Постанова

від 24.06.2008 по справі 15/360-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/360-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 червня 2008 р.                                                                                    № 15/360-07  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    М.В.Кузьменка,

судді                                        В.М.Палій,

судді                                        В.І.Шаргала,

розглянувши    касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

                      "Відродження Полісся"

на                   рішення господарського суду Київської області від 16.11.2007р. та

                      постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду

                      від 26.02.2008р.

у справі         №15/360-07

за позовом   Дочірнього підприємства "Чернігівське спеціалізоване управління №430"

                      ЗАТ "Електромонтаж"

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження Полісся"

про                    стягнення 126 452,80  грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бочорішвілі В.Г. (довіреність у справі),

від відповідача: Панкратов В.С., Прокоф`єв Л.Є. (довіреності у справі),

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Чернігівське спеціалізоване управління №430" ЗАТ "Електромонтаж" звернулося до господарського суду  Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження Полісся" і просило суд стягнути з останнього, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 126 452,80 грн. боргу 12 573,78 грн. пені, 13 015,91 грн. інфляційних втрат та 2 312,32 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором  підряду №6 від 25.04.2006р. щодо оплати виконаних робіт.

Відповідач, заперечуючи заявлений позов у повному обсязі, посилається на недостовірність розрахунків,  зазначених в актах приймання виконаних підрядних робіт та довідках про вартість виконаних робіт, підписаних сторонами, та стверджує про необхідність  призначення судової будівельно-технічної експертизи, про що заявив відповідне клопотання (а.с.175 т.).

Рішенням господарського суду Київської області від 16.11.2007р. (суддя Рябцева О.О.) позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 126 452,80 грн. боргу, 13 011,99 грн. інфляційних втрат, 2 307,33 грн. 3% річних та 5 213,67 грн. пені. В іншій частині позову відмовлено.

Вказане рішення мотивовано доведеністю матеріалами справи наявності боргу відповідача перед позивачем за виконані у період з червня 2006р. по березень 2007 року підрядні роботи. При цьому, клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи судом першої інстанції ретельного вивчено з урахуванням умов укладеного між сторонами договору підряду, наданих доказів та визнано таким, що не підлягає задоволенню. За арифметичним перерахунком заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.04.2007р. по 09.11.2007р., суд визнав їх меншими, а суму пені судом перераховано від суми заборгованості окремо по кожному акту приймання виконаних робіт  з урахуванням ч.6 ст.232 ГК України, яка  складає 5 213,67 грн.

Постановою Київського міжобласного апеляційного  господарського суду від 26.02.2008р. (головуючий, суддя Мазур Л.М., судді Агрикова О.В., Жук Г.А.) рішення суду першої інстанції змінено: позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 126 452,80 грн. основного боргу, 5 177,63 грн. пені, 2 307,33 грн. 3% річних та 13015,91 грн. інфляційних втрат.

Погодившись з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача основної суми боргу, суд апеляційної інстанції встановив неправильне перерахування судом першої інстанції сум інфляційних втрат, 3% річних та пені, та зазначив, що вказані суми необхідно обраховувати від суми основного боргу в цілому.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваних судових  актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає  задоволенню частково з таких підстав.

Підставою стягнення 126 452,80 грн. боргу з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені у даній справі є невиконання відповідачем свого зобов'язання за договором підряду щодо оплати виконаних та прийнятих відповідно до актів приймання підрядних робіт, підписаних сторонами.

Так, судами двох інстанцій у даній  справі встановлено, що 25.04.2006р. між сторонами було укладено договір підряду №6 за умовами якого, позивач (генпідрядник) доручає, а позивач (субпідрядник) зобов'язується виконати електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи у 2006 році по будові: "Завод по виробництву люмінесцентних світильників в м.Славутич".

Пунктом 3.1. договору встановлено, що вартість та обсяги робіт (додаток №1) визначені на підставі кошторисної документації і складає 1 452 822,0 грн. Договірна ціна динамічна і складена по ДБН.

На виконання п.3.1. договору сторонами складено договірну ціну на чотирьох аркушах, яка складається з цін на окремі роботи та всього складає 1 452 822,0 грн.

Відповідно до п.3.2 договору вказана ціна може змінюватися тільки в період дії договору за згодою сторін та за наявності законодавчого акта, який вплинув на вартість послуг; ціна змінюється в частині не виконаних і не сплачених робіт.

Пунктами 3.3., 3.4 договору передбачено, що генпідрядник перераховує аванс у розмірі до 30% від вартості робіт. Розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 3 робочих днів після підписання актів виконаних робіт, за мінусом 5% генпослуг, остання сума 10% виплачується після підписання актів на пусконалагоджувальні роботи.

Відповідно до п.5.1 договору, приймання виконаних робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт. Після завершення робіт субпідрядник (позивач) складає акти, направляє їх генпідряднику (відповідачу), який зобов'язаний їх розглянути у 3-х денний термін.

Даний договір за своєю правовою природою є договором підряду, який є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.

Відповідно до ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням їх результату замовникові.

В силу ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Пунктом 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

При цьому, замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (п.6 ст.882 ЦК України).

Судами двох інстанцій встановлено, що сторонами підписані акти приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в за червень 2006р. –березень 2007р., відповідно до яких позивач виконав, а відповідач прийняв роботи, передбачені умовами договору підряду №6 від 25.04.2006р., всього на загальну суму 522 306,0 грн.

