Рішення

від 31.08.2011 по справі 51/337

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/337

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/337

31.08.11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт»

до   Товариства з обмеженою відповідальністю «Островок Рітейл Груп»      

про стягнення 10 701,85 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники:

Від позивача: Мельничук С.О.

Від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 10 701,85 грн., в тому числі 9 717,38 грн. основного боргу, 809,67 грн. пені, 121,49 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, 53,31 грн. збитків від інфляції. Позовні вимоги обґрунтовані  неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за поставлений позивачем товар за договором поставки № 1459О від 20.12.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 31.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв, заявлені позовні вимоги не заперечив.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Конверти, що направлялися судом, на зазначену в позовній заяві та у витязі ЄДРПОУ юридичну адресу відповідача, були повернуті до Господарського суду міста Києва з приміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає".

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р.»у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 31.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт»(далі –постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Островок Рітейл Груп» (далі –покупець) укладено договір поставки № 1459О (далі –договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 1459О від 20.12.2009 р. є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався передати у власність покупцю належну партію продукції, а покупець зобов'язався прийняти продукцію і своєчасно оплатити її на умовах договору.

Ціна за кожну партію продукції встановлюється згідно договірних цін, діючих на момент оплати (при попередній оплаті), або на момент отримання продукції при оплаті з відстрочкою платежу (п. 2.1 договору). Загальна сума договору складається з сум відвантажень на протязі терміну дії договору згідно видаткових та товарно-транспортних накладних (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 10.1 договору останній набуває юридичної сили з дати його підписання та діє на протязі одного календарного року до 20.12.2010 р. Договір вважається продовженим на той же термін та на тих же умовах, якщо за 30 днів до його закінчення жодна із сторін не заявить про свій намір припинити його дію (п. 10.2 договору).

Оскільки сторонами до суду не надано звернень одна до одної з заявами про припинення договору поставки № 1459О від 20.12.2009 р. протягом 30 днів до 20.12.2010 р., тому такий визнається пролонгованим на наступний термін на тих же умовах, що передбачені ним.

Тож, сторонами було погоджено істотні умови договору поставки, на виконання якого позивачем було здійснено ряд поставок товару відповідачу на суму 9 717,38 грн. за видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуті у судовому засіданні.

Факт отримання обумовленого договором товару за видатковими накладними, доданими до матеріалів справи, підтверджується підписом уповноважених сторонами осіб та відбитками штампів, які були погоджені сторонами додатками до договору поставки                      № 1459О від 20.12.2009 р.

Обов'язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 5.1 договору розрахунок за відвантажений товар здійснюється по факту його отримання, або відповідно до умов п. 2.3 даного договору у разі надання відстрочки платежу.

В свою чергу, пунктом 2.3 договору сторони погодили, що оплата партії продукції по договору здійснюється покупцем наступним чином: морозиво з відстрочкою платежу 14 календарних днів з дати поставки (пп. 2.3.1 договору); напівфабрикати з відстрочки платежу 14 календарних днів з дати поставки (пп. 2.3.2 договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як стверджував позивач та вбачається з банківської довідки, оплата поставленого ТОВ «Торговий дім «Еліт»Товариству з обмеженою відповідальністю «Островок Рітейл Груп»товару в сумі 9 717,38 грн. не здійснена.

Тож, внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за ТОВ «Островок Рітейл Груп» утворилась заборгованість в розмірі 9 717,38 грн., є документально підтвердженою та відповідачем не спростованою.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором поставки № 1459О Ц від 20.12.2009 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 9 717,38 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором поставки № 1459О Ц від 20.12.2009 р. не здійснив, доказів протилежного до суду не надав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки продукції. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 9 717,38 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності  учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського  зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що у випадку порушення термінів, передбачених п. 2.3 договору, до 10-ти календарних днів,покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, та три відсотки річних від простроченої суми з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу.

Сума пені, що заявлена до стягнення з відповідача,  розрахована позивачем відповідно до вимог  Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та положень ч. 6 ст. 232 ГК України виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням виникнення зобов'язання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу та за період прострочення, і підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Островок Рітейл Груп» в сумі 809,67 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим позивачем, і вважає його обґрунтованим, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Сума 3% річних, розрахована позивачем відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт» задовольнити повністю.

2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Островок Рітейл Груп»(01133, м. Київ, вул. Щорса, б. 36Б, офіс 39, код 36423758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, б. 115-А, код 34965659) 9 717 (дев'ять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 38 коп. основного боргу, 809 (вісімсот дев'ять) грн. 67 коп. пені, 121 (сто двадцять одну) грн. 49 коп. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, 53 (п'ятдесят три) грн. 31 коп. збитків від інфляції, 107 (сто сім) грн. 02 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення:  01.09.2011 р.