Рішення

від 04.08.2011 по справі 34/315-4/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/315-4/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  34/315-4/23

04.08.11

За позовомВідкритого акціонерного товариства комерційного банку “Промекономбанк”

доПриватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Арма”

простягнення 879 140,10 грн. страхового відшкодування

та зустрічним позовом

Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Арма”

до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Промекономбанк”

простягнення 2 002 044,41 грн.

СуддяБорисенко  І.І.

Представники:

від позивача не з'явились

від відповідача Пономаренко І.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк з іноземним капіталом "Промекономбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Арма" про стягнення заборгованості у сумі 879 140,10 грн.

04.12.2009р. відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву про стягнення з позивача коштів в сумі 2 002 044,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2009р. зустрічний позов прийняти для спільного розгляду з первісним.

Рішенням господарського суду м.Києва від 14.07.2010 в первісному позові відмовлено з тих мотивів, що деякі з кредитних угод з фізичними особами, переліченими в претензіях ВАТ "КБ "Промекономбанк" від 22.12.2008 №И2212/15КФ та від 07.05.2009 №И0705/7КФ, не підпадають під дію укладеного між сторонами генерального договору страхування кредитного портфелю банку від 25.07.2002, оскільки ці фізичні особи не були на дату укладення кредитних угод працівниками підприємств, з якими ЗАТ "СК "Арма" та ВАТ "КБ "Промекономбанк" були укладені договори про співпрацю. Зустрічний позов задоволено повністю у зв'язку з безпідставним списанням ВАТ "КБ "Промекономбанк" спірної суми коштів (2002044,41 грн.) з депозитних рахунків ПАТ "СК "Арма" без його розпорядження та за умов ненастання страхових випадків.

Не погоджуючись з винесеним рішенням позивач за первісним позовом подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2010 рішення скасовано, первісний позов задоволено повністю з посиланням на настання страхових випадків за договорами споживчого кредитування та неправомірне ухилення страховика від виплати залишку страхового відшкодування у сумі 1317645.38 грн. В зустрічному позові відмовлено з огляду на те, що умовами депозитних договорів від 02.08.2002, від 18.11.2002 та від 08.05.2003, укладених між сторонами в забезпечення зобов'язань за генеральними договорами страхування кредитного портфелю банку  від 25.07.2002 та від 24.03.2003, страховик надав банку право самостійно списувати кошти з депозитних рахунків боржника при настанні страхових випадків.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2010р., рішення Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2010р. скасовано справу № 34/315 передано на новий розгляду до господарського суду міста Києва.

Суддя Господарського суду міста Києва Борисенко І.І. прийняв справу до свого провадження та присвоїла справі № 34/315-4/23, про що було винесено ухвалу суду від 20.12.2010.

Представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 1 832 370,44 грн. заборгованості за кредитом, 1 055 515,33 грн. заборгованості за відсотками по кредиту, а всього 2 882 646,78 грн. заборгованості за генеральним договором страхування кредитного портфелю банку по програмі «Споживче кредитування».

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач збільшив позовні вимоги, просить стягнути з Приватного підприємства «Страхова компанія «АРМА»заборгованість за генеральним договором страхування кредитного портфелю банку по програмі «Споживче кредитування»в розмірі 2 882 646,78 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач –Приватне акціонерне товариство товариства «Страхова компанія «АРМА»надав додаткові пояснення від 21.07.2011р., в яких просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Крім того представник позивача надав клопотання про припинення провадження по  зустрічному позову на підставі п.2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України викладені в постанові від 22.06.2011р. щодо необхідності при новому розгляді справи встановлення обставин зазначених у постанові, надання їм та доводам сторін належної правової оцінки, вирішення спору відповідно до вимог законодавства, всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

По первісному позову

25 липня 2002 між Позивачем та Відповідачем було укладено генеральний договір страхування кредитного портфелю Банку по програмі “Споживче кредитування”.

Об'єктом страхування, у відповідності до п. 4 Договору страхування, виступили майнові інтереси страхувальника, пов'язані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення Позичальником суми кредиту та відсотків за користування кредитом на умовах страхувальника, у відповідності з договором кредитування, форма та умови якого узгоджені із страховиком, та внутрібанківським Положенням про кредитування.

Відповідно до п.4.3 Договору страхування для його підписання застрахованими мають бути всі без виключення укладені кредитні угоди між страхувальником та позичальником по програмі “споживче кредитування”.

Згідно п. 10.4 Договору, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування при порушенні страхувальником умов Договору страхування.

2 серпня 2002 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про розміщення грошових коштів в забезпечення зобов'язань № 3107/01. Предметом названого договору відповідно п. 1.1, є внесення ЗАТ СК “Арма” грошових коштів в забезпечення зобов'язань, обумовлених Договором страхування.

