Постанова

від 04.08.2011 по справі 8/5007/39/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/5007/39/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2011 року                                                                                      Справа № 8/5007/39/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. ,  суддя Дужич С.П.

при секретарі Снічук І.О.

за участю представників сторін:

прокурора: представник не з'явився

позивачів: представник Хижняк Н.І.  

відповідача: представник Ясюнецький О.О.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача   заступника прокурор м. Житомира на рішення господарського суду Житомирської області у справі № 8/5007/39/11 від 15.06.11р. (суддя Давидюк В.К.)

за позовом Заступника прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради та Департаменту власності та ринкового регулювання Житомирської міської ради  

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Еталон"

про стягнення 3628,43 грн. пені та 91140,00 грн. неустойки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 8/5007/39/11 від 15.06.11р. у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 91140,00 грн. неустойки прокурору відмовлено. В частині стягнення 3628,43 грн. пені провадження у справі припинено. Пропорційно суми припиненого провадження у справі стягнуто державне мито та плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду в частині припинення провадження у справі мотивоване тим, що під час розгляду справи в суді відповідач сплатив позивачеві 3628,43грн. пені, що підтверджується платіжним дорученням №233 від 27.05.11р.

В частині відмови у позові про стягнення 91140,00грн. неустойки місцевий суд виходив з того що пеня є різновидом неустойки. Вона відповідачем сплачена. Намагання прокуратури стягнути неустойку є не що інше як притягнення двічі до відповідальності одного і того ж виду, що суперечить вимогам Конституції України та частини 3 статті 509 Цивільного кодексу (ЦК) України.   

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції заступник прокурора м.Житомира звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції від 15.06.11р. у справі 8/5007/39/11 в частині стягнення неустойки та стягнути із відповідача 91140грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пеня до п. 7.3 договору від 23.07.2010 складає 3628,43 грн. та погашена відповідачем час розгляду справи в суді.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного неналежно виконаного зобов'язання. Штраф згідно п. 7.1 договору, укладеного сторонами від 23.07.10 складає 91140 грн. та прокуратура у позовній заяві сить стягнути даний штраф, як інший вид неустойки, разом з пенею.

Відповідно до ст. 6 та 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно ч.3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Чинним законодавством не заборонено одночасне передбачення в договорі обох видів неустойки, як заходу забезпечення зобов'язання.

За таких обставин, розцінювання судом позовної вимоги прокуратури про стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу на загальну суму 91140 грн., проби повторного притягнення відповідача до матеріальної відповідальності за одне і теж порушення договірного зобов'язання, є безпідставним.

Окрім того, апелянт зазначає, що господарським судом Житомирської області при вирішенні господарського спору необґрунтовано застосовано законодавство про приватизацію підприємств.

Відповідачем відзиву на позов не подано. У судовому засіданні представником відповідача висловлено заперечення проти апеляційної скарги. Підсумовуючи свій виступ представник відповідача просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 15.06.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників  сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 15.06.2011р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора м. Житомир - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи 23.07.10р. між територіальною громадою м. Житомира в особі Департаменту власності та ринкового регулювання Житомирської міської ради (2-ий позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Еталон" (відповідач) був укладений договір купівлі-продажу приміщення (а.с.5), відповідно до умов якого продавець (2-ий позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) нежиле приміщення літ. А, цегла, загальною площею 151,9 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35, а покупець зобов'язаний прийняти вказане приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 даного договору, покупець зобов'язаний внести 455700,00 грн. за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Термін оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем 50% від ціни продажу.

Розрахунки за об'єкт приватизації здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми з свого рахунку (п. 2.2. договору).

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Частиною 5 ст. 23 вищезазначеного Закону також передбачено, що договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Термін оплати може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умови сплати не менш як 50 відсотків ціни продажу об'єкта.

У судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що відповідач сплатив позивачеві 455700,00 грн. за придбаний об'єкт приватизації.

Однак, останній платіж в сумі 189875,00 грн. відповідачем здійснено 04.11.10р., про що свідчить банківська виписка (а.с.11).

За умовами п. 7.3 договору, у разі порушення терміну оплати коштів за об'єкт приватизації з покупця стягується невнесена сума з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Оскільки відповідачем порушено терміни оплати за об'єкт приватизації, передбачені п.2.1 договору та нормами зазначеного вище Закону, то позивач у відповідності до п.7.3 договору нарахував відповідачеві пеню в сумі 3628,43 грн., яку прокурор і просив стягнути в позовній заяві.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді відповідач сплатив позивачеві 3628,43 грн. пені, що підтверджується платіжним дорученням №233 від 27.05.11р.

За змістом п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У даному випадку місцевим господарським судом правомірно прийнято рішення про припинення провадження у справі в частині стягнення із відповідача 3628,43 грн. пені.

Окрім суми пені, яка була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі прокурор у позовній заяві просить місцевий господарський суд стягнути із відповідача 91140,00 грн. неустойки, оскільки протягом 60 календарних днів з моменту державної реєстрації договору покупець не сплатив повну вартість об'єкту приватизації.

Відповідно до п. 7.1 договору, у випадку, якщо протягом 60 календарних днів з моменту державної реєстрації цього договору покупець не сплатить повну вартість об'єкту приватизації, він сплачує на користь продавця штраф у розмірі, що становить 20% від ціни продажу об'єкта.

Господарський суд Житомирської області, з чим погоджується і Рівненський апеляційний господарський суд, відмовив прокурору у задоволенні позову в частині стягнення 91140,00 грн. неустойки.

Неустойка у цивільному праві це спосіб забезпечення виконання зобов'язань у грошовій сумі або іншого майна, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та одночасно санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.

В силу ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Різновидами неустойки є штраф та пеня.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Ознаками які кваліфікують штраф, як різновид неустойки, є:

а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо).

б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками:

а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях;

б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

У даних правовідносинах сторони договору купівлі-продажу комунального майна, як зазначалося вище, встановили, що (п.7.1 договору) у випадку, якщо протягом 60 календарних днів з моменту державної реєстрації цього договору покупець не сплатить повну вартість об'єкту приватизації, він сплачує на користь продавця штраф у розмірі, що становить 20% від ціни продажу об'єкта.

Зазначена норма договору позивачем фактично сформульована за аналогією інших, подібних, договорів з огляду на норми п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2008 року N 846 "Про розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації". Зазначений пункт постанови КМ визначає, що розмір неустойки, яку сплачують покупці у разі повної або часткової несплати в установлений Законом України "Про приватизацію державного майна" строк коштів за об'єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, становить 20 відсотків ціни, за яку придбано такий об'єкт, включаючи земельну ділянку.

Проте у договорі купівлі-продажу приміщення зазначено, як спосіб забезпечення виконання зобов'язання штраф, а не неустойка відповідно до статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Штраф, який має бути обчислений у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (оплати вартості об'єкта приватизації на протязі 60 календарних днів з моменту державної реєстрації договору) є санкцією за порушення приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань в розумінні статті 549 ЦК України.

Таким чином заявлена прокурором вимога про стягнення 91140,00 грн. неустойки (яка умовами договору купівлі-продажу нежитлового приміщення не передбачена) за умови сплати відповідачем 3628,43 грн. пені є не що іншим, як намаганням застосувати до покупця подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне і те ж порушення договірного зобов'язання, що суперечить вимогам Конституції України та ч.3 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, вони є необґрунтованими, спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд  –

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 15.06.2011р. у справі №8/5007/39/11  залишити без змін, апеляційну скаргу заступника прокурора м. Житомир - без задоволення.

Справу №8/5007/39/11 повернути  господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий  суддя                                                                      Юрчук М.І.

Суддя                                                                                              Василишин А.Р.  

Суддя                                                                                              Дужич С.П.