Ухвала

від 15.03.2012 по справі 2а-6240/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6240/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Грибан І.О.

судді Мамчур Я.С., Шостак О.О.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Головачук В.С.

пр-ки відповідача Гучок В.В., Іващенко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Таур»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 липня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Таур»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень №0007942312/0 від 25.10.2010 року та №0007942312/1 від 10.12. 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 липня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нову - про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що працівниками

ДПІ у Шевченквівському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Будівельна компанія «Таур»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Сервистехпром». За результатами перевірки було складено Акт №3725/23-12/34966817 від 08.10.2010 року, в якому зазначено про порушення Позивачем податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість з господарських операцій щодо придбання робіт, послуг у ТОВ «Сервистехпром».

На підставі Акту перевірки було видано податкове повідомлення-рішення №0007942312/0 від 25.10.2010 року, яким Позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1853492,00 грн., з яких 1235661,00 грн. - за основним платежем та 617831,00 грн. - за штрафними санкціями.

Позивач оскаржив вказане повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження до ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, ДПА у м.Києві та ДПА України, які в свою чергу, за результатами розгляду скарг прийняли рішення про залишення їх без задоволення, а ДПІ у Шевченківському районі міста Києва винесено повідомлення-рішення №0007942312/1 від 10.12.2010 року, з аналогічним зобов'язанням.

Позивач мотивує позовні вимоги тим, що ним на підтвердження придбання робіт(послуг) надано акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні. Крім того, вказував, що угоди між ним та ТОВ «Сервистехпром»недійсними не визнавалися.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що сама по собі наявність у позивача податкових накладних та актів виконаних робіт не є безумовною підставою для віднесення зазначених у ній сум до податкового кредиту, так як такі накладні та акти підписані особою, яка не займалась і не мала наміру займатись підприємницькою діяльністю, що підтверджується набувшим чинності вироком суду відносно ОСОБА_6 (директор та засновник ТОВ «Сервистехпром»), обвинуваченого в створенні фіктивного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав з ТОВ «Сервистехпром»договір підряду №ДГ-26 від 10.01.2008 року та договір підряду №ДГ С4/14 від 05.05.2008 року. На підтвердження виконання укладених договорів складені Акти приймання виконаних робіт. Перевіркою встановлено, що розрахунки здійснювались у безготівковій формі.

Станом на дату підписання акту перевірки кредиторська заборгованість за надані послуги 5031048,00 грн., у тому числі ПДВ 838507,49 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97 р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97 р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюється печаткою такого платника податку -продавця.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Відповідно, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на фіктивність зазначених вище угод вказує той факт, що 16 вересня 2009 року Деснянський районний суд міста Києва розглянув кримінальну справу по обвинуваченню громадянина ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України та встановив, що останній внаслідок злочинних дій створив та поставив на облік фіктивне підприємство ТОВ «Сервистехпром»(код ЄДРПОУ 35454015) з метою прикриття незаконної діяльності. Дії підсудного кваліфіковані судом як легалізація (державна реєстрація) створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичних осіб), створення та придбання суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, повторно, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ч. 2 ст. 205 КК України.

Відповідно до ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили є обов'язковими, для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Отже, встановлені судом обставини щодо створення фіктивного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, вказаною вище особою, не потребують повторного доказування та свідчать про те, що саме ТОВ «Сервистехпром»будівельні та інші роботи за договором підряду не виконувалися і не могли виконуватися за відсутністю матеріально-технічних та людських ресурсів.

Відтак, суд першої інстанції правомірно не вважав такі податкові накладні належними первинними бухгалтерськими документами на підтвердження фактичного придбання позивачем таких робіт.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Крім того, вирішуючи питання щодо судових витрат , колегія суддів зазначає, що апелянтом при поданні апеляційної скарги судовий збір сплачено не в повному обсязі (1,70 грн.), оскільки при подані апеляційної скарги судовий збір справляється в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" , що діяв на час подання позивачем позовної заяви, судовий збір з майнових спорів - дорівнював ставці, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, що становить один відсоток від розміру таких вимог, але не менше 51 грн. та не більше 1700 грн.

Ціна позову складається з оспорюваної суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 310824грн. Отже судовий збір при поданні апеляційної скарги мав бути сплачений виходячи з 50% від 1700 грн., що становить 850грн. Недоплачений розмір судового збору підлягає стягненню з апелянта.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Таур»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 липня 2011 року - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Таур»несплачений при поданні апеляційної скарги розмір судового збору в сумі 848,30 грн., які перерахувати за реквізитами: одержувач: УДК Печерського району м. Києва, ЄДРПОУ одержувача: 26077922, банк одержувача: ГУДКУ у м. Києві, МФО банку: 820019, рахунок: 31214206700007, код класифікації доходів бюджету: 22030001.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.