Також між сторонами підписані довідки про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 за червень 2006р. - березень 2007р., відповідно до яких загальна вартість робіт, виконаних позивачем, та яка належить до сплати відповідачем, становить 496 190,52 грн. Вказана вартість робіт розрахована позивачем від загальної вартості робіт, зазначеної в актах приймання виконаних робіт, з урахуванням умов п.3.4. договору, тобто за мінусом 5%.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість виконаних позивачем робіт відповідач сплатив лише частково на суму 269 620,84 грн., у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у сумі 126 569,68 грн.

В силу частин 1, 3 ст.843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення; ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною 2 статті 632 ЦК України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна  договору  вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Матеріалами справи доведено, що сторонами не укладалася письмова угода про зміну ціни договору, що є обов'язковим в силу ст.654 ЦК України та підпункту 3.2. договору.

Судами досліджено договірну ціну, яка є доповненням до договору, та встановлена за домовленістю сторін, як то передбачено ч.1 ст.632 ЦК України відповідно до якої, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Як з'ясовано судами, ціна за кожну роботу (всього чотири) містить в найменуванні витрат, зокрема, інші супутні витрати, пов'язані з відрядженням працівників (розрахунок №8), що свідчить про включення сторонами у ціну робіт, відшкодування витрат, пов'язаних з відрядженням працівників, що відповідає вимогам ч.3 ст.843 ЦК України. Відповідно до актів КБ-2в, в розділі V "Інші супутні витрати", розмір зазначених витрат обґрунтовано розрахований, та відповідає договірній ціні, що спростовує доводи скаржника про зворотне.

Викладені у касаційній скарзі заперечення відповідача відносно неправильності розрахунків, вказаних в актах та довідках, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути підставою для відмови відповідача в односторонньому порядку виконувати умови договору щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт. Тим більше, що відповідач не заявляє будь-яких претензій до позивача відносно виконаних ним робіт.

Усі акти КБ-2в підписані представником відповідача без заперечень, а відповідно до п.5.1. договору та ст.853 ЦК України генпідрядник несе обов'язок не тільки їх підписати, а й перевірити роботу та розглянути акти в 3-х денний термін.

Суди правильно зазначили, що отримуючи зазначені акти протягом десяти місяців, розглядаючи їх та підписуючи, відповідач не виявив недоліків у складенні актів та не звертався до позивача з письмовою пропозицією перевірити дані, що містяться в актах.

Отже, оскільки у вказаних актах, підписаних сторонами без заперечень, вказані дані про найменування робіт і витрати, то суди двох інстанцій, враховуючи приписи ст.ст.33, 34 ГПК України, підставно визнали їх належними доказами.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує  заперечення проти позову.

При цьому, відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, всупереч наведених норм, відповідач не надав доказів у підтвердження того, що  підрядні роботи виконані у меншому обсязі і на меншу суму, ніж визначено в актах приймання виконаних робіт  та довідках про вартість виконаних робіт.  Окрім того, розмір заборгованості, заявленої до стягнення, підтверджується також підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 10.05.2007р. за період 01.06.2006-10.05.2007р. (а.с.64 т.1).

Отже, оскільки  підрядні роботи виконані позивачем в обумовлені договором обсязі та строки, що не заперечується скаржником і підтверджується прийняттям державною приймальною комісією в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (а.с.8-15 т.2),  то колегія суддів погоджується з висновком судів двох інстанцій про те, що відповідач, підписавши акти та довідки, фактично визнав обсяг та вартість цих робіт, а відтак –зобов'язаний був їх оплатити протягом 3-х робочих днів після підписання актів виконаних робіт.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 ГК України).

В силу ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи встановлений судами двох інстанцій факт виконання позивачем підрядних робіт за договором підряду №6 від 25.04.2006р., а також наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 126 452,80 грн., колегія суддів вважає правильним висновок судів двох інстанцій про наявність правових підстав для  стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань щодо оплати виконаних робіт,  з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат,  передбачених ст.625 ЦК України.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Статтею 886 ЦК України встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили відповідальність за прострочення генпідрядником (відповідачем) оплати за виконані роботи у вигляді сплати пені за кожний день затримки понад передбачений термін не нижче облікової ставки НБУ, яка діяла в період затримки.

При цьому, частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що в силу умов пункту 3.4. договору, відповідач зобов'язаний був оплатити роботи протягом 3-х робочих днів після підписання актів виконаних робіт, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного акта приймання виконаних підрядних робіт, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, 3% річних та інфляційні втрат на суму, зазначену в кожному в акті окремо.

Тому суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, обрахувавши їх від суми заборгованості окремо по кожному акту приймання виконаних робіт з урахуванням ч.6 ст.232 ГК України.

У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції помилково змінив рішення суду першої інстанції,  нарахувавши пеню, 3% річних та інфляційні втрати на суму основного боргу, заявленого до стягнення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах,  й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для його зміни.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Посилання скаржника на безпідставне відхилення його клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що згідно ст.41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Між тим, поставлені відповідачем у його клопотанні про призначення експертизи питання не потребують додаткового вивчення та дослідження за допомогою спеціальних знань, оскільки всі обставини і питання, які визначаються у клопотанні, були повною мірою досліджені у процесі розгляду справи на підставі наданих сторонами доказів та з урахуванням умов договору підряду.

Саме на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України засвідчують певні обставини виконання ними умов договору, і які були досліджені у судах першої та апеляційної інстанцій, ґрунтуються висновки судів щодо прав та обов'язків сторін.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судами першої та апеляційної інстанцій. Окрім того, вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження Полісся" задовольнити частково.

2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.02.2008р. у справі №15/360-07 скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Київської області від 16.11.2007р.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                В.М.Палій

          Суддя                                                                                В.І.Шаргало