Рішення

від 12.07.2008 по справі 22/78пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/78пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.07.08 р.                                                                                                    Справа № 22/78пн                               

Суддя господарського суду Донецької області Волошинова Л. В.

при секретарі судового засідання Настич Л.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради

до відповідача: Приватного підприємства фірми „Сервер” м. Донецьк

про зобов'язання повернути територіальній громаді м. Донецька самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1365 га, розташовану на перехресті вул. Островського та вул. Терешкової в Кіровському районі м. Донецька.

за участю

прокурора: Демідова

представників сторін:

від позивача: не з”явивися

від відповідача: Мунтян О. М. – за довір., Санцевич В. В. – дир.

третя особа

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор м. Донецька звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Донецької міської ради до Приватного підприємства фірми „Сервер” м. Донецьк про зобов'язання повернути територіальній громаді м. Донецька самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1365 га, розташовану на перехресті вул. Островського та вул. Терешкової в Кіровському районі м. Донецька.

Повернення має бути здійснене шляхом знесення будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,1365 га, розташованої на перехресті вул. Островського та вул. Терешкової в Кіровському районі м. Донецька, яка використовується під розміщення автостоянки. Прокурор зазначив, що на теперішній час відсутнє рішення Донецької міської ради  про надання відповідачу спірної земельної ділянки.

Представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулось 07.07.2008 р., повідомив суд про те, що прокурором  невірно визначена адреса відповідача, тому останній не отримав копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

З цього приводу судом були оглянуті наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 9311870 та № 9356289, які свідчать про те, що ухвали суду від 05.06.2008 р. та від 12.06.2008 р. були отримані директором Приватного підприємства фірми “Сервер” м. Донецьк Санцевич.

В судовому засіданні, яке відбулось 07.07.2008 р., прокурор вручив представникові відповідача копію позовної заяви. В той же день представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, про що вчинені відповідні підписи (на позовній заяві та на внутрішньому боці обкладинки справи).  

Довід представника Приватного підприємства фірми “Сервер” м. Донецьк про необізнаність про дату та час розгляду справи спростовується також наявним в матеріалах справи клопотанням про зупинення провадження по справі № 22/78 пн до розгляду господарським судом пов'язаної з нею справи № 32/204 пн, поданим до суду особисто 12.06.2008 р., тобто в день судового засідання.       

В день судового засідання, яке відбулось 11.07.2008 р., представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву та клопотання про зупинення провадження по справі № 22/78 пн до розгляду скарги на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Приватним підприємством фірмою “Сервер” м Донецька від 27.05.2008 р. та отримання правовстановлюючих документів на нерухому будівлю, що розташована на спірній земельній ділянці.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує і наполягає на тому, що прокурором невірно визначена особа, уповноважена державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки за приписами ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” міські ради є представницькими органами місцевого самоврядування, які здійснюють свої функції і повноваження від імені та в інтересах відповідних територіальних громад.

Відповідач наполягає на відсутності факту “самовільного зайняття земельної ділянки”, посилаючись на договір оренди землі, укладений з Виконавчим комітетом Донецької міської ради  від 15.02.2000 р., та договір про внесення змін і доповнень до договору оренди земельної ділянки від 05.11.2004 р., державна реєстрація якого відбулась 01.03.2005 р.

Відповідач наполягає на тому, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 27.05.2008 р., складений Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області, не відповідає вимогам Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженому наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 12.12.2003 р. № 312, тому не може сприйматися судом як належний доказ у справі.

Крім того, відповідач звернув увагу суду на факт наявності на спірній земельній ділянці належної йому на праві власності капітальної будівлі.                

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:  

У листопаді 2006 р. спеціалістами Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства України Приватним підприємством фірмою „Сервер” м. Донецьк.

Результати перевірки викладені в акті перевірки від 10.11.2006 р.

З тексту цього акту вбачається, що перевірка проводилась в присутності директора Приватного підприємства фірми “Сервер” м. Донецьк – Санцевич В. В.

Перевіркою встановлено, що відповідачем використовується земельна ділянка площею 0,1365 га із земель житлової та громадської забудови, розташована на перехресті вул. Островського та вул. Терешкової в Кіровському районі м. Донецька, яка використовується під розміщення автостоянки.

В акті перевірки зазначено, що спірна земельна ділянка використовувалась на підставі рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 15.12.99 р. № 487/4 (договір оренди від 15.11.2000 р. зареєстрований у книзі записів державної реєстрації від 22.02.2000 р. № 0/5-1). Термін дії договору оренди земельної ділянки закінчився 22.02.2005 р.

Після припинення договору оренди спір між відповідачем та виконавчим комітетом Донецької міської ради передано на розгляд суду.

На час проведення перевірки правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

За результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства України директору Приватного підприємства фірми „Сервер” м. Донецьк видано припис від 14.11.2006 р. № 005128, яким приписано усунути порушення земельного законодавства.

Як вбачається з довідки Донецької регіональної філії ДП “Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” від 06.06.2008 р. № 35-13/664, земельна ділянка площею 0,1365 га, розташована на перехресті вул. Островського та вул. Терешкової у Кіровському районі м. Донецька, знаходиться в землях запасу територіальної громади м. Донецька, у власність або в оренду на цей час не надана.    

За результатами розгляду матеріалів справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Cтаттею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні  відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до п. 12 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Враховуючи той факт, що на теперішній час розмежування земель на землі державної та комунальної власності на закінчене, повноваження щодо розпорядження землями здійснюють відповідні ради. Тобто безпосередньо Земельним кодексом України на представницькі органи територіальної громади покладено обов'язок здійснювати функції власника земель.

Таким чином, суд вважає, що прокурором правильно визначений орган, уповноважений державою здійснювати її функції у спірних правовідносинах.  

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

За приписами ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19.06.2003р № 963-ІV.

За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельних ділянок – це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 15.12.1999 р. № 487/4 Приватному підприємству фірмі “Сервер” м. Донецьк з земель загального користування в оренду строком на п'ять років була передана земельна ділянка площею 0,1365 га.

15.02.2000 р. між Виконавчим комітетом Донецької міської ради та Приватним підприємством фірмою “Сервер” м. Донецьк був укладений договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 2.1 цього договору строк його дії складає п'ять років, починаючи з дати реєстрації.

Договір було зареєстровано у Донецькій міській раді 22.02.2000 р., таким чином, строк дії вказаного договору закінчився 22.02.2005 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово звертався до Донецької міської ради з клопотаннями про надання дозволу на продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 15.02.2000 р., але письмових заперечень від позивача з цього приводу не одержував.

Посилаючись на приписи ст. 33 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.1998 р. № 161-XIV (зі змінами та доповненнями), відповідач наполягає на тому, що відповідний договір є поновленим. Про цей факт, на думку відповідача, свідчить і договір про внесення змін і доповнень в договір оренди земельної ділянки від 05.11.2004 р., реєстрація якого відбулась 01.03.2005 р., тобто вже після закінчення строку дії основного договору.     

Разом із тим, суд не може погодитись з такою думкою, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось раніше, статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Стаття 33 Закону України “Про оренду землі” передбачає, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Тобто цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.  

Відповідач не довів суду факту наявності прийнятого Донецькою міської радою рішення про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки від 15.02.2000 р. або про укладення нового договору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини, справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.   

Таким чином, єдиним доказом існування у відповідача права на спірну земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, укладений на строк, який охоплює період з 22.02.2005 р. по теперішній час.

Виходячи з факту відсутності у Приватного підприємства фірми “Сервер” м. Донецьк правовстановлюючого документу на землю і встановлену ст. 125 Земельного кодексу України заборону використовувати земельну ділянку до одержання такого документу суд вважає, що відповідачеві у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі (від 12.06.2008 р. та від 11.07.2008 р.) повинно бути відмовлено.     

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом Управління з контролю за використанням  та  охороною земель у Донецькій області від 10.11.2006 р.

Заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку відповідачем не звільнено.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким  чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 116, 123, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

                                                              ВИРІШИВ:

Позов прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради до Приватного підприємства фірми „Сервер” м. Донецьк про зобов'язання повернути територіальній громаді м. Донецька самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1365 га, розташовану на перехресті вул. Островського та вул. Терешкової в Кіровському районі м. Донецька, задовольнити.

Зобов'язати Приватне підприємство фірму „Сервер” (83117, м. Донецьк, вул. Жарікова, 25, кв. 97, ЄДРПОУ 23767968, р/р 468714 в Центрально – Міському відділенні АКБ „Укрсоцбанк”)  повернути територіальній громаді м. Донецька самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1365 га, розташовану на перехресті вул. Островського та вул. Терешкової в Кіровському районі м. Донецька.

Повернення здійснити шляхом знесення будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці.

Стягнути з Приватного підприємства фірми „Сервер” (83117, м. Донецьк, вул. Жарікова, 25, кв. 97, ЄДРПОУ 23767968, р/р 468714 в Центрально – Міському відділенні АКБ „Укрсоцбанк”) на користь Державного бюджету України  державне  мито  в  розмірі 85 грн.

Стягнути з Приватного підприємства фірми „Сервер” (83117, м. Донецьк, вул. Жарікова, 25, кв. 97, ЄДРПОУ 23767968, р/р 468714 в Центрально – Міському відділенні АКБ „Укрсоцбанк”) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок № 31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач: код ЄДРПОУ 34686537, Державний бюджет м. Донецьк, Ворошиловський район; призначення платежу: код бюджетної класифікації 22050000) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 118 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

               Суддя                                                                                                            Волошинова Л.В.