12.2008 р. строк виконання зобов'язань щодо оплати товару переданого згідно видаткових накладних, перелік яких наведено у позовній заяві, станом на час вирішення спору є таким, що настав. Розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 21 дня з моменту поставки  товару.

Дати отримання ТОВ «ТБС-Сервіс»видаткових накладних, що підтверджують поставку товару в межах договору проставлені на вказаних видаткових накладних, відповідно виходячи з указаних дат визначено строки настання виконання зобов'язань по оплаті поставленого товару.

Тож, строк виконання зобов'язань по оплаті поставленого товару в межах договору № 40/08 від 29.12.2008 р. є таким, що настав та у зв'язку з непогашенням у повному обсязі боргу що виник, право вимоги грошових коштів в сумі 230 250,68 грн. було відступлене ТОВ «Данко-Базальт»на підставі договору від 20.01.2010 р.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В силу положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить

За укладеним договором про відступлення права вимоги позивач набув права вимоги до відповідача у даній справі в обсязі та на умовах, зазначених в договорі.

Враховуючи, факт укладення трьохстороннього договору відступлення права вимоги № 01/10 від 20.01.2010 р., який не спростований відповідачем, а жодних доказів виконання зобов'язання по сплаті боргу за договором № 40/08 від 29.12.2008 р. в сумі 193 684,89 грн. як на користь нового кредитора (позивача), так і на користь первісного кредитора (ТОВ «Данко Індастрі») до суду не надано, тому суд задовольняє вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 193 684,89 грн.

За умовами п. 1.3 договору відступлення права вимоги № 02/10 від 20.01.2010 р. до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, зазначених у основному договорі.

Тому, суд доходить до висновку, що позивачем в контексті зазначеного пункту договору відступлення права вимоги, який кореспондується з положеннями ст. 514 ЦК України, набуто право вимоги до відповідача сплати штрафних санкцій у вигляді пені, передбачених п. 8.1 основного договору, та процентів за користування чужими коштами у розмірі 30% річних від простроченої суми за кожен день такого користування, що встановлений п. 6.5 основного договору.

В силу положень частини 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором № 40/08 від 29.12.2008 р. (п. 6.5) передбачено, що у випадку, якщо покупець порушить строк для оплати поставленої партії продукції більше ніж на 3 календарних дні, він зобов'язаний сплатити продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені ст. 536 ГК України, в розмірі 30% річних від простроченої суми за кожний день користування чужими грошовими коштами, відповідно нарахована сума відсотків у вказаному розмірі (30%) складає 40 435,03 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність у відповідному періоді заборгованості у відповідача перед позивачем, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 17 431,59 грн. здійсненого з урахуванням виникнення строку оплати (періоду прострочення), та з розрахунком 3% річних у розмірі 4 043,49 грн., наданими позивачем, і вважає такі обґрунтованими, тож заявлені вимоги ТОВ «Данко-Базальт»в цій частині підлягають задоволенню.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з ТОВ «ТБС-Сервіс»15 240,77 грн. пені не підлягають задоволенню, оскільки здійснений позивачем розрахунок за вказаний в позовній заяві період не відповідає моментам виникнення прострочення з оплати за кожною накладною, які в силу п. 6.1 основного договору виникли з 22 календарного дня дати поставки продукції по кожній накладній, а також з огляду на проведення такого нарахування пені поза межами строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, протягом якого у кредитора наявне право на стягнення штрафних санкцій, в тому числі у вигляді пені.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко-Базальт»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБС-Сервіс» (04080,  м. Київ, вул. Костянтинівська, б. 71, код 33942557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко-Базальт» (87200, Донецька обл., Старобншівський район, смт. Старобешеве, вул. Степова, б. 74, код 35062076) 193 684 (сто дев'яносто три тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 89 коп. основного боргу, 40 435 (сорок тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 03 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами,  17 431 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять одну) грн. 59 коп. збитків від інфляції, 4 043 (чотири тисячі сорок три) грн. 49 коп. 3% річних, 2 555 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят пять) грн. 95 коп. державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 71 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення: 10.08.2011 р.