Постанова

від 24.06.2008 по справі 8/146-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/146-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2008                                                                                   Справа № 8/146-07  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В.  (доповідач),    

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

при секретарі: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:

від відповідача: Боненко Ольга В'ячеславівна, юрисконсульт, довіреність №3 від 21.02.2008р;

від позивача - представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю”Реклама, консалтінг,сервіс (РКС)” м.Донецьк на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  14.03.2008р. у справі № 8/146-07

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Реклама, консалтінг, сервіс (РКС)" м.Донецьк;

до          товариства з обмеженою відповідальністю "Омега", м. Дніпропетровськ

про          стягнення 83 939,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2008р (суді Дубінін І.Ю. (головуючий) Ліпинський О.В., Чередко А.Є.) в позові товариству з обмеженою відповідальністю "Реклама, консалтінг, сервіс (РКС)" про стягнення 83 939,56 грн, яка складається з пені в розмірі 69337,56 грн, збитків в сумі 14702 грн за договором про розміщення зовнішньої реклами відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Так позивачем не доведено належними доказами факту виставлення ТОВ “Омега” конкретних рахунків на конкретну суму та конкретну дату (самих рахунків, доказів їх направлення відповідачу тощо), а надані позивачем до суду першої інстанції витяги з журналу вихідної кореспонденції та поштові повідомлення, не є безспірним доказом направлення саме рахунків відповідачу. До того ж, позивачем не надано доказів того, що вказані витяги зроблені саме з журналу вихідної кореспонденції. Позивачем не доведено наявності збитків, спричинених з вини відповідача, а також причинно-наслідкового зв'язку між збитками та діями відповідача.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області його оскаржує товариство з обмеженою відповідальністю "Реклама, консалтінг, сервіс (РКС)"  на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки при розгляді справи суддею неповністю з'ясовані фактичні обставини справи, не доведені обставини, що мають значення для справи. Так скаржник вважає необґрунтованими посилання суду на то, що

надані позивачем до суду першої інстанції витяги з журналу вихідної кореспонденції та поштові повідомлення є неналежним доказом, оскільки судом не витребувався та не досліджувався оригінал журналу. Також суд не врахував, що п.2.13 договору й іншими умовами договору не передбачено надання письмової вимоги замовника до виконавця. Скаржник посилається на чисельні порушення норм процесуального права судом.

Скаржник просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області. Позовні вимоги задовольнити шляхом прийняття нового рішення.

Відповідач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач факту отримання від позивача рахунків –фактур не заперечує, але стверджує, що вони направлялися йому з запізненням, тому він не міг своєчасно їх оплачувати.

В судові засідання 12.06.2008р, 24.06.2008р представник скаржника не з'явився. Витребувані ухвалами від 29.05.2008р (т.2 а.с.81), від 12.06.2008р (т.2 а.с.95) документи не представив.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

17.07.2006р між ТОВ “Омега” (Замовник) та ТОВ “Реклама, консалтінг, сервіс” (Виконавець) далі ТОВ “РКС”, укладено договір №06/27 про розміщення зовнішньої реклами.

Позивач прийняв на себе зобов'язання самостійно або за дорученням субпідрядника проводити рекламні компанії в інтересах відповідача, за що останній зобов'язався прийняти та оплатити послуги виконавця згідно умовам і строком даного договору.

 Згідно п. 1.3. договору замовник та виконавець затверджують адресну програму, яка підтверджується гарантійним листом замовника з визначенням кількості рекламоносіїв, їх місцезнаходженням, строку розміщення та вартості експоніровання рекламного матеріалу.

Додатковими угодами до договору №06/27 від 17.07.2006р сторони встановили адресні програми та строки розміщення реклами.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата послуг виконавця здійснюється заявником шляхом внесення 100% передплати за майбутню рекламну компанію не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку періоду рекламної компанії.

      Згідно п. 2.2. договору, підставою для оплати послуг виконавця є рахунок. Виконавець здійснює розміщення рекламних матеріалів відповідача тільки за умови внесення повної суми оплати рекламної кампанії.

