Рішення

від 13.09.2006 по справі 17-30/68-06-2794

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17-30/68-06-2794

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2006 р.Справа  № 17-30/68-06-2794

За позовом:         Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної

                            фірми „Ілна”

до  відповідачів:1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Південна регіональна паливна

                             компанія”

                            2.Підприємство з іноземними інвестиціями „„ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення пені у розмірі 63 750 грн.

                                       Суддя Зуєва Л.Є.  

П р е д с т а в н и к и :

Від позивача:   Белін М.С. - представник;

Від відповідача1: не з'явився;

Від відповідача2: не з'явився;

Суть спору:  позивач звернувся з вимогою  до відповідачів про витребування нафтопродуктів  на загальну суму 318744,6 грн., які  знаходяться  за договором зберігання  № 0211 від 11.02.2005р. на нафтобазі ТОВ “ЮРТК” Арцизське відділення за адресою м.Арциз вул.Пушкінська,47 та стягнення 63750грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором.

Відповідачі в судове засідання  не зявилися, відзив на позов не надали, хоча належним чином були повідомлені про день та час  проведення судових засідань по справі, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, у звязку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:          

11.02.2005р. між товариством  з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Ілна”(надалі ТОВ ВКФ “Ілна”)  та товариством з  обмеженою відповідальністю „Південна регіональна паливна   компанія” (надалі  ТОВ “ПРПК”) було укладено договір №0211 зберігання нафтопродуктів –бензину та дизельного пального, яке належить позивачу.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1.,1.2 ,1.3. Договору, а також доповнення до нього від 01.01.2005р. відповідач ТОВ “ПРПК” прийняв на себе зобовязання зберігати нафтопродукти, в подальшому іменовані майно, передане йому поклажодавцем, і повернути зазначене майно в цілості на умовах, визначених даним договором. Майно,  що  передається  зберігачу,  є  власністю  Поклажодавця  і  вважається  переданим  на моменту підписання Акту приймання-передачі майна. При цьому якість майна, що є предметом даного договору,   повинна відповідати технологічним регламентам завода-виробника, технічним умовам та    вимогам  стандарту України, що повинно підтверджуватися  сертифікатом відповідності та паспортом якості.

Асортимент Майна, що передається на зберігання, обумовлюється виписаними Поклажодавцем прихідно-розхідними накладними на кожну окрему товарну партію Майна, що передасться Зберігачу на  зберігання.

 Відповідно до п.2.2 Договору сторони оцінюють майно в гривнях України: вартість якого становить: бензин марки А-80 - 4500 грн. за 1 тонну; бензин марки А-92 - 4800 грн. за 1 тонну; бензин марки А-95 - 5000 грн. за 1 тонну; бензин марки А-98 - 5800 грн. за І тонну; дизельне паливо - 4600 грн. за 1 тонну; ціна майна включає ПДВ в розмірі 20%.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що початкова (оціночна) вартість майна сторонами встановлюється виходячи з кількості кожного нафтопродукту та ціни встановленої в п.2.2. даного договору та  загальна кількість майна, що передається на  зберігання, встановлюється в розмірі 34800 тон.

На виконання умов договору позивачем було  відвантажено, а відповідачем прийнято на зберігання  нафтопродукти, а саме бензин марки А-95 у кількості 341 кг., бензин марки      А-92 у кількості 2606 кг., бензин А-76 у кількості 3797 кг. та дизельне пальне у кількості                    62 488 кг., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому - передачі нафтопродуктів, які маються в матеріалах справи (аркуш справи 21 - 63) та залізничними накладними, які також наявні в матеріалах справи (арк. справи105 –119).

Згідно п. 4.3.1. Договору  поклажедавець в будь-який час має право  заявити вимоги про повернення майна, а саме нафтопродуктів, які знаходяться на відповідальному зберіганню.

У період договірних відносин у лютому-березні 2006р. на вимогу позивача  видати  передане на збереження майно, ТОВ “ПРПК” відмовилось повернути належні позивачеві  нафтопродукти, які знаходилися на відповідальному збереженні у відповідача. Позивач у письмовій формі неодноразово звертався до відповідача з вимогою розяснити причини відмови  видачі нафтопродуктів, які знаходяться на зберіганні.

Згідно листа  відповідача № 242 от 07.03.2006 р. останній підтвердив наявність у нього на збереженні майна позивача у відповідній заявці кількості, однак  відмова у видачі цих нафтопродуктів повязана зі зміною власника нафтобази та переходом права власності на нафтобазу Підприємству з іноземними інвестиціями „ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА”.

