Постанова

від 24.06.2008 по справі 36/429-3/430

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

36/429-3/430

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 червня 2008 р.                                                                                    № 36/429-3/430  

Доповідач –суддя Плюшко І.А.

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Разводової С.С.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу           Українського концерну торф'яної промисловості "Укрторф"

на рішення           господарського суду міста Києва від 27.03.2007 року

та на постанову           Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 року

у справі          №36/429-3/430

господарського суду          міста Києва

за позовом          Відкритого акціонерного товариства "Тайга"

до           Українського концерну торф'яної промисловості "Укрторф"

треті особи          1. Міністерство палива та енергетики

          2. Міністерство вугільної промисловості

про          витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення

за участю представників:

позивача –          Собченко І. В. –довіреність № 5 від 06.09.2007 року

          Столяренко С. М. –довіреність № 203 від 10.12.2007 року

відповідача –          Стайков С.В. –довіреність б/н дійсна до 31.12.2008 року

третіх осіб –          1. не з'явились

          2. Іванов С.С. –довіреність №22/01/01-04 від 10.01.2008 року

від прокуратури –Савицька О.В. посвідчення № 231 від 20.07.2005 року

 ВСТАНОВИВ:

У серпні 2003 року Відкрите акціонерне товариство "Тайга" звернулося до господарського міста Києва з позовом до Українського концерну торф'яної промисловості "Укрторф" за участю третіх осіб Міністерства палива та енергетики, Міністерства вугільної промисловості про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення та виселення з нежитлового приміщення загальною площею 233,80 кв. м., що знаходиться в будинку  № 65 по вул. Червоноармійській в м. Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2007 року (суддя Хілінська В.В.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 року (судді Андрієнко В.В., Малетич М.М., Капацин Н.В.) у справі № 36/429-3/430 позов задоволений повністю усунено перешкоди у користуванні приміщення шляхом виселення Українського концерну торф'яної промисловості "Укрторф" з нежитлового приміщення загальною площею 233,80 кв. м., що знаходиться в будинку  № 65 по вул. Червоноармійській в м. Києві; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Український концерн торф'яної промисловості "Укрторф" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти попередніх інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким у позові позивачу відмовити.

Свої вимоги касатор обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду прийняті з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано та порушено норми процесуального та матеріального  права, а також вказує на те що судами попередніх інстанцій не дано юридичної оцінки доводам та письмовим доказам Українського концерну торф'яної промисловості "Укрторф" наданим з відзивом на позов та в апеляційній скарзі.

Зокрема заявник посилається на те, що на сьогоднішній день відповідач  належить до сфери управління Мінпаливенерго України і є правомірним користувачем займаних приміщень.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, відкрите акціонерне товариство “Тайга” на підставі свідоцтва про право власності, виданого 15.09.1998 серія МК № 010001800, є власником майнового комплексу площею 5422,60 кв. м., який розташований у м. Києві за адресою: вул. Червонорамайська, 65. До складу цього майнового комплексу увійшли адміністративний будинок площею 5068,60 кв. м. (літера А), гараж площею 243,60 кв. м. (літера Б), гараж площею 110,40 кв. м. (літера В).

Право власності на зазначений майновий комплекс, в т.ч. і на адміністративний будинок, позивач набув у процесі корпоратизації (приватизації) Державної комунально-виробничо-комплектуючої фірми “Тайга” у Відкрите акціонерне товариство “Тайга”.

Пунктом 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 05.07.1993 № 508 визначено, що з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства.

Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 31.12.1975 № 1043-р будинок у м. Києві по вул. Червоноармійській, 65, загальною площею 3227,34 кв. м., крім вузла зв'язку і гаражу, було передано на баланс Київського міськвиконкому (Головкиївміськбуду). При цьому, передача будинку здійснювалася за станом на 01.12.1975 року.

