Рішення

від 10.08.2011 по справі 51/269

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/269

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/269

10.08.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Анікс»

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптекар по сусідству» 

про стягнення 4 702,42 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

Від позивача: Снятинська Н.В.

Від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 4 702,42 грн. за поставлений товар відповідно до договору поставки № 1446 від 10.12.2008 р., з яких: основний борг –3 386,86 грн., пеня у розмірі 444,99 грн. відповідно до п. 9.1. договору поставки № 1446 від 10.12.2008 р. та 30 % річних в розмірі 870,57 грн. відповідно до п. 10.4. договору поставки № 1446 від 10.12.2008 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2011 р. порушено провадження у справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався на підставі п.п. 1, 2 ст. 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням представників відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав суду документи по справі.

Відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 10.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Анікс»(далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптекар по сусідству»(далі –покупець) було укладено договір поставки № 1446 (далі –договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 1446 від 10.12.2008 р. є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником покупцю на протязі строку дії цього договору (п. 2.1 договору). Ціни на товари, що постачаються постачальником, є вільними відпускними і вказуються у специфікації постачальника (п. 8.1 договору). Згідно з п. 8.3 договору ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару. Ціни встановлюються у національній валюті України (п. 8.4 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору поставка товарів здійснюється на умовах DDP: склад постачальника, розташований за адресою: Київська обл., пгт. Стоянка, Житомирське шосе, 21 –до місця призначення, зазначеного у замовленні, згідно Правил «ІНКОТЕРМС»в редакції 2000 року.

Як встановлено п. 5.2 договору, передача товару від постачальника до покупця здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість товару в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником. Остаточне право власності на поставлені товари переходить до покупця з моменту прийняття ним товару, що підтверджується підписанням накладних (товарної та/чи видатково-прибуткової) (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 13.1 договору останній вступає в дію з дати його підписання обома сторонами і діє на протязі одного календарного року. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення договору жодна із сторін не повідомляє письмово іншу сторону про бажання розірвати договір, то термін дії договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік.

Згідно з генеральним дорученням № 1 від 10.12.2008 р. до договору поставки № 1446 від 10.12.2008 р., копію якого долучено до матеріалів справи, сторонами засвідчено відтиски печатки, штампа, особові підписи осіб, яким доручається отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Анікс»згідно з товарно-транспортними накладними.

Оскільки сторонами до суду не надано звернень одна до одної з пропозиція про розірвання договору № 1446 від 10.12.2008 р., тому такий визнається пролонгованим на новий строк на тих же умовах, що передбачені ним.

Тож, сторонами було погоджено істотні умови договору поставки, на виконання якого позивачем було здійснено рід поставок відповідачу.

Зокрема, у період з 22.07.2010 р. по 11.10.2010 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладним від 22.07.2010 р. № 18374 на суму 869,14 грн., від 07.10.2010 р. № 25818 на суму 5 241,74 грн., від 11.10.2010 р. № 25839 на суму 2 963,75 грн.

В свою чергу, відповідачем було здійснено повернення позивачу товару за видатковими накладними № АХ-Нв-0000110 від 09.11.2010 р. на суму 238,38 грн., № АХ-Нв-0000218 від 28.03.2011 р. на суму 785,33 грн. № 79 від 28.03.2011 р. на суму 194,82 грн.

Обов'язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Розділом 9 договору сторонами погоджено порядок розрахунків, відповідно до п. 9.1 якого покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару постачальником, враховуючи дату поставки. Оплата здійснюється покупцем у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договором, або готівкою (п. 9.2 договору). Оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та видаткових накладних. При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, номер та дату видатково-прибуткової (товарно-транспортної накладної), за якою партія товару постачалась (п. 9.3 договору). Днем здійснення платежу вважається той день, коли сума, що належить до сплати, зараховується на розрахунковий рахунок постачальника (п. 9.4 договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару.

Як стверджував позивач, вбачається з банківської виписки по рахунку, та не спростовано відповідачем, на виконання умов договору відповідачем здійснено наступні платежі: 28.09.2010 р. –869,14 грн., 24.11.2010 р. –500,00 грн., 25.11.2010 р. –500,00 грн., 30.12.2010 р. –1 000,00 грн., 05.01.2011 р. –500,00 грн., 31.01.2011 р. –500,00 грн., 02.02.2011 р. –300,00 грн., 04.02.2011 р. –300,00 грн.

Тож, внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптекар по сусідству»утворилась заборгованість в розмірі 3 386,86 грн.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором поставки № 1446 від       10.12.2008 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 3 386,86 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором поставки № 1446 від 10.12.2008 р.не здійснив, доказів протилежного до суду не надав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 386,86 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності  учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського  зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Як встановлено сторонами у п. 10.3 договору, у випадку, якщо сума, що має бути сплачена по накладній, не надійшла на банківський рахунок постачальника у строк відповідно до п. 9.1 договору, покупець зобов'язаний оплатити постачальнику пеню у випадку пред'явлення постачальником відповідної письмової вимоги-претензії. Сума пені обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення оплати. Оплата пені здійснюється на підставі виставленого постачальником розрахунку-вимоги протягом 7 календарних днів з дня отримання вимоги.

Матеріалами справи встановлено, що 13.01.2011 р. позивач звертався до відповідача з претензією щодо сплати основної суми заборгованості за договором, в тому числі пені. Однак, така сплачена відповідачем не була.

Суд зазначає, що сума пені, яка заявлена до стягнення з відповідача,  розрахована позивачем відповідно до вимог  Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та положень ч. 6 ст. 232 ГК України виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням виникнення зобов'язання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу та за період прострочення, і підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптекар по сусідству»в сумі 444,99 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з п. 10.4 договору у випадку прострочення оплати покупцем, крім виплати пені, покупець повинен сплатити постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами, виходячи з розрахунку 30% річних з простроченої суми заборгованості.

Сума 30 % річних розрахована позивачем відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Анікс»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптекар по сусідству» (03039, м. Київ, пров. Феодосійський, 14-А, кв. 91, код ЄДРПОУ 36060242) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анікс»(04111, м. Київ, вул. Щербакова, б. 45-А, к. 4, код ЄДРПОУ 30524480) 3 386 (три тисячі триста вісімдесят швсть) грн. 86 коп. основного боргу, 444 (чотириста сорок чотири) грн. 99 коп. пені, 870 (вісімсот сімдесят) грн. 57 коп. 30 відсотків річних від суми заборгованості, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення:15.08.2011 р.