Рішення

від 09.08.2011 по справі 51/119

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/119

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/119

09.08.11

За позовом Заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокуренівка»

про звільнення земельної ділянки

Головуючий суддя Пригунова А.Б.                                                                                                                                                                                      Суддя Спичак О.М.

                                                         Суддя Гулевець О.В.

Представники:

від прокуратури: Давиденко О.В.

від позивача: Гулько А.Б.

від відповідача: Помилуйко В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступника прокурора Подільського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку загальною площею 0,75 га за адресою: м. Київ, вул. Маршала Гречка, 17 та привести зазначену земельну ділянку у первісний стан. Позовні вимоги обґрунтовані використанням відповідачем вищевказаної земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11.05.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав клопотання про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокуренівка», як неналежного відповідача, зазначивши при цьому, що відповідач не здійснював самовільного зайняття земельної ділянки площею 0, 75 га по вул. Маршала Гречка у місті Києві та не будував будь-яких приміщень і споруд, оскільки йому було передано вже готову та облаштовану автостоянку разом із членами кооперативної автостоянки «Садовий»; також  відповідач звертає увагу суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокуренівка»здійснює лише утримання вказаної стоянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2011 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників прокуратури і позивача, неналежне виконання учасниками провадження вимог суду та у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р. призначено колегіальний розгляд справи № 51/119.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Ємельянова А.С. від 08.06.2011 року призначено колегіальний розгляд справи № 51/119 у складі колегії суддів: Пригунова А.Б. (головуючий), Спичак О.М.,  Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 р. суддями Пригуновою А.Б. (головуюча), Спичаком О.М. та Гулевець О.В. справу № 51/119 прийнято до свого провадження, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.07.2011 р. за участю представників сторін та прокуратури.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважного представника позивача та неналежне виконання прокуратурою та позивачем вимог суду.

У судовому засіданні 01.08.2011 р. судом, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалася перерва до 09.08.2011р.

Розглянувши клопотання відповідача про виключення неналежного відповідача у справі №51/119, суд відзначає наступне.

Можливість виключення неналежного відповідача з учасників провадження встановлена ст.65 ГПК України на стадії по підготовці справи до розгляду. Таким чином, зазначена норма застосовується судом на стадії підготовки до розгляду, та, крім того, стосується неналежного відповідача.

Обгрунтовуючи подане клопотання, відповідач зазначає, що ним не здійснювалось самовільне зайняття земельної ділянки, а свою діяльність з надання послуг по  утриманню спірної ділянки відповідач здійснює на законних підставах.

Таким чином, наведені обставини виключають можливість застосування судом ст. 65 ГПК України в частині виключення відповідача зі справи №51/119, як неналежного, а тому суд відмовляє у задоволенні поданого клопотання.       

У даному судовому засіданні представник прокуратури надав суду клопотання про вихід за межі позовних вимог у разі необхідності, в порядку ст. 83 ГПК України.  

Інші учасники провадження у справі підтримали свої позиції.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі.

У судовому засіданні 09.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Подільської районної у м. Києві державної адміністрації № 1132 від 12.09.2003 р. відповідачу надано дозвіл на експлуатацію автостоянки «Садова»по вул. Маршала Гречка та оформлення правової і проектної документації.

23.09.2003 р. відповідачу було передано для експлуатації автостоянку «Садова»(уздовж огорожі КСГ «Пуща Водиця»від АЗС до проспекту Правди по вул. М. Гречка, 15), що підтверджується актом передачі автостоянки (копія у матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема договору про виконання робіт з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) від 10.10.2003 р., укладеного між відповідачем та Відкритим акціонерним товариством «Київспецтранс»та договору про постачання електричної енергії № 2081194 від 02.06.2003 р., укладеного між відповідачем та АЕК «Київенерго», відповідач здійснює організацію по експлуатації та обслуговуванню автостоянки по вул. Маршала Гречка, 17 у місті Києві.

10.06.2010 р. Управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві було проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться по вул. М. Гречка, 17 у Подільському районі м. Києва.

В ході перевірки було встановлено, що по вул. М. Гречка, 17 у Подільському районі м. Києва відповідач самовільно займає земельну ділянку орієнтовано площею 0, 75 га та використовує її для розміщення автостоянки.

Управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві було складено акт обстеження земельної ділянки № 229/2 від 10.06.2010 р. та проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки за адресою: вул. М. Гречка, 17 у Подільському районі м. Києва на загальну суму 43 466, 15 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, заступник прокурора зазначає, що відповідач самовільно займає спірну земельну ділянку під розміщення, обслуговування та експлуатацію автомобільної стоянки, у зв'язку з чим він звернувся до суду з вимогами про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку загальною площею 0,75 га за адресою: м. Київ, вул. Маршала Гречка, 17 та привести зазначену земельну ділянку у первісний стан.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з статтею 2 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно з Положенням про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 19.03.2008, Держкомзем є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, одним з основних завдань якого є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно п. 7 вказаного Положення Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи і затверджує положення про них.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 17.06.2008 № 123 затверджено Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі.

Одним з основних завдань головного управління є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (п. 3 Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі).

Згідно з підпунктом 37 пункту 4.3 Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” та інших законів.

10.06.2010 р. Управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві здійснено обстеження земельної ділянки № 229/2 , за результатами якої  встановлено, що станом на 10.06.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокуренівка»самовільно займає земельну ділянку орієнтовною площею 0, 75 га по вул. М. Гречка, 17 у Подільському районі м. Києва та використовує її для розміщення критої автостоянки.

Стаття 9 Земельного кодексу України встановлює, що до повноважень Київської міської рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить, зокрема розпорядження землями територіальної громади міста.

Відповідно до ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.   

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Статтями 123 та 124 Земельного кодексу України визначено умови надання земельних ділянок комунальної власності у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки, набутої у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суд відзначає, що землею, яка перебуває у комунальній власності міста Києва розпоряджається Київська міська рада шляхом прийняття відповідних рішень про надання зацікавленій особі у користування земельної ділянки.

Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 р. № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві», єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту у м. Києві визначено КП «Київтранспарксервіс».

Пунктом 17.3.2 Правил паркування транспортних засобів у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 1051/1051 «Про Правила благоустрою міста Києва»встановлені особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, які полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно яких у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок.

Пунктом 7.3.1 Правил паркування транспортних засобів у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. №1051/1051 «Про Правила благоустрою міста Києва»передбачено, що оріанізація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Як встановлено судом, жодного договору між відповідачем та КП «Київтранспарксервіс»щодо організації та експлуатації місць платного паркування транспортних засобів не укладалося.

Київська міська рада рішення про передачу у власність чи користування, в тому числі на умовах оренди  земельної ділянки площею 0, 75 га за адресою: м. Київ, вул. Маршала Гречка, 17 на користь відповідача не приймала.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ст. 83 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України містять перелік способів захисту особистих немайнових або майнового права та інтересів, якими є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пунктом 1 статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що обраний прокуратурою спосіб захисту порушених прав не сприяє їх фактичному відновленню, а тому вважає доцільним задовольнити подане прокуратурою клопотання про вихід за межі позовних вимог у даній справі.  

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, належних доказів на підтвердження права власності або права користування, в тому числі на умовах оренди земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Маршала Гречка, 17 у Подільському районі м. Києва, орієнтовною площею 0, 75 га відповідачем не надано.

Твердження відповідача про те, що дії Товариства  - утримання автостоянки не є самовільним зайняттям спірної земельної ділянки суд визнає необґрунтованим, оскільки як випливає з пояснень безпосередньо відповідача, так і зі змісту наданих договорів, фактично відповідачем здійснюється вивезення побутових відходів, забезпечення спірної автостоянки електроенергією, охорони території, погодження проектної документації, здійснюється організація роботи автостоянки тощо.

Тож,  наведені дії відповідача в їх сукупності свідчать про фактичне використання і зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.   

За таких обставин суд визнає доводи  прокуратури про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки обгрунтованими, та, з урахуванням задоволеного клопотання про вихід за межі позовних вимог у даній справі,  вважає за необхідне зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку загальною площею 0,75 га за адресою: м.Київ, вул. Маршала Гречка, 17 та привести її у придатний для використання стан.  

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокуренівка»(04073, м. Київ, вул. Копилівська, 10-А, кв. 105, код ЄДРПОУ 22974642) звільнити земельну ділянку площею 0,75 га за адресою: м. Київ, вул. Маршала Гречка, 17, привівши її у придатний для використання стан.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокуренівка»(04073, м. Київ, вул. Копилівська, 10-А, кв. 105, код ЄДРПОУ 22974642) в дохід Державного бюджету України 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили .

5. Копії рішення направити учасникам провадження у справі.

          Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Головуючий суддя                                                                       Пригунова А.Б.

Суддя                                                                                         Спичак О.М.

Суддя                                                                                        Гулевець О.В.

Повне рішення складено 12.08.2011 р.