Постанова

від 13.01.2010 по справі 51/144

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2010 № 51/144

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів:

при секретарі:

За участю представникі в:

від позивача -не з' яви вся

від відповідача - ОСОБА_1 , дов. № 1805 від 02.09.2008 року

розглянувши у відкрито му судовому засіданні апеляц ійну скаргу Фізична особа - пі дприємець ОСОБА_2

на рішення Господарськ ого суду м.Києва від 11.11.2009

у справі № 51/144 (суддя

за позовом ТОВ "Турселл"

до Фізична особа - підпр иємець ОСОБА_2

третя особа позивача

третя особа відповідача

про визнання договору н едійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарськ ого суду міста Києва від 11.11.2009 р оку у справі № 51/144 позов Товари ства з обмеженою відповідаль ністю “Турселл” (далі - пози вач за первісним позовом ) до Ф ізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач за первісним позовом) про виз нання недійсним договору оре нди від 15.01.2008 року задоволено. В изнано недійсним договір оре нди від 15.01.2008 року, укладений мі ж Фізичною особою - підприє мцем ОСОБА_2 та Товариство м з обмеженою відповідальніс тю “Турселл”. Стягнуто з Фізи чної особи - підприємця ОС ОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальніст ю “Турселл” 85 грн. - державног о мита та 118 грн. витрат на інфор маційно-технічне забезпечен ня судового процесу. У задово ленні зустрічних позовних ви мог Фізичної особи - підпри ємця ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста К иєва від 11.11.2009 року у справі № 51/144 в частині задоволення позовн их вимог за первісним позово м, відповідач за первісним по зовом звернувся до Київськог о апеляційного господарсько ї суду з апеляційною скаргою , в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення в части ні визнання договору недійсн им та прийняти нове, яким зали шити первісний позов без зад оволення. Вважає, що судом пер шої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матер іального права, а висновок су ду про те, що на час укладення спірного договору оренди ФОП ОСОБА_2 не був власником к вартири, оскільки останній н абув право власності на квар тиру після смерті матері у по рядку спадкування, є помилко вим.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 11.12.2009 року вказану апеляційн у скаргу було прийнято до про вадження та призначено до ро згляду в судовому засіданні на 13.01.2010 року.

В судове засідання 13.01.2010 року з' явився представник відпо відача за первісним позовом та підтримав вимоги, викладе ні в апеляційній скарзі. Пред ставники позивача за первісн им позовом та третьої особи в судове засідання не з' явил ись, про час та місце розгляду справи були повідомлені нал ежним чином (повідомлення пр о вручення поштового відправ лення в матеріалах справи).

Розглянувши доводи апеляц ійної скарги, заслухавши поя снення повноважного предста вника відповідача за первісн им позовом, перевіривши мате ріали справи, дослідивши док ази, проаналізувавши на підс таві встановлених фактичних обставин справи правильніст ь застосування судом першої інстанції норм чинного закон одавства, Київський апеляцій ний господарський суд вважає , що скарга не підлягає задово ленню з наступних підстав:

Позивач за первісним позов ом звернувся до Господарсько го суду міста Києва з вимогам и про визнання договору орен ди від 15.01.2008 року, укладеного мі ж Товариством з обмеженою ві дповідальністю “Турселл” та Фізичною особою - підприємце м ОСОБА_2 недійсним та зоб ов' язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 прийня ти об' єкт оренди за актом пр ийому-передачі. Первісні поз овні вимоги обґрунтовані тим , що у вказаному договорі не за значена вартість майна, пере даного в оренду, що є істотною умовою договору. Метою оренд и за оспорюваним договором є використання житлового прим іщення під офіс, в той час як с т. 6 ЖК Української РСР передба чено, що надання приміщень у ж илих будинках для потреб про мислового характеру заборон яється. Отже, позивач за перві сним позовом вважає, що за вка заних обставин укладений між сторонами договір є недійсн им.

У процесі розгляду справи в суді першої інстанції Фізич на особа - підприємець ОСО БА_2 пред' явив зустрічну п озовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “Турселл” про стягнення з ві дповідача за зустрічним позо вом заборгованості по орендн ій платі у сумі 143 548, 75 грн.

