Постанова

від 13.10.2006 по справі 20-2/017

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-2/017

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ   

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 11 жовтня 2006 року  

Справа № 20-2/017

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Лисенко В.А.,

суддів                                                                      Градової О.Г.,

                                                                                          Дугаренко О.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Степаненко О.Б., довіреність № 14 від 14.02.2006,

відповідача: Паніна П.Є., довіреність б/н від 06.09.2006,

                      Лукашенко Т.П., довіреність б/н від 01.01.2006,

                      Сороченкова І.Ю., довіреність б/н від 31.01.2006,

3 особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілар" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Гоголь Ю.М.) від 02.08.2006 у справі №20-2/017

за позовом           Приватного підприємства "Миласа" (вул. Ген. Коломійця, 2, місто Севастополь, 99040)

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілар" (вул. Коломійця, 2, місто Севастополь, 99040)

 3 особа: Качинська селищна Рада (вул. Нестерова, 5, с.Кача, місто Севастополь, 99804)

про встановлення земельного сервітуту

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.08.2006 у справі № 20-2/017 (суддя Шевчук Н.Г.) позов задоволено.

Встановлено Приватному підприємству „Миласа” земельний сервітут на право проходу та проїзду на велосипеді для обслуговування орендованої ним у Качинської селищної Ради Нахімовського району міста Севастополя по договору оренди землі від 21.07.2005 земельної ділянки, розташованої за адресою: місто Севастополь, с.Орловка, Качинське шосе, 33, через земельну ділянку, орендовану Товариством з обмеженою відповідальністю „Пілар” у Качинської селищної Ради Нахімовського району міста Севастополя по договорах оренди земельної ділянки від 20.01.2005, розташовану за адресою: місто Севастополь, с.Осипенко, Кичанське шосе, 35.

Стягнуто з  Товариства з обмеженою відповідальністю „Пілар” на користь Приватного підприємства „Миласа” витрати по сплаті державного мита у сумі 85,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не вчинив дій, передбачених статтею 181 Господарського кодексу України: у двадцятиденний строк після одержання договору відповідач договір не оформив відповідно до вимог частини першої цієї статті та не повернув один примірник договору позивачу, протокол розбіжностей не склав та не надіслав другій стороні два його примірники разом з підписаним договором. А тому, відповідно до статті 100 Земельного кодексу України земельний сервітут, про встановлення якого на підставі договору сторони не досягли згоди, встановлюється за рішенням суду.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пілар" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, у позові відмовити.

Доводи скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано та порушено норми процесуального права, недоведені обставини справи, які мають значення для справи.

Так, місцевим господарським судом прийнято до уваги тільки доводи позивача щодо порушення його прав.

В мотивувальній частині рішення не відображено доводів відповідача, якими він обґрунтував  безпідставність та незаконність позовних вимог, не доведено відповідних правових обґрунтувань.

Так, судом першої інстанції не доведено  правових обґрунтувань щодо відхилення доводів та пояснень відповідача стосовно того, що земельна ділянка позивача згідно з пунктом 2.3 договору оренди земельної ділянки від 21.07.2005 не має будь-яких недоліків, які можуть перешкоджати їх ефективному використанню, а також стосовно проекту договору на встановлення земельного сервітуту, якій відповідачем було направлено на адресу позивача.

Таким чином, як вважає відповідач, при винесенні оскаржуваного рішення судом порушено вимоги статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, наслідком чого стало грубе порушення прав відповідача та прийняття незаконного рішення.

Також, суд в основу оскаржуваного рішення поклав єдиний доказ – акт обстеження прибережної території Качинської селищної Ради від 27.03.2006, згідно з яким комісія зробила висновок про необхідність встановлення земельного сервітуту права проходу та проїзду на велосипеді по існуючий доріжці, розташованої на орендованій Товариством з обмеженою відповідальність „Пілар” земельній ділянці, з метою забезпечення безпечного доступу відпочиваючих громадян пляжу.

Однак, на думку відповідача вказаний акт не може бути використаним в якості доказу, оскільки 26.03.2006 відбулись вибори народних депутатів України, а 27.03.2006 Качинська селищна Рада 27.03.2006 нелегітимно склала вказаний акт. Також, акт складений особами, які не мають спеціальних знань відносно у даної області, тому суд повинен був призначити судову експертизу.

Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

Розпорядженням в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 змінено склад судової колегії, суддів Заплаву Л.М. та Латиніна О.А. замінено на суддів Градову О.Г. та Дугаренко О.В.

Представник Качинської селищної  Ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Судова колегія розглядає справу за відсутністю представника третьої особи, оскільки його явку не визнано обов'язковою.

Повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України переглянувши справу, судова колегія встановила таке.

Приватне підприємство „Миласа” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю „Пілар” про встановлення  земельного сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді через земельну ділянку, яка перебуває в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю „Пілар”  і розташована за адресою: місто Севастополь, с.Осипенко, Качинське шосе, 35, до пляжу загального користування у зв'язку з відсутністю іншого безпечного шляху для проходу та проїзду на велосипеді від орендованої позивачем земельної ділянки за адресою: місто Севастополь, Качинське шосе, 33.

20.01.2005 між Качинською селищною Радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Пілар" був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Пілар" набуло право довгострокового володіння та користування земельною ділянкою площею 2,9097 га, розташованою по Качинському шосе, 35 в с.Осипенко міста Севастополя для реконструкції та обслуговування бази відпочинку „Кача".

В розділі 4 вказаного договору в пункті 4.1. зазначається, що обмежень (обтяжень) щодо використання наданої в оренду за цим договором земельної ділянки не встановлено. Прихованих недоліків, сервітуту та ренти, а також прав щодо неї у третіх осіб, як в межах, так і за межами України немає.

21.07.2005 між Приватним підприємством „Миласа” та Качинською селищною Радою був укладений договір оренди земельної ділянки,   відповідно   до   якого  Приватне підприємство   „Миласа"   є орендарем земельної ділянки, розташованої по Качинському шосе, 33          в          с.Осипенко          міста Севастополя          для реконструкції і обслуговування бази відпочинку.

Зазначені вище земельні ділянки з північної сторони межують друг з другом. Як вбачається з кадастрових планів обох земельних ділянок, що є невід'ємними частинами договорів оренди, кожна з них має самостійний автономний вихід до доріг загального користування.

Позивач в своїх вимогах щодо встановлення на його користь земельного сервітуту у вигляді проходу та проїзду по земельній ділянці відповідача в якості їх обґрунтування стверджує, що у нього відсутній інший безпечний прохід відвідувачів його бази відпочинку крім проходу по земельній ділянці відповідача. Але судова колегія не приймає до уваги це твердження, оскільки позивач не навів обґрунтованих доказів того, що стан доріг загального користування, до якого він має безперешкодний доступ, є небезпечним з точки зору проходу, як і не обґрунтував у чому виникли зміни, що зробили неможливим використання належної йому земельної ділянки іншим способом, ніж встановлення права проходу через сусідню ділянку, який правовий зв'язок між наданням права проходу через земельну ділянку Товариства з обмеженою відповідальністю „Пілар" відвідувачами бази відпочинку Приватного підприємства „Миласа”, адже земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки і лише з метою забезпечення її обслуговування, а ні для потреб сторонніх осіб.

Під час укладання договору оренди земельної ділянки з Качинською селищною Радою позивач, підписуючи договір оренди земельної ділянки, підтвердив те, що надана йому земельна ділянка не має ніяких недоліків та обмежень, що унеможливлюють використання її за цільовим призначенням. Позивачем не надано доказів того, що і в якій мірі змінилося настільки в умовах обслуговування земельної ділянки на день звернення до суду з позовними вимогами позивачем, що зробило неможливим обслуговування ним наданої йому земельної ділянки.

Як визначено статтею 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Як вбачається з матеріалів справи, а саме кадастрових планів земельних ділянок, кожна з них має автономний вихід до автомобільних доріг загального користування. Напроти, по земельній ділянки відповідача, відносно якої позивач просить суд встановити земельний сервітут, не проходить жодної дороги, що на плані позначається як дорога загального користування.

Судова колегія не приймає до уваги в якості належного доказу щодо обґрунтування необхідності встановлення   земельного   сервітуту   акт   обстеження,   виданий   комісією      та затверджений головою Качинської селищної Ради від 27 березня 2006 року з таких підстав.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (стаття 2 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні").

Формою роботи селищної ради відповідно до статті 46 закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" є сесія. Сесія є правомочною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Виконавчий комітет ради в межах своєї повноважень приймає рішення (стаття 59 Закону України „Про органи місцевого самоврядування в Україні").

Таким чином, законом передбачені обов'язкові до виконання акти органів місцевого самоврядування лише у вигляді рішень ради або її уповноваженого органу.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підставою для звернення до господарського суду є захист порушеного або оспорюваного права і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Позивач не надав будь-яких належних доказів того, що після того, як він уклав договір оренди земельної ділянки з Качинською селищною Радою виникли обставини, що зробили неможливим обслуговування земельної ділянки та належні докази існування таких обставин. А тому посилання позивача на те, що порушуються його права і законні інтереси судом до уваги не приймається.

Як вже зазначалося земельний сервітут у вигляді права проходу може бути встановлений тільки у випадку, коли іншим способом неможливо задовольнити потреби особи, яка вимагає встановлення земельного сервітуту для обслуговування саме земельної ділянки (стаття 100 Земельного кодексу України, статті 401,404 Цивільного кодексу України). Позивач не надав суду обґрунтованих доказів того, що встановлення земельного сервітуту у вигляді проходу по земельній ділянки відповідача потрібно саме для обслуговування його земельної ділянки, не надав обґрунтовані докази того, яким чином встановлення права проходу по земельній ділянці відповідача для відвідувачів бази відпочинку Приватного підприємства „Миласа”, відноситься саме до потреб обслуговування земельної ділянки позивача, як і не надав суду обґрунтованих доказів того, що задовольнити саме потреби земельної ділянки позивача не має можливості іншим способом.

З таких підстав судова колегія не може погодитися з рішенням господарського суду міста Севастополя, оскільки ним необґрунтовано встановлюються обтяження для відповідача, що може привести до порушення права приватної власності відповідача.

Встановлення земельного сервітуту допустимо тільки у випадку неможливості чи значного ускладнення користування земельною ділянкою без встановлення відповідного земельного сервітуту. Такий висновок випливає з вимог статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 04.12.1950 та статті 41 Конституції України, які дозволяють розмежувати право власності виключно в інтересах суспільства. Отже, відповідач не може бути обмежений шляхом встановлення земельного сервітуту та змушений допускати користування земельною ділянкою позивачем, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, коли встановлення земельного сервітуту є єдино можливим способом задоволення існуючих потреб. Ціллю встановлення земельного сервітуту є найбільш ефективне використання позивачем земельної ділянки відповідача.

Оскільки рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права, воно підлягає скасуванню. Апеляційна скарга внаслідок цього підлягає задоволенню.

При прийнятті нового рішення судова колегія відмовляє позивачеві в задоволенні його вимог на підставі вищевказаного.

          Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (пункт 3 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Пілар” задовольнити.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 02.08.2006 у справі № 20-2/017 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У позові відмовити.

Головуючий суддя                                                                В.А. Лисенко

Судді                                                                                              О.Г. Градова

                                                                                             О.В. Дугаренко