Рішення

від 19.06.2006 по справі 5/3493

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/3493

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" червня 2006 р. Справа № 5/3493

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Брагіної Я.В.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Омельчук С.І., директор

від відповідача Левчук Т.В., дор. від 03.03.06р., Сліпко О.М., дор. від 17.01.06р.  

Розглянув справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Агромас" (м. Київ)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроліс" (м. Малин)

про стягнення 1793700 грн.

Спір розглядається у більш тривалий термін, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України у відповідності до ч. 4 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 32000 грн. перерахованих в якості попередньої оплати за пиломатеріали у відповідності до договору № 01/03 від 01.03.03р. та 1760000 грн. пені та штрафу.

16.12.05р. до господарського суду Житомирської області від позивача надійшло письмове уточнення позовних вимог за № 11/03 від 12.03.05р., згідно якого просить стягнути з відповідача суму основного боргу 32500 грн.

Представник позивача у судовому засіданні  позовні вимоги підтримав, в тому числі і уточнені, пояснив, що позивач перерахував кошти в сумі 32500грн., але відповідач не поставив лісопродукцію на вимогу і не повернув отримані кошти, заперечував проти заявлених клопотань  представника відповідача щодо відкладення розгляду справи, в зв'язку з не закінченням перевірки  Прокуратурою Малинського району та витребування від Акціонерного видавничо-поліграфічного товариства "Оберіг" інформації щодо отримання нової печатки позивачем.

Відповідач  надав письмовий відзив на позовну заяву, у якому позов не визнав. Представники відповідача теж в засіданні суду проти позову заперечували, пояснили, що між сторонами  спірний договір не був укладений, оскільки між  сторонами не досягнуто згоди по істотних умовах договору, а саме,  щодо ціни та предмету поставки, а крім того,  щодо стягнення неустойки зазначив , що навіть якщо і був би договір укладений, то  сплинув  строк позовної давності,  за отримані кошти розрахувався з позивачем, що підтверджується накладними та актом від 06.08.03р., заявив клопотання про   відкладення розгляду справи, в зв'язку з не закінченням перевірки  Прокуратурою Малинського району та витребування від Акціонерного видавничо-поліграфічного товариства "Оберіг" інформації щодо отримання нової печатки позивачем.

Суд оглянув у судовому засіданні документи: розрахунок  заборгованості, договір № 01/03 від 01.03.03р.,  платіжні доручення, довіреності, банківські виписки, претензію, листи, накладні, поштові квитанції.

Заслухавши пояснення  представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд ,-

ВСТАНОВИВ:

01.03.03р. між сторонами був укладений договір поставки пиловочникаІ -ІІІ сорту і пиломатеріалів № 01/03, за який відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти зазначений товар і оплатити його (а.с.11,т.1).

Згідно третього розділу договору оплата товару  здійснюється у формі часткової попередньої оплати.

Позивач на виконання умов договору, в якості попередньої оплати перерахував відповідачу 32500 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 54 від 12.05.03р., № 69 від 25.06.03р., № 45 від 15.04.03р., № 56 від 15.05.03р., № 49 від 24.04.03р., № 48 від 23.04.03р. ( а.с. ( 13 - 15, т. 1) та банківськими виписками ( а.с. 36 - 39, т. 1), а також не заперечується представником відповідача у судовому засіданні та  вбачається з письмового відзиву ( а.с. 17, т.1).

07.07.03 року позивач надіслав відповідачеві вимогу про поставку пиломатеріалів відповідно до договору №01.03 від 01.03.03р.(а.с.10,т.1), яку  останній залишив без відповіді і без задоволення.

Таким чином, існує заборгованість відповідача перед позивачем на суму 32500грн. і в цій частині суд задовільняє позов.

Суд, не приймає до уваги заперечення відповідача та надані докази, зокрема, накладні № 41 від 22.07.03р., № 35 від 15.07.03р., № 56 від 06.08.03р., № 48 від 30.07.03р. ( а.с. 23 - 26, т. 1)  на загальну суму 44966,06 грн., оскільки із накладних не вбачається поставка товарів на виконання спірного договору відповідачем. Позивач заперечує факт отримання товарів на зазначену суму. Пояснює, що не підписував спірні накладні на отримання товарів і довіреності на їх отримання не видавав Данченко Олексію  Миколаєвичу чи іншій особі. Печатка позивача була викрадена, що підтверджується довідкою Управління внутрішніх справ Подільського району м. Києва від 06.09.2000р. ( а.с. 42, т. 1).

Крім того, суд не приймає до уваги і надану   довіреність  від 04.07.01р. відповідачем ( а.с. 55), оскільки  вона не відповідає вимогам  пункту 3  Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей  за № 293/1318 від 12.06.96р., бланки довіреностей є документами суворої звітності, що вимагає: їх виготовлення з друкарською нумерацією відповідно до Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку; обліку їх одержання, зберігання та використання як бланків суворої звітності; пронумерування, прошнурування та скріплення печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства журналу реєстрації довіреностей...

Отже, надана  довіреність від 04.07.01р. відповідачем  не  може бути належним доказом у справі, який би підтверджував факт отримання товарів позивачем.

Згідно ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі розділу 10   договору №01/03 від 01.03.03 року позивач просить стягнути з відловідача  1760000 грн. неустойки (штрафу,пені) за невиконання відповідачем умов договору.

Проте, суд приходить до висновку про відмову в частині стягнення  1760000 грн. неустойки, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи , письмову вимогу № 07/07  позивач надіслав відповідачу 07.07.03р. ( а.с. 10, т. 1), тобто про порушення свого права позивач дізнався  15.07.03 року, коли відповідач у семиденний термін не поставив йому товар або не повернув кошти.

Відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені).

Тому, позивач повинен був звернутись з позовом до суду в частині стягнення неустойки  до 15.07.2004 року.

А звернувся з позовом до суду  07.12.04 року, пропустивши строк позовної давності, оскільки відповідно до ст.ст.71,72,76 ЦК УРСР (в редакції 1963р., чинної на день виникнення спірних відносин) було встановлено загальний строк позовної давності в три роки, а для позовів про стягнення неустойки  скорочений строк давності тривалістю в шість місяців. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові  (ч.2,3 ст. ст.267 ЦК України).

Оскільки строк позовної давності закінчився  15.07.2004 року,  то   суд керуючись пунктом 6  Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та ст. 256, ч.3 ст. 267 ЦК України, враховуючи заяву відповідача щодо пропуску строку позовної давності, приходить до висновку, що позивач пред'явив позов після закінчення  строку  позовної давності і тому відмовляє в позові в частині стягнення неустойки в сумі 176000грн.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив,  доказів поставки відповідачу товару чи повернення коштів не надав.

Згідно п. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він  може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що  позовні вимоги в сумі 32500 грн. є обгрунтованими, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи і підлягають задоволенню, а вчастині стягнення 1760000 грн. неустойки відмовляє.

Крім того, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що не закінчена перевірка Прокуратурою Малинського району щодо вчинення правопорушень посадовими особами відповідача та про витребування від  Акціонерного видавничо-поліграфічного товариства "Оберіг" інформації щодо виготовлення печатки позивача, оскільки відповідачем не заперечується факт отримання коштів від позивача, а надану  довіреність від 04.07.01 року суд не приймає до уваги як належний доказ, що підтверджував би факт отримання продукції позивачем.  

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно- технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст. 71 ЦК УРСР ( в редакції 1963р.), ст.ст. 256, 258, 261, 267, 525, 526, 530, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України , керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Євроліс", м. Малин, Житомирської області, вул. Огієнко, 63 -Г, код 32002805 на користь Закритого акціонерного товариства " Агромас", м. Київ, вул. Драгоманова, 31 -В, кв. 2, код 21698465:

-  32500 грн. боргу;

- 325 грн. витрат, пов'язаних із сплатою державного мита;

- 2,14 грн. витрат, пов'язаних із сплатою інформаційно - технічного забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення суду у відповідності до ст.  84 ГПК України.

Суддя Брагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 26 червня 2006 року

Віддрукувати:  

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу