Постанова

від 21.10.2008 по справі 11/117-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/117-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 жовтня 2008 р.                                                                                    № 11/117-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В. Овечкін  –головуючого,

Є. ЧерновВ. Цвігун

за участю представників

ТОВ "ДВК"Кульбашний І.О. –(дор. від 10.01.2008)Фролова Т.А. –(дор. від 10.01.2008)

розглянув касаційну скаргуТОВ "ДВК"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.07.2008

у справі№ 11/117-08 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТОВ "ДВК"

доЗАТ "Украгротехнологія"

простягнення заборгованості, штрафних санкцій та збитків

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2008 (суддя: І.Мельниченко) задоволені позовні вимоги про стягнення боргу за транспортні послуги, та пені. В позовних вимогах про стягнення витрат за послуги по доробці насіння соняшнику, збитків відмовлено.  

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що позивач виконуючи умови договору купівлі-продажу здійснив попередню оплату товару, однак відповідач зобов'язання з поставки товару виконав неналежним чином з порушенням строків та обсягу товару. За умовами договору послуги, пов'язані з перевезення товару покладаються на продавця (відповідач), тому вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Збитки задоволенню не підлягають, оскільки фактичні дії сторін свідчать про зміну умов договору щодо місця виконання зобов'язання, а також не доведено, що переданий товар не відповідав якісним показникам. Не підлягають задоволенню вимоги про збитки у вигляді неодержаного доходу, оскільки вимоги в цій частині позивачем не доведено.

Додаткові вимоги про передачу насіння соняшнику судом не прийняті, оскільки в позові не заявлялися, тому не відповідають правам позивача згідно ст. 22 ГПК України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.07.2008 (судді: І.Тищик, І.Сизько, Л.Чоха) рішення господарського суду першої інстанції залишено без зміни з аналогічних мотивів та підстав.

ТОВ "ДВК" в касаційній скарзі просить апеляційну постанову та рішення господарського суду першої інстанції скасувати, та стягнути на користь позивача збитки, так як господарські суди, встановивши порушення умов договору відповідачем, не стягнули збитки яких зазнав позивач у вигляді вартості недопоставленого товару.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представника скаржника, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Скаржник вважає, що судом безпідставно відмовлено у стягненні 92664 грн., що становлять збитки у вигляді втраченої вигоди, в іншій частині стягнутих сум судові рішення не оскаржуються, тому переглядаються касаційною інстанцією з урахуванням вимог ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу в межах вимог касаційної скарги.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено в позові вимоги про стягнення боргу, що становить вартість недопоставленого насіння соняшнику, транспортні послуги, витрати по доробці насіння соняшнику річні та пеню.

В процесі розгляду спору судом, позивач згідно заяви від 16.04.2008 заявив вимоги про зобов'язання виконання обов'язку в натурі щодо поставки недопоставленої кількості соняшнику, стягнення транспортних послуг та послуг з доробки насіння соняшнику, втраченої вигоди та пені.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.  

Зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до  відповідача. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Збільшення позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових вимог.

Таким чином, законодавство надає позивачу право змінити предмет чи підставу позову або збільшити розмір позову але не передбачає права позивача доповнювати позов новими вимогами, які мають самостійну підставу та самостійний предмет.

В даному випадку позивачем були висунуті додаткові вимоги до відповідача, а саме в частині вимог про виконання зобов'язання в натурі, які правомірно відхилені судом з огляду на викладене.   

Судом розглянуті вимоги позивача, які він визначив у заяві від 16.04.2008 як збитки у вигляді неодержаного доходу (втраченої вигоди), які він міг отримати, якби відповідач належним чином виконав зобов'язання з поставки насіння соняшнику.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані порушенням збитки.

Для застосування відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (або порушення договірних зобов'язань); збитки; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками; вини особи, яка їх заподіяла.

Відсутність хоча б одного з елементів, що становлять склад цивільного правопорушення, не дає підстав для покладення відповідальності за заподіяні збитки.

Відповідно до пункту 4 статті 623 Цивільного кодексу України, при визначені неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пред'явленні вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватись заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.

Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розглядаючи даний спір суди правомірно виходили з того, чи завдано відповідачем позивачу саме збитки у формі упущеної вигоди, чи були дії відповідача, які виявились у порушенні зобов'язання за договором (за умови наявності таких), неправомірними, чи є між ними і збитками безпосередній причинний зв'язок та чи є наявною вина відповідача у спричиненні позивачу збитків.

Позивачем не доведено реальності доходів, а також обставини вжиття заходів щодо одержання таких доходів.

Колегія суддів вважає, що суди вірно визначили предмет доказування в даній справі, оскільки доведенню та встановленню підлягає не вартість недопоставленого насіння соняшнику, як вважає позивач в касаційній скарзі, а збитки у формі упущеної вигоди.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.07.2008 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2008 у справі № 11/117-08 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий                                                                                                                 В. Овечкін          

судді                                                                                                                             Є. Чернов

                                                 В. Цвігун