Розпорядженням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 24.02.1995 № 28-р нежилий будинок № 65 на вул. Червоноармійській у м. Києві загальною площею 4321 кв. м. з гаражами було закріплено на праві повного господарського відання за Державним комунально-виробничо-комплектуючою фірмою “Тайга”.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неприйняття до уваги твердження відповідача та третьої особи про те, що позивачем було незаконно приватизовано нежитлові приміщення у спірному адмінбудинку площею 550 кв. м., які є державною власністю і закріплені за Українським концерном торф'яної промисловості “Укрторф” на підставі постанови Ради Міністрів Української РСР від 16.08.1990 № 199 та Держвуглепромом на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.10.1993 № 879-р з огляду на те, що

Відповідно до статті 21 Закону України “Про власність”, право колективної власності виникає на підставі: ... перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Статтею 49 Закону України “Про власність” встановлено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.

У матеріалах справи відсутні рішення суду, якими встановлено неправомірність набуття позивачем в процесі корпоратизації (приватизації) права власності на будинок загальною площею 5068,60 кв. м., який розташований у м. Києві на вул. Червоноармійській, 65.

Таким чином, позивач як правонаступник Державної комунально-виробничо-комплектуючої фірми “Тайга” отримав у власність будинок № 65 на вул. Червоноармійській у м. Києві на підставах не заборонених законом.

Твердження касатора про те що судом не досліджувалось, що приміщення на другом поверсі адмінбудинку на вул. Червоноармійській, 65 у м. Києві, площею 550 кв. м., які займає відповідач, не увійшли до статутного фонду позивача під час корпоратизації, останньому не надавалося, тому він не має на них права власності спростовуються наявними у справі доказами які дослідженні судом апеляційної інстанції, а саме

·          По-перше, документи, що посвідчують право власності ВАТ “Тайга” на вказаний адмінбудинок загальною площею 5068,60 кв. м., у судовому порядку скасовані чи визнані недійсними не були.

Крім того, постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2005 № 17/386, залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2005 № 17/386, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Українського концерну торф'яної промисловості “Укрторф” про визнання недійсним наказу Головного управління житлового господарства та майна Київської міської державної адміністрації від 14.08.1998 № 423-В в частині видачі свідоцтва серії МК № 010001800 про право власності ВАТ “Тайга” на майновий комплекс, розташований по вул. Червоноармійській, 65 у м. Києві, визнання недійсним наказу Управління комунального майна Київської міської державної адміністрації від 15.05.1995 № 44 “Про створення ВАТ “Тайга”і затвердження його статуту”, визнання недійсним свідоцтва про право власності ВАТ “Тайга”серії МК № 010001800 від 15.09.1998.

Наведене свідчить що судами попередніх інстанцій досліджено та встановлено, що позивач є законним власником адмінбудівлі, що знаходиться по вул. Червоноармійській, 65, у м. Києві та має площу 5068,60 кв. м. на підставі свідоцтва про право власності від 15.091998 серія МК  № 010001800, виданого на підставі наказу “Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна” від 14.09.1998 № 423В.

·          відповідно до пункту 2.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованим у Міністрерстві юстиції України від 18.02.2002 за № 157/6445, якщо заява про реєстрацію прав власності на нерухоме майно подається не пізніше як через дванадцять місяців після виникнення цього права, то об'єкт не підлягає повторній технічній інвентаризації. Якщо строк подачі заяви порушено, то реєстрації прав власності повинна передувати технічна інвентаризація об'єктів.

Судами досліджено проінвентаризований по поверховий план на будівлю літера “А”на вул. Червоноармійській, 65 у м. Києві та встановлено, що приміщення розміщені на третьому поверсі, якими користується відповідач, зареєстровані на праві власності за ВАТ “Тайга”.

Актом від 24.12.1993 року Виробничо-комерційна фірма “Тайга”, яка була попередником ВАТ “Тайга” передала Об'єднаній дирекції з будівництва та експлуатації виробничої бази корпорації “Київміськбуд” нежилий будинок № 65 по вул. Червоноармійській у м. Києві, крім службових приміщень загальною площею 1240,28 кв. м., розміщених на третьому поверсі, які залишилися на балансі Виробничо-комерційної фірми “Тайга”.

