Постанова

від 31.08.2011 по справі 36/19

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2011 р. Справа № 36/19

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів:

головуючого, судді В.М.Палій,

судді О.В.Білошкап,

судді І.М.Васищака,

розглянувши касаційну ск аргу фізичної особи - під приємця

ОСОБА_1

на рішенн я господарського суду міста Києва від 28.02.2011р. та

постанову Київ ського апеляційного господа рського суду від 07.06.2011р.

у справі №36/19

за позовом фізичної о соби - підприємця ОСОБА_1

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про визнан ня правочину недійсним та ст ягнення протизаконно отрима них

грошових кошті в

за участю представників ст орін:

від позивача: ОСОБА_3 - довіреність у справі,

від відповідача: не з'явився ,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприє мець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду міста К иєва з позовом до фізичної ос оби - підприємця ОСОБА_2 і просить суд визнати недійсн им укладений між сторонами д оговір оренди №1 від 01.04.2010р. та ст ягнути з відповідача 117 124,08 грн., сплачених на виконання зазн аченого договору.

Позовні вимоги ґрунтуютьс я на положеннях ст.ст.203, 215, 216, 230, 761 Ц К України та обґрунтовані ві дсутністю у відповідача прав а на укладення оспорюваного договору оренди, а відтак на о тримання орендної плати за ц им договором.

Рішенням господарського с уду міста Києва від 28.02.2011р. (судд я Трофименко Т.Ю.), залишеним б ез змін постановою Київськог о апеляційного господарсько го суду від 07.06.2011р. (головуючий, с уддя Суховий В.Г., судді Агрико ва О.В., Чорногуз М.Г.), у задовол енні позову відмовлено з мот ивів його недоведеності.

Не погоджуючись з ухвалени ми у справі рішенням та поста новою, позивач звернувся до В ищого господарського суду Ук раїни з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасуват и, як такі, що ухвалені з поруш енням норм матеріального та процесуального права, та пер едати справу на новий розгля д до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до ув аги межі перегляду справи у к асаційній інстанції, обговор ивши доводи касаційної скарг и, проаналізувавши на підста ві фактичних обставин справи застосування норм матеріаль ного та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить кас аційну скаргу такою, що не пі длягає задоволенню з таких п ідстав.

Встановлено, що між сторона ми було укладено договір оре нди №1 від 01.04.2010р., на підставі яко го відповідач передав, а пози вач прийняв у строкове платн е користування нежиле приміщ ення, розташоване за адресою : АДРЕСА_1, загальною площе ю 120 кв.м для торгівлі.

15.09.2010р. вказаний договір орен ди розірвано, про що сторонам и укладено додаткову угоду в ід 01.09.2010р.

Позивач звернувся до суду з даним позовом і просить суд в изнати недійсним договір оре нди №1 від 01.04.2009р., посилаючись на те, що відповідач незаконно п ід впливом обману передав йо му об'єкт оренди, не маючи на ц е права.

Так, вирішуючи спір про визн ання договору недійсним, гос подарський суд має встановит и наявність тих обставин, з як ими закон пов' язує визнання договору (його частини) недій сним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідні сть змісту договору вимогам закону, додержання встановле ної форми договору; правозда тність сторін за договором; у чому конкретно полягає непр авомірність дій сторони тощо .

Загальні підстави визнанн я недійсними правочину і нас тання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК У країни.

Так, відповідно до частин 1 т а 3 ст.215 ЦК України підставою не дійсності правочину є недоде ржання в момент вчинення пра вочину стороною (сторонами) в имог, які встановлені частин ами першою - третьою, п' ято ю та шостою статті 203 цього Код ексу, відповідно до яких, зміс т правочину не може суперечи ти цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства , а також моральним засада м суспільства; особа, яка вчин яє правочин, повинна мати нео бхідний обсяг цивільної дієз датності; волевиявлення учас ника правочину має бути віль ним і відповідати його внутр ішній волі; правочин має бути спрямований на реальне наст ання правових наслідків, що о бумовлені ним; правочин, що вч иняється батьками (усиновлюв ачами), не може суперечити пра вам та інтересам їхніх малол ітніх, неповнолітніх чи непр ацездатних дітей.

Відповідно до ст.230 ЦК Україн и, якщо одна із сторін правочи ну навмисно ввела другу стор ону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (част ина перша статті 229 цього Коде ксу), такий правочин визнаєть ся судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторон а заперечує наявність обстав ин, які можуть перешкодити вч иненню правочину, або якщо во на замовчує їх існування.

