Постанова

від 24.06.2008 по справі 15/506-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/506-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 червня 2008 р.                                                                                    № 15/506-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т.Б. Дроботової –головуючого,Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач

за участю представників:

позивачаКондратенко Т.В., дов. від 03.01.2008р.

відповідачів- Прядка В.О., дов. від 21.04.08р.- Мірошниченко І.В., дов. від 15.10.07р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Закритого акціонерного товариства "Донецьксталь"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.03.2008 року

у справі№ 17/506-07 господарського суду Харківської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Харківський машинобудівельний завод "Світло Шахтаря"

до

-   Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця";- Закритого акціонерного товариства "Донецьксталь" –металургійний завод

простягнення 30961,50грн.

ВСТАНОВИВ:

         Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідачів 30 961, 50 грн. збитків, завданих нестачею вантажу, на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193, 307 Господарського кодексу України, статті 24, 37 та 105 Статуту залізниць, вважаючи вантажовідправника відповідальним за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній, та залізницю відповідальною за збереження товару при перевезенні.

          Відповідач –перевізник позов відхилив, посилаючись на відсутність підстав для його відповідальності за приписами статті 111 Статуту залізниць України, оскільки вантаж було прийнято представником позивача як такий, що надійшов у непошкодженому відкритому рухомому складі за відсутності ознак втрати вантажу під час перевезення.

          Відповідач –вантажовідправник відхилив позов, вказавши, що в силу статей 110, 113, 127 Статуту залізниць України відповідальною за збереження вантажу є залізниця, що прийняла вказаний у квитанції вантаж до перевезення за відсутності будь-яких зауважень.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.01.2008р. (суддя Лаврова Л.С.) з Закритого акціонерного товариства "Донецьксталь"- металургійний завод" на користь позивача стягнуто 30961,50грн. збитків та 428 грн. судових витрат.

Судове рішення вмотивовано встановленими обставинами справи щодо прибуття вагону за спірним перевезенням без ознак несхоронного перевезення, в зв'язку з чим його видача вантажоодержувачу здійснювалась залізницею відповідно до статті 52 Статуту Залізниць України, недостачі вантажу, виявленої та зафіксованої належним чином під час прийомки вантажу, невиконання відповідачем Закритим акціонерним товариством "Донецьксталь" –металургійний завод" в повному обсязі зобов'язань за договором з позивачем, що за статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 24, 52, 110, 111 Статуту залізниць України є підставою для стягнення з нього вартості недопоставленого вантажу.

          Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2008р. (судді: Афанасьєв В.В. –головуючий, Бухан А.І., Шевель О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості, відповідності фактичним обставинам та матеріалам справи. У постанові зазначено, що відповідач Закрите акціонерне товариство "Донецьксталь" –металургійний завод" документально не підтвердив здійснення ним завантаження відповідної кількості сталі, загальна вага яких відповідала б вказаним ним даним у залізничній накладній, завантаження товару здійснювалось ним власними силами та передавалося перевізнику лише за зовнішніми ознаками, а вину перевізника він не підтвердив.

          Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційна інстанція послалась на їх недоведеність матеріалами справи та невідповідність нормам чинного законодавства України.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Закрите акціонерне товариства "Донецьксталь"- металургійний завод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неповне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме статей 525, 526, 623 Цивільного кодексу України, пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, пунктів 6, 7 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, пунктів 11, 20 Правил видачі вантажів, пункту 4.6 Інструкції зі забезпечення збереження вантажів при перевезенні залізничним транспортом, статей 33 та 43 Господарського процесуального кодексу України.  

Скаржник вважає, що судами не враховано докази, які свідчать про прибуття спірного вантажу з візуальними ознаками недостачі та прийняттям цього вантажу представником позивача від залізниці без перевірки відповідно до статті 52 Статуту залізниць України всупереч цих ознак.

Позивач  та перевізник заперечили доводи касаційної скарги, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117  Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

           Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Закритим акціонерним товариством "Донецьксталь" –металургійний завод" було укладено договір поставки № 9756дс від 11.01.2006р. строком дії до 31.12.2007р., на підставі якого Закрите акціонерне товариство "Донецьксталь" –металургійний завод" відвантажив 18.07.2007р. на адресу позивача за залізничною накладною №49880984 в залізничному напіввагоні № 67917880 власними засобами навалом, без визначення в накладній кількості місць, сталь сортову конструкційну.

