37/545
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.07.2008 № 37/545
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Алданової С.О.
Коротун О.М.
при секретарі: Царук І.О.
За участю представників:
від позивача -Ігнатьєв Є.О. – представник за дов. № б/н від 09.08.2007;
від відповідача -Кушніренко І.О. – представник за дов. № б/н від 11.01.2008;
Беттяр С.В. – представник за дов. № 01-7/30 від 29.01.2007;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛО"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.02.2008
у справі № 37/545 (Кондратова І.Д.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛО"
до Закрите акціонерне товариство фірма "Укргідроспецбуд"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 59999,24 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „КЛО” (далі – позивач) у жовтні 2007 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства фірми „Укргідроспецбуд” (далі - відповідач) про стягнення з Закритого акціонерного товариства фірми „Укргідроспецбуд” на користь позивача 59 999,24 грн. основного боргу, 599,99 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2008 у справі № 37/545 у позові відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що 16.09.2004 позивачем була здійснена остання поставка нафтопродуктів, а отже у позивача в той же день виникло право пред'являти вимогу щодо оплати товару. В разі, якщо б відповідач не задовольнив вимогу у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, то позивач з 24.09.2004 мав право звертатись до суд за захистом свого порушеного права. В той же час позивач звернувся до суду з позовом тільки 22.10.2007, тобто з пропуском строку позовної давності.
Крім того, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що позивачем в позовній заяві не зазначені причини пропуску строку позовної давності, а господарський суд підстав для відновлення пропущеного строку позовної давності не встановив.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якому просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2008 у справі № 37/545 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛО” в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2008 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті даного рішення господарським судом було неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права.
Крім того, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не правильно застосовано ч. 2 ст. 530 ЦК України. Так, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Такою вимогою на думку апелянта є листи–вимоги позивача № 02-14/478 від 14.05.2007 та № 02-14/378 від 05.07.2007. Тобто, строк позовної давності починає свій перебіг з моменту першої вимоги, а саме з 14.05.2007, оскільки позивач може скористатись своїм правом у будь-який час.
Отже, на думку апелянта враховуючи те, що видаткові накладні не містять строк виконання зобов'язання, суд безпідставно зробив висновок, що моментом вимоги є момент останньої поставки.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/10 від 18.06.2008 „Про зміну складу колегії суддів”, в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 37/545 колегії суддів у складі: - Алданової С.О., головуючий суддя, суддів Коротун О.М., Пашкіна С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського від 19.06.2008 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК розгляд апеляційної скарги було відкладено.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/3 від 26.06.2008 „Про зміну складу колегії суддів”, в зв'язку з виходом судді Смірнової Л.Г. з щорічної відпустки, яка входить до постійного складу колегії доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 37/545 колегії суддів у складі – Смірнової Л.Г. - головуючий суддя, суддів Алданової С.О., Коротун О.М.
Представник відповідача в судовому засіданні 01.07.2008 на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2008 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2008 № 37/545 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні 01.07.2008 яке було розпочато о 12 год.50 хв. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 15 години цього ж дня, після чого в судовому засіданні було оголошено перерву у розгляді справи до 10.07.2008 на 10 год. 15 хв.
Представник позивача 08.07.2008 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду подав пояснення до апеляційної скарги в якому зазначав, що він не був належним чином повідомлений про реорганізацію відповідача, а тому і не мав змоги направити листи-вимоги його правонаступнику.
В судовому засіданні 10.07.2008 апелянт підтримав апеляційні вимоги, а відповідач їх заперечував повністю.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
В силу ст. ст. 11, 509 ЦК України між сторонами у справі виниклицивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Як правильно з'ясовано судом першої інстанції та не заперечується сторонами, вони досягли усної угоди, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю „КЛО” поставило Дочірньому підприємству „Будівельно-монтажне управління № 603” Закритого акціонерного товариства фірми „Укргідроспецбуд” нафтопродукти, яке зобов'язувалося оплатити даний товар.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач в період з 06.10.2003 по 16.09.2004 поставив, а відповідач отримав по видатковим накладним нафтопродукти на загальну суму 186 686,99 грн.
Зокрема факт отримання відповідачем нафтопродуктів підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: серія ЯЗИ № 849616 від 09.01.2004, серія ЯЗИ № 849613 від 16.01.2004, серія ЯЗИ № 849689 від 19.02.2004, серія ЯЗИ № 849831 від 22.04.2004, серія ЯЗП № 615804 від 06.05.2004, серія ЯЗП № 615831 від 18.05.2004, серія ЯЗП № 615849 від 21.05.2004, серія ЯИН № 125831 від 25.08.2004, серія ЯИН № 125903 від 15.09.2004 та видатковими накладними № № КЛО0012080 від 06.10.2003, КЛ00000404 від 17.10.2003,КО0012595 від 17.10.2003, КЛО0014126 від 26.11.2003, КЛО0014549 від 05.12.2003, КЛ00000540 від 09.12.2003, КЛО0015424 від 29.12.2003, КЛ00000003 від 09.01.2004, КЛ00000441 від 19.01.2004, КЛ00001662 від 19.02.2004, КЛО001543 від 22.04.2004, КЛ00000254 від 06.05.2004, КЛО002443 від 18.05.2004, КЛО002661 від 21.05.2004, КЛ00387 від 25.08.2004, КЛО006364 від 26.08.2004, КЛ00412 від 15.09.2004, КЛО007271 від 16.09.2004 (аркуші справи 8-25, 107-118).
Судом апеляційної інстанції відзначається, що в частині видаткових накладних (аркуші справи 18, 19, 22-25, 108, 111, 113, 115, 118) зазначено, що товар залишено на зберігання (по взаємній згоді сторін), проте це не змінює предмету зобов'язання по оплаті цих нафтопродуктів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 126 687,75 грн., що підтверджується актами взаємозаліку заборгованості від 31.10.2003, 28.11.2003, 30.06.2004 (аркуші справи 119, 120, 123) та банківським виписками (аркуш справи 127-128), в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 59999,24 грн.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, 31.01.2007 була проведена державна реєстрація припинення Дочірнього підприємства „Будівельно-монтажне управління № 603” ЗАТ фірми „Укргідроспецбуд” в результаті реорганізації (аркуш справи 66) шляхом приєднання до ЗАТ фірми „Укргідроспецбуд”. ЗАТ фірма „Укргідроспецбуд” є правонаступником Дочірнього підприємства „Будівельно-монтажне управління № 603”, а отже у відповідності до вимог чинного законодавства Дочірнє підприємство „Будівельно-монтажне управління № 603” вибуло із спірних правовідноси, в свою чергу до Закритого акціонерного товариства фірми „Укргідроспецбуд” перейшли усі права і обов'язки перед третіми особами.
Позивач неодноразово направляв листи вимоги Дочірньому підприємству „Будівельно-монтажне управління № 603” Закритого акціонерного товариства „Укргідроспецбуд”, в яких вимагав погасити заборгованість за поставлені нафтопродукти в сумі 59 999,24 грн. (наявні в матеріалах справи: від 14.05.2007 № 02-14/478, від 05.07.2007 № 02-14/678, від 03.10.2007 № 01-14/188).
Київський апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу, дійшов висновку, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, то положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. В частині відповідальності за порушення договору правила ЦК України застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом (п. 10 Прикінцевих положень ЦК України).
Таким чином, як правильно встановив суд першої інстанції, до спірних правовідносин застосовуються положення Цивільного кодексу УРСР (далі – ЦК УРСР), зокрема щодо форми та порядку укладання угоди за накладними, які були підписані до 01.01.2004 року, а також положення Цивільного кодексу України, зокрема щодо форми та порядку укладання угоди за накладними, які були підписані сторонами після 01.01.2004 року, а також щодо строків виконання зобов'язання щодо оплати поставлених нафтопродуктів.
Згідно статті 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статей 41, 42 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).
Відповідно до статті 151 ЦК УРСР, в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.
Згідно статті 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 2 статті 154 ЦК УРСР, якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.
Статтями 161, 162 ЦК УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язання. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статей 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь – якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що за період з 06.10.2003 по 16.09.2004 між сторонами були укладені у спрощений спосіб договори купівлі – продажу нафтопродуктів на суму 186686,99 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на викладене та враховуючи те, що накладні не містять строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ч. 2 статті 530 ЦК України.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Так, пунктом 5 наведеної статті передбачено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. У даному випадку закон виходить із своєрідної презумпції, що позивачеві відомий момент, в який він повинен узнати про можливе порушення свого права.
Отже, в силу ст. 261 ЦК України з моменту отримання відповідачем нафтопродуктів у позивача виникло право пред'являти вимогу про остаточне виконання зобов'язання, оскільки остаточні розрахунки за поставлені нафтопродукти здійснені не були.
Отже, перебіг позовної давності за зобов'язаннями між сторонами у справі розпочався з часу, коли у постачальника (позивача) виникло право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, а саме з моменту останньої поставки нафтопродуктів, яка зазначена у вищевказаних видаткових накладних. Оскільки остання видаткова накладна датована 16.09.2004 і в разі, якщо б відповідач не задовольнив вимогу у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач з 24.09.2004 мав право звернутись до суду за захистом свого порушеного права, строк по ній закінчився 24.09.2007 року.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку позовної давності. Клопотання про поновлення строку позовної давності матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Загальні підстави доказування поважності причин пропущення позовної давності відповідно до ст. 33 ГПК України, зокрема покладається на позивача, в свою чергу позивачем в позовній заяві не зазначені причини пропуску строку позовної давності.
Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме заяви закритого акціонерного товариства фірми „Укргідроспецбуд” про застосування до вимог ТОВ „КЛО” наслідків пропуску строків позовної давності, відповідачем було заявлено про сплив строку позовної давності. Тому суд першої інстанції правомірно відмовив апелянту у задоволенні позовних вимог.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „КЛО” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2008 у справі № 37/545 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 37/545 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Алданова С.О.
Коротун О.М.
11.07.08 (відправлено)
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 10.07.2008 |
Оприлюднено | 14.07.2008 |
Номер документу | 1803893 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Коротун О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні