Рішення

від 06.06.2006 по справі 12/616

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/616

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" червня 2006 р.                                                     Справа № 12/616

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Сікорської  Н.А.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Хомюк П.М. - представник за довіреністю;

від відповідача не з'явився;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнум" (м. Київ)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінерджі" (м. Житомир)

про стягнення 39191,87 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України господарський суд вирішує спір у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Позивач пред'явив до відповідача позов про стягнення на свою користь 39191,87грн., з яких 17250,00грн. суми основного боргу, 7305,87грн. штрафних санкцій за понад нормований простій, 2859,00грн. пені, 1314,00грн. інфляційних, 463,00грн. річних, 10000,00грн. витрат на адвокатські послуги.

Позивач позов підтримав. З урахуванням частково проведених розрахунків відповідачем на суму 10481,00грн. (а.с.24) надав заяву про уточнення позовних вимог №48 від 25.05.2006р. (а.с.73), в якій просить суд стягнути з відповідача 17250,00грн. суми основного боргу, 7305,87грн. штрафних санкцій за понад нормований простій, 2378,00грн. пені, 1314,00грн. інфляційних, 463,00грн. річних. Надав письмові пояснення щодо позовних вимог (а.с.54, 74-79).

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових відзивах від 28.03.2006р. (а.с.23), від 20.04.2006р. (а.с.67). Вважає позов безпідставним, оскільки розрахувався з позивачем повністю. В судове засідання представника не направив. Про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.02.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнум" (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінерджі" (надалі відповідач) було укладено договір на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №02/14 (а.с.11-12).

Відповідно до умов Договору позивач взяв на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок відповідача здійснити організацію доставки вантажу у визначений пункт призначення, а відповідач забезпечити умови перевезення вантужу та оплатити надані послуги з перевезення.

Згідно з п.2.1. Договору відповідач надав позивачу  транспортні замовлення №1 від 04.02.2005р. (а.с.89) та №2 від 09.02.2005р. (а.с.13) на експедирування вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом Україна - Англія.

Транспортні замовлення позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною СМR №243319 (а.с.88) та актом здачі - прийняття робіт №ОУ - 000029 від 18.02.2005р. на суму 17231,00грн. (а.с.86) за транспортною заявкою №1 та міжнародною товарно - транспортною накладною СМR №243312 (а.с.14) актом здачі - прийняття робіт №ОУ - 000030 від 21.02.2005р. (а.с.15) на суму 17250,00грн. за транспортною заявкою №2.

За розрахунками позивача термін виконання зобов'язання відповідача з проведення розрахунків настав 01.03.2005р.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, хоча заборгованість за надані послуги за Договором не заперечив (а.с.64).

За розрахунками позивача основна заборгованість відповідача за договором становить 17250,00грн.

Згідно уточнених позовних вимог, позивач на підставі п. 5.7 Договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочки з 01.03.2005р. по 01.02.2006р. в сумі 2378,00грн. (а.с.9).

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за прострочку грошового зобов'язання в період з 01.03.2005р. по 01.02.2006р. інфляційних в сумі 1314,00грн. та 463,00грн. річних.

Позивач на підставі розділу 5 Договору, п.3 транспортного замовлення №2 від 09.02.2005р. нарахував відповідачу штраф за 13 діб понаднормованого простою на суму 7305,87грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Зокрема, вважає, що термін оплати по договору не настав, оскільки позивач не пред'явив до оплати простий вексель № 673116812749 від 09.02.2005р. (а.с.65), що був виданий відповідачем на підтвердження грошових зобов'язань за Договором.

Відповідач стверджує, що на момент розгляду справи в суді заборгованість за надані послуги з перевезення сплачено в повному обсязі в сумі 34481,00 грн., з яких 24000,00 грн. були сплачені до  звернення позивача до суду, решта 10481,00 грн. слачені 24.03.06.  Вважає необгрунтованим включення до ціни позову витрат на оплату адвокатських послуг та штрафних санкцій.