8 травня 2003 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про розміщення грошових коштів в забезпечення зобов'язань № 1Д-ЮЛ (Договір депозитний-2), предметом якого також є внесення ЗАТ СК “Арма” грошових коштів в забезпечення зобов'язань, обумовлених Договором страхування.

Також, 08.05.2003р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поруки, згідно п.1.1 якого довіритель - позивач доручає, а повірений - відповідач приймає на себе зобов'язання самостійно списувати грошові кошти з депозитного рахунку № 2652198001073 - Договір депозитний-2 від імені довірителя меморіальним ордером на виконання зобов'язань за Генеральним договором страхування кредитного портфелю Банку (за програмою «Споживче кредитування») від 24.03.2003р. та на виконання зобов'язань по Кредитним договорам, які вже укладені на момент підписання цього договору і які будуть укладені в майбутньому з фізичними особами (за програмою «Споживче кредитування»).

18.11.2002 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про розміщення грошових коштів в забезпечення зобов'язань (далі за текстом - Договір депозитний-3), предметом якого є внесення ЗАТ «СК «АРМА»грошових коштів в забезпечення зобов'язань, обумовлених договором страхування.

Згідно зі ст. 1071 Цивільного кодексу України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

У Рішенні Господарського суду Донецької області від 03.03.2011р. у справі №38/274 наголошується, що ПАТ «Промекономбанк»було порушено вказану норму Закону, враховуючи те, що відповідно до Депозитних договорів не настали юридичні факти, які б надавали Банку право списувати кошти з рахунків позивача.

Відповідно до п.3.2.2 Договору депозитного-1, положення якого є аналогічними за юридичним змістом пунктам 3.2.2 Договору депозитного-2 та Договору депозитного-3, «Клієнт»(ЗАТ «СК «АРМА») доручає Банку самостійно списувати з рахунку зазначеного в п.3.1.1 цього договору, для погашення заборгованості по своїм зобов'язанням перед Банком при настанні страхового випадку по Генеральному договору страхування кредитного портфелю Банку від 25.07.2002р. Списання коштів здійснюється на підставі виставленої претензії.

Таким чином, Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.03.2011р. у справі №38/274 встановлено, що страхового випадку за Генеральним договором страхування кредитного портфелю банку від  25.07.2002р. не настало,  через що у Відповідача були відсутні підстави для списання грошових коштів з рахунків Позивача за Договорами депозитними.

До висновку про настання страхових випадків у кожному випадку неповернення коштів за кредитними угодами зі сторони фізичних осіб-позичальників Відповідач приходив самостійно, у зв'язку з чим, позивач був позбавлений свого права, передбаченого п.10.4 Генерального договору страхування від 25.07.2002р., на перевірку інформації, яку повідомив страхувальник, а також виконання страхувальником умов і вимог договору; на самостійне з'ясування причини та обставини страхового випадку; надсилання запитів у відповідні установи і отримання додаткових документів, необхідних для з'ясування обставин страхового випадку та складання страхового акту.

З огляду на наведені обставини суд першої інстанції по справі №38/274, з яким погодився апеляційний господарський суд та суд касаційної інстанції, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ПрАТ «СК «АРМА»про стягнення з ПАТ «Промекономбанк»збитків.

Відшкодування збитків є формою цивільно-правової відповідальності, яка, в свою чергу, настає за наявності у сукупності чотирьох умов: протиправність, шкода, вина, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і наслідками.

Враховуючи те, що справи №38/274 та №34/315-4/23 є пов'язаними (проте їх предмети не є тотожними, що підтверджується висновком Вищого господарського суду України, на веденому у Постанові від 22.06.2011р. по справі №38/274: «предметом розгляду у справі є стягнення збитків в сумі 2052706,22 грн., тоді як у справі №34/315-4/23 предметом первісно заявлених позовних вимог є стягнення страхового відшкодування в сумі 1317645,38грн., зустрічних позовних вимог - стягнення 2002044,41грн. безпідставно списаних коштів.

Проаналізував предмети та підстави позовів у даній справі та у справі №34/315-4/23, суди попередніх інстанцій у даній справі дійшли вірного висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.І ст.81 Господарського процесуального кодексу України»), то безсумнівним є те, що при вирішенні справи №38/274 Господарським судом Донецької області у випадку задоволення позову повинна бути встановлена сукупність названих вище умов цивільно-правової відповідальності. У зв'язку з цим, розгляду вимоги ПАТ «Промекономбанк»у справі №34/315-4/23 про стягнення з ПрАТ «СК «АРМА»заборгованості (страхового відшкодування) в сумі 879 140,10грн. беззаперечно має передувати юридична оцінка правомірності дій ПАТ «Промекономбанк»щодо списання грошових коштів. Саме з цього боку розгляд справи №38/274 і є первісним по відношенню до справи №34/315-4/23.

