Постанова

від 02.07.2008 по справі 11/117-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/117-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2008                                                                                   Справа № 11/117-08  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Сизько І.А., Чоха Л.В.

при секретарі –Гайдук Ю.А.

        за участю представників сторін:

        позивач:  Кульбашний І.О., Фролова Т.А.

        відповідач: не з'явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  05.05.08р. у справі № 11/117-08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК", с. Славгород Синельниківського р-ну Дніпропетровської області

до закритого акціонерного товариства "Украгротехнологія с. Василівка-на-Дніпрі", с. Василівка-на-Дніпрі Синельниківського р-ну Дніпропетровської області

про стягнення 119098,46 грн.,

                                                             ВСТАНОВИВ:

У лютому 2008 року позивач звернувся до господарського суду  Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за соняшник, штрафних санкцій та збитків у загальній сумі 119098,46 грн.

Рішенням господарського суду від 05.05.2008  року у справі № 11/117-08 (суддя Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 2 544,27грн. пені, 1909,72грн. транспортних послуг, 44,54 грн. державного мита та 4,72грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати частково та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача вартість послуг по доробці насіння соняшнику у розмірі 7128,0 грн. та втрачену вигоду у розмірі 92664,0грн.. При цьому скаржник посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору та порушення господарським судом норм матеріального права, відповідно до яких ТОВ „ДВК” має право на відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання відповідачем.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу наданий не був, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника відповідача.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 29.08.06р. між ЗАТ "Украгротехнологія с. Василівка-на-Дніпрі" (Продавець) та ТОВ „ДВК” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу за № 29/08, згідно якого відповідач зобов'язався передати у власність, а позивач –прийняти та оплатити насіння соняшника врожаю 2006р. на умовах франко –склад Покупця –Дніпропетровський МЕЗ або інші узгоджені з Покупцем елеватори.

Сторонами за договором були узгоджені всі істотні умови договору, у тому числі ціни та порядок розрахунків за товар, його кількість, якість та строки поставки.

На виконання договірних зобов'язань позивачем було здійснено попередню оплату соняшнику в сумі 120 000грн., що  підтверджується платіжним дорученням №464 від 30.08.06р. Відповідачем зобов'язання з передачі позивачу насіння в повній мірі виконані не були, поставку соняшнику здійснено в меншому обсязі з порушенням визначених договором строків.

Відповідно до умов договору поставку соняшнику належало здійснити у строк  до 15.09.06р.; фактично передача товару відбулася в період з 27.09.06р. по 03.10.06р.; загальна кількість соняшника згідно договору становила 105,263 тони, фактично передано –82,945 тон на суму 94 557,30 грн.; недопоставка становить 22318 кг насіння соняшнику. Вказані обставини підтверджується матеріалами справи.

З вимогою про стягнення основного боргу у сумі 104702,05 грн., 3% річних у розмірі 4068,08 грн., пені у сумі 1061,9грн. та 9266,43грн. неустойки позивач звернувся до господарського суду.

В подальшому позивач позовні вимоги змінив та просив:

- передати 22318 кг насіння соняшнику, недопоставленого у 2006 році,

- стягнути втрачену вигоду у розмірі 92664 грн.,

- стягнути вартість послуг по доробці насіння соняшнику у сумі 7128 грн.,

- стягнути пеню з 15.09.06р. по 03.10.06р. у сумі 1061,9 грн.,

- стягнути пеню з 03.10.06р. по 01.02.2008р. у сумі 2844,27 грн.,

- стягнути вартість транспортних послуг у розмірі 1909,72 грн.

І. Щодо стягнення насіння соняшнику в натурі.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог тощо.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Даний висновок узгоджується з роз'ясненнями, наданими Вищим господарсь ким судом України листом №01-8/1228 від 02.06.06р.

За вказаних обставин господарський суд правомірно відмовив позивачу в задоволенні позову в даній частині.

ІІ. Упущена вигода. Витрати на послуги по доробці насіння.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення втраченої вигоди та витрат, пов'язаних з доведенням насіння соняшнику до стандартів, стосуються безпосередньо відшкодування збитків.

Відшкодування збитків та упущеної вигоди в порядку, визначеному чинним законодавством, передбачено п. 5.1 договору №29/08.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1); розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч.2).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою  та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що доходи на суму 92664 грн. були б ним отримані у разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків; не надані і докази, які б підтверджували, що ним були вжиті всі заходи щодо одержання доходів, неотриману вартість яких він просить стягнути з відповідача.

