Постанова

від 30.08.2011 по справі 5004/1046/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5004/1046/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2011 р.                                                           Справа № 5004/1046/11  

          Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя                                                      Грязнов В.В.

суддя                                                                             Тимошенко О.М. ,

 суддя                                                                             Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,             

за участю представників сторін:

від позивача -                        Гарболінська О.Я.;

від відповідача-                     Старчук Ю.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відповідача-Волинського обласного фонду підтримки підприємництва на рішення господарського суду Волиньської області від 13.07.2011р.

у справі №5004/1046/11

за позовом                Комунального підприємства «Інформаційно-аналітичний центр  «Волиньенергософт» м.Луцьк

до відповідача:        Волинського обласного фонду підтримки підприємництва м.Луцьк

про стягнення        75 474 грн. 85 коп. заборгованості по розрахунках, пені,

                                                                     інфляційних втрат та річних -

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Відповідно до рішення господарського суду Волиньської області від 13 липня 2011р. у справі №5004/1046/11 (суддя Бондарєв С.В.) задоволено позов Комунального підприємства «Інформаційно-аналітичний центр «Волиньенергософт»(надалі в тексті –КП «Волиньенергософт»до Волинського обласного фонду підтримки підприємництва (надалі в тексті – Фонд) про стягнення 69 307 грн. 40 коп. орендної плати, інфляційних втрат та 3% річних. Відповідно до рішення, з Фонду підлягає стягненню на користь КП «Волиньенергософт»63 072,40 грн. –орендних платежів за період січень-жовтень 2010р., 4 237,04 грн. інфляційних втрат за жовтень 2010р. –квітень 2011р., 1 997,96 грн. –3% річних з 03.10.2010р. по 27.05.2011р., та 929,07 грн. судових витрат.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами, нараховані суми заборгованості з орендних платежів та додаткові вимоги стверджуються матеріалами справи.

          Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 13.07.2011р. у справі №5004/1046/11, Волинський обласний фонд підтримки підприємництва подав апеляційну скар-гу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, про відмову в позові.

Скаржник також зазначає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно з'ясовано обставини справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема помилковим є висновок місцевого суду, що договір оренди на 2009р. є укладеним, а нараховані орендні платежі –обгрунтованими; необгрунтиовано нараховано і задоволено судом додаткові вимоги.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2011р. у даній справі апеляційну скаргу Волинського обласного фонду підтримки підприємництва прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

На адресу Рівненського апеляційного господарського суду 25.08.2011р. надійшло письмове клопотання КП «Волиньенергософт»про відкладення судового засідання, а також пояснення КП «Волиньенергософт»з додатками та відзив на апеляційну скаргу Волинського обласного фонду підтримки підприємництва.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальним підприємством «Інформаційно-аналітичний центр «Волиньенергософт»-орендодавець та Волинським обласним фондом підтримки підприємництва-орендар 08 січня 2008р. укладено Договір оренди №7/01-08 (надалі в тексті –Договір оренди), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння нежитлові приміщення в інженерно-лабораторному корпусі орендодавця загальною площею 181,2 м2, які розташовані на 3-му поверсі будівлі №67 по вул.Вінніченка у м.Луцьку строком до 31.12.2008р. Вартість об'єкта 246 601 грн.(п.1.1 Договору оренди). Пунктом 3.1 Договору оренди передбачено, що орендна плата в сумі 237 грн. 94 коп. (без ПДВ) з індексацією сплачується до 05 числа поточного місяця.

Відповідно до п.3.6 Договору оренди, крім орендної плати орендар сплачує витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг згідно Угоди на обслуговування майна, яка є невід'ємною частиною Договорору оренди.(т.1, арк.справи 18-21).

Договір оренди підписано директорами КП «Волиньенергософт»та Фонду, скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання Договору оренди, 08.01.2008р. орендодавець передав, а орендар –прийняв нежитлові приміщення №№ 308, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315 та 315-А загальною площею 181,2 м2, які розташовані на 3-му поверсі будівлі №67 по вул.Вінніченка у м.Луцьку.(т.1, арк. справи 11-16).

Вбачається, що надісланий Позивачем проект договору на 2009 рік Відповідачем підписаний не був і повернутий орендодавцеві, протокол розбіжностей не складався.

Перевіряючи відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, колегія суддів виходить з наступного:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права; припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.(пп. 1, 3, 4, 8 ч.2 ст.16 ЦК України).  

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 1 частини 2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»предбачено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач в судовому порядку не спонукав Відповідача до укладення Договору оренди на 2009 рік, позову про примусове звільнення безпідставно зайнятих нежитлових приміщеннь –до господарського суду не подавав і такий спір судом не розглядався. Тобто, Договір оренди припинив свою дію в зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено і надалі дію Договору продовжено не було.

Проте, суд першої інстанції розцінив, що фактичне продовження користування приміщенням після закінчення строку Договору оренди, сплата нарахованих Позивачем сум у 2009 році, прийняття Відповідачем до розгляду проекту договору оренди на 2009 рік та ненаправлення Позивачу своїх заперечень у вигляді протоколу розбіжностей - є по суті прийняттям пропозиції про укладання такого договору на запропонованих умовах на новий строк.

Судова колегія вважає помилковим такий висновок місцевого суду, оскільки, згідно приписів п.1 ст.181 ГК України, укладеним є договір який підписаний і скріплений печатками. В даному випадку Договір на 2009 рік - не підписаний і не скріплений відбитками печаток сторін.

Згідно п.8 ст.181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, то такий договір вважається неукладеним.

Якщо сторона вчинила дії на виконання договору, то правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Тому, помилковими є мотиви суду, що Відповідач не склав протокол розбіжностей на проект договору, продовжував займати приміщення, оплачував платежі за утримання приміщення, при цьому, посилання суду на п.8 ст.181 ГК України - не стверджує а суперечить висновку місцевого суду.

Частина 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якою місцевий господарський суд вмотивовував пролонгацію Договору оренди на 2009 рік –, встановлює, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Проте, Позивач на вказану норму не покликався і такої умови продовження терміну дії Договір оренди не містить, тому повернення Відповідачем без розгляду проекту Договору оренди на 2009 рік –свідчить про відсутність наміру орендаря продовжувати орендні відносини.

Судова колегія також вважає неправомірним висновок суду першої інстанції про обгрунтованість нарахування Позивачем 63 072,40 грн. саме як орендної плати за період січень-жовтень 2010р. і постановлення рішення про задоволення позову в цій частині як основного боргу.

Предметом спору є борг по оплаті за оренду приміщення та оплаті комунальних послуг у 2010р. та борг по оплаті витрат на утримання орендованих приміщень у 2010р. згідно Угоди. Проте, Позивач окремо не визначив суми боргу по кожному з цих трьох зобов'язаннь, а заявив вимогу про стягнення всієї суми як основного боргу, а місцевий суд розглянув і задоволив цю вимогу в повному обсязі.

Однак, складові частини суми 63 072,40 грн. мають різне правове регулювання і Позивач повинен був окремо визначити і обґрунтувати кожну вимогу по оплаті за оренду приміщень, за спожиті комунальні послуги та відшкодування на утримання приміщення, проте не зробив цього під час вирішення справи у суді першої інстанції.

Таким чином, місцевий суд не дослідив порядку формування Позивачем суми орендних платежів, не встановив, яку частину в них складає вартість фактично наданих Відповідачеві комунальних та інших послуг і якою є фактична заборгованість Відповідача за спірний період.

Враховуючи недослідження місцевим судом складу і порядку обчислення загальної суми орендної плати та додаткових позовних вимог, ухвалою від 11.08.2011р. апеляційний суд витребував у Позивача, зокрема, письмове пояснення щодо застосованого при обчисленні суми боргу порядку формування орендної плати; обгрунтований повний розрахунок суми основного боргу, виконаний як окремий документ; докази понесення витрат на комунальні послуги, наданих Відповідачеві протягом спірного періоду комунальні послуги, письмову довідку щодо особи, яка протягом червня-жовтня 2010р. користувалась приміщеннями площею 181,2 м2, що знаходиться у м.Луцьк, вул.Вінниченка,67.(т.2, арк.справи 129).

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Тому апеляційний суд не приймає до розгляду подані Позивачем під час апеляційного провадження розрахунки стягуваних сум та рахунки за 2010р., виставлені ДКП «Луцьктепло», КП «Луцькводоканал», «Луцькспецкомунтранс», ВАТ «Волиньобленерго», ТзОВ фірма «НПП Каскад», оскільки у справі відсутні докази існування перешкод та неможливості подання цих доказів під час розгляду справи судом першої інстанції.(т.3, арк.справи 29-86).

Оскільки, Договір оренди припинив дію 31.12.2008р., то і Угода на обслуговування орендованого майна (п.3.6 Договору, т.1, арк.справи 18-22), яка є невід'ємною частиною Договору оренди –припинила дію 31.12.2008р., тобто істотні умови Договору оренди з 2009 року є неузгодженими і відсутні зобов'язання Фонду керуватись умовами Договору оренди про компенсацію витрат на утримання орендованого майна.

Згідно ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно, виконавець послуг, або виробник послуг, або управитель орендованого майна зобов'язаний надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості тощо.  

Відповідно до приписів ст.1, п.2 ч.9 ст.25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - вартість комунальних послуг та витрат на утримання приміщення повинна визначатись фактичними затратами згідно рахунків відповідних комунальних служб і оплачуватись орендарем пропорційно орендованої площі.

Проте, Позивач не надав доказів фактично понесених затрат по оплаті конкретних кому-нальних послуг, ні рахунків відповідних комунальних служб, ні доказів їх оплати, ні розрахунків визначення грошових зобов'язань Відповідача.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься поданий Позивачем розрахунок відшкодувань на оплату Відповідачем комунальних послуг у 2010р.(т.2, арк.справи 10), де зазначена загальна площа будівлі та суми витрат на комунальні послуги.

З даного розрахунку вбачається, що за відсутності в орендованих приміщеннях засобів обліку тепла, електроенергії та води, показники яких стверджували б обсяги спожитих орендарем комунальних послуг –суми обчислених Позивачем витрат не пропорційні займаній Відповідачем площі. За таких обставин, апеляційний суд погоджується із запереченням Відповідача щодо перевищення заявлених сум по оплаті комунальних послуг за період січень-травень 2010 року:

- за надання тепла на                                 6 917.21 грн.;

- за воду і каналізацію на                             617.04 грн.;

- за вивіз сміття на                                       195.41 грн.;

- за електроенергію на                                 5 126.05 грн.;

- за утримання прибудинкової території на  905.41 грн.

Таким чином, розрахунки Позивача необгрунтовано завищені на 11 548.72 грн.(т.3, арк. справи 88-90).

В силу ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

          Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідач в судовому засіданні 30.08.2011р. пояснив, що звільнив приміщення до 01.06. 2010р., звернув увагу суду на докази того, що в червні 2010 року орендував вже інше приміщення. Факт звільнення спірного приміщення і переселення у приміщення за адресою м.Луцьк, пр-т.Перемоги,1 - Відповідач підтверджує фактом перенесення телефонної лінії міського зв'язку та реєстрацію телефонного номера за новою адресою, підключенням до мережі Інтернет та інсталяцією кондиціонера у приміщенні за новою адресою.

При цьому, представники сторін ствердили, що при звільненні спірного приміщення акт прийому-передачі не складався. Акт прийому-передачі Позивач оформив 15.09.2010р. в односторонньому порядку, без участі орендаря.

Оскільки, факт укладення договору оренди іншого приміщення ще не свідчить про припинення користування спірним приміщенням, а також, що в силу ст.785 ЦК України, повернення майна власнику повинно бути оформлено актом прийняття-передачі – зазначені твердження Відповідача апеляційним судом відхиляються як безпідставні і недоведені. Колегія суддів дійшла висновку, що Відповідач фактично повернув приміщення 15.09.2010р., іншого матеріали справи не стверджують.(т.1, арк.справи 100).

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом зазначених обставини в сукупності –рішення від 13.07.2011р. у справі №5004/1046/11 є необґрунтованим і підлягає скасуванню, оскільки ухвалюючи його, місцевий суд неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, припустився невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні та неправильно застосував норми матеріального права.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Волинського обласного фонду підтримки підприємництва на рішення господарського суду Волиньської області від 13.07.2011р. у справі №5004/1046/11 –задоволити

2.          Рішення місцевого суду від 13.07.2011р. скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу №5004/1046/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя                                                                       Грязнов В.В.  

Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Савченко Г.І.  

01-12/11990/11