Рішення

від 27.06.2006 по справі 2/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

27.06.2006                                                             Справа  № 2/47

За   позовом      Кооперативу „Дорога”, м. Мукачево

до  відповідача     Товариства з обмеженою відповідальністю  „Плосківський завод мінеральних вод”, с. Плоске Свалявського району

про     стягнення     10000 грн.

               Суддя    Л.М. Якимчук

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від  позивача:     -   Ганчев М.М. –голова кооперативу, Коробова  С.В. –юрисконсульт, дов.  від  26.05.2006.

Від відповідача  -     не з"явився.

СУТЬ СПОРУ:             Кооператив  „Дорога” , м. Мукачево  звернувся  з позовом до ТОВ „”Плосківський завод мінеральних вод”, с. Плоске Свалявського району про повернення  суми 10000грн. , перерахованих відповідачу як авансовий платіж за мінеральну воду.

          Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем укладено усну угоду про поставку останнім мінеральної води. На підставі виданого відповідачем рахунку –фактури від 10.06..2005 № Пл-0000510 на суму 13596 грн., він платіжним дорученням №45 від 14.06.2005 здійснив попередню оплату в сумі 10000грн. Однак, відповідач мінеральну воду йому не відпустив.

          Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві на позов, зокрема, вказав, що 14.06.2005 на підприємство прибув представник позивача, який представився як голова кооперативу, разом з ним прибула і автомашина для відвантаження товару. На рахунок підприємства надійшло 10000грн. замість 13596грн., які були вказані в рахунку-фактурі № Пл-0000510 від 10.06.2005, тому 3596грн. представник позивача вніс готівкою в касу підприємства про що свідчить прибутковий касовий ордер №846 від 14.06.2005.  Під час заповнення касового ордеру голова кооперативу попросив записати лише назву підприємства і не вказувати його прізвище, мотивуючи це проханням бухгалтера кооперативу „Дорога”, з яким раніше говорив по телефону.

          Після відвантаження товару та підписання відповідних документів голова кооперативу виїхав з території заводу.

    У судовому  засіданні  оголошувалась перерва з  19.06.06  до 12.00 год.  27.06.06.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Між позивачем та відповідачем укладено усний договір на поставку мінеральної води, відповідно до якого відповідач надав позивачу рахунок - фактуру № Пл-0000510 від 10 червня 2005 року на суму 13596 грн., а позивач платіжним дорученням №45 від 14 червня 2005 року перерахував на рахунок відповідача 10000грн.

          Таким чином, на підставі п.1 ст. 11 Цивільного кодексу України між сторонами у спорі виникли певні цивільні права та обов'язки. Зокрема, у позивача перерахувати відповідачу певну суму коштів на купівлю мінеральної води, а у відповідача відпустити позивачу відповідну кількість мінеральної води.

          Оскільки відповідач не поставив позивачу мінеральну воду, останній листом від 24.10.2005 № 5 поставив перед відповідачем вимогу виконати свої договірні зобов'язання по поставці мінеральної води в десятиденний термін або повернути отримані кошти.

          На вказаний лист відповідач дав відповідь (лист від 19.10.2005 № 165), якою повідомив, що 10.06.2005 представник кооперативу „Дорога” отримав продукцію на суму 13596 грн. Оплата проведена наступним чином: 10000грн. переведено на розрахунковий рахунок відповідача, а  3596грн. внесено готівкою в касу підприємства представником позивача.

          До листа відповідач додав накладну про отримання товару від 14.06.2005      № 0001257  та  прибутковий касовий ордер № 846  від 14.06.2005  на суму  3596 грн.

          Позивач у судовому засіданні заперечив факт отримання мінеральної води, стверджує, що нікого зі своїх працівників не уповноважував отримувати продукцію, а тим більше вносити в касу відповідача кошти. У підтвердження зазначеного позивач надав суду довідку №16 від 10.11.2005 за підписами осіб кооперативу, в якій вказано, що партія мінеральної  води зазначена в накладній, кооперативом згідно даних бухгалтерського обліку оприходована не була, журнал реєстрації довіреностей, касову книгу, авансові звіти, які підтверджують обставини, що довіреність  на отримання мінеральної води від відповідача позивачем взагалі не видавалась.

          Накладна №0001257 від 14.06.2005, яку відповідач представив як доказ на підтвердження факту відпуску мінеральної води підприємству позивача, складена відповідачем таким чином, що не дозволяє ідентифікувати особу, яка отримала мінеральну воду, а саме:  відсутнє прізвище особи, яка отримала мінеральну воду, номер та дата доручення з паспортними даними особи –отримувача товару, відсутній номер автомашини, на якій партія мінеральної води була вивезена за межі заводу.

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не намагався здійснити ідентифікацію особи –отримувача  мінеральної води, не витребував підтвердження повноважень (довіреності) від особи, яка прибула для отримання партії мінеральної води, відпустив ( за твердженням відповідача) особі, яка не надала належним чином підтверджених повноважень на її отримання, не витребував у неї довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей, не виписав товарно - транспортну накладну, незважаючи на те, що товар був вивезений з території заводу на автомашині.

          Таким чином, відповідач діяв всупереч вимогам Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-ХІV  (зі змінами та доповненнями),  стаття  9  якого передбачає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, до яких відносяться і довіреності, без яких не можуть бути виписані інші первинні документи  ( накладна вимога, товарно-транспортна накладна), Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 16.05.1996, яка встановлює обов'язкове отримання товарно - матеріальних цінностей тільки за довіреностями, Правилам перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України  від 14.10.1997 № 363, якими передбачається, незалежно від виду перевезень ( у власних або комерційних цілях ) обов'язкове виписування товарно –транспортної накладної.

          Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а у статті 34 цього ж кодексу зазначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Суд вважає, що позивач, наданими матеріалами довів те, що перерахував на рахунок відповідача 10000грн., як передоплату за мінеральну воду, а відповідач належними та допустимими доказами не довів того, що відпустив позивачу мінеральну воду.

Пунктом першим статті 665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі - продажу.

          У пункті другому статті 693 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо продавець,  який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

          Отже, позивач правомірно ставить вимогу про повернення грошових коштів.

          З огляду на викладене, позовні вимоги Кооперативу „Дорога” підлягають задоволенню, у зв'язку з чим суму 10000грн. належить стягнути з відповідача на користь позивача.

          У судовому засіданні 19.06.2006 відповідач подав суду клопотання про призначення судової експертизи щодо  відповідності відтиску печатки, який міститься на накладній № 0001257 від 14 червня 2005 року, відтиску печатки позивача.

          Зазначене клопотання до задоволення не підлягає, оскільки результати експертизи не вплинуть на вирішення даного спору по суті.

          Керуючись ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 530, 655, 665, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст.  33, 34, 43, 44, 49,  82- 85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          1. Позов  задоволити повністю.

       2. Стягнути  з  Товариства з обмеженою відповідальністю „Плосківський завод мінеральних вод” ( с. Плоске,267 Свалявського району, код 01730673, р/р 26002034003017 в Свалявському відділенні ТОВ КБ „Коопінвестбанк”, МФО 312248) на користь Кооперативу „Дорога” ( м. Мукачево, вул. Достоєвського, 7/3, код 20456593, р/р 26007302235641  в Промінвестбанку м. Мукачево, МФО 312174) 10000грн. , а також 102 грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита,    118 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ позивачу.

3. Рішення набирає законної сили  в  порядку  ст. 85  ГПК  України.

Суддя                                                                                                    Л.М.Якимчук