Судом першої інстанції вст ановлено, що 15.01.2008 року між Фізи чною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обм еженою відповідальністю “Ту рселл” укладено договір орен ди приміщення (далі - договір), за умовами якого відповідач за первісним позовом зобов' язався передати, а позивач за первісним позовом - прийня ти у користування житлове пр иміщення загальною площею 130 м 2., розташоване за адресою: АД РЕСА_1, для розміщення офісу та не допускається використ ання об' єкту за іншим призн аченням.

За актом приймання-передач і відповідач за первісним по зовом передав, а позивач за пе рвісним позовом - прийняв п риміщення за договором від 15.0 1.2008 року, а також майно, яке пере дається разом з приміщенням. В акті зазначається, що майно передається в задовільному стані та є придатним для вико ристання за його цільовим пр изначенням.

Обґрунтовуючи первісні по зовні вимоги, Товариство з об меженою відповідальністю “Т урселл” зазначило, що об' єк том оренди є житлове приміще ння - квартира, що не перевед ена в нежитловий фонд, а отже м оже використовуватись лише д ля проживання в ньому фізичн их осіб, тоді як метою оренди з а договором є використання п риміщення під офіс, що супере чить вимогам чинного законод авства.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господ арського процесуального код ексу України доказами у спра ві є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом по рядку встановлює наявність ч и відсутність обставин, на як их ґрунтуються вимоги і запе речення сторін, а також інші о бставини, які мають значення для правильного вирішення г осподарського спору.

Колегія суддів погоджуєть ся з висновком суду першої ін станції про те, що первісні по зовні вимоги про визнання не дійсним договору оренди від 15.01.2008 року, укладеного між Фізич ною особою - підприємцем О СОБА_2 та Товариством з обме женою відповідальністю “Тур селл” підлягають задоволенн ю, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 810 Цивільного к одексу України за договором найму (оренди) житла одна стор она - власник житла (наймодаве ць) передає або зобов'язуєтьс я передати другій стороні (на ймачеві) житло для проживанн я у ньому на певний строк за пл ату.

Частиною 2 ст. 813 Цивільного к одексу України встановлено, що якщо наймачем є юридична о соба, вона може використовув ати житло лише для проживанн я у ньому фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 815 Цивіль ного кодексу України наймач зобов'язаний використовуват и житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереж ення житла та підтримувати й ого в належному стані.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільн ого кодексу України цивільні права та обов' язки виникаю ть із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодав ства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цив ільні права та обов' язки. Пі дставами виникнення цивільн их прав та обов' язків, зокре ма є договори та інші правочи ни.

Частинами 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено , що договором є домовленість двох або більше сторін, спрям ована на встановлення, зміну або припинення цивільних пр ав та обов' язків. Договір є д востороннім, якщо правами та обов' язками наділені обидв і сторони договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивіль ного кодексу України правочи ном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припиненн я цивільних прав та обов'язкі в.

Статтею 203 Цивільного кодек су України встановлено загал ьні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності пра вочину, зокрема:

- зміст правочину не може су перечити цьому Кодексу, інши м актам цивільного законодав ства, а також моральним засад ам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обс яг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника пр авочину має бути вільним і ві дповідати його внутрішній во лі.

- правочин має вчинятися у ф ормі, встановленій законом.

- правочин має бути спрямова ний на реальне настання прав ових наслідків, що обумовлен і ним.

- правочин, що вчиняється ба тьками (усиновлювачами), не мо же суперечити правам та інте ресам їхніх малолітніх, непо внолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 1.1. договору встанов лено, що позивач за первісним позовом приймає в користува ння житлове приміщення, а від так, у відповідності до полож ень ст.ст. 813, 815 Цивільного кодек су України зобов' язаний вик ористовувати його для прожив ання в ньому фізичних осіб.

В той же час п. 1.3. договору вст ановлено, що позивач за перві сним позовом приймає вищевка зане приміщення для розміщен ня в ньому офісу.

При цьому, згідно даних Кому нального підприємства “Київ ське міське бюро технічної і нвентаризації та реєстрації права власності на об' єкти нерухомого майна” (лист № 40962 в ід 28.10.2008 р.) по нежитловому фонду нежиле приміщення загальною площею 130 м2 по АДРЕСА_1 на пр аві власності станом на 24.10.2008 ро ку не зареєстровано.

Крім того, в матеріалах спра ви міститься лист Печерської районної у місті Києві держа вної адміністрації № 3002\1\09 від 12.06.2009 року, у якому зазначається , що квартира № АДРЕСА_1 до н ежитлового фонду не переведе на.

За таких обставин, суд першо ї інстанції дійшов вірного в исновку, що договір оренди ві д 15.01.2008 року суперечить вимогам ст. 813 Цивільного кодексу Укра їни, якою передбачено, що житл о має використовуватись лише для проживання у ньому фізич них осіб.

Крім того, з матеріалів спра ви вбачається, що укладаючи д оговір оренди від 15.01.2008 року поз ивач не мав необхідного обся гу прав розпоряджатись зазна ченим приміщенням.

Згідно з листом Комунально го підприємства “Київське мі ське бюро технічної інвентар изації та реєстрації права в ласності на об' єкти нерухом ого майна” № 33412 від 30.07.2009 року ста ном на 15.01.2008 року, тобто на день у кладення оспорюваного догов ору, АДРЕСА_2 була зареєст рована за ОСОБА_3 на підст аві договору купівлі-продажу , зареєстрованого на Українс ькій біржі “Десятинна” 20.04.1995 ро ку за реєстраційним № Б1/2449-2505 .

Також у вказаному листі заз начається, що після ОСОБА_3 право власності на вищезгад ану квартиру перейшло до ОС ОБА_2 та зареєстровано за ни м на підставі свідоцтва про п раво на спадщину, виданого 8-ю Київською державною нотаріа льною конторою 15.07.2008 року за реє страційним № 4-716.

Як вбачається з реєстрацій ного посвідчення, виданого К омунальним підприємством “К иївське міське бюро технічно ї інвентаризації та реєстрац ії права власності на об' єк ти нерухомого майна”, реєстр ацію права власності ОСОБА _2 на АДРЕСА_2 здійснено 03. 11.2008 року, про що зроблено запис в реєстрову книгу № д. 884-119 за ре єстровим № 5164.

Відповідно до листа Комуна льного підприємства “Київсь ке міське бюро технічної інв ентаризації та реєстрації пр ава власності на об' єкти не рухомого майна” № 33412 від 30.0 7.2009 року за даними інвентариза ційної справи, яка ведеться з 1938 адреса будинку по вул. Черво ноармійська, 43/16 та вул. Червоно армійська, 43 відповідають одн ому об' єкту нерухомого майн а. Даних про зміну будівлі на а дресу на вул. Червоноармійсь кій, 43 в інвентаризаційній спр аві немає. При цьому Комуналь не підприємство “Київське мі ське бюро технічної інвентар изації та реєстрації права в ласності на об' єкти нерухом ого майна” пропонує вважати вірною адресою: вул. Червоноа рмійська, 43/16.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного к одексу України правом власно сті є право особи на річ (майно ), яке вона здійснює відповідн о до закону за своєю волею, нез алежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного к одексу України власникові на лежать права володіння, кори стування та розпоряджання св оїм майном.

Частинами 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено , що власник володіє, користує ться, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Вла сник має право вчиняти щодо с вого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 Цивіль ного кодексу України, якщо пр аво власності на нерухоме ма йно відповідно до закону під лягає державній реєстрації, право власності виникає з мо менту державної реєстрації.

Таким чином з наведеного вб ачається, що станом на момент укладення договору оренди в ід 15.01.2008 року, у ОСОБА_2 були в ідсутні права власника житло вого приміщення, розташовано го за адресою: АДРЕСА_1, а ві дтак - у нього були відсутні повноваження розпоряджатис ь вказаним приміщенням.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного к одексу України підставою нед ійсності правочину є недодер жання в момент вчинення прав очину стороною (сторонами) ви мог, які встановлені частина ми першою - третьою, п'ятою та ш остою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 33 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які в она посилається як на підста ву своїх вимог та заперечень .