Господарський суд встановив, що відповідач платіжним дорученням №177 від 24.03.2006р. (а.с.24) дійсно перерахував на користь позивача 10481,00грн.

Враховуючи, що розрахунки по сумі боргу були здійснені після звернення позивача в суд з позовом, провадження у справі в частині стягнення 10481,00грн. слід припинити відповідно до п.1.1. ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору в цій частині.

Позивач, скориставшись приписами ст. 534 ЦК України, перераховані відповідачем кошти в сумі 10481,00грн. зарахував в рахунок погашення витрат на адвокатські послуги в сумі 10000,00грн. та на погашення пені в сумі 481,00грн., в звязку з чим уточнив позовні вимоги в заяві №48 від 25.05.2006р. (а.с.73).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, відповідають чинному законодавству та підлягають частковому задоволенню  на підставі слідуючого.

На виконання умов Договору на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №02/14 від 04.02.2005р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнум" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінерджі" (відповідач) останній подав позивачу транспортні замовлення №1 від 04.02.2005р. (а.с.89) та №2 від 09.02.2005р. (а.с.13) на експедитування вантажу в міжнародному сполученні.

На підтвердження надання послуг за Договором сторони підписали акт здачі - прийняття робіт №ОУ - 000029 від 18.02.2005р. на суму 17231,00грн. (а.с.86) за транспортною заявкою №1 та акт здачі - прийняття робіт №ОУ - 000030 від 21.02.2005р. (а.с.15) на суму 17250,00грн. за транспортною заявкою №2.

Позивач пред'явив відповідачу  рахунок - фактуру №СФ - 0000027 від 04.02.2005р. на оплату 17231,00грн. (а.с.85) та рахунок - фактуру №СФ - 0000032 від 09.02.2005р. на оплату 17250,00грн. (а.с.16).

Термін проведення розрахунків  в договорі сторони не обумовили.

Господарський суд встановив, що відповідач на підтвердження грошових зобов'язань за Договором видав позивачу простий вексель №673116812749 від 09.02.2005р., за яким взяв на себе зобов'язання заплатити проти цього векселя 34481,00грн. в термін 01.03.2005р.

Зазначена сума складається із сум заборгованості відповідно до рахунку - фактури №СФ - 0000027 від 04.02.2005р. на суму 17231,00грн. та рахунку - фактури №СФ - 0000032 від 09.02.2005р. на суму 17250,00грн., оскільки у зазначеному векселі міститься посилання на ці рахунки.

Позивач не пред'явив вексель до сплати, оскільки у векселі був відсутній підпис головного бухгалтера (іншої уповноваженої особи) та не зазначено посади особи, що підписала вексель, що суперечить вимогам ст.5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001р., згідно якої вексель від імені юридичної особи власноручно підписується керівником та головним бухгалтером або уповноваженими ними особами.

Відповідно до ст.196 Цивільного кодексу України, обов'язкові реквізити цінних паперів,  вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом.

Документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

З позицією позивача суд погоджується і  вважає, що такий папір має силу простої боргової розписки.

За таких обставин, правовідносини між сторонами підлягають регламентації не за спеціальними правилами вексельного обігу, а за загальними правилами виконання цивільно - правових зобов'язань.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач обгрунтовано вважає, що терміном проведення розрахунків за надані послуги з транспортного експедитування сторони встановили шляхом їх зазначення у простому векселі, а саме - 01.03.2005р.

Отже, у відповідача виникло грошове зобов'язання до 01.03.05  сплатити позивачу за транспортні перевезення 34481,00 грн.

В зазначений термін відповідач грошове зобов'язання не виконав.

Водночас за неналежне виконання основного  зобов'язання сторони обумовили відповідальність.

Відповідно до п.5.7 Договору за несвоєчасну оплату вартості виконаних послуг експедитора (позивача), замовник (відповідач) сплачує пеню в розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожний день прострочення платежа, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач на підставі п.5.7. Договору нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочки в оплаті вартості наданих послуг за транспортним замовленням № 2 з 01.03.2005р. по 01.02.2006р. в сумі 2859,00 грн. (а.с.9). Розмір пені є обгрунтований та відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за прострочку грошового зобов'язання за транспортним замовленням № 2 в період з 01.03.2005р. по 01.02.2006р. інфляційні в сумі 1314,00грн. та 463,00грн. річних.

