Постанова

від 19.06.2008 по справі 40/389-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

40/389-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 червня 2008 р.                                                                                    № 40/389-07  

        Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.

суддівРогач Л.І., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Радуга –Центр"

на постановуХарківського апеляційного  господарського суду від 22.11.07

у справі№40/389-07

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Радуга –Центр"

до

третя особа на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруУправління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

Приватне підприємство "Гранат"

провизнання переважного права купівлі частин нежитлових приміщеньзобов'язання укласти договір купівлі -продажу  

          Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 18.06.08 №02-12.2/207, у зв'язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Рогач Л.І., Швеця В.О.

В судовому засіданні взяв  участь представник позивача: Виноградська О.В. –за дов. від 10.06.08.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

доповідач: Добролюбова Т.В

          Товариством з обмеженою відповідальністю "Радуга –Центр"  у вересні 2007 року  заявлений позов до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради про визнання за позивачем переважного права купівлі частини нежитлових приміщень першого поверху (84/10000 кімнат № 1, 2, 8, 9, 10, 15, 20, 21, 23, 24, 26, 30, 40 загальною площею 3,5 кв.м), другого поверху (152/10000 кімнат № 1, 20, 23, 27, 28, 33, загальною площею 3,5 кв.м), третього поверху (112/10000 кімнат № 1, 2, 6, 26-29, 33, загальною площею 3,4 кв.м), всього площею 10,4 кв.м, розташованих за адресою: місто Харків, вул. 23-го Серпня, 31-Б та про зобов'язання територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області, як виконавчий орган Харківської міської ради Харківської області укласти з позивачем договір купівлі-продажу вказаних  нежитлових приміщень. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав про порушення відповідачем приписів статті 362 Цивільного кодексу України, оскільки він є співвласником спірних приміщень, тому, на його думку, він має переважне право на придбання цього майна. Позивач наголошував на тому,що відповідач листом від 10.05.07 запропонував йому укласти договір купівлі –продажу, однак, передбачаючи надання згоди на його укладення, в порушення вимог чинного законодавства обрав у якості покупця Приватне підприємство "Гранат".  При цьому, позивач посилався на приписи статей 355, 356, 358, 638, 640, 641 Цивільного кодексу України.    

          Рішенням господарського суду Харківської області від 01.10.07, ухваленим суддею Хотенець П.В., позовні вимоги задоволено. Суд вмотивовуючи рішення дійшов висновку про порушення відповідачем переважного права позивача, як співвласника спірних приміщень, на купівлю частки у праві спільної часткової власності.  При цьому, місцевий  суд виходив з того, що відповідач листом від 10.05.07 зробив позивачеві пропозицію укласти договір купівлі –продажу спірних приміщень, яка була прийнята позивачем, і це підтверджується листами №№98, 99. Таким чином,  суд дійшов висновку про укладення між сторонами договору купівлі –продажу. Водночас, судом встановлено, що ПП "Гранат", якому відповідач продав спірні нежитлові приміщення  не є співвласником вказаного майна та не має переважного права на їх придбання. Рішення суду обґрунтоване приписами статей 355, 356, 358, 362, 638, 640, 641, 657  Цивільного кодексу України, статей 180,  289 Господарського кодексу України.  

          Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Слюсарева Л.В. –головуючого, Бондаренко В.П., Фоміна В.О., постановою від 22.11.07, перевірене рішення суду першої інстанції скасував. У задоволенні позовних вимог відмовив. Апеляційний суд виходив з того, що відповідач, як власник спірного майна, має право за власним волевиявленням розпорядитися ним та відчужити орендоване майно шляхом викупу третьою особою. Разом з цим, судом установлено, що третя особа також є співвласником  приміщень 2-го та 3-го поверхів і орендарем спірних приміщень. Крім цього, суд апеляційної інстанції наголосив, що суд першої інстанції зобов'язуючи відповідача укласти договір купівлі –продажу не зазначив його умов. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку і про те, що рішення у справі прийнято з порушенням вимог процесуального законодавства, оскільки було ухвалене за відсутності представників відповідача та третьої особи через несвоєчасне їх повідомлення про час і місце судового засідання.  Постанова суду обґрунтована приписами статей 317, 321, 327 Цивільного кодексу України, статей 10, 26  Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"  

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Радуга –Центр" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, як ухвалену з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення у справі просить залишити без змін. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції невірно визначений предмет спору, а саме, частина  приміщень, за якими позивач просить визнати його переважне право на купівлю. Скаржник стверджує, що апеляційним судом не прийнято до уваги і той факт, що рішення сесії Харківської міської ради було прийнято стосовно нежитлових приміщень на 2-му поверсі, проте, до продажу пропонуються нежитлові приміщення на 1, 2 та 3 –му поверхах, котрі є спільною частковою власністю позивача та відповідача у справі. Разом з цим, скаржник вважає хибним висновок апеляційного суду про те, що ПП "Гранат" є орендарем  частини приміщень 1 –го та 2-го поверху цієї будівлі, адже, договору оренди цього майна матеріали справи не містять і судові не надавалось. Заявник наголошує на порушенні апеляційним судом приписів статей 355, 356 Цивільного кодексу України та зазначає, що власником спірних приміщень є лише позивач та відповідач у справі, що підтверджується довідкою КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації".  Скаржник вважає помилковим і висновок суду про те, що ПП "Гранат" є співвласником спірних приміщень.  Заявник вказує також на порушення апеляційним судом приписів статей 93, 75 Господарського процесуального кодексу України.   

          Від ПП "Гранат" надійшов відзив на касаційну скаргу,  в якому підприємство просить касаційну скаргу задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції  скасувати,  залишивши без змін рішення у справі.

