Постанова

від 03.07.2008 по справі 46/1-25/55

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

46/1-25/55

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.07.2008                                                                                           № 46/1-25/55

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Махнич С.В., дов. № 6 від 09.01.2007 року,

Клімова Л.І., дов. № 2474 від 07.12.2006 року

 від відповідача -Кононов Ю.М., дов. № 2032/32-0815 від 16.04.2008 року

від третьої особи: не з'явився  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.03.2008

 у справі № 46/1-25/55  

 за позовом                               Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ізумрудний"

 до                                                   Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 100088,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2007 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2007 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 100 088, 50 грн. збитків,          1 001 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008 року рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2007 року скасовано, справу направлено на новий розгляд.

При цьому, в своїй постанові Вищий господарський суд України наголосив на тому,що погоджуючись з поданим позивачем розрахунком шкоди, який було здійснено шляхом визначення фактичного прибутку, отриманого підприємством за один робочий день з початку року, помноженого на кількість днів простою, судовими інстанціями не було враховано з якого саме виду діяльності позивачем отримано прибуток за певний період; які договори, зокрема на реалізацію готової продукції укладено та не виконано позивачем у відповідний період простою; яка саме діяльність позивачем не була здійснена через призупинення дії ліцензії та який конкретно розмір доходу не було отримано через це. Окрім того, Вищий господарський суд України зазначив, що місцевим та апеляційним господарськими судами не було враховано ст. 3 ЗУ “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995 року № 481/95-BP (далі-Закон), за приписами якої  дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб'єктом підприємницької діяльності відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, - а звідси, не встановлено дату отримання позивачем розпорядження Департаменту контролю, а тому не встановлено точного періоду “простою” СВК “Ізумрудний”.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2008 року у справі № 46/1-25/55 позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Ізумрудний” (далі-позивач) до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України (далі-відповідач) про стягнення  100 088,50 грн. задоволено повністю.

З позивача на користь відповідача стягнуто 100 088, 50 грн., а також судові витрати в розмірі 1 119 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення  Господарського суду міста Києва від 20.03.2008 року. Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки воно прийнято з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що аналітична довідка по рахунку 9014, яка надана позивачем як доказ заявлених позовних вимог, не містить підтвердження понесення ним фактичних матеріальних збитків відповідно до виду діяльності, на який видано ліцензію, а припущення позивача щодо розміру збитків є необґрунтованими, оскільки не містять документального підтвердження.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2008 року у справі № 46/1-25/55 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Вважає, що розпорядженням № 555-р від 21.04.205 року, виданим відповідачем, порушено права позивача, повністю зупинено виробництво алкогольної продукції, що спричинило понесення позивачем матеріальних збитків.

Відповідно до розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/355 від 30.05.2008 року справу доручено розглядати колегії суддів: головуючий суддя: Іваненко Я. Л., судді: Лосєв А.М., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2008 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.05.2008 року о 10 год. 20 хв.

29.05.2008 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 05.06.2008 року.

В судовому засіданні 05.06.2008 року було задоволено клопотання представника відповідача № 2835/32-0815 від 03.06.2008 року про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Державне казначейство України, та зобов'язано позивача надати суду додаткові документи докази у справі, в зв'язку з чим розгляд апеляйційної скарги було відкладено на 03.07.2008 року.

В судовому засіданні 03.07.2008 року представники позивача та відповідача підтримали свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу. Вимоги ухвали суду від 05.06.2008 року в повному обсязі не виконали.

Представник третьої особи в судове засідання 03.07.2008 року не з'явився та не надав пояснень по суті спору, витребуваних ухвалою суду від 05.06.2008 року.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивач та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення  господарського суду першої інстанції  скасуванню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований Джанкойською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим 26.12.1991 року, є підприємством первинного виноробства, що підтверджується довідкою Державного комітету статистики України від 10.02.2005 року, де визначено види його діяльності за Класифікатором видів економічної діяльності, а саме:

01.13.0 (вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів, у тому числі вирощування винограду і переробка його на вино в межах господарства);

15.91.0  (виробництво  дистильованих  алкогольних  напоїв  -  коньяку  (переробка сільськогосподарських продуктів).