         Господарські суди встановили, що визначена вантажовідправником на 250-тонних вагонних вагах маса брутто вагону з вантажем склала 80600кг, маса тари вагону –21100кг, нетто вантажу –50500кг. 18.08.2007р. при визначенні маси вантажу для відправки був присутній експерт Донецької торгово-промислової палати, про що складено акт експертизи № 4880/5, в якому зазначено дані про масу тари вагону при зважуванні маси брутто вагону з вантажем та пакувальним матеріалом, маса пакувального матеріалу, кількість навантажених зв'язок, але кількість навантажених зв'язок експертом не встановлювалась.

         В залізничній накладній вантажовідправник відмітив номери сертифікатів та зазначив про маркування вантажу фарбою, без зазначення способу нанесення маркування на поверхні вантажу, який засвідчуватиме ознаки схоронності перевезення.

Пунктом 4.2 договору поставки сторони передбачили порядок приймання товару за кількістю згідно вимог Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю" (надалі Інструкція П-6).

Суд встановив, що напіввагон у спірній поставці прибув 22.08.07р. у справному стані, без ознак втрати, розкрадання, про що зроблено відмітку у залізничній накладній, вагон передано позивачу для вивантаження вантажу 22.08.2007р. без перевірки ваги згідно статті 52 Статуту Залізниць України.

Приймання вантажу позивачем розпочато 22.08.2007р., при цьому при переважуванні вагону встановлено вагову недостачу за вагою брутто 7200 кг, що, за висновком комісії, могла поміститися у вагоні. Актом № 1 від 22.08.2007р. зафіксовано результати приймання продукції, за якими недостача підтверджена після повторного переважування, комісійно встановлено, що вантаж маркований фарбою білого кольору безперервною смугою, візуально маркування не порушено, але лінія не чітка, в одному місці розмита, продукція, якої не вистачає, могла поміститися у вагоні.

Зупинивши приймання, позивач 22.08.2007р. телетайпом та листом №1167 надіслав на адресу вантажовідправника вимогу про направлення його представників для участі у прийнятті продукції; також листами № 25-181/2392 та № 2393 від 23.08.2007р. позивач звернувся до перевізника з вимогою про складання комерційного акту та про направлення представника для участі у прийманні продукції.

Після зупинення приймання продукції вантаж з вагону не розвантажувався та перебував під охороною до 27.08.2007р., про що складено відповідні акти за № 1, 2, 3, 5, 6.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що прийомку продукції було поновлено 27.08.2007р. за участю представника громадськості; за результатами прийомки було складено акт № 2 від 27.08.2007р., в яком у вказано, що вантаж прибув у напіввагоні, запакований у зв'язку та перев'язаний дротом, зв'язки цілі, не порушені, з бирками з білої жерсті, на яких нанесені дані про продукцію; вантаж маркований смугою білого кольору, нанесеною частково фарбою, частково матеріалом, схожим на вапно, лінія маркування не порушена, однак не чітка, в одному місці розмита.

При прийманні встановлено знаходження у вагоні 17 зв'язок (за відправними документами - 19) сталі різної марки, наявна нестача сталі певних марок вагою 7135кг на суму 32831,24грн., що могла поміститися у вагоні.

Також окремо було здійснено зважування напіввагону, вага якого відповідала відправним документам, про що складено акт № 3 від 27.08.2007р.; в урахуванням норми недостачі в цілому по вагону недостача складає 6732кг на суму 30 961, 00 грн.

На підставі вказаного суди дійшли висновку, що позивач додержав вимоги Інструкції П-6 при прийомці товару.

Залізницею було відмовлено позивачу у складанні комерційного акту з посиланням на прийняття вказаного вантажу у вагоні за приписами статті 52 Статуту залізниць України та пункту 12 Правил видачі вантажів.

Задовольняючи позов за рахунок вантажовідправника, суди попередніх інстанцій спиралися на приписи статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, визнавши подані позивачем докази такими, що доводять належне прийняття ним одержаної продукції та належну фіксацію виявленої нестачі, вказавши водночас, що вантажовідправником не документально не доведено здійснене ним завантаження.

Розглянувши заперечення перевізника, суди врахували, що спірний напіввагон № 67917880 було передано залізницею позивачу 22.08.2007р. в 11 годин з відміткою про відсутність ознак втрати, псування або пошкодження вантажу ; скарга перевізнику була направлена 23.08.2007р. в 9год 30хв.

За пунктом "а" статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за недостачу вантажу, якщо останній прибув у непорушному відкритому рухомому вагоні, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відхиляючи заперечення вантажовідправника, доводи апеляційної скарги, суди розглянули надані ним докази (схему погрузки сортового прокату, акт експертизи № 4880/5 від 18.08.2007р.) та відхилили їх з підстав, наведених у постанові апеляційної інстанції, оскільки участь експерта торгово-промислової  палати у оформленні документів про приймання товару не впливає на висновок про нестачі та визначення фактичних обставин, які свідчать про неї; завантаження відповідної кількості зв'язок сталі сортової вантажовідправником документально не підтверджено.

Також судами зазначено, що вантажовідправник не погодив зі залізницею схему, за якою розміщувався вантаж, не визначив метод нанесення маркування, що свідчив би про забезпечення схоронності перевезення, чим не дотримався пункту 7 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

З огляду на встановлене порушення, що полягає у неналежному виконанні вантажовідправником зобов'язань щодо відвантаження продукції, попередньо оплаченої одержувачем, суди дійшли висновку про наявність підстав для відшкодування заподіяних цим порушенням збитків у розмірі, що відповідають вартості виявленої нестачі.

Однак судова колегія вважає вказаний висновок передчасним, оскільки судами не досліджено повно, всебічно та об'єктивно істотні обставини справи.  

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування заподіяних збитків суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вину відповідача.

При цьому на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданих збитків та причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.  

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог, що звичайно ставляться; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Вказані обставини підлягають доведенню належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, позивачу належало довести, а суду відобразити в рішенні, в чому саме полягає протиправна поведінка відповідача, та що виявлена недостача є наслідком саме цього порушення.

Покладаючи на відповідача відповідальність за недостачу, суди вказали, що саме відповідач документально не підтвердив належного виконання зобов'язання: здійснення ним завантаження відповідної кількості зв'язок сталі сортової,  загальна вага яких дійсно відповідала вказаним ним даним про загальну вагу вантажу; натомість суди не зазначили, які саме документи, крім залізничної накладної та акту експертизи, на їх думку, могли б за наведених обставин документально підтвердити належне виконання, та, всупереч статті 38 Господарського процесуального кодексу України, не витребували їх у відповідача.

Також висновки судів попередніх інстанцій ґрунтувались на встановлених обставинах справи про забезпечення позивачем належного виконання правил приймання вантажу.

Однак при цьому суди не надали жодної правової оцінки обставині, відображеній в акті прийомки № 2 від 27.08.07р., про порушення маркування, наведеного вантажовідправником у залізничній накладній (вантаж марковано частково фарбою, частково речовиною, схожою на вапно, а не лише фарбою), та не перевірили доводи вантажовідправника, що це свідчить про прибуття вантажу з ознаками втрати чи пошкодження вантажу під час перевезення. Також судами не перевірено доводи скаржника, що позивач звертався до залізниці та правоохоронних органів зі заявами про прибуття вантажу з візуальними ознаками нестачі та про викрадення вантажу.

При цьому судам належить врахувати, що підставою для відповідальності вантажовідправника є саме його порушення, а не помилкове прийняття представником позивача у залізниці пошкодженого вантажу за приписами статті 52 Статуту залізниць України; відтак доводи відповідача, що ґрунтуються на підставі належних доказів (актів приймання) щодо візуальних ознак нестачі вантажу під час його приймання від залізниці, та стосуються істотних обставин справи судами не розглянуто та не спростовано.

Задовольняючи позов, суди посилались на порушення вантажовідправником обов'язків щодо нанесення захисного маркування, визначені Правилами перевезення, за якими відправник зобов'язаний був визначити  такий метод маркування, який свідчив би про забезпечення схоронності перевезення. Однак у матеріалах справи міститься копія Інструкції з забезпечення збереження вантажів, що передбачає обов'язкове маркування сортової прокатної сталі, що відвантажується, та спосіб такого маркування; судові рішення не вказують, чим ця Інструкція та здійснене відправником маркування суперечать Правилам перевезення. Також

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5  Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський та місцевий суди розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не належним чином проаналізували  правовідносини, що виникли та існували між сторонами, внаслідок чого їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги не можуть вважатись законними та обґрунтованими.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

         Разом з тим, оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають за вище вказаних підстав.

         З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення місцевого суду підлягають скасуванню, а справа -  направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

         Під час нового розгляду справи, господарським судам слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

          Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Донецьксталь" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2008 р. у справі № 15/506-07 господарського суду Харківської області та рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2008 р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий                                                                                  Т. Дроботова

Судді:                                                                                             Н. Волковицька

                                                                                                       Л. Рогач