Зазначені обставини спонукали позивача звернутися до суду з позовною заявою  до товариства з обмеженою відповідальністю „Південна регіональна паливна компанія” та Арцизької філії нафтової компанії „ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА”  про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення пені у розмірі 63 750 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.03.2006р.(суддею Рога Н.В.) порушено провадження у справі № 30/68-06-2794 за позовом виробничо-комерційної фірми „Ілна” товариства з обмеженою відповідальністю до товариства з обмеженою відповідальністю „Південна регіональна паливна компанія” та Арцизької філії нафтової компанії „ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА” про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення пені у розмірі 63 750 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.04.2006р. (суддею Рога Н.В.) замінено неналежного відповідача Арцизьку філію нафтової компанії „ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА” на належного –ПП „ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА”.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2006р. апеляційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями „Лукойл-Україна” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.04.2006р. у справі №30/68-06-2794 задоволено, ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2006р. скасовано, а справу направлено до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.07.2006р. (суддею Зуєва Л.Є.) справу №30/68-06-2794 прийнято до провадження суддею Зуєвою  Л.Є.  та справі присвоєно номер № 17-30/68-06-2794.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2006р. здійснено заміну  неналежного відповідача – Приватного підприємства „ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА” на належного відповідача – Підприємство з іноземними інвестиціями „ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА” .

Відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю „Південна регіональна паливна компанія” та Підприємство з іноземними інвестиціями „ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА” в судове засідання не зявився, відзиви на позов не надали, хоча були належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку, передбаченому    ст. 75 ГПК України.

Дослідивши обставини  та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовЧязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а  підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків  є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків. При цьому, ст.12 ЦК   України передбачає, що особа здійснює свої  цивільні  права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі ст. 204 ЦК України  договір укладений між сторонами по справі, як  цивільно-правовий правочин є правомірним  на час розгляду справи, оскільки його  недійсність прямо не встановлено законом, та він не визнаний судом недійсними, тому зобов'язання за договором  зберігання  № 0211 від 11.02.2005р. має  виконуватися сторонами належним чином.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ,  яка  передана  їй  другою  стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. При цьому договором  зберігання,  в  якому  зберігачем  є особа,  що здійснює  зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання –вид цивільних правовідносин.

Крім цього ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.  Кожна  із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того,  що обов'язок виконується належним боржником  або  виконання приймається  належним кредитором чи уповноваженою на це особою,  і  несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 938 ЦК України передбачає, що  зберігач  зобов'язаний  зберігати  річ  протягом   строку, встановленого у договорі зберігання.. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ст. 953 ЦК України зберігач  зобов'язаний на першу вимогу   поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до вимог ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що 11.02.2005р. між ТОВ ВКФ “Ілна”  та   ТОВ “ПРПК” було укладено  договір  зберігання № 0211 нафтопродуктів –бензину та дизельного пального, яке належить позивачу. Зазначений договір було складено у письмовій формі, підписано  директорами обох підприємств та завірено мокрими печатками ТОВ ВКФ “Ілна”  та   ТОВ “ПРПК”.

01.01.2006р. сторони  договору  зберігання № 0211  від  11.02.2005 р. уклали додаткову угоду до цього договору в якій зазначили доповнення та зміни в п.9 “Інші умови”п.п.9.6- а саме, сторони дійшли до наступного: п.п.9.6 Договору читати у наступній редакції: ”Договір вступає з моменту його підписання та діє до 31.12.2006р.” При цьому всі інші пункти Договору  збереження залишені без змін.

Згідно п.п. 4.3.1. Договору зберігання паклажодавець має право в будь-який час заявити вимогу про повернення майна. При цьому  відповідно до п.п.4.1.6. Договору збереження зберігач зобовязаний повернути рівну  кількість  Майна  того  ж  самого  роду  та  якості   на   першу вимогу поклажодавця з врахуванням природних втрат під час зберігання майна, обчислених згідно Постанови 40 від 26.03.1986 р.  "'Про затвердження норм  природних втрат нафтопродуктів  при  прийманні, зберіганні, відпуску і транспортуванні".

У лютому 2006р. позивач предявив вимогу до зберігача  щодо повернення майна, яке знаходиться на зберіганні, однак нафтопродукти видані не були. Листом №129 2006р. від 07.03.2006р. ТОВ ВКФ “Ілна” звернулось до ТОВ “ПРПК” з претензієй та необхідністю пояснення причин невидачі  майна, яке знаходиться на зберіганні згідно договору  № 0211 від 11.02.2005р.

Листом директор ТОВ “ПРПК”  №242 від 07.03.2006р. повідомив позивача, що на нафтобазу Арцизського відділення 07.03.2006р. повторно було відправлено розпорядження №145 щодо видачі  нафтопродуктів, які знаходяться на збереженні. Однак  старший оператор нафтобази Кичук Н.В. відмовиласть видати належні позивачу нафтопродукти у звязку з усним розпорядженням менеджера ПІІ “Лукойл-Україна”.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що база  зберігання  та реалізації продуктів нафтопереробки, яка знаходиться за адресою Одеська область  м. Арциз, вул. Пушкінська,47 знаходиться у спільному віддані ТОВ “ПРПК”  та  П І І „ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА” і на її території знаходяться   резервуари, якими користуються обидва відповідача, що підтверджується також  листами  державної виконавчої служби  у Арцизському районі ,які маються в матеріалах справи.

           Розпорядженням №145 від 07.03.2006р. відповідач ТОВ “ПРПК”  підтвердив, згідно договору зберігання № 0211  від  11.02.2005р.  та  даних інвентаризації, наявність на базі  зберігання  та реалізації продуктів нафтопереробки, яка знаходиться за адресою Одеська область  м. Арциз, вул. Пушкінська,47 нафтопродуктів, зазначених у позовній заяві та не заперечував  проти видачі цих нафтопродуктів позивачеві .

Крім цього, своїм листом Арцизське представництво Підприємства з іноземними інвестиціями „ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА” від 09.03.2006 року за № 02.10/06, за підписом в.о. начальника Петрова А.В., підтвердило наявність на відповідальному збереженні  на цій базі  нафтопродуктів у загальній кількості 409891 гк.

Актом звірки  від 31 січня 2006р., підписаним та завіреним печатками підприємств,  відповідач підтвердив наявність на нафтобазі Арцизського відділення ТОВ “ПРПК”  нафтопродуктів, які є власністю ПКФ ТОВ ”Ілна”, а саме бензин марки А-95 у кількості 341 кг., бензин марки А-92 у кількості 2606 кг., бензин А-76 у кількості 3797 кг. та дизельне пальне у кількості  62 488 кг. на загальну суму 318744,6 гривен, однак майно позивачеві повернуто не було і на час розгляду справи у суді неправомірно забороняється його видача співробітниками  П І І „ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА”., у зв'язку з чим суд дійшов висновку, щодо наявності правових підстав для задоволення  позову в частині зобов'язання П І І „ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА” повернути належне позивачу майно.

Крім цього, відповідно до п.8.13 Договору у випадку порушення зберігачем своїх зобовязань  по поверненню майна (розділ 5 цього договору), зберігач  зобовязується сплатити  поклажодавцю  пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої від остаточної вартості  неповернутого із схову майна (п.2.2..,2.3.) за кожний день затримки повернення ,за весь період прострочення  виконання зобовязаня.

Просрочка на момент подачі позову до суду становила сім днів, та виходячи з вартості майна  становила по розрахунку позивача 63750 гривен.

У відповідності до вимог п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його неналежне виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

При цьому, вимогами ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги  в частині стягнення  63750 грн. пені з ТОВ “ПРПК” є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі у зв'язку з порушенням  відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Таким чином, з огляду на викладене та вимоги діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПКФ ТОВ ”Ілна” обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та на підставі ст.ст.11,12,204,509,527,599,п.3.ст.549,400,610,611,629,938,953 ЦК України підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідачів солідарно , згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.                Позов задовольнити.

2.          Зобовзати підприємство з іноземними інвестиціями “Лукойл-Україна”/01032 м.Київ вул.Комінтерна ,14 п/р 260043170201 ЗАТ “Банк Петрокоммерц-Украина” МФО 300120) повернути товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційній фірмі „Ілна” ((65052 м.Одеса вул..Тираспольське шосе,2, п/р 26007312254 в АБ” Південний”   МФО 328209, ОКПО 23868333) наленжні їй  наступні нафтопродукти:

-          бензин марки     А-95 у кількості  341 кг. на суму 1705,0 гривень;

-          бензин марки А-92 у кількості 2606 кг., на суму 12508,8 гривень;

-          бензин А-76 у кількості 3797 кг. на суму 17086  гривень;

-          та дизельне пальне у кількості  62 488 кг. на суму 287444,8 гривень,

всього 409891 кг.. нафтопродуктів  на загальну суму 318744,6 гривень, які знаходяться   на базі  зберігання  та реалізації продуктів нафтопереробки, яка знаходиться за  адресою: Одеська область, м. Арциз, вул. Пушкінська,47.

Наказ видати.

3.          Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями “Лукойл-Україна”/01032 м.Київ вул. Комінтерна,14 п/р 260043170201 ЗАТ “Банк Петрокоммерц-Украина” МФО 300120) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „Ілна” (65052 м.Одеса, вул. Тираспольське шосе, 2, п/р 26007312254 в АБ” Південний”, МФО 328209, ОКПО 23868333)  59 грн. 00 коп. /п'ятдесят дев'ять грн.. 00 коп./ - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1912 грн.75 коп. /одна тисяча дев'ятсот дванадцять грн. 75 коп./ - держмита.

4.          Стягнути  з товариства з обмеженою відповідальністю „Південна регіональна паливна                     компанія ” (65012, м. Одеса вул. М. Говорова, 4, кв.210, п/р 2600430338 в  Одеській філії ЗАТ “Банк Петрокомерц-Украина” МФО 328771, ОКПО 32190453)  на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „Ілна” (65052 м.Одеса, вул. Тираспольське шосе, 2, п/р 26007312254 в АБ” Південний”, МФО 328209, ОКПО 23868333) 63750 грн. (шістдесят три тисячі сімсот пятдесят гривень) пені, 59 грн. 00 коп. /п'ятдесят дев'ять грн. 00 коп./ - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 1912 грн. 75 коп. /одна тисяча дев'ятсот дванадцять грн. 75 коп. / - держмита.

     Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після вступу рішення в законну силу.

Рішення підписано 18.09.2006р.

Суддя                                                                                       Зуєва Л.Є.