24.04.2001 року для здійснення підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню, позивачем було отримано ліцензію на виробництво алкогольних напоїв            № 595, терміном дії з 20.04.2001 року по 20.04.2006 року.

21.04.2005 року Департаментом з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України прийнято розпорядження № 555-р про призупинення дії ліцензії позивача.

Відповідно до вказаного розпорядження позивача зобов'язано тимчасово припинити діяльність з виробництва алкогольних напоїв (виноробна продукція та коньяки) у зв'язку з призупиненням дії ліцензії № 595 від 20.04.2001 року.

05.05.2005 р. відповідачем видано наказ № 172 про поновлення дії спірної ліцензії позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2005 року у справі №11/163, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 року, розпорядження Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України №555-р від 21.04.2005 року визнано недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто, дане рішення має приюдиційне значення для суду, що розглядає позов про заподіяні збитки.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2005 року встановлено, що відповідач неправомірно призупинив дію ліцензії № 595, виніс невмотивоване розпорядження №555-р, у зв'язку з чим, позовні вимоги було задоволено.

Як зазначає позивач, в силу дії розпорядження № 555-р про зупинення дії ліцензії № 595 з 24.01.2005 року по 05.05.2005 року підприємство позивача зобов'язано було на 11 днів зупинити виробництво, котре складає основний вид його діяльності. А оскільки виробнича підприємницька діяльність позивача було унеможливлена, то протягом 11 днів Сільськогосподарський виробничий кооператив «Ізумрудний» зазнавав майнової шкоди, недоотримуючи доходи, реально одержувані у звичайних умовах діяльності, спрямованої на отримання економічної вигоди.

На підставі викладеного вище, суд першої інстанції, відповідно до наданого позивачем розрахунку розміру збитків, який було визначено, виходячи з звичайних умов діяльності підприємства у спірний період шляхом визначення фактичного прибутку, отриманого підприємством за один робочий день з початку року, помноженого на кількість днів простою, визнав розмір збитків в сумі 100 088, 50 грн. обґрунтованим та доведеним, а тому задовольнив вимоги позивача в повному обсязі.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного:

Позадоговірною (або недоговірною) є відповідальність, що настає за вчинення протиправних дій однією особою щодо іншої за відсутності між ними договору або незалежно від наявних між ними договірних відносин.

Така відповідальність настає за порушення обов'язку, встановленого законом або підзаконним актом і найчастіше виражається у формі відшкодування збитків.

Зобов'язання, що виникло внаслідок заподіяння шкоди, називається деліктним, тобто таким, в якому особа, що протиправно і винно заподіяла шкоду особистості громадянина або його майну чи майну організації, зобов'язана відшкодувати, а потерпілий має право на відшкодування заподіяної шкоди у повному обсязі.

Фактично підставою цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення. Відповідальність настає за наявності таких умов:

-          протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) фізичної чи юридичної особи;

-          шкідливого результату такої поведінки (шкоди );

-          вини особи, яка заподіяла шкоду;

-          причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою.

В окремих випадках законодавство допускає відшкодування шкоди незалежно від вини особи, яка її заподіяла.

Так, згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Грошовий вираз майнової шкоди називають збитками.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби не відбулося порушення права. Нічим не підтверджені розрахунки позивача про можливі доходи до уваги братися не повинні. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною спору стало позбавлення відповідачем позивача займатися виробництвом та реалізацією виноробної продукції з 24.01.2005 року по 05.05.2005 року, у зв'язку з неправомірним призупиненням відповідачем ліцензії              № 595.

Втім, відповідно до ч. 10 ст. 3 ЗУ “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб'єктом підприємницької діяльності відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію.

При цьому, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.04.2005 року, яке свідчить про отримання позивачем розпорядження про зупинення дії ліцензії від 21.04.2005 року № 555-р саме 27.04.2005 року. Отримання вказаного розпорядження саме цією датою також не заперечується і самим позивачем.

