Постанова

від 19.06.2008 по справі 3/106-1151(5/133-1960)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/106-1151(5/133-1960)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 червня 2008 р.                                                                                    № 3/106-1151(5/133-1960)  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В.,Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги  Закритого акціонерного товариства “Українська енергетична група”

на постанову від 24.03.2008 року Львівського апеляційного господарського суду

у справі№ 3/106-1151(5/133-1960)

господарського суду Тернопільської області

за позовомЗАТ “Українська енергетична група”

дотретя особа:ТОВ “Скіф ВВ”ЗАТ “Торговий дім “Укрексімнафтопродукт”

простягнення 89150,55 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача:Воронцов В.В. (довіреність від 21.04.2008р. б/н)

від відповідача:від третьої особи:Уставицький І.І. (довіреність від 27.03.2007р.)не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області (суддя Турецький І.М.) від 18.10.2007 року у справі № 3/106-1151(5/133-1960) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 81416,05 грн. боргу, 814,16 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Мирутенко О.Л., судді –Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) від 24.03.2008 року у справі № 3/106-1151(5/133-1960) рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2007 року скасовано повністю; прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 1916,05 грн. боргу, 172,44 грн. –3% річних; в решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.03.2008 року повністю, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2007 року змінити, позовні вимоги задовольнити повністю, стягнувши з відповідача на користь позивача 7734,50 грн. –3% річних, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.1046 ЦК України, ст.374 ЦК УРСР, ст.ст.42, 43 ГПК України.

Відповідач звернувся з відзивом на касаційну скаргу, в якому повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –89150,55 грн., в тому числі: 81416,05 грн. боргу за укладеним з останнім договором позики від 22.10.2002 року та 7734,50 грн. –3% річних.

1. Судами встановлено, що 22 жовтня 2002 року між Закритим акціонерним товариством “Українська енергетична група” як “Позикодавцем” і Товариством з обмеженою відповідальністю “Скіф ВВ” як “Позичальником” було укладено договір позики б/н.

Згідно даного договору Позикодавець, передає позичальнику грошові кошти в сумі 79500 грн., а позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю таку ж суму коштів по закінченню строку позики.

Надання позики буде здійснюватися шляхом перерахування суми 79500 грн. позикодавцем на поточний рахунок позичальника.

Позикодавець перераховує грошові кошти по даному договору на протязі одного місяця після підписання цього договору.

Позичальник зобов'язується повернути надану позику в сумі 79500 грн. до 15 лютого 2003 року.

Строк договору може бути продовжений шляхом підписання сторонами додаткової угоди до даного договору.

Сума позики погашається в повному об'ємі по закінченню строку договору. Разом з тим Позичальник не позбавляється можливості дострокового повного або часткового погашення позики.

Оскільки, ЗАТ “Українська енергетична група” станом на 22.10.2002 року не мала коштів,тому листом №12-35 від 22.10.2002 року попросила ЗАТ “Торговий дім “Укрексімнафтопродукт” перерахувати кошти на рахунок ТзОВ “Скіф ВВ” в сумі 79500 грн. для покупки приміщення по вул. Камінна,6 у м. Тернополі.

Разом з тим, 22 10.2002 року було укладено договір позики без номера між ЗАТ “Торговий дім “Укрексімнафотопродукт”, як “Позикодавцем”, та ТзОВ “Скіф ВВ”, як “Позичальником”, відповідно до якого Позикодавець, керуючись ст.ст.374-375 ЦК України, передає позичальнику грошові кошти в сумі 79500 грн., а позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю таку ж суму коштів по закінченню строку позики.

Надання позики буде здійснюватися шляхом перерахування суми 79500 грн. позикодавцем на поточний рахунок позичальника.

Позикодавець перераховує грошові кошти по даному договору на протязі одного місяця після підписання цього договору.

Позичальник зобов'язується повернути надану позику в сумі 79500 грн. до 22 жовтня 2003 року.

Строк договору може бути продовжений шляхом підписання сторонами додаткової угоди до даного договору.

Сума позики погашається в повному обсязі по закінченню строку договору. Разом з тим Позичальник не позбавляється можливості дострокового повного або часткового погашення позики.

