Постанова

від 17.06.2008 по справі 34/351-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

34/351-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 червня 2008 р.                                                                                    № 34/351-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.Шевчук С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран.П"

на ухвалувідгосподарського суду Дніпропетровської області11.03.2008

у справі№ 34/351-06

за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Гран.П"

на діїВідділу державної виконавчої служби П'ятихатського районного управління юстиції

пророзгляд скарги на дії органу Державної виконавчої служби

за позовом (стягувач)Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран.П"

до відповідача (боржник)Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукова виробнича фірма "Вариант"

простягнення 140 000,00 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача  повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2008 у справі № 34/351-06 скаргу ТОВ "Гран.П" на дії Відділу державної виконавчої служби П'ятихатського районного управління юстиції відхилено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ТОВ "Гран.П" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити вимоги касаційної скарги в повному обсязі, а саме: визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця ВДВС П'ятихатського районного управління юстиції Шагана О.А. від 21.02.2008 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 34/351-06, виданого 21.11.2006, відповідно до п. 10 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" та про направлення наказу № 34/351-06, виданого 21.11.2006 господарським судом Дніпропетровської області, до ВДВС Жовтоводського МУЮ; визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця ВДВС П'ятихатського районного управління юстиції Криворучка С.М. від 19.11.2007 про результати перевірки виконавчого провадження та постанову державного виконавця ВДВС П'ятихатського районного управління юстиції Шагана О.А. від 19.11.2007 про передачу майна Краєвому В.І.

Від ТОВ "Наукова виробнича фірма "Вариант" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ "Наукова виробнича фірма "Вариант" (боржник) визнає наявність заборгованості перед ТОВ "Гран.П" (стягувач), однак, не може погасити її у зв'язку з фінансовими труднощами; вважає винесену ухвалу законною та просить прийняти рішення на розсуд суду.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги ТОВ "Гран.П", виходячи з наступного.

Відмовляючи ТОВ "Гран.П" у задоволенні його скарги на дії ВДВС П'ятихатського районного управління юстиції з закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 34/351-06, виданого 21.11.2006 господарським судом Дніпропетровської області, та направлення виконавчого документа до іншого органу державної виконавчої служби –ВДВС Жовтоводського МУЮ, господарський суд першої інстанції виходив з того, що оскільки майна боржника на території дії Відділу державної виконавчої служби П'ятихатського районного управління юстиції виявлено не було, натомість майно боржника було виявлено на території дії Відділу державної виконавчої служби Жовтоводського міського управління юстиції, авансування виконавчих витрат для проведення виконавчих дій на території іншої державної виконавчої служби стягувачем проведено не було, тому дії Відділу державної виконавчої служби П'ятихатського районного управління юстиції щодо направлення виконавчого документа до Відділу державної виконавчої служби Жовтоводського міського управління юстиції в порядку ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" та закінчення виконавчого провадження в порядку п. 10 ст. 37 вищевказаного Закону цілком відповідають вимогам законодавства. Щодо вимог позивача про визнання незаконними дій органів ДВС щодо ненакладення арешту та невключення до загального переліку арештованого для подальшої реалізації майна боржника майна інших осіб (190 кг соняшника Краєвого В.І.), на яке боржник вказав при збиранні як на своє майно, та винесення постанови про вжиття заходів щодо повернення помилково зібраного майна його законним власникам, суд послався на ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої державний виконавець має право накладати арешт лише на майно боржника, накладення ж арешту по виконавчим документам щодо боржника на майно інших осіб не відповідає вимогам закону.

Вищий господарський суд України вважає, що дані висновки господарського суду першої інстанції є передчасними та не підтверджуються належним документальним обґрунтуванням, з огляду на таке.

Згідно із ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу (ч. 1 ст. 20 Закону).

Якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце проживання чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє, державний виконавець негайно складає про це акт і не пізніше наступного дня надсилає виконавчий документ разом з копією цього акта до органу Державної виконавчої служби за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцем знаходження майна боржника, про що одночасно повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ (ч. 4 ст. 20 Закону).

У разі коли у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, однак майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому Законом, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований та за умови, якщо стягувач авансує витрати на організацію і проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальника цього органу державної виконавчої служби. У разі коли стягувач не здійснить авансування витрат на організацію і проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, у разі їх недостатності для повного задоволення вимог стягувача, направляє виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника (ч. 5 ст. 20 Закону).

Відповідно до п. 2.2. Порядку передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.05.2004 № 38/5 посадова особа про передачу матеріалів виконавчого провадження виносить вмотивовану постанову; у постанові зазначаються обставини, які обумовили передачу виконавчого провадження, визначаються особи, на яких покладаються обов'язки щодо передачі та прийняття матеріалів виконавчого провадження, встановлюються спосіб та строки передачі.

Тобто, відповідно до приписів ч.4 ст.20 Закону України "Про виконавче провадження" ВДВС, відкривши виконавче провадження, повинен був, в першу чергу, пересвідчитися у наявності такого майна боржника на території, на яку поширюються його функції, та можливості задоволення вимог стягувача саме за рахунок такого майна (коштів). Встановивши ж, зокрема, відсутність майна, на яке може бути звернуто стягнення, орган ДВС повинен скласти про це акт і не пізніше наступного дня надіслати виконавчий документ разом з копією цього акта до ВДВС за місцезнаходженням боржника чи місцем знаходження майна боржника. При цьому, про передачу матеріалів виконавчого провадження посадова особа виносить вмотивовану постанову.

З документів, наявних в матеріалах справи, та на які посилається суд, обґрунтовуючи відмову у задоволенні скарги стягувача на дії ВДВС, не вбачається можливим встановлення факту вчинення вищевказаних дій з боку ВДВС П'ятихатського районного управління юстиції.

Так само, господарським судом першої інстанції в порядку ст. 38 ГПК України не були витребувані докази передачі матеріалів виконавчого провадження від ВДВС П'ятихатського районного управління юстиції до ВДВС Жовтоводського міського управління юстиції, з винесенням при цьому вмотивованої постанови.

Господарським судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що відповідно до приписів ст. ст. 50, 63, 64 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

При цьому державний виконавець вправі проводити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника в установах банків, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях на території, на яку поширюється юрисдикція України. Тобто орган ДВС вправі звертати стягнення на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках боржника, відкритих на всій території України, незалежно від територіальної (функціональної) юрисдикції районного відділу ДВС, яким відкрито виконавче провадження.

Тільки у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Судом не встановлено, чи були вчинені державним виконавцем, який відкрив виконавче провадження з примусового виконання наказу № 34/351-06 від 21.11.2006, дії, спрямовані на виявлення у боржника у банках чи інших фінансових установах коштів (рахунків, вкладів), достатніх для погашення заборгованості за судовим рішенням, а також не з'ясовано питання чи були вчинені державним виконавцем дії, на виявлення таких коштів, шляхом одержання необхідної інформації від податкових органів.

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються суті поданої скаржником скарги, судом першої інстанції в супереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки, а згідно з імперативними вимогами ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.

Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч. 2 ст. 1115 ГПК України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення скарги відповідача на дії органу ДВС.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11112, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран.П" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2008 у справі № 34/351-06 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя                                                                                Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                                                                 Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                                                           С.Р. ШЕВЧУК