Рішення

від 20.06.2006 по справі 16/1347

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/1347

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" червня 2006 р. Справа № 16/1347

Господарський суд Житомирської області у складі:  

                         судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін

від позивача Жаловага О.В., дов. №3 від 10.01.06р.;

від відповідача Радуга Л.Л., дор. №321 від 20.06.06р.;Пілецький В.В. - директор, виписка з наказу №59 від 15.04.1997р.  

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Волинського акціонерного товариства закритого типу "Укргосптовари" (м.Луцьк Волинської області)  

до Приватного підприємства "Дана" (смт.Гришківці Бердичівського району)

про стягнення 35707,24 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 35707,24 грн., з яких 35535,88 грн. основного боргу - неповернутої передоплати згідно договору купівлі-продажу автокрана, 148,00 грн. пені, 23,36 грн. 3% річних.

Заявою від 11.05.06р. №181 позивач уточнив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 20354,29 грн., з яких 20004,63 грн. основного боргу, 301,98 грн. пені, 47,68 грн. 3% річних.

Заявою від 20.06.06р. №267 позивач уточнив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 20755,74 грн., з яких 20004,63 грн. основного боргу, 560,68 грн. пені, 90,43 грн. 3% річних, 100,00 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в останньо уточненій сумі - 20755,74 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 23.05.06р. №17 проти всієї суми заявленого позову заперечує, його представники в судовому засіданні визнають позовні вимоги лише в сумі основного боргу 14 000,00 грн., оскільки 26000,00 грн. відповідачем на день вирішення спору вже повернуто позивачу.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

04.11.05р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу автокрану ЗИЛ 133 ГЯ на суму 80 000,00 грн. (а.с.8).

Згідно п.2.1. та п.2.2 договору відповідач зобов'язався не пізніше 50 днів з моменту надходження передоплати в сумі 40000,00 грн. від позивача на свій розрахунковий рахунок передати йому автокран ЗИЛ 133 ГЯ.

Вказана передоплата в сумі 40000,00 грн. була перерахована позивачем на розрахунковий рахунок відповідача згідно платіжного доручення №208 від 09.11.05р.(а.с.9).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно (товар)  у власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Свої зобов'язання по договору стосовно передачі автокрану ЗИЛ 133 ГЯ відповідач не виконав, у зв'язку з чим позивачем було направлено відповідачу вимогу 15.03.06р. №70 про повернення коштів (передоплати) в розмірі 40000,00 грн.(а.с.12), а 30.03.06р. повторно претензію за №113 (а.с.13) на суму 45027,95 грн. (з яких 40000,00 грн. основного боргу, 2956,71,00 грн. пені, 466,84 грн. 3% річних, 1604,40 грн. інфляційних нарахувань), які відповідачем були залишені без задоволення.

Станом на день розгляду справи сума основного боргу відповідача згідно договору перед позивачем становить 14000,00 грн., оскільки відповідачем було здійснено частково сплату заборгованості в сумі 26000,00 грн. згідно платіжних доручень: №42 від 04.04.06р., №59 від 20.04.06р., №63 від 27.04.06р.(а.с.57-59), що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 04.05.06р.(а.с.56).

У позовній заяві, заявах про уточнення позовних вимог та додаткових обгрунтуваннях (а.с.74-76) позивач, посилаючись на ст.625 ЦК України, ст.ст.216,217 ГК України, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р. № 543/96-ВР, просить стягнути з відповідача, крім суми основного боргу, відповідно, також пеню, 3% річних, проценти та інфляційні нарахування.

Господарський суд вважає таку позицію позивача безпідставною, виходячи з наступного.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність боржника за порушення саме грошового зобов'язання.

Натомість, правовідносини зобов'язального характеру, які виникли між сторонами спору на підставі зазначеного договору купівлі-продажу автокрана та відповідно до ст.655 ЦК України, свідчать про те, що грошове зобов'язання мав не відповідач, а  позивач, як покупець, а відповідач, як продавець, був зобов'язаний передати майно (товар).

Позивач правомірно посилається на ст.693 ЦК України, згідно якої, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2). На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ч.3).

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р. № 543/96-ВР, цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання   зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.4 ГК України, не є предметом регулювання цього Кодексу      майнові  та  особисті  немайнові  відносини,  що  регулюються Цивільним кодексом України.

Підсумовуючи викладене, господарський суд зазначає, що підставою виникнення обов'язку боржника сплатити кредиторові пеню, 3% річних та проценти за користування чужими грошовими коштами є порушення боржником - обов'язково - грошового зобов'язання.  Також необхідною умовою для цього є - зазначення в договорі між сторонами умов про пеню та проценти.

Як вбачається з договору від 04.11.05р., на підставі якого між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, сторони в ньому (договорі) не погоджували умов щодо відповідальності у вигляді пені та процентів.

Відповідно до ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Отже, відповідач, порушивши умови договору, зобов'язаний повернути суму отриманої передоплати, а за відсутності доказів такого повернення - сума передоплати стягується за рішення суду.

Відповідач основний борг в залишковій сумі визнав, доказів його сплати не подав.

Представник позивача підтвердив факт повернення відповідачем станом на день вирішення спору 26000,00грн.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі - 14000,00 грн. основного боргу, тобто неповернутої передоплати за непереданий позивачу автокран ЗИЛ 133 ГЯ.

В частині стягнення 16000,00грн., сплачених відповідачем після подачі позову, провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

В решті позовних вимог відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.

Судові витрати по сплаті державного мита та на оплату інформаційно - технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.525,526,536,547,625,655,693 ЦК України, ч.1 ст.4 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р. № 543/96-ВР, керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Дана", 13337, смт.Гришківці Бердичівського району Житомирської області, вул.Леніна,32-а, ідентифікаційний код 20409352:

- на користь Волинського акціонерного товариства закритого типу "Укргосптовари", 43006, м.Луцьк Волинської області, вул.Тухачевського,29, ідентифікаційний код 01552664 - 14000,00 грн. основного боргу, тобто неповернутої передоплати за непереданий позивачу автокран ЗИЛ 133 ГЯ, 299,99 грн. витрат по державному миту, 99,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 16000,00грн., сплачених відповідачем після подачі позову, провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

                                                                                Дата підписання рішення 21.06.06р.

Суддя Гансецький В.П.

Віддрукувати: 3 прим.:

1 - у справу,

2,3 - сторонам.