Постанова

від 02.07.2008 по справі 20-5/550

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-5/550

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 липня 2008 р.                                                                                    № 20-5/550  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Кравчука Г.А.

суддів:                                Мачульського Г.М.

                               Шаргала В.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційну скаргуФонду комунального майна Севастопольської міської ради

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду

від05.03.2008р.

у справі№ 20-5/550

Господарського судуміста Севастополя

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Источник"

до

Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

третя особаСевастопольська міська рада

провизнання права на приватизацію, -

В С Т А Н О В И В:

Оскарженою постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Гонтаря В.І., суддів Голика В.С., Лисенко В.А.) залишено без змін рішення Господарського суду міста Севастополя від 24.12.2007р. (суддя Євдокимов І.В.), яким позов задоволено повністю, постановлено визнати недійсним рішення виконкому Севастопольської міської ради від 17.07.1990р. №11/915 "Про включення до Переліку пам'ятників архітектури та градобудівництва місцевого призначення містобудівного комплексу місткового кільця м. Севастополя" в частині включення будинку №10 по вул. Морська м. Севастополя; визнати незаконними дії Фонду комунального майна Севастопольської міської ради по розгляду заяви Закритого акціонерного товариства "Источник" про приватизацію шляхом викупу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 10; зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської ради здійснити інвентаризацію вбудованого нежитлового приміщення площею 326, 3 м2, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 10, яке підлягає приватизації шляхом викупу; зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської ради здійснити приватизацію вбудованого нежитлового приміщення площею 326, 3 м2, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 10, шляхом викупу Закритим акціонерним товариством "Источник"; зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської ради укласти з Закритим акціонерним товариством "Источник" договір купівлі-продажу шляхом викупу вбудованого нежитлового приміщення площею 326, 3 м2, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 10; стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на користь Закритого акціонерного товариства "Источник" державне мито у сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: Закон України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини", п.4 Заключних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини", п.5 ст.7, ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ч.2 ст.8, ст.ст.17, 29 Закону України "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", п.1 ст.319, ст. 321 Цивільного кодексу України, п.30 ст.26, п.6 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.48 Державної програми приватизації на 2000 –2002р.р.

У відзиві на касаційну скаргу представник позивача просить касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що відсутні правові підстави для скасування судових рішень.

Сторони та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач є правонаступником Організації орендарів Орендного підприємства Магазин "Источник".

До моменту реєстрації позивача, нежитлове приміщення по вул. В. Морська, 10 перебувало в оренді в Організації орендарів Орендного підприємства Магазин "Источник" по договорам оренди № 254 від 30.12.1993р., № 939 від 24.11.1994р.

08.08.1996р. між Управлінням загальнодержавної і комунальної власності міста Севастополя та позивачем був укладений договір оренди №1894 на оренду нежитлового приміщення загальною площею 476, 6 м2, розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, 10, з строком дії на 10 років.

У подальшому договірні відносини були продовжені по договору оренди №428-06 від 29.12.2006р., вказані приміщення були передані позивачу в оренду під розміщення магазину, кафе, складу, на строк до 29.11.2007р. площа орендованого приміщення склала 326, 3 м2 (у зв'язку із поверненням площі бомбосховища).

Згідно рішенню Севастопольської міської Ради № 637 від 04.03.2003р. "Про програму оптимізації структури комунального майна та підвищення ефективності його використання на 2003-2006 роки в місті Севастополі", нежитлове приміщення, яке перебуває в оренді у позивача, по вул. В.Морська, 10, було включено до переліку об'єктів комунальної власності які підлягають приватизації шляхом викупу.

Позивач звернувся до Фонду комунального майна із заявою про приватизацію нежитлового приміщення загальною площею 326, 3 м2, розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, б. 10.

Фонд комунального майна повідомив позивачеві, що будинок по вул. В. Морська, 10 включений до Реєстру нерухомих пам'яток об'єктів культурної   спадщини національного та місцевого значення по місту Севастополю, у зв'язку з чим питання про включення вказаного об'єкту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, буде розглядатися Севастопольською міською Радою після зняття обмежень, які діють відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" від 01.02.2005р.

Також, відповідач зазначив, що здійснення приватизації орендованого приміщення не може бути можливим до знаття встановлених обмежень, з посиланням на пункт 5 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини", на рішення Севастопольської міської Ради № 1926 від 15.05.2007р. "Про внесення доповнень та змін до рішення міської Ради № 359 від 11.12.2002р. "Про затвердження переліку об'єктів культурної спадщини та об'єктів соціально значущих для міста (в тому числі нежитлових приміщень) які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається".

Позивач дійшовши до висновків про порушення його прав, звернувся до господарського суду, з урахуванням уточнень та доповнень, з позовом про: визнання недійсним рішення виконкому Севастопольської міської Ради від 17.07.1990р. № 11/915 "Про включення до Переліку пам'ятників архітектури та градобудівництва місцевого призначення містобудівного комплексу місцевого кільця міста Севастополя " в частині включення будинку № 10 по вул. В. Морська міста Севастополя; визнання незаконними дії Фонду комунального майна Севастопольської міської ради по розгляду заяви Закритого акціонерного товариства "Источник" про приватизацію шляхом викупу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 10; спонукання відповідача здійснити інвентаризацію цього приміщення; зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської ради здійснити приватизацію вбудованого нежитлового приміщення площею 326, 3 м2, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 10, шляхом викупу Закритим акціонерним товариством "Источник"; зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської ради укласти із Закритим акціонерним товариством "Источник" договір купівлі-продажу шляхом викупу вбудованого нежитлового приміщення площею 326, 3 м2, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, б. 10.

Вирішуючи спір щодо визнання недійсним рішення виконкому Севастопольської міської Ради від 17.07.1990 № 11/915 "Про включення до Переліку пам'ятників архітектури та градобудівництва місцевого призначення містобудівного комплексу місцевого кільця міста Севастополя" в частині включення будинку № 10 по вул. В. Морська міста Севастополя, судами не дотримано конституційного принципу щодо законності судочинства, визначеного ст.129 Конституції України.

Так, згідно ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до частини першої статті 4-7 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи спір в даній частині суд першої інстанції, перерахувавши норми матеріального права, своє рішення не мотивував, не зазначив з яких підстав він визнав недійсним рішення виконкому Севастопольської міської Ради від 17.07.1990 № 11/915 "Про включення до Переліку пам'ятників архітектури та градобудівництва місцевого призначення містобудівного комплексу місцевого кільця міста Севастополя" в частині включення будинку № 10 по вул. В. Морська міста Севастополя, а суд апеляційної інстанції  вказані порушення не усунув.

Щодо задоволених позовних вимог в частині визнання незаконними дій Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, покладення на нього обов'язку здійснити інвентаризацію вбудованого нежитлового приміщення, та покладення на вказаний орган обов'язку укласти із позивачем договір купівлі-продажу шляхом викупу спірного приміщення, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Як встановлено судами, із відповіді, наданої Фондом комунального майна Севастопольської міської ради позивачу вбачається, що Фонд комунального майна Севастопольської міської ради зазначав про неможливість включення спірного об'єкту до переліку об'єктів що підлягають приватизації у зв'язку із законодавчо встановленою тимчасовою забороною приватизації пам'яток культурної спадщини Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини", та посилався на рішення Севастопольської міської ради, яким затверджено перелік об'єктів культурної спадщини та об'єктів соціально значущих для міста, які відносяться до комунальної власності і приватизація яких не допускається.

Судами також встановлено, що пунктом першим рішення виконавчого комітету Севастопольської міської ради народних депутатів №11/915 від 17.07.1990р. затверджено перелік пам'ятників архітектури і містобудування місцевого значення згідно до якого спірний будинок№10 по вул. Велика Морська внесений до цього переліку пам'ятників архітектури.

Між тим статтею 1 Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" встановлена заборона приватизації пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Саме на ці обставини і посилався відповідач у відповіді, наданої позивачу, щодо неможливості вирішення питання про приватизацію приміщення.

Таким чином оскільки на час надання відповіді позивачу щодо неможливості вирішення питання про приватизацію приміщення, рішення виконкому Севастопольської міської Ради від 17.07.1990 №11/915 "Про включення до Переліку пам'ятників архітектури та градобудівництва місцевого призначення містобудівного комплексу місцевого кільця міста Севастополя" в частині включення будинку № 10 по вул. В. Морська міста Севастополя не було визнано недійсним чи не чинним, з урахуванням вимог ст. 1 Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини", суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, статтею 1 Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" встановлена заборона приватизації пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Між тим, задовольняючи позов про покладення обов'язку на Фонд комунального майна Севастопольської міської ради здійснити приватизацію вбудованого нежитлового приміщення, шляхом викупу Закритим акціонерним товариством "Источник" та покладення обов'язку на Фонд комунального майна Севастопольської міської ради укласти з цим товариством договір купівлі-продажу шляхом викупу вбудованого нежитлового приміщення, судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не дано належної правової оцінки обставинам справи стосовно заборони приватизації пам'яток культурної спадщини з урахуванням Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини".

Наведені порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права як такі, що призвели до прийняття неправильних судових рішень у справі та не можуть бути усунені касаційною інстанцією в силу положень ч.2 ст.111-5 та ст.111-7 ГПК України, є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2008р. та рішення Господарського суду міста Севастополя від 24.12.2007р. у справі № 20-5/550 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя                                                                 Г.А. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г.М. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                            В.І. Шаргало