Рішення

від 22.08.2011 по справі 51/298

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/298

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/298

22.08.11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Хілті (Україна) ЛТД»

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсанбуд»                

про стягнення 28 932,77 грн.              

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники :

від позивача: Кузенкова О.С.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 28 932,77 грн., з яких 17 659,23 грн. заборгованості за поставлений товар, 9 443,79 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення та 1 829,75 грн. 3% річних від простроченої суми.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати в повному обсязі поставленого товару згідно з видатковими накладними, які додані до позовної  заяви. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просив стягнути суму боргу в судовому порядку та інфляційні втрати з нарахованими відсотками річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 08.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням представників відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 22.08.2011 р. позивач звернувся до суду з заявою, відповідно до якої ТОВ «Хілті (Україна) ЛТД»відмовилось від стягнення з відповідача 9 443,79 грн. інфляційних втрат та 1 829,75 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. припинено провадження у даній справі в частині стягнення 9 443,79 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення та 1 829,75 грн. 3% річних від простроченої суми у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Про отримання відповідачем ухвал суду у даній справі засвідчують повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно із п. 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1155, повідомлення про вручення поштового відправлення (поштового переказу) - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника інформацію про дату та прізвище особи, якій вручено поштове відправлення (поштовий переказ). Відповідно до п. 121 вказаних Правил під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) з повідомленням про вручення працівник об'єкта поштового зв'язку на підставі пред'явленого документа зазначає на бланку повідомлення про вручення прізвище, ім'я, по батькові особи, якій вручено реєстроване поштове відправлення (поштовий переказ).

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 22.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з досягнутими між позивачем та відповідачем домовленостями Товариством з обмеженою відповідальністю «Хілті (Україна) ЛТД»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсанбуд»було здійснено поставку товару, що підтверджується видатковими накладними, які в копіях залучені до матеріалів справи.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Видаткові накладні, з приводу оплати яких виник спір у даній справі, у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи. Так, останні підтверджують вчинення відповідного правочину між сторонами.

Судом встановлено, що на оплату поставленого товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Інсанбуд»позивачем виставлялись відповідні рахунки-фактури.  

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково.

Сума боргу за отриманий товар склала 17 659,23 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами та банківськими виписками, та станом на час вирішення спору не погашена.

Тож, заявлена до стягнення з відповідача сума боргу документально підтверджена, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем до суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір фактично є договором поставки, а згідно з положеннями ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку з неотриманням коштів за поставлений товар у повному обсязі, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою (вих. 29 від 29.01.2009 р.), у якій вимагав провести розрахунки за поставлений та неоплачений товар. Докази отримання відповідачем 31.01.2009 р. зазначеного листа позивачем долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що відповідачем відповіді на вказану вимогу не надано, грошові кошти в розмірі 17 659,23 грн. позивачу не сплачені.

Строк виконання зобов'язань по оплаті поставленого товару в розмірі 17 659,23 грн. є таким, що настав, розрахунку за отриманий товар, переданий згідно з видатковими накладними, наданими до справи, відповідачем у повному обсязі не здійснено, заборгованість в сумі 17 659,23 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Інсанбуд»не погашена, доказів протилежного до суду не надано.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

У ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати отриманого товару в розмірі 17 659,23 грн. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 17 659,23 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсанбуд» 17 659,23 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Тож, оскільки позивач відмовився від позову в частині стягнення з відповідача  9 443,79 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення та 1 829,75 грн. 3% річних від простроченої суми і така відмова прийнята судом, тому судові витрати в цій частині позивачу не відшкодовуються. Натомість, державне мито в сумі 176,59 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 144,05 грн. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хілті (Україна) ЛТД»задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсанбуд»(04053, м. Київ, вул. Артема, б. 21, оф. 406, код 35086757) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хілті (Україна) ЛТД»(03680, м. Київ, вул. Боженка, б. 86 Л, оф. 10, код 23162194) 17 659 (сімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 23 коп. суму заборгованості за поставлений товар, 176 (сто сімдесят шість) грн. 59 коп. державного мита, 144 (сто сорок чотири) грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                    Пригунова А.Б.

Дата підписання рішення: 29.08.2011 р.