Ухвала

від 15.10.2013 по справі 2а-6240/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/26844/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТАУР»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 липня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року

по справі №2а-6240/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТАУР» (надалі - ТОВ «Будівельна компанія «ТАУР»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м.Києва)

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №0007942312/0 від 25.10.2010р. та №0007942312/1 від 10.12.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.07.2011р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Будівельна компанія «ТАУР» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Сервистехпром», про що складено акт №3725/23-12/34966817 від 08.10.2010р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення поповичем п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі названого акту ДПІ у Шевченківському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від №0007942312/0 від 25.10.2010р., за яким визначено зобов'язано з податку на додану вартість у відповідному розмірі.

За результатами адміністративного оскарження ДПІ у Шевченківському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення 0007942312/1 від 10.12.2010р. за яким суму зобов'язання залишено незмінною.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 даного Закону).

У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 вищевказаного Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При цьому, первинні бухгалтерські документи мають відповідати приписам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Будівельна компанія «ТАУР» ТОВ «Сервистехпром» було укладено договори підряду №ДГ-26 від 10.01.2008р. та №ДГ С4/14 від 05.05.2008р.

Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 16.09.2009р. у справі №1-704 встановлено, що ОСОБА_1 внаслідок злочинних дій створив та поставив на облік фіктивне підприємство ТОВ «Сервистехпром» (код ЄДРПОУ 35454015) з метою прикриття незаконної діяльності.

Дії підсудного кваліфіковані судом як легалізація (державна реєстрація) створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичних осіб), створення та придбання суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, повторно, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ч.2 ст.205 КК України. Вина підсудного у вчиненому злочині була визнана повністю.

Відповідно до п.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи те, що постановою Деснянського районного суду м.Києва від 16.09.2009р. було встановлено, що ТОВ «Сервистехпром» створено з метою прикриття незаконної діяльності, то укладаючи договір, сторони не мали на меті настання реальних прав та обов'язків, пов'язаних з господарською діяльністю. Крім того, будівельні та інші роботи за договором підряду не могли виконуватись за відсутності матеріально-технічних та людських ресурсі, що підтверджується доказами по справі.

Таким чином, відповідачем доведена правомірність нарахування позивачеві суми зобов'язань з податку на додану вартість за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТАУР» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов