Постанова

від 04.07.2011 по справі 2а-6240/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 04 липня 2011 року                     № 2а-6240/11/2670

       Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Келеберда В. І. при секретарі судового засідання  Віруцькій О. В.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія  ТАУР"

до

 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про

 визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТАУР» з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення №0007942312/0 від 25.10.2010 року та повторного податкового повідомлення-рішення №0007942312/1  від 10.12. 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач –ТОВ «Будівельна компанія «ТАУР»зазначив, що будучи зареєстрованим платником податку на додану вартість, згідно п.п.7.4.5 п. 7.4., п.7.2.6 п. 7 ст. 7 Закону України  «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року він має право на нарахування податкового кредиту, що підтверджується наданими для проведення перевірки первинними документами (накладними). Висновки Відповідача щодо нікчемності угоди укладеної Позивачем з ТОВ «Сервистехпром»є  необґрунтованими, а є лише припущенням, яке не може мати правових наслідків. Відповідно до ст. 10 Закону №167/97 та ст.ст. 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення  податкового обліку. Зазначена відповідальність не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі на контрагентів.

Відповідач –ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, проти задоволення позовних вимог заперечує  виходячи з того, що Позивачем завищено податковий кредит по договорам підряду №ДГ-26 від 10.01.2008 року та №ДГС4/14 від 05.05.2008 року, укладеним з ТОВ «Сервистехпром»,  на підставі яких було  отримано акти виконаних робіт та податкові накладні. За даними податковими накладними, суми податку на додану вартість, було включено до податкового кредиту. Відповідно до постанови Деснянського районного суду міста Києва від 16.09.2009 року засновника та керівника ТОВ «Сервистехпром», визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, а саме легалізація фіктивного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності. Висновки перевірки щодо нікчемності укладених договорів, на підставі яких було завищено суму податкового  кредиту, вважає обґрунтованими та податкові повідомлення-рішення, за результатами перевірки, винесені відповідно до норм чинного законодавства.

    Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Шевченквівському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Будівельна компанія «Таур»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Сервистехпром». За результатами перевірки було складено Акт №3725/23-12/34966817 від 08.10.2010 року, в якому зазначено про порушення Позивачем податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість.

На підставі Акту перевірки було видано податкове повідомлення-рішення №0007942312/0 від 25.10.2010 року, яким Позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1853492,00 гривень, з них 1235661,00 грн. - за основним платежем та 617831,00 грн. - за штрафними санкціями.

Позивач не погодився з вказаним актом перевірки та звернувся зі скаргою №010 від 03.11.2010 року до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва на податкове повідомлення-рішення №0007942312/0 від 25.10.2010 року.

Відповідачем, за результатами розгляду первинної скарги, було винесено рішення №8721/10/25-026 від 26.11.2010 року, яким скаргу залишено без задоволення та винесено аналогічне повідомлення-рішення №0007942312/1 від 10.12.2010 року, з аналогічним зобов’язанням.

Позивач звернувся зі скаргою №11 від 22.12.2010 року на податкове повідомлення-рішення №8721/10/25-026 від 26.11.2010 року до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, яку було залишено без розгляду, відповідно до п.п. 6 п. 3 «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби»затвердженого Наказом ДПА №82 від 02.03.2001 року.

Позивач звернувся зі скаргою №56 від 03.12.2010 року до ДПА у м. Києві на податкове повідомлення-рішення №0007942312/0 від 25.10.2010 року. Рішенням ДПА у м. Києві №1013/10/25-114 від 03.02.2011 року, скаргу Позивача залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся зі скаргою №105 від 11.02.2011 року до ДПА України. Рішенням ДПА України №7058/6/25-0115 від 13.04.2011 року скаргу залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач уклав з ТОВ «Сервистехпром»договір підряду № ДГ-26 від 10.01.2008 року та договір підряду №ДГ С4/14 від 05.05.2008 року.

На підтвердження виконання укладених договорів складені Акти приймання виконаних робіт.

Перевіркою встановлено, що розрахунки здійснювались у безготівковій формі.

Станом на дату підписання акту перевірки кредиторська заборгованість за надані послуги 5031048,00 грн., у тому числі ПДВ 838507,49 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність  -  бухгалтерська  звітність,  що містить інформацію про фінансове становище,  результати діяльності та  рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні  та  зведені  облікові  документи   можуть   бути складені  на  паперових  або  машинних  носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та  обсяг  господарської   операції,   одиницю   виміру господарської операції; посади осіб,   відповідальних   за  здійснення  господарської операції і правильність її оформлення;  особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97 р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97 р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюється печаткою такого платника податку –продавця.

16 вересня 2009 року Деснянський районний суд міста Києва розглянув кримінальну справу по обвинуваченню громадянина ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України та встановив, що ОСОБА_1 внаслідок злочинних дій створив та поставив на облік фіктивне підприємство ТОВ «Сервистехпром»(код ЄДРПОУ 35454015) з метою прикриття незаконної діяльності, яке було зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 10 жовтня 2007 року, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 35454012634. ТОВ «Сервістехпром»зареєстроване як платник податку на додану вартість в ДПІ Дніпровського району м. Києва, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100072185 від 18.10.2007 року.

Дії підсудного кваліфіковані судом як легалізація (державна реєстрація) створення суб’єкта підприємницької діяльності (юридичних осіб), створення та придбання суб’єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, повторно, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ч. 2 ст. 205 КК України.

Відповідно до ст. 72 КАС України,  вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок , які набрали законної сили є обов’язковими, для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Отже, встановлені судом обставини щодо створення фіктивного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене вказаною особою не потребують повторного встановлення.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає відсутніми підстави вважати такі податкові накладні належними первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону, тобто документами, які підтверджують фактичне виконання робіт ТОВ «Сервистехпром»та фактичне придбання Позивачем таких робіт.

За таких обставин, сама по собі наявність у позивача податкових накладних та актів виконаних робіт не є безумовною підставою для віднесення зазначених у ній сум до податкового кредиту, так як такі накладні та акти підписані особою, яка не займалась і не мала наміру займатись підприємницькою діяльністю, а тому такі документи не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні КАСУ.

Посилання позивача на наявність у ТОВ «Сервистехпром»ліцензії на виконання будівельних робіт не є доказом виконання робіт.

На думку суду, не може бути належним доказом реального виконання робіт товариством «Сервистехпром»наявність угоди та актів виконаних робіт  між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будтрейдинг»та Позивачем на виконання земляних та будівельно-монтажних робіт  на будівництві ТРЦ за адресою м. Суми, пр. Лушпи, 4/1.

Відповідно до актів виконаних робіт, роботи виконувались безпосередньо Позивачем, а не ТОВ «Сервистехпром».

Необґрунтованими суд вважає також і доводи позивача про те, що договір не визнаний недійсним у судовому порядку.

Статтею 67 Конституції України встановлено обов’язок сплачувати податки  і  збори  в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для  чинності правочину, а саме: зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного  законодавства,  а  також  інтересам  держави  і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарські відносини, які були здійснені від імені підприємства, що не займалось і не мало наміру займатись підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи, на яку законодавством покладено конкретні обов’язки у сфері оподаткування, є підставою вважати, що стороння особа вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими суб’єктами підприємництва.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про правомірність висновку податкового органу.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач виконав покладений на нього обов’язок.

Судові витрати, які підлягають стягненню у відповідності з ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, відсутні.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

          Відмовити у задовленні адміністртаивного позову  Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТАУР»повністю.

           Постанова набирає законної сили у відповідності з нормами ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     В. І. Келеберда