Так, позивач стверджує, що вказана кількість зерна призначалася для посіву у 2007 році; оскільки вказане насіння посіяне не було, не був отриманий і прибуток  (а.с.103).

Однак, як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру (а.с.87), виробництво соняшника, вирощування зернових чи технічних культур не є видом господарської діяльності, яку здійснює позивач. Докази здійснення позивачем  зазначеної діяльності в матеріалах справи відсутні; наведений розрахунок не містить посилань на розмір посівної площі, на дані врожайності соняшнику у 2007р. згідно даних статистики тощо.

За викладених обставин розмір упущеної вигоди не можна вважати доведеним належними доказами.

Договором між сторонами було обумовлено місце виконання зобов'язання, а саме, Дніпропетровський МЕЗ або інші погоджені з покупцем елеватори.

В силу ч. 1 ст. 532 ЦК України та ч. 1 ст. 197 ГК України господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним договором.

Дану частину зобов'язання відповідач не виконав, товар у належному місці позивачу не передав, внаслідок чого скаржник посилається на порушення останнім господарського зобов'язання, як підставу відшкодування збитків у розмірі 7 128 грн., однак з даним висновком погодитись не можна.

Фактичні дії сторін, як обґрунтовано дійшов висновку господарський суд, свідчать про те, що сторони за взаємною згодою змінили місце та порядок виконання зобов'язання. Відповідач передавав, а позивач отримував товар на підприємстві відповідача та самостійно здійснював його перевезення, елеватор для зберігання насіння –ЗАТ „Славгород-Агро”, обраний позивачем самостійно.

Дані обставини свідчать про відсутність як протиправних дій з боку відповідача, так про відсутність вини останнього.

Документального підтвердження, яке б свідчило, що товар переданий відповідачем не відповідав якісним показникам позивач не надав.

Натомість надані позивачем докази (накладні №№278, 283, 292, 299, 305, 314, 315 (а.с. 22-28) та реєстри №№ 865, 878, 913, 945, 963 (а.с. 29-33) про передачу на схов насіння соняшнику свідчать про те, що  позивачем здійснювалась господарська діяльність, в результаті якої останній повинен був здійснювати розрахунки за отримані послуги по доведенню належного йому товару (насіння соняшнику) до необхідних стандартів.

За вказаних обставин витрати, здійснені позивачем, не являються збитками, які виникли в нього з вини відповідача в результаті неналежного виконання умов договору.

Окрім того, колегія суддів зважає на наступне: насіння соняшнику являється товаром без ідентифікаційних ознак, внаслідок чого неможливо дійти висновку що постачальником соняшнику, переданого на доробку ЗАТ „Славгород-Агро”, є саме відповідач. Доказів даного факту матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, не убачається і причинно-наслідкового зв'язку між утворенням збитків і діями відповідача з відвантаження соняшнику.

ІІІ. Пеня.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення строків поставки товару в договорі встановлена відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочки, проте не більше 10% від вартості недопоставленого товару.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України застосовується позовна давність в один рік.

При здійсненні розрахунку позивачем безпідставно завищена сума недопоставленого товару та період, за який остання нарахована, внаслідок чого господарський суд правомірно дійшов висновку щодо стягнення пені у розмірі 2544,27 грн.  Висновок суду в даній частині позивачем не оскаржується.

ІV. Транспортні послуги.

Пунктом 1.1 договору передбачено, витрати, пов'язані з поставкою товару несе Продавець.

Згідно наданому рахунку №47/У від 03.10.06р. послуги, пов'язані з перевезенням спірної партії товару склали 1 909, 72 грн., що відповідачем не спростовується і не заперечується.

Доказів в підтвердження оплати транспортних послуг відповідач не надав, в зв'язку з чим задоволення позову в даній частині є обґрунтованим. Рішення суду в даній частині позивачем не оскаржується.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про часткове скасування зазначеного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд          

                                                          ПОСТАНОВИВ :          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2008 року у справі №11/117-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю  „ДВК” - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду.

              Головуючий                                                                             І.В. Тищик

              Судді:                                                                                        І.А. Сизько

                                                                                                                   Л.В. Чоха