Відповідно до п. 5.10 договору, замовник (відповідач) компенсує всі додаткові витрати понесені  позивачем, що  пов'язані з виконанням зобов'язань по договору. Замовник компенсує експедитору (позивачу) вартість наданих йому  юридичних та інших консультаційних, довідкових послуг.

З метою захисту порушених прав та одержання виконання за Договором позивач уклав з адвокатом Договір - доручення №25/05-03 від 25.03.2005р. "Про надання адвокатських послуг та ведення справи в господарському суді".

Як вбачається зі змісту Договору - доручення №25/05-03 від 25.03.2005р. "Про надання адвокатських послуг та ведення справи в господарському суді" адвокат зобов'язався надати позивачу послуги щодо захисту інтересів останнього з питання стягнення коштів з відповідача. Факт понесення витрат позивачем на оплату послуг адвоката в сумі 10000,00грн. підтверджується видатковим касовим ордером №55 від 17.10.2005р. (а.с.50).

Господарський суд встановив, що під час виконання транспортного замовлення №1 від 04.02.2005р. при завантаженні та розвантаженні по вині відповідача було допущено простій автопоїзда, що безпосередньо виконував дане замовлення.

Загальна тривалість простою склала  15 діб.

Згідно транспортного замовлення №1 від 04.02.2005р. нормативний простій під завантаженням, розвантаженням та проходженням митних процедур складає 72 години, тобто три доби.  За понаднормативний простій сторони передбачили штраф у розмірі 80 євро по курсу НБУ за кожну добу понад нормованого простою. Загальний штраф за понад нормований простій за транспортним замовленням № 1 за даними позивача складає 6769,00 грн.

Під час виконання транспортного замовлення №2 від 09.02.2005р. при завантаженні та розвантаженні по вині відповідача було допущено простій автопоїзда, що безпосередньо виконував дане замовлення д.н.з. тягача 187 29 КА , д.н.з. напівпричепа 052 08 КА.

Загальна тривалість простою склала при завантаженні: з 10.02.2005р. по 14.02.2005р. включно, - тобто п'ять діб та при розвантаженні: з 19.02.2005р. по 01.03.2005р. - тобто одинадцять діб, всього 16 діб.

Згідно транспортного замовлення №2 від 09.02.2005р. нормативний простій під завантаженням, розвантаженням та проходженням митних процедур складає 72 години, тобто три доби.

Пункт 2.4 договору на транспортне обслуговування зазначає, що  замовник (відповідач) забезпечує нормативний термін простою автомобіля, як під завантаженням так і під розвантаженням не більше 48 годин, за виключенням вихідних та святкових днів, в тому випадку, якщо автомобіль подано менше ніж за 36 годин до їх початку.

При вивченні матеріалів справи суд встановив, що автомобіль під розвантаження поставлений 19.02.05 - у вихідний  день - суботу. 20.02.05 - неділя - також вихідний день.

Таким чином є необгрунтованим нарахування  відповідачу  штрафу за понаднормативний простій під розвантаженням за 2 вихідних дні.

В цьому ж транспортному замовленні за понаднормативний простій передбачено штраф у розмірі 80 євро по курсу НБУ за кожну добу понад нормованого простою. Загальний штраф за понад нормований простій за даними позивача складає 7305,87грн.

Враховуючи, що  позивач неправильно  нарахував штраф за  два вихідних дні, його сума становить 880,00 євро, що по курсу НБУ (станом на 01.03.05 - 7,02488 грн за 1 євро) становить 6181,89 грн. Із врахуванням викладеного, позивач необгрунтовано нарахував відповідачу штраф за понад нормований простій в сумі 1123,97 грн.

