Ухвала

від 24.06.2008 по справі 13/26а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/26а

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

24 червня 2008 р.                                                                                   № 13/26а  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Кравчука Г.А. –головуючого,

Мачульського Г.М., Шаргала В.І.

перевіривши касаційну скаргу

Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод"

на постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду

від14.04.2008р.

у справі№ 13/26а

Господарського судуПолтавської області

за позовомПрокурора Карлівського району м. Карлівка Полтавської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод"

до

Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" (страхового акціонерного товариства "Саламандра-Лтава")

простягнення 131 362 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Касаційна скарга Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод" не може бути прийнята до розгляду, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Як вбачається з матеріалів справи №13/26а, позов в ній пред'явлений Прокурором Карлівського району м. Карлівка Полтавської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод" до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" (страхового акціонерного товариства "Саламандра-Лтава").

Згідно ч. 1 ст. 1111 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 цього Кодексу до скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Як вбачається з останнього аркушу касаційної скарги, додатками до неї (п. 4 Додатків) є квитанція про відправлення відповідачу, однак фактично до касаційної скарги додана фотокопія квитанції оплати послуг поштового зв'язку, а відтак докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі в матеріалах касаційної скарги відсутні.

До того ж в матеріалах касаційної скарги відсутні й будь-які докази та відомості про направлення копії касаційної скарги прокурору, яким було заявлено позов.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Відсутність в матеріалах касаційної скарги належних доказів направлення копії касаційної скарги іншій стороні у справі, а також ненаправлення копії касаційної скарги прокурору є порушенням вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, та є перешкодою для порушення та здійснення касаційного провадження.

Зважаючи на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що вказана обставина є підставою для повернення касаційної скарги відповідно до п.3 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до п.5 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо її подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання або таке клопотання відхилено про відновлення цього строку.

Матеріали касаційної скарги датовані 19.05.2008р., і цього ж дня вона була подана через відділення поштового зв'язку.

Згідно ст. ст. 109, 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга (подання) подається (вноситься) до Вищого господарського суду України через місцевий чи апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову, і може бути подана (внесене) протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Оскаржена постанова апеляційного господарського суду, якою було залишено без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 12.12.2007р., була прийнята 14.04.2008р., і, відповідно до ч.3 ст.105 Господарського процесуального кодексу України, набрала законної сили, після чого, у відповідності до вимог ч.4 цієї статті, була надіслана 18.04.2008р. сторонам по справі, що підтверджується відміткою про відправку на зворотному боці останнього аркушу вказаної постанови.

Відповідно до ч. 1 ст.53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Касаційна скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання, однак не містить доказів поважності причини пропуску строку для її подання, а в самій касаційній скарзі відсутнє клопотання про відновлення цього строку.

За вказаних обставин у Вищого господарського суду України відсутні правові підстави вважати, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин, тому касаційна скарга Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод", відповідно до п.5 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, підлягає поверненню.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 86, пунктами 3, 5 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.04.2008р. у справі №13/26а Господарського суду Полтавської області повернути особі, що її подала, а справу №13/26а –до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                          Г.А. Кравчук

Суддя                                                                             Г.М. Мачульський

          Суддя                                                                             В.І. Шаргало