          Від   Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

          Вищий  Господарський  суд  України  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В. та пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування  судами приписів чинного законодавства,  відзначає  наступне.

  Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судами першої та апеляційної інстанцій.

           Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом позову  у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Радуга –Центр" до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання за позивачем переважного права купівлі частини нежитлових приміщень першого поверху (84/10000 кімнат № 1, 2, 8, 9, 10, 15, 20, 21, 23, 24, 26, 30, 40 загальною площею 3,5 кв.м), другого поверху (152/10000 кімнат № 1, 20, 23, 27, 28, 33, загальною площею 3,5 кв.м), третього поверху (112/10000 кімнат № 1, 2, 6, 26-29, 33, загальною площею 3,4 кв.м), всього площею 10,4 кв.м, розташованих за адресою: місто Харків, вул. 23-го Серпня, 31-Б та про зобов'язання територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області, як виконавчий орган Харківської міської ради Харківської області укласти з позивачем договір купівлі-продажу вказаних  нежитлових приміщень. В обґрунтування своїх вимог, позивач вказував на те, що є співвласником спірних приміщень, тому, має переважне право перед іншими особами на купівлю інших приміщень в нежилому будинку,  передбачене статтею 362 Цивільного кодексу України. Судами попередніх інстанцій установлено, що спірні приміщення є комунальною власністю та належать територіальній громаді міста Харкова. Відповідно до приписів статей 321, 317 Цивільного Кодексу України право власності є непорушним. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження  своїм майном. Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності визначаються законами.   Одним із способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних або юридичних осіб майна, що є комунальною власністю. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. У разі приватизації нерухомого майна шляхом його викупу  між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. Згідно зі  статтею 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні ”сільські, селищні, міські ради є органами  місцевого самоврядування, які представляють відповідні  територіальні громади та здійснюють від їх  імені  та в їх інтересах функції і повноваження  місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності  здійснюють відповідні ради. Пунктом 30 статті 26 цього Закону визначено, що питання  прийняття рішень щодо відчуження  відповідно до закону комунального майна , затвердження  місцевих програм  приватизації,  переліку об'єктів, що підлягають  приватизації, визначення доцільності, порядку та умов приватизації  об'єктів комунальної власності вирішується виключно  на пленарних засіданнях  сільської, селищної, міської ради шляхом прийняття рішень. Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням ХІ сесії Харківської міської ради  ІV скликання  від  28.09.05   “Про внесення змін  та доповнень  до рішень сесій  Харківської міської ради  з питань Програми приватизації  об'єктів комунальної власності  територіальної громади міста Харкова на 2003-2006 роки” було доповнено додаток  1 Програми приватизації об'єктів комунальної власності  територіальної громади міста Харкова на 2003-2006 роки, затвердженої рішенням  ХІІІ сесією Харківської міської ради  ІV скликання  від 30.04.03  № 75/03 , переліком  об'єктів комунальної власності, що підлягають  приватизації (відчуженню) шляхом викупу. Відповідно до цього переліку  власником –територіальною громадою  міста Харкова в особі Харківської міської ради, прийнято рішення про приватизацію  шляхом викупу Приватним підприємством “Гранат” приміщення загальною площею 10,4 кв.м  на вул. 23-го Серпня, буд.31-б. Судами установлено, що позивач є співвласником, частини приміщень цієї будівлі, а саме: власником  9340/10000 частин приміщень 1-го поверху, що складає 387,70 кв.м; 9028/10000 частин приміщень  2-го поверху, що складає 205,9 кв.м; 9443/10000 частин приміщень  3-го поверху, що складає 294,85 кв.м; 8962/10000 частин приміщень 4-го поверху, що складає 174,35 кв.м, загальною площею 1062,80 кв.м,  у відповідності до договорів купівлі-продажу  від 30.11.05 № 3424-В-С та від 06.06.06 №3668-В-С. Відповідно до приписів статті 361 Цивільного кодексу України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Це можливо, зокрема, через укладення договору купівлі –продажу. Набувачами такої частки можуть бути як інші співвласники, так і сторонні особи. Згідно зі статтею 362 Цивільного кодексу України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Частиною 2 статті 362 цього Кодексу унормовано, що продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він продає. Судами установлено, що листом від 10.05.07 №5531 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна  Харківської міської ради повідомило позивача про намір  укласти договір  купівлі-продажу вищезазначених приміщень з їх орендарем - Приватним підприємством “Гранат”. При цьому, апеляційним судом установлено, що ПП “Гранат” є також співвласником приміщень у вказаній будівлі. Тому, колегія суддів погоджується  з тим, що позивачем не доведено порушення  відповідачем  його переважного права, передбаченого статтею 362 Цивільного кодексу України. Окрім цього, як встановлено апеляційним судом позивачем не надано, і відповідно матеріали справи не містять, доказів надіслання відповідачеві проекту договору купівлі -продажу, який він мав намір укласти. Також, колегія суддів погоджується з висновком апеляційної інстанції про те, що місцевий господарський суд, в порушення приписів статті 84 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення про спонукання укласти договір не зазначив умов на яких сторони зобов'язані його укласти. З огляду на наведене колегія суддів визнає вірним  висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Інші доводи касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленим судом апеляційної інстанції.  Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання які, стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється судом, котрий розглядає спір по суті і їх оцінка  не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Враховуючи викладене і приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим залишається без змін.

          Враховуючи викладене та керуючись  статтями 1115, 1117 , 1118,  1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

                 Постанову Харківського апеляційного господарського суду  від 22.11.07 у справі №40/389-07 залишити без змін.

        Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Радуга –Центр" залишити без задоволення.

Головуючий                                                                            Т.Добролюбова

       Судді                                                                                  Л.Рогач

         В.Швець