Безпідставними залишаються твердження касатора щодо не надання судами попередніх інстанцій юридичної оцінки доводам та письмовим доказам Українського концерну торф'яної промисловості "Укрторф" наданим в апеляційній скарзі, так судом апеляційної інстанції досліджено витяг з відомостей інвентаризації ВАТ “Тайга” з якого вбачається, що він надавався Головним управлінням майна м. Києва на підтвердження об'єктів нерухомого майна позивача, які увійшли до його статутного фонду та надано юридичну оцінку доказам наданим касатором, однак даний акт не містить підпису уповноваженої особи Головного управлінням майна м. Києва та печатки, отже вважається належним доказом.

Також є помилковим твердження Міністерства палива та енергетики України щодо втрати ВАТ “Тайга” права користуватися спірними приміщення у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України розпорядження № 879-р від 25.10.1993.

У відповідності до цього розпорядження Держвуглепрому було надано право користуватися службовими приміщеннями в адміністративному будинку по вул. Червоноармійській, 65 у м. Києві, робочою площею 550 кв.м. на умовах, передбачених Декретом  Кабінету Міністрів України від 11.01.1993 № 5-93.

Декретом від 11.01.1993 № 5-93 передбачено право Кабінету Міністрів України приймати рішення про розміщення центральних державних органів, створюваних Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України, .... в адміністративних будинках і нежитлових приміщеннях, що є у державній власності і належать підприємствам, установам і організаціям на праві повного господарського відання або оперативного управління. При цьому, договори оренди (найму) з користувачами цих будинків і приміщень вважалися розірваними з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про розміщення в них центральних державних органів, … .

 Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2005 № 17/386, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2005 № 17/386, встановлено, що з 05.11.1991 спірний будинок належав до державної комунальної власності м. Києва на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)” у зв'язку з тим, що перебував на балансі Київського міськвиконкому (Головкиївміськбуду).

Як було зазначено вище, будинок № 65 по вул. Червоноармійській у м. Києві було закріплено на баланс позивача лише 24.02.1995 року.  

Документів, які б підтверджували знаходження у користуванні позивача приміщень у вказаному будинку на підставі договору найму (оренди) сторонами не надано, тому право користування позивача припинитися не могло.

Матеріалами справи підтверджується, що Український концерн торф'яної промисловості “Укрторф” користується приміщеннями загальною площею 280 кв. м., що знаходяться на третьому поверсі в адмінбудинку на вул. Червоноармійській, 65 у м. Києві.

Згідно пункту 2 Розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 31.12.1975 № 1043-р, за організаціями, що орендували у тресту “Бурвугілля” приміщення у будинку № 65 на вул. Червоноармійській, у м. Києві, який передано на баланс Київського міськвиконкому (Головкиївміськбуду), зберігалося право користування приміщеннями за договорами.

З постанови Ради Міністрів Української РСР від 16.08.1990 № 199 вбачається, що приміщення у будинку № 65 на вул. Червоноармійській, у м. Києві займали апарати управління Місцевої промисловості УРСР та виробничого об'єднання “Укрторф”.

Разом з тим, договорів, які б підтверджували правомірність користування апаратами управління Місцевої промисловості УРСР та виробничого об'єднання “Укрторф” приміщеннями у будинку по вул. Червоноармійській, 65 у м. Києві, не надано.

На підставі постанови Ради Міністрів Української РСР від 16.08.1990         № 199 було створено Український концерн торф'яної промисловості “Укрторф”, який є юридичною особою і діє на підставі свого статуту.

Пунктом 4 вказаної постанови виконавчий апарат концерну було розміщено у м. Києві у приміщеннях по вул. Червоноармійській, 65.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.1993 № 72, відповідач увійшов до сфери управління Держвуглепрому, тобто останній отримав право управляти майном Українського концерну торф'яної промисловості “Укрторф”.

Згідно частини другої статті 33 Закону України “Про власність” державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України.

Розпорядження Міністра вугільної промисловості України від 06.05.1995 № 15, на яке посилається відповідач як на правову підставу знаходження та користування спірними приміщення, прийнято на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 879-р від 25.10.1993 та Декрету Кабінету Міністрів України від 11.01.1993 № 5-93.

Разом з тим, вказані акти регулюють підстави надання у користування спірних приміщень саме центральним державним органам, яким є Держвуглепром а не є концерн “Укрторф”.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 03.10.1996 № 1203 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.04.1995   № 90-р, яким керівним посадовим особам та спеціалістам виконавчого апарату концерну “Укрторф” було присвоєно ранги державних службовців не є підтвердженням статусу центрального органу державної влади.

З постанови Ради Міністрів Української РСР від 16.08.1990 № 199, якою було створено концерн “Укрторф” також не вбачається надання йому такого статусу.

Таким чином, відповідач мав можливість користуватися спірними приміщення лише на підставі договору оренди.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України “Про власність”, майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що спірні приміщення не були закріплені на праві повного господарського відання ні за Держвуглепромом, ні за відповідачем, а до 1995 року перебували на балансі Київського міськвиконкому (Головкиївміськбуду), з лютого 1995 року –на балансі Державної комунально-виробничо-комплектуючої фірми “Тайга”.

Частиною другою статті 37 Закону України “Про власність” встановлено, що у разі прийняття державним органом, уповноваженим управляти державним майном, рішення про реорганізацію або ліквідацію державного підприємства, трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності.

Таким чином, після того, як було прийнято рішення про реорганізацію Державної комунально-виробничо-комплектуючої фірми “Тайга” шляхом її перетворення у відкрите акціонерне товариство та реєстрації ВАТ “Тайга” форма власності адмінбудинку № 65 по вул. Червоноармійській у м. Києві в т.ч. і спірних приміщень змінилася на колективну власність акціонерного товариства, яка є відмінною від державної.

З урахуванням зазначеного, положення Декрету Кабінету Міністрів України від 11.01.1993 № 5-93 до таких відносин між позивачем і відповідачем теж не могли застосуватися, оскільки майно втратило статус державного. Крім того, як було зазначено вище, відповідач не був центральним державним органом.

Положеннями як Цивільного кодексу УРСР, та і Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

У зв'язку з тим, між попередником ВАТ “Тайга” та відповідачем не існувало договірних відносин, вони не могли перейти до ВАТ “Тайга”.

Судом не приймаються твердження концерну “Укрторф” про існування між ним та позивачем договору оренди № 1 від 01.01.1996, оскільки з даного договору вбачається, що термін його дії становить один рік –до 01.01.1997. Пунктом 10.1 цього договору визначено, що він припиняє свою дію після закінчення строку його дії, якщо сторони або одна зі сторін не виявила згоди на його продовження.

Відповідач не надав суду доказів які б свідчили про бажання сторін продовжити дію цього договору, отже він припинив свою дію з 01.01.1997.

Крім того, у наданих відповідачем рахунках про сплату комунальних послуг за спірне приміщення відсутнє посилання для їх сплати на договір оренди № 1 від 01.01.1996.

Згідно частини першої статті 4 Закону України “Про власність”, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ “Тайга”неодразово зверталося до відповідача з пропозиціями укласти договір оренди на спірні приміщення.

Відповідач договір оренди з позивачем укладати відмовлявся. При цьому, в жодному листі не було посилання на наявність існуванням між сторонами договору оренди № 1 від 01.01.1996.

Перебуваючи у спірних приміщеннях відповідач тим самим перешкоджає їх законному власнику використовувати їх на власний розсуд.

Відповідно до статті 48 Закону України “Про власність”, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи по суті правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, висновки судів першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог є правомірними.

Отже, при вирішенні спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги  не спростовують  висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційних скарг, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

          На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –   

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Українського концерну торф'яної промисловості "Укрторф" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 року у справі № 36/429-3/430 залишити без змін.

Головуючий                                                                                 І. А. Плюшко

Судді                                                                                                    С. С. Разводова

С. С.Самусенко