Рішення

від 22.08.2011 по справі 17/284

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  17/284

22.08.11

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційна група «Глобус»  

До          1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

          2) Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

Про          визнання договору недійсним

                                                                                                    Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача                    не з’явились

від відповідача-1          не з’явились

від відповідача-2            ОСОБА_1 (за дов.)

                                                            ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційна група «Глобус»до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(відповідача-1) та публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»(відповідача-2) про визнання недійсним з моменту укладення договору про передачу активів в рахунок погашення заборгованості від 02.07.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2 та зареєстрованим за № 2263.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем-2 порушено умови п. 10.11 кредитного договору та не дотримано встановленої процедури щодо здійснення уступки права вимоги.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2011 р. порушено провадження у справі № 17/284 призначено її розгляд на 25.07.2011 р..

          Відповідачі позовні вимоги відхилили, подавши письмові заперечення, в яких посилалися на правомірність укладання договору про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк»від 02.07.2010 р. відповідно до чинного законодавства, а також зазначили, що позивачу було надіслано спільний лист з повідомленням про заміну кредитора у зобов’язанні.

          Ухвалою Господарського суд міста Києва від 25.07.2011 р. розгляд справи було відкладено на 22.08.2011 р..

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

          Між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційна група «Глобус»було укладено додатковий договір № 16/8 до кредитного договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії (в іноземній валюті) № 16/КВ-06 від 15.05.2006 р..

          Відповідно до додаткового договору № 16/8 банк надає позичальнику кредит в грошовій формі на умовах визначених договором.

          02.07.2010 р. між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк»(відповідач-2) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»(відповідач-1) укладено договір про передачу активів Укрпромбанку в рахунок погашення заборгованості (далі - Договір).

          Відповідно до п. 3.1 Договору відповідач-1 передає (відступає) відповідачу-2 права вимоги до боржників за кредитним та забезпечувальними договорами, а також за попередніми договорами, внаслідок чого відповідач-2 замінює відповідача-1 як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях. Відповідно до положень ст. 516 ЦК України, відступлення Укрпромбанком прав вимоги за кредитами за забезпечувальними договорами до Дельта Банку не вимагає згоди Боржників.

          Оспорюваний договір нотаріально посвідчений 02.07.2010 р..

Згідно зі ст. 202, ч. 2 ст. 203, 205, 207, 237 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов‘язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Підставою недійсності договору є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) істотних умов встановлених законом. Істотними вважаються насамперед ті умови, що визнані такими за законом та потрібні для договору відповідного виду, а отже, коло таких умов можна визначити, проаналізувавши норми діючих на момент укладення договору чи вчинення іншого правочину, нормативних актів, у зв’язку з чим при вирішенні спору підлягають застосуванню норми ЦК України та ГК України, які набрали чинності з 01.01.2004 р..

Згідно з п. 1 ст. 516 Цивільного кодексу заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 10.11 Додаткового договору № 16/8, укладеного між позивачем та відповідачем-1, передбачено право банку повністю або частково перевести свої права та зобов'язання по цьому Договору, а також по правочинам, пов'язаним з забезпеченням зобов'язань за цим договором, третій особі без згоди позичальника, попередньо повідомивши про це позичальника за 10 календарних днів.

Наведені положення Договору передбачають саме повідомлення позичальника про переведення зобов'язань, а матеріалами справи підтверджено виконання зазначеного обов’язку.

Так, в матеріалах справи знаходиться копія спільного листа відповідачів,  надсилання якого на адресу позивача підтверджено списком відправлення рекомендованої кореспонденції.

Наслідки неповідомлення боржника про заміну кредитора в зобов'язанні прямо передбачені законом (ч. 2 ст. 516 ЦК України) та не тягнуть недійсності укладеного договору про відступлення права вимоги.

Згідно з ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку перед первісним кредитором є належним виконанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Додатковий договір № 16/8, укладений між позивачем та відповідачем-1, не містить умови про недопустимість заміни кредитора без згоди боржника в зобов'язанні, що виникає на підставі цього договору, і положення Цивільного кодексу України також не передбачають обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора в основному зобов'язанні, позивач не є стороною спірного договору, а відтак не є особою, право якої порушене укладенням зазначеного правочину між відповідачами.

Заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відсутні визначені законом підстави для визнання його недійсним з тих підстав, про які зазначає позивач.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

За обставин, які викладені вище, позовні вимоги задоволенню не підлягають як безпідставні та недоведені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                 О.Г. Удалова

         Рішення підписано 30.08.2011 р.