За таких обставин позивачем не доведено, що причиною вимушеного простою з 21.04.2005 року по 27.04.2005 року є саме видача розпорядження від 21.04.2005 року № 555-р, яке фактично було отримано позивачем 27.04.2005 року.

Пред'явлення вимоги про відшкодування упущеної вигоди покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, дійсно були б ним отримані у разі, якби його право не було порушено відповідачем.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку розміру завданої шкоди, для визначення фактичної суми прибутку від реалізації виноробної продукції за один день, за основу було взято період діяльності заводу з січня 2005 року по 21.04.2005 року, тобто 74 робочих дні. Більше того, в додаткових поясненнях до позову № 303 від 11.03.2008 року, які містяться в матеріалах справи (а.с. 10, 11, т.2), позивач зазначає, що мав в наявності продукцію і підприємство мало реальну можливість відвантажувати продукцію споживачам чи реалізовувати через власну торгову мережу (ліцензії не реалізацію в кількості 13 шт.).

З урахуванням вказаного, Київський апеляційний господарський суд своєю ухвалою від 05.06.2008 року про відкладення розгляду справи зобов'язав позивача з урахуванням вимог Вищого господарського суду України, викладених в постанові № 46/1 від 29.01.2008 року, надати письмові пояснення (з доданням підтверджуючих доказів) щодо того:

-          які договори на реалізацію готової продукції укладено та не виконано позивачем у відповідний період простою;

-          який конкретно розмір доходу не було отримано позивачем через призупинення дії ліцензії;

-          надати письмове обґрунтування підстав використання (при визначені фактичного прибутку, отриманого підприємством за один робочий день) даних щодо обсягів реалізації виноробної продукції та щодо собівартості реалізованої  виноробної продукції саме за період з 01.01.2005 року по 21.04.2005 року.

З наданих позивачем додаткових пояснень № 847 від 02.06.2008 року вбачається, що:

-          у 2005 році у позивача діяли 20 договорів на поставку виноробної продукції і коньяку по Україні та 2 договори на експортну поставку, строки поставок по яких позивачем порушено не було і відповідно не виставлялись претензії і контрагентами;

-          при визначення фактичного прибутку, отриманого підприємством за один робочий день, використані дані щодо обсягів реалізації виноробної продукції та щодо собівартості реалізованої виноробної продукції за період з 01.01.2005 року по 21.04.2005 року, тобто за 74 робочих дні, оскільки цей період позивач вважає таким, що найбільше відображає процес виробництва та реалізації виноробної продукції, а також цінову політику на момент простою;

-          крім того, позивач стверджує, що в результаті призупинення дії ліцензії на виробництво виноробної продукції, останнім було припинено і реалізацію зазначеної продукції протягом 11 днів простою.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

А згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Втім позивачем не доведено, у розумінні ст.. 33 ГПК України, наявність та розмір збитків, завданих протиправними діями відповідача, оскільки: не доведено період, протягом якого права позивача порушувалися; не підтверджено належними доказами зупинення виробництва алкогольних напоїв у спірний період, зупинення реалізації (чи реалізацію) виноробної продукції, що була в наявності, у спірний період; не доведено розміру збитків у вигляді неотриманого доходу, оскільки використано дані бухгалтерського обліку (аналітичні довідки по рахунках 9014 та 7014), які не можуть беззастережно підтвердити реальну можливість отримання позивачем вказаної грошової суми у цей період, якщо б дію ліцензії не було б призупинено.

На підставі викладеного вище, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача, а тому, задовольняє апеляційну скаргу відповідача та скасовує рішення господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2008  року у справі № 46/1-25/55 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2008 року у справі № 46/1-25/55 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким в позові Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Ізумрудний” до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України про стягнення 100 088,50 грн. відмовити.

4.Матеріали справи № 46/1-25/55 направити  Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 08.07.08 (відправлено)