Відповідно до ст. 34 Господар ського процесуального кодек су України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Об ставини справи, які відповід но до законодавства повинні бути підтверджені певними за собами доказування, не можут ь підтверджуватись іншими за собами доказування.

З урахуванням вищенаведен ого, колегія суддів погоджує ться з висновком суду першої інстанції, що договір оренди від 15.01.2008 року, укладений між Фі зичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з о бмеженою відповідальністю “ Турселл”, суперечить положен ням Цивільного кодексу Украї ни та укладений відповідачем за первісним позовом за відс утності у нього прав розпоря джатись об' єктом оренди, а в ідтак - вимога про визнання недійсним договору оренди в ід 15.01.2008 року, укладеного між Фі зичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з о бмеженою відповідальністю “ Турселл”, підлягає задоволен ню.

Статтею ч. 2 ст. 16 Цивільного к одексу України встановлено с пособи захисту цивільних пра в та інтересів, до яких, зокрем а, відноситься визнання прав очину недійсним.

Відповідно до ч. 236 Цивільног о кодексу України нікчемний правочин або правочин, визна ний судом недійсним, є недійс ним з моменту його вчинення.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного к одексу України з наймача спр авляється плата, розмір якої встановлюється договором на йму.

Частиною 1 ст. 284 Господарсько го кодексу України встановле но, що істотними умовами дого вору оренди є: об'єкт оренди (с клад і вартість майна з ураху ванням її індексації); строк, н а який укладається договір о ренди; орендна плата з урахув анням її індексації; порядок використання амортизаційни х відрахувань; відновлення о рендованого майна та умови й ого повернення або викупу.

У відповідності до ч. 1 ст. 286 Го сподарського кодексу Україн и орендна плата - це фіксовани й платіж, який орендар сплачу є орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарськ ої діяльності. Розмір орендн ої плати може бути змінений з а погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачен их законодавством.

Крім того, відповідно до лис та Печерської районної у міс ті Києві державної адміністр ації № 3002\1\09 від 12.06.2009 року житлове приміщення, розташоване за а дресою: АДРЕСА_1 не викори стовується.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК Укр аїни апеляційний господарсь кий суд не зв' язаний довода ми апеляційної скарги і пере віряє законність і обґрунтов аність рішення місцевого гос подарського суду у повному о бсязі.

Таким чином, хоча в апеляцій ній скарзі відповідач за пер вісним позовом оскаржує ріше ння лише в частині визнання д оговору недійсним, тобто в ча стині задоволення первісних позовних вимог, колегія судд ів користуючись повноваженн ями, наданими їй ч. 2 ст. 101 ГПК Укр аїни, вважає необхідним зазн ачити, що зустрічні позовні в имоги Фізичної особи - підп риємця ОСОБА_2 до Товарист ва з обмеженою відповідальні стю “Турселл” про стягнення заборгованості по орендній п латі у сумі 143 548, 75 грн. обґрунтов ано визнані місцевим господа рським судом такими, що не під лягають задоволенню.

Згідно зі ст.33 ГПК України ко жна сторона повинна довести ті обставини, на які вона поси лається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, апеляційний суд прихо дить до висновку, що доводи ві дповідача за первісним позов ом, викладені в апеляційних с каргах, не спростовують висн овків господарського суду пе ршої інстанції.

Враховуючи викладене вище , колегія суддів вважає, що гос подарський суд першої інстан ції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно д ослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне ріше ння у відповідності з вимога ми матеріального та процесуа льного права, а тому, оскаржув ане рішення необхідно залиши ти без змін, а апеляційну скар ги - без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105, 106 Госп одарського процесуального к одексу України, Київський ап еляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарсько го суду міста Києва від 11.11.2009 ро ку у справі № 51/144 залишити без з мін, а апеляційну скаргу Фізи чної особи - підприємця ОС ОБА_2 - без задоволення.

2.Матеріали справи № 51/144 повер нути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

18.01.10 (відправлено)