Таким чином, вказані вище факти, встановлені Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.03.2011р. у справі №38/274, залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2011р. та Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2011р., у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для вирішення Господарським судом м. Києва справи №34/315-4/23.

Оскільки названим рішенням Господарського суду Донецької області встановлений факт ненастання страхового випадку за Генеральним договором страхування кредитного портфелю банку від 25.07.2002р., тому у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог ПАТ «Промекономбанк»у справі №34/315-4/23.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

По зустрічному позову

Виходячи із змісту п. З.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 p. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову визнається обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Стосовно підстави позову, то відповідно до загальновизнаних доктринальних положень господарсько-процесуального права, підстава позову поділяється на фактичну підставу - тобто, ті юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги та юридичну підставу - посилання на ті нормативно-правові положення, на яких ґрунтуються вимоги позивача до відповідача.

Як вбачається із рішення господарського суду Донецької області від 03.03.2011р. у справі №38/274 такими юридичними фактами, зокрема, є порушені зобов'язання, які виникли з укладено договір про розміщення грошових коштів в забезпечення зобов'язань № 3107/01 від 02.08.2002р, договір про розміщення грошових коштів в забезпечення зобов'язань № 1Д-ЮЛ від 08.05.2003р., укладено договір про розміщення грошових коштів в забезпечення зобов'язань від 18.11.2002 p., що виразилось у незаконному списанні з рахунків позивача грошових коштів в розмірі 2 052 706,22грн. При цьому суд в рішенні посилається на загальні положення законодавства щодо виконання договору банківського рахунку, зокрема - ст.1071 ЦК України та порушення конкретних пунктів вищезазначених договорів.

ПАТ «СК «Арма»стверджує, що кошти з його банківських рахунків, відкритих у ПАТ «КБ «Промекономбанк»на підставі договору про розміщення грошових коштів в забезпечення зобов'язань № 3107/01 від 02.08.2002р, договору про розміщення грошових коштів в забезпечення зобов'язань № 1Д-ЮЛ від 08.05.2003р.; договору про розміщення грошових коштів в забезпечення зобов'язань від 18.11.2002 р. були списані незаконно, всупереч положенням цих договорів та ст. 1071 ЦК України.

Виходячи із вищевикладеного, та враховуючи, що у цих справах мова йде, фактично, про одні й ті ж суми, які були списані ПАТ «КБ «Промекономбанк»з одних і тих же депозитних рахунків ПАТ «СК «Арма»в один і той же час, що підтверджується тими ж самими доказами, які є у матеріалах справи, у господарських справах № 34/315-4/23 та № 38/274 підстави позову однакові.

Виходячи із змісту позовних заяв у вищезазначених господарських справах, то у справі № 34/315-4/23 ПАТ «СК «Арма»у зустрічному позові вимагає стягнення незаконно списаних коштів з ПАТ «»КБ «Промекономбанк», а у справі № 38/274 - відшкодування завданих незаконним списанням коштів збитків.

Як вказується у рішенні господарського суду Донецької області від 03.03.2011р. у справі №38/274, судом встановлено всі необхідні умови відповідальності відповідача щодо відшкодування позивачу збитків (реальні збитки), зокрема:

-          поведінка відповідача суперечить умовам Договорів депозитних 1, 2, З таст. 1071 ЦК України;

-          є наявними збитки у вигляді втрати позивачем майна - грошових коштів в розмірі 2 052 706,22 грн.

-          безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача, що полягає у безпідставному списанні з банківських рахунків позивача грошових коштів та заподіянні зазначених збитків у вигляді втрати позивачем майна - грошових коштів в розмірі 2 052 706,22 грн.;

-          неспростована вина відповідача у порушенні господарського зобов'язання.

Отже, враховуючи вищевикладене,  що матеріально-правові вимоги ПАТ «СК «Арма»до ПАТ «КБ «Промекономбанк» в обох справах, а отже і предмети позовів є однаковими.

Відповідно до п.2 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене суд припиняє провадження у справі по зустрічному позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арма»на підставі п.2  ст. 80 ГПК України.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача по зустрічному позову.

Керуючись ст.ст. 49, п.2 ст.80, ст..ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Промекономбанк” до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Арма” відмовити повністю.

По Зустрічному позову Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Арма” до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Промекономбанк” провадження у справі припинити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

   Суддя                                                                                                         І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 12.08.2011р.