Постанова

від 21.10.2008 по справі 8/146-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/146-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 жовтня 2008 р.                                                                                    № 8/146-07  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Реклама, консалтинг, сервіс” (“РКС”), м. Донецьк (далі –ТОВ “РКС”)

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2008 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2008

зі справи № 8/146-07

за позовом  ТОВ “РКС”

до товариства з обмеженою відповідальністю “Омега”, м. Дніпропетровськ (далі –ТОВ “Омега”)

про стягнення 83 939,56 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ “РКС” –Кубах Є.В., Хомахи В.Б.,

ТОВ “Омега” –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “РКС” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог) про стягнення з ТОВ “Омега” 83 939, 56 грн. за договором про розміщення зовнішньої реклами.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2008 (колегія суддів у складі: суддя Дубінін І.Ю. –головуючий, судді                 Ліпинський О.В., Чередко А.Є.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 (колегія суддів у складі: головуючий –суддя  Джихур О.В., судді Виноградник О.М., Лисенко О.М.), у задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведеності позивачем вини відповідача у простроченні ним виконання зобов'язання.

ТОВ “РКС” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що апеляційним господарським судом на порушення припису статті 98 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) не було належним чином повідомлено позивача про час та місце розгляду його скарги на рішення місцевого господарського суду та розглянуто справу за відсутності представника ТОВ “РКС”. При цьому позивач був позбавлений можливості подати суду додаткові докази, витребувані ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2008 у даній справі, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд неповно дослідив фактичні обставини справи та відповідно невірно застосував норми матеріального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 17.07.2006 ТОВ “Омега” (замовник) та ТОВ “РКС” (виконавець)  уклали договір № 06/27 про розміщення зовнішньої реклами (далі –Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується самостійно або з залученням субпідрядників проводити рекламні компанії замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги виконавця відповідно до визначених Договором  умов та строків;

-  підпунктом 1.3 пункту 1 Договору, зокрема, встановлено, що: сторони обов'язково затверджують адресну програму (перелік місць розміщення зовнішньої реклами та строки її розміщення), яка підтверджується гарантійним листом замовника; в гарантійному листі зазначається кількість рекламоносіїв, їх місцезнаходження, строк розміщення та вартість розміщення рекламного матеріалу;

-  у підпункті 2.2 пункту Договору  зазначено, що: у випадку розміщення першого замовлення виконавець зобов'язується протягом трьох робочих днів з дати отримання гарантійного листа замовника виставити замовнику рахунок;  рахунок виконавця є підставою для здійснення оплати його послуг згідно з умовами пункту 3 Договору; виконавець розпочинає розміщення рекламних матеріалів замовника лише за умови оплати замовником  вартості рекламної кампанії в повному обсязі;

- відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Договору вартість послуг виконавця з проведення рекламної компанії визначається виходячи з кількості рекламоносіїв, зазначених в адресній програмі, і вартості розміщення реклами на кожному окремому рекламоносієві; повна вартість адресної програми зазначається в рахунку-фактурі виконавця;

-  згідно з підпунктом 3.3 пункту 3 Договору оплата послуг виконавця здійснюється замовником шляхом внесення 100 % передплати за майбутню рекламну компанію не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку рекламної компанії;

- підпунктом 6.8 пункту 6 Договору передбачено відповідальність замовника за порушення більше ніж на 5 банківських днів строку оплати, визначеного підпунктом 3.3 пункту 3 Договору, у вигляді пені  в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення;  

- додатковими угодами до Договору від 17.07.2006 №№ 1, 2 та від 17.08.2006 № 3 сторони погодили певні адресні програми (перелік місць розміщення зовнішньої реклами та строки її розміщення);

- підпунктами 2.3, 2.13 пункту 2 та підпунктом 4.4.3 пункту 4 Договору передбачено обов'язок виконавця надати замовникові фотозвіт про розміщення рекламних матеріалів, проте зі змісту згаданого підпункту 2.13 вбачається, що цей фотозвіт виконується на вимогу замовника;

-  позивач просить стягнути з відповідача 69237, 56 грн. пені, яка, на думку позивача, зумовлена простроченням ТОВ “Омега” виконання грошового зобов'язання, а також 14 702 грн. збитків, пов'язаних з оплатою виконання субпідрядником фотозвітів.

- позивачем не подано суду доказів висування відповідачем вимоги про надання фотозвітів на підтвердження розміщення реклами, а також не подано належних доказів надіслання відповідачеві рахунків про оплату послуг виконавця за Договором.

Причиною виникнення спору у справі стало питання про наявність підстав для стягнення з відповідача пені та заборгованості з оплати фотозвітів.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини четвертої зазначеної статті прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

                Відповідно до статті  33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене попередні судові інстанції, встановивши, що: згідно з умовами Договору обов'язку ТОВ “Омега” оплатити послуги ТОВ “РКС” передує обов'язок ТОВ “РКС” виставити замовникові рахунок про оплату цих послуг; позивачем не подано доказів строків надсилання відповідачеві зазначених рахунків, - дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем прострочення ТОВ “Омега” виконання грошового зобов'язання.

В оскаржуваних судових актах також обґрунтовано зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення збитків, пов'язаних з наданням фотозвітів, оскільки  господарськими судами у справі з'ясовано, що позивачем не подано доказів наявності обов'язку відповідача оплатити  цю послугу,  яка відповідно до підпункту 2.13 пункту 2 Договору надається на замовлення ТОВ “Омега”.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують з урахуванням такого.

Відповідно до змісту згаданого припису статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2008 та  від 12.06.2008 позивача було зобов'язано подати, зокрема, належні  докази  надсилання (вручення) відповідачеві рахунків про оплату послуг за Договором. Проте  в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду зазначено, що відповідних доказів на виконання жодної з зазначених ухвал позивачем не подано.

За приписом статті 87 ГПК України рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь у судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відмітками на зворотній стороні аркушів ухвал Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2008 та  від 12.06.2008 у даній справі підтверджується, що ці ухвали надіслано сторонам у строки, визначені приписом статті 87 ГПК України.

Вищий господарський суд України не бере до уваги посилання скаржника на неналежне повідомлення  ТОВ “РКС” про час та місце проведення судового засідання 24.06.2008, оскільки дата безпосереднього отримання представником позивача рекомендованого листа з цим повідомленням не свідчить про відповідне порушення норм процесуального права. При цьому позивачем не подано доказів того, коли  саме зазначений рекомендований лист надійшов до поштового відділення за місцем знаходження ТОВ “РКС”.

За наведених обставин оскаржувані рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у даній справі є законними та обґрунтованими, і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

                                                 ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2008 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 зі справи № 8/146-07 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Реклама, консалтинг, сервіс” (“РКС”) –без задоволення.   

Суддя             В.   Селіваненко

Суддя             І.   Бенедисюк

Суддя                                                                                               Б. Львов