Господарський суд встановив, що відповідач до зверненння позивача в суд провів часткові розрахунки, а саме:

- платіжним дорученням №526 від 04.04.2005р. перерахував на користь позивача 20000,00грн.;

- платіжним дорученням №48 від 01.07.2005р. перерахував на користь позивача 2000,00грн.;

- платіжним дорученням №62 від 21.07.2005р. перерахував на користь позивача 2000,00грн.

Після звернення позивача до суду, платіжним дорученням №177 від 24.03.2006р. відповідач перерахував на користь позивача 10481,00грн. Всього  34481,00 грн.

Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума  погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Господарський суд встановив, що позивач, скориставшись ч. 1 ст. 534 ЦК України, отримані платежі зарахував в рахунок виконання грошового зобов'язання відповідача в наступному порядку:

- 20000,00грн., що перераховані відповідачем на користь позивача платіжним дорученням №526 від 04.04.2005р. (а.с.60), зараховані в рахунок погашення штрафних санкцій за простій за замовленням № 1 в сумі 6769,00грн. та за транспортні перевезення за замовленням № 1  в сумі 13231,00грн.;

- 2000,00грн., що перераховані відповідачем на користь позивача платіжним дорученням №48 від 01.07.2005р. (а.с.58),  та 2000,00грн., що перераховані відповідачем на користь позивача платіжним дорученням №62 від 21.07.2005р. (а.с.56), зараховані в рахунок погашення заборгованості за транспортні перевезення за замовленням № 1;

- 10481,00грн., що перераховані відповідачем на користь позивача платіжним дорученням №177 від 24.03.2006р., зараховані в рахунок погашення витрат на оплату адвокатських послуг в сумі 10000,00грн. та пені в сумі 481,00грн.

Суд погоджується, що витрати на оплату послуг адвоката є витратами кредитора, пов'язані з одержанням виконання в розумінні ч.1 ст. 534 ЦК України. За таких обставин, позивач скориставшись ч. 1 ст.534 ЦК України, п.5.10. Договору, правомірно погасив такі витрати за рахунок перерахованих коштів за платіжним дорученням №177 від 24.03.2006р. (а.с.24).

Господарський суд вважає, що позивач правомірно скористався правом погашення вимог кредитора у черговості, визначеній у ч.1 ст. 534 ЦК України, оскільки сторони в Договорі не передбачили інший порядок погашення вимог кредитора. Господарський суд встановив обгрунтованість вимог позивача щодо стягнення заборгованості за транспортні перевезення, штрафних санкцій за понад нормований простій, пені та витрат на оплату послуг адвоката. До того ж, відповідач у зазначених вище платіжних дорученнях не конкретизував призначення платежу, зазначивши лише про погашення кредиторської заборгованості за автопослуги.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За Договором на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №02/14 від 04.02.2005р. відповідач взяв на себе обов'язок оплатити позивачу надані послуги з перевезення, а позивач відповідно отримав кореспондуюче право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем взятого на себе обов'язку щодо оплатити наданих за Договором послуг з перевезення, позивач вимагає виконання обов'язку відповідачем в примусовому порядку за рішенням суду.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд вважає, що позов обгрунтований, підтверджується належними доказами у справі і підлягає частковому задоволенню в сумі: 27586,89 грн., з яких 17250,00грн. суми основного боргу, 6181,89 грн. штрафних санкцій за понад нормований простій, 2378,00грн. пені, 1314,00грн. інфляційних, 463,00грн. річних.

Провадження у справі в частині стягнення 10481,00грн. слід припинити відповідно до п.1.1. ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору в цій частині.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі положень Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.1956р., ст. 929 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 80 п.1.1., 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінерджи", м. Житомир, вул. Баранова, 87, код 32176879,

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнум", м.Київ, вул.Качалова, 5-д, код 32047909,

- 17250,00 грн. суми основного боргу;

- 6181,89 грн. штрафних санкцій за понад нормований простій;

- 2378,00 грн. пені;

- 1314,00 грн. інфляційних;

- 463,00 грн. річних;

- 380,68 грн. державного мита;

- 114,61 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 10481,00 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. 

Суддя                                                                       Сікорська Н.А.  

      Дата підписання: 27 червня 2006 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу