Рішення

від 29.08.2011 по справі 51/242

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/242

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/242

29.08.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЮВІТО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-Будсервіс»

про стягнення 56 360,69 грн.

    Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Коваленко Ю.С.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 56 360,69 грн., з яких: 53 790,00 грн. основного боргу, 607,09 грн. –3 % річних та 1 963,60 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати в повному обсязі наданих позивачем юридичних послуг згідно з актами прийому-передачі юридичних послуг, які додані до позовної заяви. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просив стягнути суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представників відповідача та невиконанням ним вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2011 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Про отримання відповідачем ухвал суду у даній справі засвідчують повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно із п. 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1155, повідомлення про вручення поштового відправлення (поштового переказу) - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника інформацію про дату та прізвище особи, якій вручено поштове відправлення (поштовий переказ). Відповідно до п. 121 вказаних Правил під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) з повідомленням про вручення працівник об'єкта поштового зв'язку на підставі пред'явленого документа зазначає на бланку повідомлення про вручення прізвище, ім'я, по батькові особи, якій вручено реєстроване поштове відправлення (поштовий переказ).

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 29.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з досягнутими між позивачем та відповідачем домовленостями Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЮВІТО»було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «МЖК-Будсервіс»юридичні послуги, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі юридичних послуг, які в копіях залучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуті у судовому засіданні.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Актами прийому-передачі юридичних послуг на суму 62 633,00 грн., з приводу оплати яких виник спір у даній справі, у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи. Так, останні підтверджують вчинення відповідного правочину між сторонами.

На оплату наданих позивачем послуг останнім виставлялись відповідачу відповідні рахунки, докази направлення яких ТОВ «МЖК-Будсервіс»долучені до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату наданих позивачем послуг за актами прийому-передачі юридичних послуг, всього на суму 8 843,00 грн., що підтверджено долученими до справи банківськими виписками, доказів сплати повної вартості наданих послуг у повному обсязі відповідачем до матеріалів справи не надано.

Тож, сума боргу ТОВ «МЖК-Будсервіс» за надані ТОВ «Юридична компанія «ЮВІТО»послуги склала 53 790,00 грн., та станом на час вирішення спору не погашена.

Тож, заявлена до стягнення з відповідача сума боргу документально підтверджена, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем до суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір фактично є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку з неотриманням коштів за надані послуги у повному обсязі, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою (вих. № 04/2-11 від 04.02.2011 р.), у якій вимагав провести розрахунки за надані послуги. Докази направлення відповідачу 24.06.2011 р. зазначеного листа позивачем долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що відповідачем відповіді на вказану вимогу не надано, грошові кошти в розмірі 53 790,00 грн. позивачу не сплачені.

Строк виконання зобов'язань по оплаті наданих послуг в розмірі 53 790,00 грн. є таким, що настав, розрахунку за такі, приймання-передача яких засвідчена відповідними актами, наданими до справи, відповідачем у повному обсязі не здійснено, заборгованість в сумі 53 790,00 грн. ТОВ «МЖК-Будсервіс» не погашена, доказів протилежного до суду не надано.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

У ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати отриманих послуг в розмірі 53 790,00 грн. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 53 790,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим позивачем, і вважає його обґрунтованим, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню. Сума 3% річних розрахована позивачем відповідно до періодів прострочення, з урахуванням проведених відповідачем часткових оплат у відповідні періоди, і підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЮВІТО»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-Будсервіс»(03150, м. Київ, вул. Горького, б. 157, код 30631882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЮВІТО»(01001, м. Київ, вул. Прорізна, б. 21, кв. 5, код 33500635) 53 790 (п'ятдесят три тисячі сімсот дев'яносто) грн. 00 коп. основного боргу, 607 (шістсот сім) грн. 09 грн. 3% річних від суми заборгованості, 1 963 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят три) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 563 (п'ятсот шістдесят три) грн. 61 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення:  01.09.2011 р.