Пунктом 6.8 договору встановлена відповідальність замовника за недотримання строків оплати, які передбачені п.3.3 договору більш ніж на 5 банківських днів у вигляді сплати пені 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки.  

З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.1 а.с.127) позивач нарахував відповідачу пеню за прострочку оплати наданих послуг в розмірі 69237, 56 грн, а також позивач вимагає стягнення збитків в розмірі 14702 грн, що становить додаткові витрати пов'язані з оплатою фотозвітів рекламних сюжетів ТОВ “Омега” за договором з ТОВ “Обіс”.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Правовим наслідком порушення зобов'язання є сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту договору від 17.07.2006р №06/27 оплата послуг здійснюється відповідачем на підставі рахунку позивача. Без здійснення оплати виконавець не може приступати до виконання робіт з розміщення реклами.    

Таким чином, для встановлення періоду прострочки, за який потрібно нараховувати пеню слід встановити час, коли рахунки були направлені відповідачу, або отримані ним.

Вимогу апеляційної інстанції щодо представлення копій рахунків та доказів вручення або направлення їх відповідачу позивач не виконав. Належними доказами в розумінні ст. ст. 32, 34, 36 ГПК не довів.

Наданий позивачем витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції (т.2 а.с.17) не може вважатися допустимим доказом, оскільки це внутрішній документ позивача.

Як свідчать надані позивачем виписки з рахунків (т.1 а.с.129, т.1 а.с.35-37) деякі рахунки були проплачені відповідачем частково, але з розрахунку пені, наданого позивачем (т.1 а.с.121) не вбачається, які рахунки, в якій сумі були проплачені, яка сума заборгованості по кожному встановленому рахунку складала основний борг на час пред'явлення позову.    

            При нарахуванні пені позивачем не враховані приписи частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За викладених обставин підстави для стягнення пені відсутні.

Не підлягають стягненню і збитки в розмірі 14702 грн.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

 Судова колегія вважає, що позивач не довів належним чином, що з вини відповідача він поніс збитки.

Пунктом 2.13 договору №06/27 від 17.07.2006р передбачено, що виконавець надає замовнику фотозвіти на вимогу останнього. Матеріали справи свідчать, що з відповідною вимогою до позивача відповідач не звертався.

З наданих позивачем доказів –договору від 01.07.2005р (т.1 а.с.39)про надання фотозвітів, укладеному між ТОВ “Обріс” та ТОВ “Реклама, консалтінг, сервіс” не вбачається, що понесені позивачем витрати, пов'язані з розміщенням рекламних матеріалів саме відповідача.

            Додані скаржником до апеляційної скарги додаткові угоди до договору на виконання фотозвітів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно ч.1 ст 101 ГПК України в апеляційній інстанції додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

            Позивач з відповідним клопотанням до апеляційної інстанції не звертався.

            Твердження скаржника, що він не мав змоги належним чином ознайомитись з доповненнями до заперечень відповідача від 22.11.2007р та надати докази причинно –наслідкового зв'язку між збитками та діями відповідача суперечить процесуальному законодавству, оскільки згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

            Чисельні порушення норм процесуального права не підтверджені матеріалами справи, томущо позивач не скористався своїм правом на подання зауважень до протоколу судового засідання встановленим ст. 81-1 ГПК України.

            Строк дії довіреності на представника відповідача Боненко О.В. дійсно сплинув 31.12.2007р і цей представник не мав права приймати участь у судових засіданнях починаючи з 01.01.2008р, але вказана обставина не є підставою для скасування рішення.

             Крім того, згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи повторно її розглядає. Висновок господарського суду щодо відмови в позові підтвердився в ході перегляду справи.

              З огляду на викладене рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2008р відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.

  Керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу  України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від  14.03.2008р. у справі № 8/146-07 залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ”Реклама, консалтінг,сервіс (РКС)” м.Донецьк залишити без задоволення.  

Головуючий суддя                                                              О.В.Джихур

Судді                                                                                     О.М.Виноградник

                                                                                                           О.М. Лисенко