При цьому, обманом є умисне введення в оману представник а підприємства, установи, орг анізації, що уклала угоду, шля хом повідомлення відомостей , які не відповідають дійснос ті.

Разом з тим, позивач не дові в ні у суді першої, ні у суді ап еляційної інстанції, обстави н, які свідчили б про те, що від повідач мав умисел на обман п озивача. Судами встановлено, що відповідач мав право пере давати в оренду приміщення, я ке є предметом оспорюваного договору.

Отже, судами з'ясовано, що ос порюваний договір укладено п овноважними особами з додерж анням вимог до письмової фор ми правочину, які визначені с т.207 ЦК України. Волевиявлення сторін було вільним і відпов ідало їхній внутрішній волі.

У своїй касаційній скарзі п озивач не погоджується з оці нкою судів двох інстанцій зі браним доказам у справі та за перечує їх висновок про наяв ність у відповідача майнових прав на створене ним майно.

Проте наведені скаржником заперечення протирічать вст ановленим обставинам справи та нормам матеріального пра ва, що регулюють правовий реж им майна суб'єктів господарю вання.

Зокрема, згідно ст.140 ГК Украї ни, правовий режим майна суб'є ктів господарювання встанов люється ГК України та іншими законами з урахуванням зазн ачених у ст.139 ГК видів майна.

При цьому, як зазначено у ча стині першій ст.139 ГК України, м айном у Господарському кодек сі визнається сукупність реч ей та інших цінностей (включа ючи нематеріальні активи), як і мають вартісне визначення, виробляються чи використ овуються у діяльності суб'єк тів господарювання та від ображаються в їх балансі або враховуються в інших передб ачених законом формах обліку майна цих об'єктів.

Як встановлено судами та до ведено матеріали справи, май нові права на спірне приміще ння у відповідача виникли на підставі декількох чинників , визначених ч.1 ст.144 ГК України .

Так, 15.02.1997р. загальними зборам и учасників ТОВ "Нікатрейд" ух валено рішення про передачу відповідачу кіоску за адресо ю: м.Київ, вул.Попудренка в рах унок дивідендів.

У подальшому, розпорядженн ям голови Дніпровської район ної державної адміністрації м.Києва №262 від 07.04.1997р. було перео формлено дозвіл на право уст ановки павільйону по вул.Поп удренка у м.Києві з орендного підприємства "Культтовари" н а відповідача.

Використовуючи вказане ма йно у своїй господарській ді яльності, відповідачем у 2007 ро ці за вказаною адресою створ ено нове майно - двоповерхове торгове приміщення загально ю площею 120 кв.м.

01.04.2010р. між ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_1 на вказане нежиле приміщення укладено договір оренди, за яким згідно пункту 4 орендар мав право самостійн о здійснювати господарську д іяльність в орендованому при міщенні.

Отже наведені чинники, а так ож інші обставини справи, вст ановлені судами, та положенн я ч.1 ст.761 ЦК України, надають пр аво передавати майно у найм н е тільки власнику речі, але й о собі, якій належать майнові п рава, у даному випадку суб'єкт у господарювання.

До відносин оренди застосо вуються норми ЦК України з ур ахуванням особливостей, пере дбачених Господарським коде ксом України.

Так, ч.1 ст.283 ГК України щодо ор енди майна у сфері господа рювання зазначає, що за дог овором оренди одна сторона (о рендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користуван ня майно для здійснення госп одарської діяльності.

Оскільки за таких умов майн о, що передається в оренду, мож е використовуватися орендар ем лише для здійснення госпо дарської діяльності, таким м айном згідно з частиною 2 ст.283 Г К України, є індивідуально ви значене майно виробничо-техн ічного призначення, що власн е мало місце при укладанні до говору оренди від 01.04.2010р. на спі рне нежиле приміщення, підтв ерджується матеріалами спра ви та не спростовується стор онами.

Зазначене свідчить про ная вність у відповідача - суб'є кта господарювання права на передачу спірного приміщенн я у найм.

За таких обставин колегія с уддів не вбачає підстав для з міни або скасування оскаржув аних рішення та постанови.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Го сподарського процесуальног о кодексу України, колегія су ддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу фізичн ої особи - підприємця ОСОБ А_1 залишити без задоволенн я, а постанову Київського апе ляційного господарського су ду від 07.06.2011р. у справі 36/19 - без зм ін.

Головуючий, суддя В.М.Палій

Суддя О.В.Б ілошкап

Суддя І.М.В асищак