Судами обох інстанцій встановлено, що 22 жовтня 2002 року ЗАТ “Торговий дім “Укрексімнафтопродукт” перерахував ТзОВ “Скіф ВВ” по платіжному дорученню №618 від 22.10.2002 року 27000 грн. та по платіжному дорученню №623 від 23.10.2002 року - 52500 грн., разом 79500 грн.

Враховуючи встановлені судами обох інстанцій обставини справи щодо того, що за обома договорами перерахування коштів по ним здійснюється з рахунку Позикодавця на рахунок Позичальника, а також те, що обидва договори без номеру укладені 22.10.2002 року, касаційна інстанція вважає вірним висновок апеляційного суду стосовно того, що перерахування 22.10.2002 року коштів в загальній сумі 79500,00 грн. здійснювалось ЗАТ “Торговий дім “Укрексімнафтопродукт” на виконання власних зобов'язань за договором від 22.10.2002 року, укладеним відповідачем та ЗАТ “Торговий дім “Укрексімнафтопродукт”.

Судами також встановлено, що по платіжному дорученню №237 від 05.11.2002 року ЗАТ “Українська енергетична група” перерахувала ТзОВ “Скіф ВВ” 79500 грн. із зазначенням призначення платежу: позика згідно договору займу б/н від 22.10.2002 року без ПДВ.

05 листопада 2002 року Закрите акціонерне товариство “Українська енергетична група” направила ТзОВ “Скіф ВВ” листа (вих.№215-02), в якому повідомила його, що 5 листопада 2002 року на рахунок ТзОВ “Скіф ВВ” було помилково перераховано 79500 грн. Ця сума повинна була бути перерахована на ЗАТ “Торговий дім “Укрексімнафтопродукт” за короткострокову матеріальну допомогу. В зв'язку з вищесказаним, просимо Вас терміново перерахувати ці кошти на ЗАТ “Торговий дім “Укрексімнафтопродукт”. Реквізити ЗАТ “Торговий дім “Укрексімнафтопродукт”: код ЗКПО 30116084, р/р 2600200002387 в АКБ “Правекс-Банк” м. Київ МФО 321983.

5 листопада 2002 року ТзОВ “Скіф ВВ” платіжним дорученням №35 перерахувало на адресу ЗАТ “Торговий дім “Укрексімнафтопродукт” по реквізитах вказаних в вищенаведеному листі, грошові кошти в сумі 79500 грн. і в графі призначення платежу на вказаному платіжному дорученню зазначено наступне: “повернення помилкової позики зг. плат. дор. 237 від 05.11.2002 року без ПДВ”.

Колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду, що вищенаведене свідчить, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Скіф ВВ” отриману позику в сумі 79500 грн. згідно договору позики від 22 жовтня 2002 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством “Українська енергетична група” і Товариством з обмеженою відповідальністю “Скіф ВВ”, повернуло Закритому акціонерному товариству Торговий дім “Укрексімнафтопродукт”, оскільки такий висновок суперечить приписам діючого законодавства України та висновку експертизи по справі.

Згідно частин 1, 3 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такий самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася на його банківський рахунок.

Судами обох інстанцій не встановлено факту виконання відповідачем зобов'язань за договором позики перед позивачем, шляхом повернення отриманих грошових коштів в сумі 79500,00 грн. на банківський рахунок останнього. Однак, судами встановлено факт перерахування відповідачем грошових коштів в сумі 79500,00 грн. не позивачу, що могло б кваліфікуватись як повернення помилково перерахованих коштів, а третій особі - ЗАТ “Торговий дім “Укрексімнафтопродукт”, з якою у відповідача був укладений договір позики від тієї ж дати, на ту ж суму, і по якому відповідачем від третьої особи 22.10.2002 року (тобто раніше) були отримані кошти в сумі 79500,00 грн.

Відповідно висновку експертизи, проведеній в даній справі, борг ТзОВ “Скіф ВВ” перед ЗАТ “Торговий дім “Укрексімнафтопродукт” по договору позики без номера від 22.10.2002 року, укладеного між ЗАТ “Торговий дім “Укрексімнафтопродукт” та ТзОВ “Скіф ВВ”, відсутній.

Встановлена експертом обставина, яка правомірно прийнята до уваги судом першої інстанції, свідчить про те, що відповідач 05.11.2002 року перерахував грошові кошти в сумі 79500,00 грн. на виконання власних зобов'язань за договором з третьою особо, у зв'язку з чим борг за цим договором було погашено.

Апеляційним судом безпідставно не прийнято до уваги наведені висновки експертизи, з тих підстав, що при дослідженні експертом не досліджувались первинні бухгалтерські документи відповідача по даній справі. Однак відповідач не спростував висновків експертизи посиланням на власний первинний бухгалтерський облік, який свідчить про інше, не просив про призначення повторної експертизи з підстав не дослідження експертом його первинних бухгалтерських документів. Таким чином, іншого, ніж встановлено судом першої інстанції, про відсутність боргу ТзОВ “Скіф ВВ” перед ЗАТ “Торговий дім “Укрексімнафтопродукт” по договору позики без номера від 22.10.2002 року укладеного між ЗАТ “Торговий дім “Укрексімнафтопродукт” та ТзОВ “Скіф ВВ”, апеляційним судом не встановлено.

Звідси висновок про правомірність висновку суду першої інстанції про наявність боргу відповідача перед позивачем в сумі 79500,00 грн. При цьому, помилковим колегія суддів вважає висновок апеляційного суду про повернення 13.11.2003 року відповідачем позивачу коштів в сумі 79500,00 грн. (т.3 а.с.148 останнє речення четвертого абзацу), оскільки таке не підтверджується матеріалами справи, та апеляційний суд в постанові не посилається на докази, якими б підтверджувалась встановлена ним обставина.

2. 13 січня 2003 року ЗАТ “Українська енергетична група” та ТзОВ “Скіф ВВ” заключили між собою додаткову угоду №1 до договору позики від 22.10.2002 року укладеного між ЗАТ “Українська енергетична група” та ТзОВ “Скіф ВВ”, згідно якого Позикодавець, керуючись ст.ст.374-375 ЦК України, передає позичальнику грошові кошти в сумі 81416,05 грн., а позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю таку ж суму коштів по закінченню строку позики.

13 січня 2003 року платіжним дорученням № 300 ЗАТ “Українська енергетична група” перерахувала ТзОВ “Скіф ВВ” 1916,05 грн. з призначенням платежу: позика згідно договору займу б/н від 22.10.2002 року без ПДВ.

Суди обох інстанцій дійшли правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 1916,05 грн. на підставі встановлення факту неповернення отриманої за договором, укладеним сторонами 22.10.2002 року, з урахуванням додаткової угоди №1 від 13.01.2003 року, позики в сумі, перерахованій з рахунку позивача на рахунок відповідача.

3. Позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача на підставі ст.625 ЦК України три проценти річних в сумі 7734,50 грн.

Місцевий господарський суд неправомірно відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог з посиланням на відсутність в договорі сторін від 22.10.2002 року положень щодо стягнення штрафних санкцій, пені та збитків.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що договором сторін не встановлено іншого розміру процентів річних, то стягненню підлягають річні проценти у розмірі, встановленому ч.2 ст.625 ЦК України.

Апеляційний суд дійшов вірного висновку щодо правомірності вимог позивача в частині стягнення трьох процентів річних, однак стягнув їх в сумі 172,44 грн., обрахованій від суми 1916,05 грн., яку він помилково вважав простроченою за договором позики, укладеного сторонами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю, а рішення суду першої інстанції –в частині відмови в задоволенні позовних вимог з прийняттям в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 7734,50 грн. –трьох процентів річних. В іншій частині рішення місцевого господарського суду має бути залишене в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.п.2, 6 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст. 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ЗАТ “Українська енергетична група” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.03.2008 року у справі

№ 3/106-1151(5/133-1960) задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.03.2008 року у справі № 3/106-1151(5/133-1960) –скасувати.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2007 року у справі № 3/106-1151(5/133-1960) –скасувати в частині відмови в задоволенні позову та в цій частині прийняти нове рішення.

Стягнути з ТОВ “Скіф ВВ” на користь ЗАТ “Українська енергетична група” 7734,50 грн. –3% річних.

В іншій частині рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2007 року у справі № 3/106-1151(5/133-1960) –залишити в силі.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос