Постанова

від 21.07.2011 по справі 2а-1670/5034/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

          

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2011 року

м. Полтава

Справа № 2а-1670/5034/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Петрової Л.М.,

при секретарі – Курганській Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Інтера" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

10 червня 2011 року Приватне підприємство "Інтера" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 квітня 2011 року № 0002281502/1462.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки в Акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 06 квітня 2011 року №1992/15-322/32078848 про завищення податкового кредиту загальну суму 14941,00 грн. є необґрунтованими та спростовуються належним виконанням сторонами умов договорів і первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надавши суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У своїх письмових запереченнях зазначав, що контрагент позивача ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" у період з листопада 2010 року по лютий 2011 року мав господарські взємовідносини з ПП "Нафта-капітал" та з                             ТОВ "Компанія "Відродження", у яких відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспорт, виробниче обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. У зв'язку з цим за результатами перевірки позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14941,00 грн., в тому числі 14940,00 грн. за основним платежем, 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У відповідності до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що неявка сторін не є перешкодою для розгляду справи, а тому справа може бути вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Інтера" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 12 червня  2002 року, код ЄДРПОУ 32078848, про що  видане свідоцтво серії А00 №127307 /а.с. 35/.

Відповідач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 14 липня                2005 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №23487256 серії НБ №333794 /а.с. 37/.

У період з 01 квітня по 06 квітня 2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість Приватного підприємства "Інтера" поданих за січень 2011 року, лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт від 06 квітня 2011 року                              №1992/15-322/32078848 /а.с. 7-9/, в якому зафіксовано порушення статей 185, 187, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 14940,00 грн., а саме: за січень 2011 року на суму 7223,00 грн., за лютий 2011 року на суму 7717,00 грн.

Відповідно висновків акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що контрагент позивача ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" мало господарські взаємовідносини з ПП "Нафта-капітал" та ТОВ "Компанія "Відродження", які не мають трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2011 року №0002281502/1462, яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14941,00 грн., в тому числі 14940,00 грн. за основним платежем, 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями / а.с. 10/.

Позивач не погодився із зазначеним  податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.          

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню–рішенню від 27 квітня 2011 року №0002281502/1462, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 10 січня 2011 року між ПП "Інтера" (Покупець) та                   ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" (Продавець) укладено договір № 10/01-1 на придбання запчастин /а.с. 112/, за умовами якого контрагент зобов’язувався передати товарно-матеріальні цінності, а позивач - належним чином їх прийняти та своєчасно оплатити.

На виконання досягнутої домовленості ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" отримано від вказаного контрагента автозапчастини і проведено їх оплату, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків фактур, банківських виписок.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", позивачу виписано наступні документи :

- рахунок-фактуру від 17 січня 2011 року №533 на загальну суму 36460,01 грн., в т.ч. ПДВ 6076,67 грн. /а.с. 113/, видаткову накладну від 17 січня 2011 року №533 на загальну суму 36460,01 грн., в т.ч. ПДВ 6076,67 грн. /а.с. 114/, податкову накладну від 17 січня               2011 року №609 на загальну суму 36460,01 грн., в т.ч. ПДВ 6076,67 грн. /а.с. 11/. Факт списання  коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товару підтверджується випискою з особового рахунку позивача /а.с. 121-128/;

- рахунок-фактуру від 17 січня 2011 року №534 на загальну суму 1840,00 грн., в т.ч. ПДВ 306,67 грн. /а.с. 115/, видаткову накладну від 17 січня 2011 року №534 на загальну суму 1840,00 грн., в т.ч. ПДВ 306,67 грн. /а.с. 116/, податкову накладну від 17 січня 2011 року №610 на загальну суму 1840,00 грн., в т.ч. ПДВ 306,67 грн. /а.с. 12/. Факт списання  коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товару підтверджується випискою з особового рахунку позивача /а.с. 121-128/;

- рахунок-фактуру від 18 січня 2011 року №535 на загальну суму 5040,00 грн., в т.ч. ПДВ 840,00 грн. /а.с. 117/, видаткову накладну від 18 січня 2011 року №535 на загальну суму 5040,00 грн., в т.ч. ПДВ 840,00 грн. /а.с. 118/, податкову накладну від 18 січня 2011 року №611 на загальну суму 5040,00 грн., в т.ч. ПДВ 840,00 грн. /а.с. 13/. Факт списання  коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товару підтверджується випискою з особового рахунку позивача /а.с. 121-128/;

- рахунок-фактуру від 28 лютого 2011 року №489 на загальну суму 46299,20 грн., в т.ч. ПДВ 7716,53 грн. /а.с. 119/, видаткову накладну від 28 лютого 2011 року №458 на загальну суму 46299,20 грн., в т.ч. ПДВ 7716,53 грн. /а.с. 120/, податкову накладну від 28 лютого            2011 року №1355 на загальну суму 46299,20 грн., в т.ч. ПДВ 7716,53 грн. /а.с. 14/. Факт списання  коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товару підтверджується випискою з особового рахунку позивача /а.с. 121-128/.

Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки вбачається, що  порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Суд зауважує, що вищеперелічені документи під час проведення перевірки податковим органом взагалі не досліджувалися та не були взяті до уваги.

Із пояснень представника позивача в судовому засіданні встановлено, що  придбаний товар використаний у господарській діяльності підприємства. Дана обставина також підтверджується наявними у матеріалах справи актами списання запчастин від 31 січня              2011 року №СпТ-000002 /а.с. 102/, від 28 лютого 2011 року №СпТ-000004 /а.с. 103/, від 30 квітня 2011 року №СпТ-000006 /а.с. 104/ та актами виконаних робіт /а.с. 105-110/.

Крім того, позивач здійснює такі види діяльності за КВЕД:50.20.2 Технічне обслуговування та ремонт автомобілів за замовленням населення, 50.20.1 Технічне обслуговування та ремонт автомобілів підприємствами, 50.30.1 Оптова торгівля автотоварами, 50.30.2 Роздрібна торгівля автотоварами, 23.20.0 Продукти нафтоперероблення, 51.51.0, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки  з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №002/4007                 /а.с. 36/. Отже, використання позивачем придбаного у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" товару у своїй господарській діяльності відповідачем не спростовано.

Придбаний товар доставлено за рахунок та силами ПП "Інтера", що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довіреності на право керування транспортним засобом - вантажним фургоном MERCEDES-BENZ 410D, виданої на ім'я директора ПП "Інтера"                 /а.с 111/ та витягом з журналу реєстрації довіреностей за 2011 рік /а.с. 143/.

          Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

          Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку /пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України/.

          Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

          Як вбачається з матеріалів справи,  позивач виконав вимоги, передбачені пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, сплативши податок на додану вартість в ціні товарів, придбаних у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", яке, в свою чергу, виконало вимоги статті 201 Податкового кодексу України - видало покупцеві, яким є ПП "Інтера", належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені суми податку.

          Наявність порушень цих норм закону податковим органом вмотивована в акті наступним чином. Податковий орган посилається на те що ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" мало господарські взаємовідносини з ПП "Нафта-Капітал" та ТОВ "Компанія "Відродження", у яких відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспорт, виробниче обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

За таких обставин податковий орган робить висновок про те, що для ПП "Інтера" господарські операції між ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" та ПП "Нафта-Капітал", ТОВ "Компанія "Відродження" несуть податкову вигоду, оскільки підприємство позивача є кінцевим вигодонабувачем.

При цьому, в тексті Акту перевірки відсутні дані про аналіз працівниками податкового органу первинної документації щодо даних операцій, натомість робиться висновок про те, що угоди між платником податку  ПП "Інтера" та його контрагентом ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" не мали реального характеру, а вчинялися вони без мети реального настання правових наслідків з метою включення платником податку відповідних до сум до складу податкового кредиту.

В ході проведення та оформлення результатів перевірки позивача як платника податку відповідачем допущено порушення "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010, № 984.

Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із пунктом 5.2. Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Згідно змісту Акту, наведені вимоги Порядку не виконані, відповідачем не проведено та не наведено в Акті належного аналізу первинних документів.

Натомість, Акт перевірки від 06 квітня 2011 року №1992/15-322/32078848 /а.с. 7-9/ містить суб'єктивні припущення перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновки щодо дій посадових осіб контрагента позивача.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковий орган не перевірив у належний спосіб дійсність відповідних фінансово-господарських операцій.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів  в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що Податковий кодекс україни не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Реальність господарських операцій позивача з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.  

Посилання відповідача на те, що ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" мало господарські взаємовідносини з ПП "Нафта-Капітал", ТОВ "Компанія "Відродження" не є підтвердженням недійсності укладеної угоди між позивачем та                                                            ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведено, взаємозв'язку між ПП "Нафта-Капітал", ТОВ "Компанія "Відродження" та  підприємством позивача.

Суд, зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності                        ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються  на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними  суду  своїх  доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись  статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163  Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Інтера" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області  від 27 квітня 2011 року             № 0002281502/1462.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Інтера" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.          

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням  її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Повний текст постанови виготовлено 26 липня 2011 року.

          Суддя                                                                                Л.М. Петрова